Податок на нерухоме майно (нерухомість)
У Законі України „Про систему оподаткування” передбачено податок на нерухоме майно суб’єктів господарювання, але законодавчих актів про його введення ще не прийнято.
Мета введення названого податку – забезпечити збалансування доходів та витрат бюджету держави та сприяти підвищенню ефективності використання нерухомості суб’єктами господарювання.
Структурно-логічну схему одного з варіантів проекту Закону „Про податок на нерухоме майно (нерухомість)” подано у підручнику А.М. Поддєрьогіна „Фінанси підприємств”, с.114 (мал.5.1.)
Мал. 5.1. Структурно-логічна схема податку на нерухоме майно (нерухомість)
5. Відрахування підприємства у державні цільові фонди
Згідно Закону України „Про систему оподаткування” суб’єкти підприємницької діяльності беруть участь у формуванні централізованих державних цільових фондів (у вигляді обов’язкових зборів, внесків, порядок обчислення яких визначено окремими нормативними актами, документами).
Значні за розмірами суми відрахувань у цільові загальнообов’язкові державні фонди суттєво впливають на фінансово-господарську діяльність підприємства. Цей вплив проявляється в наступному:
через формування валових витрат, які виключаються із суми скоригованого валового доходу. Таким чином відрахування в держані цільові фонди зменшують оподаткований прибуток і суму податку на нього;
через формування поточних витрат (собівартості).
Вказані відрахування збільшують собівартість, що відповідно може зменшити прибуток від реалізації продукції (робіт, послуг), або збільшити їх вартість, створивши проблеми із збутом продукції.
14 січня 1998 року Президентом України було підписано „Основи законодавства України про загальнообов’язкове державне соціальне страхування”, які відповідно до Конституції України визначають принципи та загальні правові, фінансові та організаційні засади загальнообов’язкового державного соціального страхування громадян в Україні.
Залежно від страхового випадку є такі види загальнообов’язкового державного соціального страхування:
пенсійне страхування;
страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням;
медичне страхування;
страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності;
страхування на випадок безробіття;
інші види страхування, передбачені законами України.
Означені види загальнообов’язкового державного соціального страхування регулюється окремими законами, прийнятими відповідно цих Основ.
Збір на обов’язкове державне пенсійне страхування сплачується згідно із Законом України від 26.06.97р. „Про збір на обов’язкове державне пенсійне страхування” та внесеними змінами від 15.07.99р.
Платники збору:
суб’єкти підприємницької діяльності незалежно від форм власності, їх об’єднання, бюджетні, громадські та інші установи і організації, об’єднання громадян та інші юридичні особи, а також фізичні особи - суб’єкти підприємницької діяльності, які використовують працю найманих працівників;
філії, відділення та інші відокремлені підрозділи платників податку, які не мають статусу юридичної особи, розташовані на іншій ніж платник зборів території;
фізичні особи - суб’єкти підприємницької діяльності, які не використовують працю поступає найманих працівників, а також адвокати, їх помічники, приватні нотаріуси та інші, які не є суб’єктами підприємницької діяльності і займаються діяльністю, пов’язаною з отриманням доходу;
фізичні особи, які працюють на умовах трудового договору (контракту), і фізичні особи, які виконують роботи згідно громадсько-правового договору тощо.
Об’єктом оподаткування є:
1) для суб’єктів підприємницької діяльності – фактичні витрати на оплату праці робітників (включно витрати на виплату основної і додаткової заробітної плати та інших заохочувальних та компенсаційних виплат при розрахунку середньомісячної заробітної плати для визначення пенсій).
2) для платників збору – фізичних осіб і фізичних осіб - суб’єктів підприємницької діяльності – сума оподаткованого доходу (прибутку), яка розрахована у порядку, визначеному Кабміном України згідно із законодавством України.
3) для фізичних осіб, працюючих на умовах трудового договору – сукупний оподаткований дохід, який розраховано згідно із законодавством України.
Ставки збору встановлено і диференційовано за категоріями платників. На малюнку 5.2. наведена інформація щодо платників збору на обов’язкове державне пенсійне страхування об’єктів оподаткування та розміру ставок збору згідно із Законом України „Про внесення змін до Закону України „Про збір на обов’язкове пенсійне страхування” від 15 липня 1999р.
Визначення джерела сплати за збором має свої особливості. Як відомо, оплата праці найманих працівників суб’єктами підприємницької діяльності здійснюється за рахунок двох джерел:
собівартості (основна і додаткова заробітна плата, інші види заохочень, виходячи з тарифних ставок);
прибуток (премії, заохочення).
Тому сума збору на ту частину витрат на оплату праці, що віднесена на собівартість, також відноситься на собівартість. Сума збору на другу частину витрат на оплату праці, що здійснюється за рахунок прибутку, перераховується за рахунок прибутку.
Із суми сукупного оподаткованого доходу фізичних осіб, які працюють за трудовими договорами, виконують роботи згідно з цивільно-правовими договорами, збір на обов’язкове державне пенсійне страхування нараховується у розмірі 0,5 %, якщо сукупний дохід є більшим прожитковий мінімум і 2% із суми перевищення.
Збір на обов’язкове державне пенсійне страхування з фізичних осіб, які працюють за трудовими договорами, здійснюється за рахунок нарахованого доходу (заробітної плати).
Збір сплачується одночасно з отриманням коштів в установах банків на оплату праці.
Внески на загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття розроблено відповідно до Закону України „Про загальнообов’язкове державне страхування на випадок безробіття” від 2 березня 2000 року.
Платники страхових внесків:
Роботодавці;
Наймані працівники;
У разі взяття участі у загальнообов’язковому державному соціальному страхуванні на випадок безробіття на добровільних засадах:
особи, які забезпечують себе роботою самостійно (члени творчих спілок, творчі працівники, які не є членами творчих спілок);
фізичні особи - суб’єкти підприємницької діяльності, які не використовують найману працю;
фізичні особи, які виконують роботи (послуги) згідно цивільно-правових угод;