Контрольні питання:

1. Поняття «спонтанний пневмоторакс», частота ускладнення в залежності від клінічної форми,

фази процесу тощо.

2. Патогенез спонтанного пневмотораксу, причини, що сприяють його виникненню.

3. Клінічні прояви спонтанного пневмотораксу.

4. Клінічні та рентгенологічні методи дослідження при спонтанному пневмотораксі.

5. Диференціальна діагностика між закритим і клапанним спонтанним пневмотораксом.

6. Диференціальна діагностика спонтанного пневмотораксу з інфарктом міокарду, сухим і

Ексудативним плевритом, тромбоемболією легеневої артерії, гострим панкреатитом,

загострення виразкової хвороби шлунка тощо.

7. Ускладнення спонтанного пневмотораксу – гостра дихальна недостатність, грижа

середостіння.

8. Консервативне (медикаментозне) лікування спонтанного пневмотораксу.

9. Лікування спонтанного пневмотораксу за допомогою пункції грудної порожнини, дренажу

по Бюллау.

10. Хірургічне лікування спонтанного пневмотораксу.

11. Режим хворих та догляд за ними при спонтанному пневмотораксі.

Література:

1. Спонтанный пневмоторакс / Перельман М. и др. // Врач. – 2002. - № 11. – С. 34-36.

2. Особенности спонтанного пневмоторакса у больных туберкулёзом лёгких / Письменный

А.К. и др. // Проблемы туберкулёза. – 2002. - № 4. – С.25-27.

3. Кариев Т.М., Сабиров Ш.Ю. Эффективность комплексного лечения туберкулёзного

спонтанного пневмоторакса и его осложнений // Проблемы туберкулёза и болезней лёгких. –

2005. - № 7. – С.34-37.

Дихальна недостатність

Дихальна недостатність – це патологічний стан, при якому не забезпечується нормальне насичення крові киснем і виведення вуглекислого газу внаслідок порушень вентиляції, газообіну, транспорту кисня, тканинного дихання.

Легенева (вентиляційна) недостатність – це нездатність легень забезпечувати нормальний газовий склад крові у стані спокою та/чи при помірних фізичнихнавантаженнях.

Основними патогенетичними механізмами легеневої недостатності є:

- обструкція дихальних шляхів (бронхоспазм, порушення дренажа харкотиння, запальний набряк слизової оболонки бронхів, експіраторний стеноз, наявність сторонніх тіл);

- рестрикція альвеол (запальна інфільтрація, інтерстіциальний набряк, пневмосклероз, плеврит, пневмоторакс);

- дифузні розлади при потовщенні альвеоло-капілярної мембрани (інтерстіциальний набряк, колагенози, силікоз);

- порушення легеневого кровообігу (редукція судинного русла при первинній легеневій гіпертензії, мікроемболії, капіляротоксикоз);

- скорочення функціонуючої легеневої тканини (запальні процеси, ателектаз, кісти та інщі ураження).

Для визначення стану функції зовнішнього дихання застосовуються спірографія (в сучасних умовах проводиться на апаратах з комп’рною обробкою даних), пікфлоуметрія, пневмотахометрія.

Спірографія – це метот реєстрації вентиляційних величин в системі координат «об’єм – час».

Основними показниками, які враховуються при оцінці функції зовнішнього дихання є: ЖЄЛ – життєва ємність легенів, ФЖЄЛ – форсована життєва ємність легенів, ОФВ₁ – об’єм форсованого видиху за першу секунду, ОФВ₁/ ЖЄЛ – співвідношення об'єму форсованого видиху за першу секунду до життєвої ємності легенів, ОФВ₁/ЖЄЛ Х 100 % (індекс Тіффно) – співвідношення об’єму форсованого видиху за першу секунду до життєвої ємності легенів, ПОШ – пікова швидкість видоху, МОШ₂₅ – максимальна об’ємна швидкість повітря при видиху 25 % ФЖЕЛ (на рівні трахеї, крупних бронхів), МОШ₅₀ – максимальна об’ємна швидкість повітря при видиху 50 % ФЖЕЛ (на рівні бронхів середнього калібру), МОШ₇₅ – максимальна об’ємна швидкість повітря при видиху 75 % ФЖЕЛ (на рівні бронхів дрібного калібру), СОШ_25-75 і СОШ_75-85 – середня об’ємна швидкість при видоху 25-75 % та 75-85 % ФЖЕЛ.

Всі показники враховуються у відсотках до належних величин, розрахованних за Р.Ф.Клементом і співавт. (1984).

Розрізняють три типи вентиляційної недостатності: рестриктивний, обструктивний і змішаний.

Рестриктивний тип вентиляційної недостатності дихання спостерігається при змен­шенні дихальної поверхні легень або зниженні еластичності легеневої тканини, що вини­кає у випадках плевриту, пневмосклерозу, емфіземи легень, захворювань плеври і після хірургічного втручання. Для рестриктивного типу недостатності дихання характерне: ЖЄЛ < 80 % н.в., ОФВ₁ > 70 % н.в., індекс Тіффно > 70 % н.в., всі швидкісні показники (ПОШ, МОШ₂₅, МОШ₅₀, МОШ₇₅, СОШ_25-75, СОШ_75-85) у межах норми.

Обструктивний тип вентиляційної недостатності дихання спостерігається внас­лідок порушення прохідності бронхів, яка може бути зумовлена спазмом бронхів або органічним їх ураженням (рубцевий стеноз, пухлина, інфільтрат, набряк слизової обо­лонки трахеї і бронхів). Для обструктивного типу дихальної недостатності характерне: ЖЄЛ > 80 % н.в., ОФВ₁ < 70 % н.в., індекс Тіффно < 70 % н.в., зниження швидкісних показників в залежності від рівня ураження. Порушення прохідності крупних бронхів (МОШ₂₅): чоловіки 16-40 років < 65 %, 41 рік і більше - < 60 %; жінки 16-40 років < 60 %, 41 рік і більше - < 50 %. Порушення прохідності середніх бронхів (МОШ₅₀): чоловіки 16-40 років < 65 %, 41 рік і більше - < 60 %; жінки 16-40 років < 60 %, 41 рік і більше - < 50 %. Порушення прохідності дрібних бронхів (МОШ₇₅): чоловіки 16-40 років < 60 %, 41 рік і більше - < 55 %; жінки 16-40 років < 50 %, 41 рік і більше - < 50 %.

Змішаний тип вентиляційної недостатності дихання поєднує в собі ознаки обструк­тивного і рестриктивного типів.

Легенева недостатність має три ступеня важкості:

І ступінь – задишка з’являється під час звичайного фізичного навантаження, рівень якого є індивідуальним;

ІІ ступінь – задишка з’являється під час незначного фізичного навантаження (при ходьбі по рівній поверхні);

ІІІ ступінь – задишка спостерігається в стані спокою.

Пікфлоуметрія – метод моніторування пікової швидкості видиху (ПШВ), яка вимі­рюється в літрах на секунду або на хвилину для оцінки ступеня обструкції дихальних шляхів. Моніторинг пікової швидкості видиху надає лікарю максимальну інформацію про стан хворого, ефективність його лікування, а також дозволяє пацієнту організувати самоконтроль за перебігом захворювання. Показники (ПШВ) корелюють з ОФВ₁ який використовують для оцінки ступеня обструкції дихальних шляхів, а також із опором дихальних шляхів, який визначається методом плетизмографії.

Пневмотахометрія – визначається потужність повітряного струменя на вдиху і видиху (норма від 3-4 до 6-8 л/сек.), однакового на вдиху і на видиху.

Клініка. Вираженість клінічних проявів визначається гостротою розвитку патологіч­ного процесу. Розрізняють гостру дихальну недостатність, для якої характерне швид­ке наростання симптомів, що потребує термінової терапії, бо є загрозою для життя хворого. Хронічна дихальна недостатність розвивається поступово, її ознаками є задишка, слабкість, зниження працездатності, дифузний ціаноз.