VII. Наслідки туберкульозу (в90)

Залишкові зміни після вилікуваного туберкульозу легень: фіброзні, фіброзно-вогнищеві, бульозно-дистрофічні, кальцинати в легенях і лімфатичних вузлах, плевропневмосклероз, цироз, наслідки хірургічного втручання (з зазначенням виду та дати операції) тощо.

Залишкові зміни після вилікуваного туберкульозу позалегеневої локалізації: рубцеві зміни в різних органах та їх наслідки, звапнення, наслідки хірургічного втручання (з зазначен-ням виду та дати операції).

Залишкові зміни після вилікуваного туберкульозу поділяються на малі та великі.

До малих залишкових змін відносяться:

• одиночні, не більше 5, компоненти первинного туберкульозного комплексу (вогнише Гона і кальциновані лімфатичні вузли) розміром до 1 см;

• одиночні, не більше 5, інтенсивні, чітко окреслені вогнища розміром до 1 см;

• обмежений фіброз у межах 1 сегменту;

• запаяні синуси, міжчасткові шварти, плевродіафрагмальні та плевромедіастенальні зростання, плевроапікальні й плеврокостальні нашарування шириною до 1 см (з кальцинацією плеври або без неї) одни- чи двосторонні;

• зміни після резекції сегменту чи частки легені при відсутності великих післяопераційних змін в легеневій тканині та плеврі.

До великих залишкових змін відносяться:

• поєднання двох і більше ознак, що характерні для малих залишкових змін;

• множинні, більше 5, компоненти первинного туберкульозного комплексу (вогнише Гона і кальциновані лімфатичні вузли) розміром до 1 см;

• одиночні та множинні компоненти первинного туберкульозного комплексу (вогнише Гона і кальциновані лімфатичні вузли) розміром 1 см і більше;

• множинні, більше 5, інтенсивні, чітко окреслені вогнища розміром до 1 см;

• одиночні та множинні інтенсивні, чітко окреслені фокуси розміром більше 1 см;

• поширений фіброз більше 1 сегменту;

• циротичні зміни будь-якої протяжності;

• масивні плевральні нашарування шириною більше 1 см (з кальцинацією плеври чи без неї);

• зміни після резекції сегменту чи частки легені при наявності післяопераційних змін в легеневій тканині та плеврі;

• зміни після пульмонектомії, торакопластики, плевроектомії, каверноектомії, екстраплеврального пневмолізу.

Приклади діагнозів

1. ВДТБ (15.03.2006) верхніх часток легенів (дисемінований), Дестр +, МБТ + М+ К+ Резист -, ГІСТ 0, легенева кровотеча, Кат 1, Ког 1 (2006).

2. ХТБ (10.11.2003) верхньої частки лівої легені (фіброзно-кавернозний), Дестр +, МБТ + М+ К+ Резист + (H,R,S), Резист II+ (K,Eth,Amic), ГІСТ 0, ДН ІІ, Кат 4, Ког 4 (2003).

3. В 20, ВДТБ (12.04.2006) міліарний туберкульоз легень, Дестр–, МБТ– М– К–, ГІСТ +, Кат 1, Ког 2 (2006), смерть (24.04.2006).

Зміна діагнозу у хворого на туберкульоз за результатами його лікування

За сучасного рівня лікувальних можливостей виникає потреба своєчасного внесення змін до діагнозу, особливо, коли на початку лікування хворого результати мікроскопічного дослідження мазка були негативними, а у процесі лікування (через 1,5-2 міс) отримали позитивні результати культурального дослідження. Для тих, хто на факультативних засадах записуватиме клінічні форми і фази туберкульозного процесу, теж можлива їх зміна у процесі лікування. Зміну фази процесу можна здійснювати на будь-якому етапі спостереження за хворим в залежності від його стану. Змінити діагноз (клінічну форму туберкульозу) необхідно відразу після діагностування у пацієнта іншої клінічної форми туберкульозу.

Відносно хворих, що перенесли хірургічні втручання в зв'язку з туберкульозом легень, рекомендується :

а) особам, у яких після операції в легенях не залишилось ніяких змін туберкульозного характеру, слід ставити діагноз “Стан після оперативного втручання (вказати характер і дату втручання) в зв’язку з тією або іншою формою туберкульозу”;

б) коли в легеневій тканині, що залишилась чи знаходиться в колабованому стані, або в іншому органі, збереглися ті чи інші туберкульозні зміни, слід враховувати діагностовану форму туберкульозу, а також наводити вид оперативного втручання у зв'язку з туберкульозом.

Таким чином, наведена клінічна класифікація туберкульозу адаптована до міжнародної. Вона дозволяє дотримуватись єдиних поглядів, понять і взаєморозуміння між фахівцями світового співтовариства з різних країн. Ця класифікація включає весь цикл спостереження за хворим “діагностування туберкульозу із зазначенням методів його підтвердження – вибір категорії лікування – вибір диспансерної категорії – оцінка ефективності і наслідків лікування”.