Плата за землю

Справляння плати за землю регулюється Земельним кодексом України, Законом України „Про плату за землю” від 19.06. 1996р., постановами Кабінету Міністрів та подальшими доповненнями.

Плата за землю в Україні стягується у вигляді земельного податку або орендної плати, яка залежить від якості та місцезнаходження земельної ділянки, виходячи із грошової оцінки землі.

Розмір земельного податку визначається в розрахунку на рік та встановлюється у вигляді платежів за одиницю земельної площі. При цьому розмір податку не залежить від результатів господарської діяльності власників або користувачів ділянок.

Плату за землю введено з метою формування ресурсів для фінансування:

• заходів з раціонального використання й охорони землі, підвищення родючості ґрунтів;

• відшкодування власникам землі і землекористувачам витрат, які пов’язані з веденням господарства на землях гіршої якості;

• розвитку інфраструктури населених пунктів.

Платником податку виступають власники землі та землекористувачі, в тому числі орендарі.

Об’єктом плати за землю виступає земельна ділянка, яка знаходиться у власності, користуванні (в т. р. і на умовах оренди). В залежності від розмірів земельних ділянок та їх виробничого призначення виділяють групи земель сільськогосподарського та несільськогосподарського призначення.

Одиницею нарахування податку є один гектар ріллі, сіножатей, пасовищ, багаторічних насаджень.

Ставки оподаткування. Плата за землю сільськогосподарського призначення встановлена з 1га сільськогосподарських угідь у відсотках від грошової оцінки цих угідь в наступних розмірах:

• за ріллю, сіножати, пасовища – 0,1 %;

• за багаторічні насадження – 0,03 %.

Плата за землі населених пунктів встановлена в розмірі 1% від грошової оцінки землі. Якщо грошову оцінку земельних ділянок не встановлено, то для розрахунку податку застосовують середні ставки у копійках за 1 м².

Законодавством передбачені підвищені ставки податку на землю за умов:

• нецільового використання;

• перевищення норм відводу.

Джерела і порядок сплати земельного податку.

Юридичні особи самостійно обчислюють суму земельного податку щорічно за станом на 1 січня і до 1 лютого надають розрахунок податку податковій інспекції.

Суб’єкти підприємницької діяльності сплачують податок за рахунок собівартості. Одночасно він включається і до складу валових витрат. Податок зменшує суму оподатковуваного прибутку, а відтак і податку на прибуток.

Кошти від сплати за землю призначені для використання:

• на фінансування заходів з раціонального використання та охорони земель, підвищення родючості ґрунту;

• на ведення Державного земельного кадастру, землеустрою, моніторингу земель;

• для економічного стимулювання власників землі та землекористувачів на поліпшення якості земель, підвищення родючості ґрунту та продуктивності земель лісового фонду.

Податок з власників транспортних засобів

Податок з власників транспортних засобів в Україні введено Законом від 11.12.1991р. „Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів” із змінами та доповненнями. 18.02.97р. був прийнятий Закон України „Про внесення змін в Закон України „Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів”.

Платниками податку є юридичні і фізичні особи, які мають у власності та на балансі транспортні засоби, зареєстровані в Україні.

Кошти, що надходять від стягнення податку, спрямовуються на фінансування будівництва, реконструкції, ремонту та утримання автомобільних доріг загального користування, проведення природоохоронних заходів на водоймищах. Податок зараховується до бюджетів місцевого самоврядування.

Об’єкт оподаткування – зареєстровані в Україні згідно чинного порядку наземні та водні транспортні засоби.

Ставки податку встановлені у гривнях з 100 см³ об’єму циліндрів двигуна або з 100 см довжини (для катерів, яхт) транспортного засобу.

Податкові пільги. Система пільг з податку визначено Законом України «Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів» від 18.02.1997 р. № 75/97-ВР.

Термін сплати. Нова редакція Закону передбачає різні строки сплати податку. Якщо для фізичних осіб вона збігається із моментом здійснення технічного огляду перед реєстрацією, перереєстрацією або технічним оглядом транспортного засобу, то юридичні особи сплачують його щоквартально рівними частками до 15 числа місяця, наступного за звітним кварталом.

Сума податку на транспортні засоби включається до складу валових витрат платника, а отже, зменшує оподатковуваний прибуток і суму податку на нього. Податок з транспортних засобів включається у собівартість перевезень, що впливає на розмір прибутку підприємства.

Суми, які надходять за рахунок даного податку, розподіляються наступним чином:

• 85% - використовується на фінансування ресурсів, пов’язаних із будівництвом, реконструкцією, ремонтом та утриманням автомобільних доріг загального користування, а також сільських доріг;

• 15% - надходять до бюджетів місцевого самоврядування на ремонт та утримання вулиць в населених пунктах, які знаходяться у комунальній власності, і суміщаються з автомобільними дорогами загального користування державного значення.