- •Дисципліна «Охорона праці та безпека життєдіяльності»
- •Тема 1. Теоретичні основи безпеки життєдіяльності
- •Зв’язок курсу "Безпека життєдіяльності" з навчальними дисциплінами та практикою життєвого досвіду;
- •1.1. Безпека життєдіяльності як категорія
- •1.2. Системний аналіз у безпеці життєдіяльності
- •1.3. Ризик як оцінка небезпеки
- •Література
- •1.1. Безпека життєдіяльності як категорія
- •1.1.1. Наукові засади безпеки життєдіяльності
- •1.1.2. Основні поняття та визначення у безпеці життєдіяльності
- •1.1.3. Класифікація джерел небезпеки, небезпечних та шкідливих
- •1.2. Системний аналіз у безпеці життєдіяльності
- •1.2.1. Системно-структурний підхід та системний аналіз —методологічна основа безпеки життєдіяльності
- •1.2.2. Система «людина - життєве середовище» та її компоненти
- •1.2.3. Рівні системи «людина - життєве середовище»
- •Дисципліна «Охорона праці та безпека життєдіяльності»
- •Тема 2. Ризик як оцінка небезпеки
- •Характеристики та оцінки небезпек;
- •Література
- •2.2. Оцінка ризику небезпеки
- •2.3. Концепція прийнятного (допустимого) ризику
- •Витрати па безпеку
- •2.4. Управління ризиком
- •Дисципліна «Охорона праці та безпека життєдіяльності»
- •Тема 3. Людина як елемент системи «людина - життєве середовище»
- •3.1. Середовище життєдіяльності людини
- •3.2. Медико – біологічні та соціальні проблеми здоров’я
- •Література
- •3.1. Середовище життєдіяльності людини
- •3.1.1. Природне середовище
- •3.1.2. Техносфера
- •3.1.3. Ноосфера
- •3.1.4. Соціально-політичне середовище
- •3.2. Медико – біологічні та соціальні проблеми здоров’я
- •3.2.1. Основні визначення здоров’я
- •3.2.2. Вплив негативних факторів на здоров'я людини
- •Дисципліна «Охорона праці та безпека життєдіяльності»
- •Тема 4. Природні небезпеки. Небезпечні фактори проживання на селі
- •Література
- •4.1. Природні небезпеки
- •4.2. Літосферні стихійні лиха
- •4.2.1. Виверження вулканів
- •4.2.2. Землетруси
- •4.2.3. Зсуви
- •4.3. Гідросферні стихійні лиха
- •4.3.1. Повені
- •4.3.2. Снігові лавини
- •4.4. Атмосферні стихійні лиха
- •4.4.1. Урагани
- •4.4.2. Смерчі
- •4.4.3. Природні пожежі
- •Дисципліна «Охорона праці та безпека життєдіяльності»
- •Тема 5. Небезпеки техногенного характеру. Сільськогосподарське виробниче середовище
- •Література
- •5.1. Небезпеки техногенного характеру
- •5.2. Антропогенний вплив на навколишнє середовище
- •5.3. Аварії з витоком сильнодіючих отруйних речовин
- •5.4. Аварії на транспорті
- •5.4.1. Автомобільний транспорт
- •5.4.2. Повітряний транспорт
- •5.4.3. Залізничний транспорт
- •5.4.4. Морський транспорт
- •5.5. Пожежі та вибухи
- •Комбіновані небезпеки
- •5.6.1. Парниковий ефект
- •5.6.2. Порушення озонового шару
- •5.6.3. Кислотні опади
- •5.6.4. Виникнення пустель
- •Дисципліна «Охорона праці та безпека життєдіяльності»
- •Тема 6. Соціально-полічні небезпеки
- •6.1. Соціально – політичні небезпеки
- •6.2. Природно – соціальні небезпеки
- •6.3. Соціально – природні небезпеки
- •Література
- •6.1. Соціально – політичні небезпеки
- •6.1.1.Соціально-політичне середовище
- •6.1.2. Конфлікти
- •6.1.4. Тероризм
- •6.1.5. Злочинність
- •6.2. Природно-соціальні небезпеки
- •6.2.1. Соціальні хвороби
- •6.2.2. Грип
- •5.2.3. Вірусний гепатит
- •6.2.4. Туберкульоз
- •6.2.5. Харчові захворювання
- •6.2.6. Захворювання, які передаються статевим шляхом
- •6.2.7 Онкологічні захворювання.
- •6.2.8. Синдром набутого імунодифіциту
- •6.3. Соціально-природні небезпеки
- •6.3.1. Алкоголізм
- •6.3.2. Тютюнокуріння
- •6.3.3. Наркотики та наркоманія
2.3. Концепція прийнятного (допустимого) ризику
За ступенем припустимості ризик буває знехтуваний, прийнятний, граничне допустимий, надмірний.
Знехтуваний ризик має настільки малий рівень, що він перебуває в межах допустимих відхилень природного (фонового) рівня.
Прийнятним вважається такий рівень ризику, який суспільство може прийняти (дозволити), враховуючи техніко-економічні та соціальні можливості на даному етапі свого розвитку.
Граничне допустимий ризик — це максимальний ризик, який не повинен перевищуватись, незважаючи на очікуваний результат.
Надмірний ризик характеризується виключно високим рівнем, який у переважній більшості випадків призводить до негативних наслідків.
На практиці досягти нульового рівня ризику, тобто абсолютної безпеки, неможливо. Через це вимога абсолютної безпеки, що приваблює своєю гуманністю, може обернутися на трагедію для людей. Знехтуваний ризик у теперішній час також неможливо забезпечити з огляду на відсутність технічних та економічних передумов для цього. Тому сучасна концепція безпеки життєдіяльності базується на досягненні прийнятного (допустимого) ризику.
Сутність концепції прийнятного (допустимого) ризику полягає у прагненні створити таку малу безпеку, яку сприймає суспільство у даний час, виходячи з рівня життя, соціально-політичного та економічного становища, розвитку науки та техніки.
На рис. 2.1 наведено графік, який ілюструє спрощений приклад визначення прийнятного ризику. З цього графіка видно, що із збільшенням витрат на забезпечення безпеки технічних систем технічний ризик зменшується, але зростає соціально-економічний. Витрачаючи надмірні кошти на підвищення безпеки технічних систем в умовах обмеженості коштів, можна завдати збитків соціальній сфері, наприклад, погіршити медичну допомогу.
Витрати па безпеку
Рис. 2.1. Визначення прийнятного ризику
Сумарний ризик має мінімум при визначеному співвідношенні інвестицій у
технічну та соціальну сфери. Цю обставину потрібно враховувати при виборі ризику, з яким суспільство поки що змушене миритися.
Максимально прийнятним рівнем індивідуального ризику загибелі людини звичайно вважається ризик, який дорівнює 10-6 на рік. Малим вважається індивідуальний ризик загибелі людини, то дорівнює 10-8 на рік.
Концепція прийнятного ризику може бути ефективно застосована для будь-якої сфери діяльності, галузі виробництва, підприємств, організацій, установ.
Справді, коли працюють, навіть дотримуючись усіх встановлених відповідними правилами охорони праці стандартних значень, все ще існує деякий рівень залишкового ризику, який неминуче повинен бути присутнім. Наскільки ризик є прийнятним чи неприйнятним — вирішує керівництво. Результат цього рішення буде впливати на багато вхідних даних та міркувань, серед яких не останнє місце посідає вартість ризику, оскільки головним завданням управління є і завжди буде визначення вартості ризику.
