Евристичні цілі цього розмежування

Це розмежування дозволяє зрозуміти стандарти соціальної поведінки, які на перший погляд здаються ірраціональними. Передусім це розрізнення допомагає соціологічній інтерпретації багатьох видів соціальних дій, які продовжують існувати навіть і тоді, коли явно поставлені перед ними цілі ніяк не здійснюються. Здавна в таких випадках різні спостерігачі, особливо неспеціалісти, називають ці дії "забобонами", "иррациональностями", "простою інерцією традиції" і т. д.

Іншими словами, коли поведінка групи не досягає і часто не може досягти явно поставленої і проголошеної мети, існує схильність приписувати таку поведінку недоліку уваги, неуцтву, пережиткам або так называе-мой інерції. Як приклад візьмемо церемоніали хопи по викликанню щедрого дощу. Ці церемоніали можуть бути названі забобоном примітивних народів, і передбачається, що цим усе сказано. Проте необхідно відмітити, що, називаючи ці церемонії "забобоном", ми ніяк не пояснюємо поведе-ние групи. Таке пояснення, по суті, підміняє аналіз справжньої ролі цієї поведінки в житті групи вживанням лайливого епітета "забобон". Якщо ж, проте, прийняти поняття прихованої функції, то воно може нагадати нам, що ця поведінка може виконувати функцію для групи, абсолютно відмінну від явної його мети.

Поняття прихованої функції відводить спостерігача за межі питання, чи досягає поведінка проголошуваної для нього мети. Тимчасово ігноруючи ці явні цілі, воно направляє увагу на інший ряд наслідків, наприклад, на вплив, що робиться їм на окремих членів племені хопи, що беруть участь в церемоніалі, так само як і на підтримку стійкості і безперервності великої групи. Якби ми при аналізі цієї поведінки обмежилися тільки вирішенням питання, чи дійсно воно виконує явну (умисну) функцію, то питання такого роду відносилося б до сфери метеоролога, а не соціолога. І безумовно, наші метеорологи погодилися б з тим, що церемоніал дощу не викликає дощу; але навряд чи б тим самим ми торкнулися істотної сторони питання. Таке ув'язнення рівносильне твердженню, що церемонія не має предписывае-мого їй технологічного значення, що мета цієї церемонії і її фактичні наслідки не співпадають. Але, маючи в нашому розпорядженні поняття прихованої функції, ми продовжимо наше дослідження, аналізуючи дію церемонії не на богів дощу або метеорологічні явища, але дія церемонії на групу, що здійснює цю церемонію. І тут-то і може бути виявлено, як показували багато спостерігачів, що цей церемоніал має-таки функції, але функції, які не є умисними або ж є латентними.

Церемоніали можуть виконувати латентну функцію укрепле-ния групової солідарності, періодично збираючи розрізнених членів групи для участі в загальній діяльності. Як давно вже відмітили Дюркгейм і інші, церемоніали такого роду є засобом колективного вираження тих почуттів, які в ко-нечном рахунку і виявляються основним джерелом групової єдності. Шляхом систематичного застосування поняття латентної функції іноді можна виявити, що явно ірраціональна поведінка є позитивно функціональною для групи. Оперуючи поняттям прихованої функції, ми не поспішатимемо з виводом, що якщо діяльність групи не досягає своєї номінальної мети, то існування цієї діяльності може бути описане тільки як приклад "інерції", "пережитку" або "маніпуляцій підгруп, що мають владу в суспільстві".

Необхідно відмітити, що соціологи, що спостерігають деяку стандартизовану практику, призначену для достиже-ния цілей, які взагалі з точки зору фізичних наук не можуть бути досягнуті цим шляхом, дуже часто, майже завжди користувалися поняттям, близьким до поняття прихованої функції. Саме так і йтиме справу, якщо ми займемося исследовани-ем, наприклад, ритуалів індійців пуэбло, пов'язаних з викликанням дощу або молитвами про родючість. Проте в тих випадках, коли соціальна поведінка не прямує на досягнення явно недосяжних цілей, дослідження побічних або латентних функцій поведінки соціологами стає менш вірогідним.

Розрізнення між явними і прихованими функціями направляє увага на теоретично плідні області дослідження. Це розрізнення направляє увагу соціолога якраз на ті області поведінки, думок і вірувань, в яких він може найплідніше прикласти свої специфічні знання і навички. Бо яке завдання соціолога, коли він обмежує себе вивченням явних функцій? Значною мірою він має справу з визначенням того, чи досягає практика, предназна-ченная для певної мети, цю мету. Він досліджує, наприклад, чи досягає нова система оплати своєї мети - зменшення плинності робочої сили або мети збільшення виробництва. Або ж він поставить питання, чи досягла пропагандистська кампанія поставленої мети : збільшення "готовності битися", "готовно-сти купувати військові позики" або ж збільшення "терпимості до інших етнічних груп". Звичайно, усе це важливі і складні типи дослідження. Але доки соціологи обмежують себе вивченням явних функцій, завдання їх дослідження определя-ется для них швидше практиками (будь то капітани індустрії, лідери профспілок або, припустимо, вождь племені навахо, в даний момент це несуттєво), чим теоретичними проблемами, що становлять суть соціології. Маючи справу передусім з явними функціями, з проблемою, чи досягає та або інша практика або організація, заснована з певною метою, поставлених перед нею завдань, соціолог перетворюється на искусно-го реєстратора вже відомих систем поведінки. Його оцінки і аналіз обмежені питанням, поставленим перед ним нетеоре-тиком, людиною справи, наприклад, чи отримаємо ми такі-то і такі-то результати від введення нової системи оплати. Але воору-женный поняттям, прихованій функції, соціолог направляє своє дослідження саме в ту область, яка являється соціології, що найбільш обіцяє для теоретичного розвитку. Він рассмат-ривает відомий (чи планований) вид соціальної практики, щоб встановити його приховані, неусвідомлювані функції (звичайно, так само як і явні функції). Він розглядає, скажімо, віддалені наслідки нової зарплати для профспілки, в кото-ром полягають робітники, або ж наслідки деякої пропаганди-стской кампанії не лише для реалізації поставленої перед нею мети збільшення патріотичного запалу, але і для її впливу на свободу висловлювання думок людьми у тому випадку, коли вони розходяться з офіційною політикою, і т. д. Коротше, ми вважаємо, що специфічний інтелектуальний вклад соціолога полягає передусім у вивченні неумисних наслідків (до яких відносяться приховані функції) соціальної практики, так само як і у вивченні очікуваних наслідків #0444.

Є основа вважати, що саме в тому пункті, де дослідницька увага соціологів зміщується з площини явних в площину прихованих функцій, соціологи вносять свій специфічний і головний вклад в дослідження суспільства. На підтвердження цього положення можна було б сказати багато що, але і невеликої кількості прикладів цілком вистачатиме.

Дослідження підприємств Уэстерн Електрик в Хауторне45.

^{44 Мег ton R. До., Fiske M., Curtis A. Mass Persuasion. N. Y., 1946. P. 185-189.}

^{45 R про e t h 1 i s b e r g e r F. J., Dicks on W. I. Management and the Worker. Harvard, 1939.}

Як добре відомо, на ранніх стадіях цього дослідження розглядалася проблема залежності "продуктивності праці робітників від освітленості". Протягом двох з половиною років в центрі уваги стояла наступна проблема: чи впливають зміни освітленості на продуктивність праці? Первона-чальные результати показували, що в досить широких межах не існує однозначного відношення між осве-щенностью і продуктивністю. Продуктивність увеличи-валась як в експериментальній групі, де збільшувалася (чи зменшувалася) освітленість, так і в контрольній групі, де освітленість не мінялася. Коротше, дослідники обмежили свої дослідження тільки областю явних функцій. Те обстоятель-ство, що вони не враховували поняття латентної соціальної функції, привело до того, що спочатку вони не звертали уваги на соціальні наслідки цього експерименту для стосунків між членами групи, що перевірялася і контрольної, або ж для стосунків, що складаються між робітниками і представниками адміністрації в приміщеннях, де производи-лись дослідження. Іншими словами, у дослідників цього питання була відсутня специфічно соціологічна коорди-натная система і вони виступали просто як "інженери" (так само начебто група метеорологів досліджувала "впливу" церемоніалу хопи на випадання дощу).

І тільки після тривалого проведення досліджень экспери-ментаторам прийшла в голову думка досліджувати дію нової "експериментальної ситуації" на самовосприятия і само-оценки робітників, що беруть участь в експерименті, на стосунки, що складаються між членами цієї групи, на солідарність і єдність цієї групи. Элтон Мейо пише в зв'язку з цим: "Не-удача з дослідженням освітленості змусила їх усвідомити необхідність реєстрації усього, що відбувається в кімнаті, а не тільки фіксації очевидних інженерних і технологи-ческих аспектів проблеми. Їх спостереження тому включили не лише записи технологічних і інженерних змін, але і записи фізіологічних або медичних змін, так само як і в певному значенні і записі социо-логических і антропологічних змін. Усе це приня-ло форму деякого "журналу", який давав максимально повний звіт про фактичні події кожного дня.".46. Коротше, тільки після тривалої серії дослідів, які повністю ігнорували латентні соціальні функції експерименту (як деякій навмисно створеній соціальній ситуації), була введена специфічно соціологічна система відліку. "Пони-мание цієї обставини, - пишуть автори, - привело до того, що дослідження змінило свій характер. Дослідники більше не прагнули встановити, до яких наслідків призводить зміна окремих змінних. Замість поняття контролируемо-го експерименту вони ввели поняття соціальної ситуації, яка має бути описана і зрозуміла як система взаємозалежних елементів". З цієї миті, як зараз добре відомо, дослідження виявилося націленим в дуже значній мірі на вишукування прихованих функцій тих стандартизиро-ванных систем поведінка, яка існувала серед робітників, на виявлення неформальних організацій, що виникали в їх середовищі, на виявлення ігор робітників, організованих "мудрими админи-страторами", і на організацію рад з робітниками, їх ин-тервьюирование і т. д. Нова концептуальна схема повністю змінила характер і типи даних, що збираються в наступних дослідженнях.

Досить тільки звернутися до уривка, що вже цитувався, з класичної книги Томаса і Знанецкого, появившей-ся близько 30 років тому, щоб погодитися з наступним зауваженням Шилза : "..і справді, історія дослідження первинних груп в американській соціології є превосход-ным прикладом розривів в розвитку цієї дисципліни : значення деякої проблеми підкреслюється одним з основоположників соціології, потім її не досліджують, щоб з ентузіазмом знову підхопити її, нібито ніхто не думав про неї раніше" 47.

^{46 Mayo E. The Social Problems of an Industrial Civilization. Harvard, 1945. P. 70.}

^{47 S h i 1 s E. The Present State of American Sociology. Glencoe, 1948. P. 42.}

Томас і Знанецкий неодноразово підкреслювали, що з точки зору соціології яка б не була головна функція асоціації, "остання у своїй якості конкретної групи людських особистостей неофіційно служить задоволенню і багатьох інших інтересів; соціальні контакти між її членами не обмежуються тільки контактами, пов'язаними з переслідуванням ними загальній меті.". І між тим цілі роки експериментальної роботи пішли на те, щоб дослідницька група, що працювала на підприємствах Уэстерн Електрик, звернула увагу на латентні соціальні функції первинних груп, що виникають в індустріальних організаціях. Слід зауважити, що ми приводимо тут даний випадок не для того, щоб дати приклад невдалого планування експериментальних робіт; не це було нашою безпосередньою метою. Ми привели його тільки для того, щоб проілюструвати важливість поняття латентної функції і пов'язаних з ним понять функціонального аналізу для соціологічного дослідження. Він ясно показує, як включення цього поняття в концептуальний апарат социологи-ческой теорії (несуттєво при цьому, використовується або немає термін "латентна функція") може зробити соціолога чувстви-тельным до цілого ряду важливих соціальних змінних, на які інакше легко не звернути уваги. Застосування спеціального терміну для позначення цього поняття, можливо, зменшить число такого роду випадків відсутності спадкоємності в майбутніх соціологічних исследо-ваниях.

Виявлення прихованих функцій означає важливе збільшення соціологічного знання. Є ще один аспект, в якому дослідження прихованих функцій є великим вкладом в громадську науку. Саме латентні функції деякої діяльності або вірування не є надбанням буденної свідомості, оскільки вони виявляються непреднаме-ренными і неусвідомленими соціальними і психологічними наслідками. Тому відкриття в області прихованих функцій є більшим приростом соціологічного знання, чим відкриття в області явних функцій. Вони представляють, отже, і великі відхилення від знань про соціальне життя, заснованих на здоровому глузді. У тій мірі, в якій латентні функції більш менш відхиляються від відкрито проголошуваних явних функцій, дослідження, обнаруживаю-щее латентні функції, дуже часто призводить до парадоксальних виводів. Ці уявні парадокси виникають у зв'язку з тим, що поширена і упереджена точка зору, що розглядає деяку стандартизовану практику або ж вірування тільки з позицій їх явних функцій, зазнає різку видозміну при виявленні їх допоміжних або побічних функцій. Введення поняття латентної функції в соціальне дослідження приводить нас до виводів, які показують, що "соціальне життя не так просте, як вона здається на перший погляд", бо, якщо люди обмежуються деякими наслідками (наприклад, явними наслідками) деякої соціальної практики або ж думки, то їм порівняно легко дати моральну оцінку цим явищам. Моральні оцінки, що грунтуються, як правило, на цих явних наслідках, мають тенденцію бути витриманими тільки в чорних або білих тонах. Але виявлення інших (латентних) функцій часто усложня-ют цю картину. Проблеми моральних оцінок (які не є безпосереднім предметом нашого дослідження) і проблеми управління соціальними процесами (які нас займають) придбавають додаткові труднощі, які зазвичай включаються у відповідальні соціальні рішення.

Приклад одного дослідження, яке неявно використовувало поняття латентної функції, покаже нам, в якому сенсі ми говоримо про "парадокс", т. е. про розбіжність між очевидною, явною функцією і реальними функціями, що включають і латентні, до якого призводить використання цього поняття. Так, повертаючись до добре відомого аналізу демонстративного споживання, цьому Вебленом, ми розуміємо, що не випадково останнього вважали соціальним аналітиком, що має особливий талант помічати парадоксальне, ирони-ческое, сатиричне, бо до цього часто, якщо не завжди, приводить застосування поняття прихованої функції (чи її еквіваленту).