Тема 4. Формування й розподіл прибутку

1. Прибуток як результат фінансово-господарської діяльності підприємства

2. Валовий прибуток: його формування та фактори ,що впливають на нього

3. Формування собівартості продукції та її вплив на прибуток

4. Формування чистого прибутку підприємства, його розподіл та використання

5. Планування і прогнозування прибутку підприємства

6. Рентабельність як відносний показник ефективності роботи підприємства

   1. Прибуток як результат фінансово-господарської діяльності підприємства

Прибуток є однією з основних категорій товарного виробництва. Це передусім виробнича категорія, що характеризує відносини, які складаються в процесі суспільного виробництва. На всіх підприємствах основним узагальнюючим показником фінансових результатів і господарської діяльності є прибуток (дохід).

Прибуток як економічна категорія відображає чистий дохід, створений у сфері матеріального виробництва в процесі підприємницької діяльності. На рівні підприємства в умовах товарно-грошових відносин чистий дохід приймає форму прибутку.

Законодавство України, яке регулює господарську діяльність суб'єктів підприємництва і порядок організації бухгалтерського обліку і звітності, з одного боку, і систему оподаткування прибутку — з другого, під "прибутком" визначає два різних економічних явища.

Згідно з Законом України "Про оподаткування при­бутку підприємств", прибутком вважається сума валового доходу, тобто по суті доходів від усіх видів діяльності скоригована певним чином для цілей оподаткування. зменшена на суму валових витрат підприємства і на вартість зносу (амортизації) основних засобів і нематеріальних активів. Аналіз складу валових доходів і валових витрат свідчить про те, що прибуток як об'єкт оподаткування являє собою досить умовну величину, яка відображає співвідношення між доходами и витратами підприємства за певний період. Головна його особливість полягає в тому, що він безпосередньо не залежить від собівартості продукції. Прибуток як об'єкт оподаткування визначається за даними спеціального податкового обліку, який не збігається з бухгалтер­ським обліком прибутку.

Прибуток у класичному розумінні являє собою різницю між ціною товару и затратами на виробництво товару — його собівартістю.

В усіх законодавчих актах Украї­ни, крім законодавства про оподаткування прибутку, закладене таке розуміння прибутку.

Прибуток підприємства — це перевищення доходів від його діяльності над сумою витрат; він являє собою єдину форму його власних нагромаджень.

Такий показник більшою мірою характеризує якість господарювання підприємства.

Являючись категорією ринкових відносин, прибуток виконує певні функції:

• відображає кінцевий фінансовий результат діяльності підприємств;

• володіє стимулюючою функцією, тому що є основним елементом

фінансових ресурсів підприємства. Реальне забезпечення принципу

самофінансування визначається отриманим прибутком;

• є одним з джерел фінансування бюджетів різних рівнів, надходить до бюджету у вигляді податків і разом з іншими доходами викорис­товується для фінансування суспільних потреб.

Прибуток, як кінцевий фінансовий результат діяльності підприємства, зазнає впливу багатьох чинників як з позитивним, так і з негативним знаком. Є особливості у формуванні прибутку підприємств залежно від сфери їхньої діяльності, галузі господарства, форми власності, розвитку ринкових відносин. На формування прибутку на підприємстві впливає ряд таких факторів, як :

1. встановлений державою порядок формування затрат (витрат) на вироб­ництво продукції (товарів, робіт, послуг);

2. обчислення й калькулювання собівартості продукції(товарів, робіт, послуг);

3. встановлені законодавством умови обліку фінансових результатів;

4. визначення балансового (валового) прибутку.

Прибуток - один з основних фінансових показників плану та оцінки господарської діяльності підприємств. За рахунок прибутку здійснюється фінансування заходів з науково-технічного і соціально-економічного розвитку підприємств, збільшення фонду оплати праці їх робітників.

Багатоаспектне значення прибутку посилюється з переходом економіки держави на ринкові відносини. Акціонерні, орендні, власні та інші організаційно-правові форми власності підприємства, отримавши фінансову самостійність і незалежність самі вирішують, на які цілі та в яких розмірах направляють прибуток, який залишається після сплати податків до бюджету.

Значення прибутку як фінансового показника підприємницької діяльності підприємства разом с тим не означає його унікальності. Аналіз стимулюючої ролі прибутку показує, що в окремих господарських суб'єктах переважає необхідність отримати великий прибуток з метою збільшення фонду оплати праці при зменшенні витрат на виробничий і соціальний розвиток колективу. Іноді рост прибутку обумовлено необумовленим підвищенням цін на продукцію та інше.

Для зростання прибутку підприємство зобов’язане:

• нарощувати обсяги виробництва і реалізації товарів;

• розширювати, орієнтуючись на ринок, асортимент, підвищувати якість продукції;

• впроваджувати заходи щодо підвищення продуктивності праці своїх працівників;

• зменшувати витрати на виробництво (реалізацію) про­дукції (тобто її собівартість);

• з максимальною віддачею використовувати потенціал, що є у його розпорядженні, в тому числі фінансові ресурси;

• зі знанням справи вести цінову політику, бо на ринку діють переважно вільні (договірні) ціни;

• грамотно будувати договірні відносини з постачальниками и покупцями;

• вміти найдоцільніше розміщувати (вкладати) одержаний раніше прибуток задля досягнення оптимального ефекту.

Бажання будь-якими шляхами отримати високий прибуток з метою збільшення фонду оплати праці призводить до росту обсягу грошової маси в обігу, яка не забезпечена товарними ресурсами, а це - подальше зростання цін та інфляція.