Література:

1. Чернушенко Е.Ф, Когосова Л.С. Иммунология и иммунопатология заболеваний лёгких. – К.,1981.

2. Чернушенко Е.Ф. Микробиологическая и иммунологическая диагностика туберкулёза в современных условиях // Журнал АМН Украины. – 1998. – Т.4, № 1 – С.118-132.

3. Селина Т.Ю., Худзик Г.М. Иммунопатогенетические механизмы в течении туберкулёзной инфекции // Проблемы туберкулёза. – 2001. – № 8. – С. 32-34.

4. Чернушенко Е.Ф., Панасюкова О.Р. Иммунологические механизмы прогрессирования туберкулёза лёгких // Екологічні проблеми у фтизіатрії і пульмонології. – Матеріали наукової конференції. – К., 2004.– С. 222-225.

Контрольні питання:

1. Санітарно-епідеміологічний режим в протитуберкульозній клініці. Засоби індивідуального захисту лікарів, медичних сестер, молодшого медичного персоналу.

2. Організація і система боротьби з туберкульозом в Україні.

3. Обов’язки лікарів загальної мережі органів охорони здоров’я щодо профілактики і своєчасного виявлення туберкульозу.

4. Епідеміологія туберкульозу в Україні та світі. Основні епідеміологічні показники – інфікованість, захворюваність, хворобливість, смертність. Основні статистичні тенденції захворюваності на туберкульоз в Україні, Запорізькій області.

5. Збудник туберкульозу, його види, морфологічні особливості, лікарська стійкість МБТ, стійкість у навколишньому середовищу.

6. Мінливість мікобактерій туберкульозу.

7. Види мікобактерій, їх диференціація. Мікобактеріози.

8. Сучасні погляди на патогенез туберкульозу.

9. Патологічна анатомія туберкульозу, туберкульозне запалення.

10. Імунітет і алергія при туберкульозі: клітинний і гуморальний протитуберкульозний імунітет. Імунологічна толерантність, імунологічна пам’ять. Імуногенетика туберкульозу. Алергія при туберкульозі

11. Туберкульоз і спадкоємність.

РОзділ 7. Методика та організація раннього і cвоєчасного виявлення туберкульозу у дітей, підлітків і дорослих

Важливою умовою ефективної протиепідемічної боротьби з ростом захворюваності на туберкульоз є своєчасне виявлення, ізоляція і лікування хворих. Необхідність своєчасного виявлення туберкульозу обумовлена необхідністю запобігання розповсюдження інфекції, особливо в умовах епідемії. Принциповим також є те, що при своєчасно виявленом специфічном запальном процесі туберкульоз виліковується.

Організаційно-методичну роботу з питань виявлення туберкульозу здійснює протитуберкульозний диспансер. Заходи з виявлення захворювання проводить загальна лікувальна мережа.

Раннє виявлення туберкульозної інфекції можливо тільки у дітей і підлітків. Це встановлення захворювання на стадії первинного інфікування - віражу туберкулінових реакцій, тобто, діагностика інфікування збудником туберкульозу в період імунологічної перебудови. Профілактичне лікування в цей період знижує вірогідність захворювання на туберкульоз в майбутньому до 3%, проти 60% без лікування. Також раннім вважається виявлення гіперергічної чутливості до туберкуліну, туберкульозу без встановленої локалізації (раніше - туберкульозна інтоксикація).

До своєчасно виявлених хворих відносять осіб з:

• неускладненими формами первинного туберкульозу органів дихання (первинний туберкульозний комплекс, туберкульоз внутрішньогрудних лімфатичних вузлів);

• свіжі випадки вторинних форм туберкульозу органів дихання (вогнищевого, інфільтративного, дисемінованого) без деструкції, обмежені (займають не більше 1-2 сегментів), без бактеріовиділення або з олігобактеріовиділенням, а також з ексудативним плевритом в стадії накопичення. Забезпечує епідеміологічну безпечність хворих і 100% ефективність лікування.

До несвоєчасно виявлених хворих відносять осіб з:

• ускладненими і хронічними формами первинного туберкульозу органів дихання (первинний туберкульозний комплекс, туберкульоз внутрішньогрудних лімфатичних вузлів);

• свіжі випадки вторинних форм туберкульозу органів дихання (вогнищевого, інфільтративного, дисемінованого) з чітко документованою деструкцією, розповсюджені (більше 2 сегментів), переважно з бактеріовиділенням;

• клінічні форми первинного туберкульозу легеневої і позалегеневої локалізації у фазі розсмоктування і початкового ущільнення (для дітей і підлітків).

Ефективність лікування їх не перевищує 85%, а у 15% туберкульоз набуває хронічного перебігу.

Занедбаний туберкульоз – це пізне виявлення туберкульозу з тяжким, ускладненим, хронічним перебігом. Це найбільш епідеміологічно небезпечні хворі, оскільки є постійними, масивними бактерілвиділювачами. Ефективність їх лікування не перевищує 30%. До занедбаних процесів відносять хворих на фіброзно-кавернозний туберкульоз легень, хронічний дисемінований туберкульоз легень зі сформованими фіброзними кавернами, казеозну пневмонію, циротичний туберкульоз легень.

Причинами несвоєчасного і занедбаного виявлення туберкульозу є:

• особливості перебігу захворювання;

• неуважне відношення хворого до стану свого здоров’я;

• недоліки в роботі та діагностичні помилки лікарів.

Всі заходи з виявлення туберкульозу розподіляються на 2 групи:

• виявлення захворювання при планових профілактичних оглядах;

• виявлення захворювання при зверненні за медичною допомогою.

Організація виявлення хворих на туберкульоз при зверненні за медичною допомогою здійснюється еред осіб з грудними скаргами та симптомами, що свідчать про захворювання легенів. На першому етапі діагностики вказані заходи проводяться в умовах загальної лікувально-профілактичної мережі (поліклініки, соматичні та інфекційні стаціонари) при консультативній допомозі фтизіатра. За показаннями діагностика продовжується в умовах спеціалізованого стаціонару. Обстеження включає оцінку клінічної симптоматики та анамнезу пацієнта, мікроскопічне дослідження харкотиння чи іншого діагностичного матеріалу на кислотостійкі мікобактерії, променеве дослідження. При позитивних чи сумнівних результатах первинного скринингу хворого направляють до протитуберкульозного закладу для підтвердження чи виключення діагнозу туберкульозу.

Існує активне профілактичне виявлення хворих на туберкульоз на підставі плану флюорографії дорослого населення, в т.ч. і підлітків від 15 років, та плану туберкулінодіагностики, який охоплює дітей і підлітків.

В даний час виявлення хворих на туберкульоз здійснюється за допомогою трьох основних методів: 1) туберкулінодіагностика; 2) дослідження мокротиння або іншого матеріалу на наявність мікобактерій туберкульозу (мікроскопія і посів); 3) флюорографія.