Контрольні питання

1. Задачі профілактики туберкульозу.

2. Значення соціальної профілактики в запобіганні виникнення туберкульозу.

3. Напрямки санітарної профілактики туберкульозу.

4. Принципи розподілу туберкульозних вогнищ на групи.

5. Робота у вогнищах туберкульозної інфекції (обстеження, дезінфекція, тощо).

6. Значення санітарно-просвітньої роботи в профілактиці туберкульозу і методи її проведення.

7. Значення специфічної профілактики туберкульозу.

8. Показання та протипоказання до вакцинації БЦЖ.

9. Відбір контингентів до ревакцинації БЦЖ, показання та протипоказання.

10. Техніка проведення вакцинації та ревакцинації БЦЖ.

11. Місцеві зміни при вакцинації та ревакцинації БЦЖ. Спостереження за вакцинованими та

ревакцинованими, реєстрація та інтерпретація результатів.

12. Задачі і методи первинної хіміопрофілактики туберкульозу у контингентів 2 і 4 груп

V категорії, їх спостереження.

13. Задачі і методи вторинної хіміопрофілактики туберкульозу у контингентів 1 групи

V категорії, їх спостереження.

Література:

1. Наказ МОЗ України № 233 від 29.07.96. “Інструкція про застосування вакцини туберкульозної

БЦЖ і БЦЖ-М”.

2. Нечаєва О.Б., Аренский В.А. Эффективность прививок против туберкулёза // Проблемы

туберкулёза. – 2001. - № 1. – С.13-14.

3. Хрулева Т.С. Резервуар туберкулёзной инфекции // Проблемы туберкулёза. – 2001. - № 6. –

С.11-14.

4. Організація протитуберкульозних заходів серед дітей в умовах епідемії туберкульозу:

Методичні рекомендації. – К.,2002.

5. Процюк Р.Г. Профилактика туберкулёза // Доктор. – 2002. – № 4.– С. 29-34.

6. Рекомендации по технологии применения дезинфицирующих средств в очагах туберкулёза,

формы и методы контроля за эффективностью дезинфекции // Проблемы туберкулёза и

болезней лёгких. – 2004. - № 5. – С. 56-59.

7. Овсянкина Е.С., Губкина М.Ф. Методологические подходы к организации неспецифической

профилактики туберкулёза// Проблемы туберкулёза и болезней лёгких.– 2005. - № 3.– С.12-14.

8. Наказ МОЗ України № 250 від 21.05.2007 “Організація, проведення епідеміологічного

нагляду та дезінфекційних заходів у протитуберкульозних закладах і вогнищах

туберкульозу”

ЧАСТИНА ІІІ.СПЕЦІАЛЬНІ ПИТАННЯ ФТИЗІАТРІЇ

РОЗДІЛ 11. КЛАСИФІКАЦІЯ ТУБЕРКУЛЬОЗУ

Міжнародна КЛАСИФІКАЦІЯ ТУБЕРКУЛЬОЗУ

Відповідно до класифікації МСКХ (Міжнародна статистична класифікація хвороб та споріднених проблем охорони здоров’я Х перегляду) туберкульоз відносять до класу інфекційних та паразитарних хвороб і виділяють 5 рубрик:

А 15. Туберкульоз органів дихання, підтверджений бактеріологічно чи гістологічно.

А 16. Туберкульоз органів дихання, не підтверджений бактеріологічно чи гістологічно.

А 17. Туберкульоз нервової системи.

А 18. Туберкульоз інших органів.

А 19. Міліарний туберкульоз.

Клінічна класифікація туберкульозу Затверджено наказом моз України №385 від 09.06.06 і. Тип туберкульозного процесу:

1. Вперше діагностований туберкульоз – ВДТБ (дата діагностування). Визначають у хворого тоді, коли він ніколи не лікувався від ТБ або приймав протитуберкульозні препарати менше 1 місяця.

2. Рецидив туберкульозу – РТБ (дата діагностування). Рецидив туберкульозу – це активація перебігу туберкульозу в осіб, які раніше хворіли на туберкульоз, завершили основний курс антимікобактеріальної терапії та вважалися вилікуваними, або у яких лікування було успішне, тобто було ефективне лікування чи завершене лікування. Рецидив ТБ може бути з (МБТ+) із (МБТ-), з (ГІСТ+) і з (ГІСТ-), а також діагностова­ний за результатами клініко-рентгенологічного дослідження.

3. Хронічний туберкульоз – ХТБ (дата діагностування). Хронічний туберкульоз діагностують у хворих, у яких не досягають клініко-рентгенологічної стабілізації або наявне клініко-рентгенологічне погіршення: зберігаються каверни (незалежно від наявності чи відсутності бактеріовиділення) протягом не менше 2-річного спостереження і лікування.

Хронічний туберкульоз з бактеріовиділенням або без бактеріовиділення діагностують тоді, коли у хворого після основного і повторного курсів антимікобактеріальної терапії, через 2 роки після початку лікування, зареєстрували неефективне лікування (невдача лікування, перерва в лікуванні, продовжує лікування більше 2 років, помер після 2 років лікування), в т.ч. якщо хворий вибув чи переведений із неефективним лікуванням більше 2 років.

Туберкульоз вважають хронічним у пацієнта, який не завершив повністю належний йому курс протитуберкульозної терапії протягом 2-річного спостереження і лікування, а також у пацієнта, який перервав лікування або має резистентні штами МБТ і став хронічним виділювачем мікобактерій.