Ендогенні і екзогенні джерела зміни

Поняття стабільної рівноваги припускає, що за допомогою інтеграційних механізмів ендогенні зміни поддержива-ются в певних межах, відповідних основним структурним характеристикам, а за допомогою адаптивних меха-низмов в таких межах утримуються флуктуації у відносинах між середовищем і системою. ]Якщо ми подивимося на стабільну рівновагу з позицій принципу інерції, то пояснити зміну в цьому стабільному стані можна, тільки уявивши собі досить потужні дезорганизующие сили, здатні здолати стабілізуючі або урівноважуючі сили і механізми. Як тільки ми виявимо обурюючу дію, яка відповідає цим критеріям, то наступна проблема, яка встає перед нами, полягає в тому, щоб простежити вплив цього обурення на систему і визначити ті умови, в яких можуть бути передбачені або (ретроспективно) пояснені нові стабільні стани.

Такі зміни в принципі можуть бути як ендогенними, так і екзогенними, або тими і іншими одночасно, але при вирішенні проблеми важливо пам'ятати, що я маю справу з поняттям "Социаль-ная система" в строго аналітичному сенсі. Тому зміни, що беруть почало в особах членів соціальної системи, поведінкових організмах, що "лежать в їх підставах", або культурних системах як таких, повинні класифікуватися як екзогенні, тоді як з точки зору здорового глузду здавалося б, що до таких змін можна віднести тільки зміни у фізичному середовищі (включаючи інші організми і істоти) і, можливо, в області "надприродного".

Формальна парадигма для аналізу загальної системи дії, яку я вживав разом з іншими авторами, підказує, що, по-перше, найважливіші безпосередні канали экзо-генного впливу на соціальну систему знаходяться в культурній і особовій системах і, по-друге, що способи їх впливу різні. Безпосередній вплив культурної системи передусім пов'язаний з акумуляцією емпіричного знання, а следова-тельно, відноситься до проблематики соціології знання. Як би це ні було важливо, через обмеженість місця я не буду тут цього торкатися, а розгляну лише пограничний взаємообмін між соціальною системою і особою.

Існує подвійна причина, по якій межа між соціальною системою і особою є особливо важливою. У найбезпосереднішому виді цей взаємообмін пов'язаний з "мотивацією" індивіда в аналітично-психологічному смыс-ле, а отже, з рівнем його "задоволеності" або - в негативному аспекті - фрустрації. Але побічно найцікавіший момент полягає в тому, що найважливіший структурний компонент соціальної системи, званий нами институциона-лизированными цінностями, институционализирован через його интернализацию в особі індивіда. В деякому розумінні соціальна система "втиснула" в простір між куль-турным статусом цінностей і їх значущістю для інтеграції особи.

Проблема аналізу незалежної змінності культурних цінностей і осіб виходить за рамки цієї статті. Можна тільки припустити, що така проблема, як харизматична інновація, принаймні частково, потрапляє в цю рубрику. Проте, виходячи з наявності відносної стабільності особи і культури, ми можемо припустити, що в особі типового індивіда є щось, що ми можемо назвати інтегрованою єдністю ціннісних і мотиваційних установок (commit - ments), що розглядається як стабільне, і що ця єдність у свою чергу може вважатися визначальним чинником орієнтаційного компонента будь-якої ролі, тобто сукупності экспектаций відповідних класів індивідуальних діячів. Це істинно як при аналізі цілого суспільства, так і при аналізі його підсистем. З цього витікає, що для цілей аналізу конкретного процесу зміни институционализированные цен-ности повинні розглядатися як постійні.

Я також виходжу з того, що структура нормативних стандартів, яка визначає відношення класу діючих одиниць до об'єктів своєї ситуації, також є спочатку заданою, але в той же час ця структура є і першою незалежною змінною. Тому проблема полягає в тому, щоб пояснити процеси зміни в цій нормативній структурі, в інститутах. Таким чином, модальності об'єктів виступають як області зародження зміни. Тому я буду постулиро-вать зміни відносно соціальної системи до її оточення, яке спочатку виражається в зміні визначення ситуації одним або декількома класами діючих усередині одиниць і яке потім починає чинити тиск на нормативні інституціональні стандарти у бік їх зміни. Цей описуваний мною тип тиску пов'язаний з диференціацією.