2.3 Розрахунок середньорічної вартості та коефіцієнтів, які характеризують рух і стан основних фондів

Протягом року відбувається рух основних фондів: одні - вводяться в експлуатацію, інші - ліквідовуються. Тому для оцінки ефективності їх використання визначають середньорічну вартість основних фондів.

Якщо не вказані конкретні терміни поступлення і вибуття основних фондів, що можливе при проектуванні їх вартості на майбутнє, то:

Ф_ср = (Ф_пр – Ф_кр) : 2, (2.2)

де Ф_пр та Ф_кр - вартість основних фондів відповідно на початок і кінець року.

Вартість основних фондів на кінець року можна визначити за фор- мулою:

Ф_кр = Ф_пр + Ф_вв –Ф_виб , (2.3)

де Ф_вв - вартість введених протягом року фондів;

Ф_виб - вартість ліквідованих протягом року фондів.

Якщо відомі конкретні терміни поступлення і вибуття основних фондів, то середньорічна вартість розраховується за формулою:

Ф_ср = Ф_пр +  Ф_вв ^. М:12 - Ф_виб ^. М’:12 (2.4)

де М - кількість повних місяців експлуатації основних фондів;

М’ - кількість повних місяців (не експлуатації), які залишились до кінця року з часу вибуття основних фондів.

Частіше на підприємствах для розрахунку середньорічної вартості застосовують формулу:

Ф_ср=(Ф_пр+Ф_кр):2+Ф_пмі:12, (2.5)

де Ф_пмі - вартість основних фондів на початок і-го місяця.

Рух і стан основних фондів характеризується ступенем їх оновлення, вибуття, зносу та придатності.

Ступінь оновлення основних фондів характеризується коефіцієнтом оновлення, який визначається відношенням вартості введених за звітний рік основних фондів до їх вартості на кінець року.

К_он = Ф_вв: Ф_кр (2.6)

Коефіцієнт вибуття розраховується як відношення основних фондів, які вибули протягом року, до їх вартості на початок року.

К_виб = Ф_виб : Ф_пр (2.7)

При аналізі коефіцієнти оновлення та вибуття основних фондів необхідно розглядати у взаємозв’язку. Якщо коефіцієнт оновлення основних фондів значно випереджає коефіцієнт вибуття, це свідчить про те, що оновлення основних фондів на підприємстві відбувається головним чином в результаті нового будівництва, а не за рахунок заміни старих, зношених фондів, що веде до накопичення застарілого обладнання і стримує ріст економічної ефективності основних фондів .

Показником ступеня зносу фондів, в тому числі обладнання, є коефіцієнт зносу, який визначається як відношення суми зносу основних засобів до їх початкової вартості. Даний коефіцієнт може визначатися за рік, на початок року, на кінець року :

К^Р_зн =Ф^р_зн: Ф_ср ; (2.8)

К^пр_зн=Ф^пр_зн:Ф_пр; (2.9)

К^кр_зн=Ф^кр_зн:Ф_кр, (2.10)

де Ф^р_зн, Ф^пр_зн, Ф^кр_зн - відповідно сума зносу за рік, на початок року, на кінець року.

Як правило, чим нижчий коефіцієнт зносу основних фондів, тим кращий стан, в якому вони перебувають.

Коефіцієнт придатності основних фондів визначається відношенням залишкової вартості на початок року, або кінець року до первісної вартості основних фондів на початок або кінець року.

К_пр = Ф_зал : Ф_п, (2.11)

де Ф_зал – залишкова вартість основних фондів на початок (кінець) року.

Вищезгадані коефіцієнти можуть бути розраховані як для усіх основних фондів, так і для окремих їх елементів.