3. Світовий ринок позичкових капіталів. Міжнародний кредит: сутність, функції, принципи, форми

Світовий ринок позичкових капіталів складається зі світового кредитного риноку, світового фінансового ринку та єврориноку. Світовий кредитний ринок – це частина ринку позичкових капіталів, де здійснюється рух капіталу на основі терміновості, повернення та сплати відсотків.

Світовий фінансовий ринок – це частина ринку позичкових капіталів, де переважно здійснюється емісія, купівля-продаж цінних паперів, у тому числі й в євровалютах.

Євроринок — це частина світового ринку позичкових капіталів, на якому проводяться операції з кредитів та позик в євровалюті.

Міжнародний кредит – це рух позичкового капіталу за національними кордонами держави між суб’єктами міжнародних економічних відносин, пов’язані з наданням валютних і товарних ресурсів на умовах повернення, терміновості та виплати відсотка. Кожна країна є експортером та імпортером капіталу.

Міжнародний кредит можна розглядати як особливий вид міжнародної торгівлі, як обмін сьогоднішнього товару на товар у майбутньому. Боржник, отримуючи кредит, надає перевагу збільшенню поточного споживання за рахунок скорочення споживання у майбутньому; а кредитор діє навпаки – надаючи позику, надає перевагу споживанню в майбутньому за рахунок скорочення поточного споживання.

Кредит виступає найстарішою й традиційною формою міжнародних економічних відносин, які приносять дохід у вигляді відсотків по запозиченням, торговим кредитам, депозитам тощо. За сучасних умов міжнародне кредитування здійснюється за лінією запозичень (loans). Кредити виступають як пряме запозичення коштів у кредитора в певному обсязі, на строго обумовлений термін, з оплатою за використання. Кредитором і позичальником можуть виступати уряди різних країн, банки, міжнародні економічні організації, приватні фірми тощо. Метою міжнародного кредиту є більш прибуткове використання тимчасово вільних фінансових коштів; прискорення процесу реалізації товарів і послуг у світовому масштабі; розширене відтворення.

Останніми десятиліттями в економічних відносинах країн світового співтовариства широко розповсюджуються торговельні кредити (traid credits). Ці кредити, як правило, надаються на короткий термін з метою прискорити й полегшити обіг товарів та послуг між країнами. Рух кредиту, якого б вигляду він не мав, у міжнародній економіці розглядається як специфічна форма торгівлі. Розглянемо цю специфіку. Боржник, отримуючи кредит, має можливість збільшити поточне споживання за рахунок скорочення споживання в майбутньому, коли йому доведеться повертати одержаний кредит з процентами.

Система міжнародних позичок і кредитування, яка нормально функціонує, дає змогу збільшити виробництво національного і світового продукту. Це створює підґрунтя для більш повного задоволення потреб народів країн, тобто досягненні основної мети існування міжнародної економіки. Це теоретичні міркування, а на практиці все далеке від ідеалу. Про це свідчать кризи світової заборгованості, що періодично виникають.

Теоретично доведено, що рушійними силами мобілізації іноземних заощаджень виступають: неврівноваженість платіжного балансу, необхідність обслуговування раніше нагромаджених боргів, дефіцит національних заощаджень для кредитування необхідних інвестиційних проектів. Однак, відомо, що в умовах України інтенсивне нагромадження зовнішніх боргових зобов’язань викликане деформаціями грошово – кредитної системи, а саме: зовнішнім рівнем процентних ставок із недостатністю кредитних ресурсів довгострокового характеру, які відбивають низький ступінь довіри до банківської системи та неповну трансформацію національних заощаджень у внутрішні інвестиції.

Які ж фактори впливають на динаміку потоків іноземного капіталу в Україні? По-перше, це позитивна динаміка ВВП країни-позичальника. Вона свідчить про підвищення її кредитоспроможності й суттєво збільшує приплив міжнародного кредиту. По-друге, підвищення темпів інфляції в економіці підвищує ризики макроекономічної стабільності, що не може не вплинути на рішення іноземних інвесторів щодо обережності надання міжнародних позик.

У свою чергу ревальвація національної валюти здешевлює вартість обслуговування зовнішніх боргів, а отже, виступає фактором розширення масштабів залучення іноземного капіталу. По-третє, обсяги міжнародних резервів слугують для міжнародних кредиторів своєрідною гарантією збереження валютної вартості кредитних ресурсів. По-четверте, підвищення цін на товари національного експорту значно підвищує ймовірність повного і своєчасного повернення зовнішніх боргів. Це, у свою чергу, сприяє тому, що міжнародні кредитори надають позики. По-п’яте, падіння процентних ставок у розвинених країнах, заохочує кредиторів до пошуку більш привабливих сфер вкладання своїх капіталів. У цьому разі більшу доходність обіцяють ринки, що формуються. Однак, ситуація сучасної фінансової кризи у промислово розвинутих країнах свідчить, що відбувається зростання процентних ставок, а це, безумовно, негативно відбивається на залученні іноземних капіталів.

По-шосте, міжнародний бізнес-цикл впливає на напрямок руху іноземного капіталу в економіку. У періоди рецесії, коли в розвинутих країнах знижуються можливості прибуткового розташування коштів через спад економічної активності, кредитори шукають можливості росту доходності та вкладають вільні кошти у ринки, що формуються. Отже, враховуючи дію цих факторів економіка України може у певний час бути більш або менш прибутковою для іноземних інвесторів. Розвиток міжнародного кредиту на сучасному етапі значною мірою визначається діяльністю ТНК, зростанням їх ролі в розвитку міжнародних економічних відносин.

У основу класифікації міжнародного кредиту можна покласти різні ознаки: джерела походження, сфери призначення, валюту позики, термін кредиту тощо. Загалом міжнародні кредити мають такі форми:

За цільовим призначенням вирізняють:

1. Прив’язані кредити – це кредити, що мають виражений цільовий характер (комерційні, інвестиційні тощо).

2. Фінансові кредити, або такі кредити, які використовуються позичальниками на довільні цілі (облігації, позики і т. д.).

3. Міжнародні комерційні кредити надаються на закупівлю певних товарів або оплату послуг і мають, як правило, «пов’язаний» характер, тобто чітко цільовий, закріплений у кредитній угоді. Міжнародний комерційний кредит часто виступає у вигляді «фірмового» кредиту. Останній має місце тоді, коли фірма – експортер однієї країни надає імпортеру іншої країни відстрочку платежу при реалізації товарів і послуг. За сучасних умов терміни фірмових кредитів стали досить тривалими (від 2 до 7 років) і визначаються кон’юнктурою світових ринків, видами товарів і послуг, зацікавленістю постачальника у збереженні зовнішньоекономічних зв’язків і поширенню обсягів експортних поставок тощо. Фірмовий кредит звичайно оформляється векселем або надається по відкритому ринку.

За загальними джерелами кредити поділяються на:

1. Внутрішні кредити – ті, що надаються національним дебітором для зовнішньоекономічної діяльності.

2. Іноземні (зовнішні) кредити – надаються іноземними кредиторами національним дебітором для здійснення зовнішньоекономічних операцій.

3. Змішані кредити – кредити як внутрішнього, так і зовнішнього походження.

За статусом кредиторів кредити класифікуються таким чином:

1. Урядові (державні) кредити, або ті кредити, що надаються урядом від імені держави іноземних дебіторів.

2. Кредити міжнародних фінансово-кредитних організацій.

3. Приватні кредити, або ті кредити, що надаються приватним фізичним та юридичним особам.

4. Змішані кредити, або кредити як зовнішнього, так і внутрішнього походження.

За формою надання розрізняють:

1. Товарні, що надаються експортерами своїм зарубіжним покупцям у товарній формі з умовою майбутнього покриття (грошами чи товаром).

2. Валютні (грошові), тобто ті, що надаються у національній та іноземній валюті (на євроринку у валюті третьої країни).

За характером забезпечення кредити бувають:

1. Забезпечений кредит – забезпечується нерухомістю, товарами, цінностями (коштовностями) як заставою.

2. Бланковий кредит – надається під зобов’язання боржника, його документом виступає соло – вексель з одним підписом позичальника.

За терміном дії розрізняють:

1. Надкороткострокові (від одного дня до місяця).

2. Короткострокові (надаються терміном до одного року).

3. Середньострокові (надаються терміном від 1 до 5 років).

4. Довгострокові (надаються терміном понад 7 років).

Сучасними формами міжнародного кредиту виступають: міжнародний лізинг, міжнародний факторинг, міжнародний форфейтинг.

Міжнародний лізинг – це складна фінансова операція, у якій спеціалізована фірма (орендодавець) за домовленістю з офіційним орендарем купує у виробника відповідне устаткування, обладнання, машини і передає їх на визначений час за встановлену плату орендарю. Міжнародний лізинг поділяється на: рейтинг – короткостроковий лізинг (від 1 години до 1 місяця); гайринг – середньостроковий лізинг (від 1 місяця до 1 року); лізинг – довгостроковий лізинг (більше 1 року).

Міжнародний факторинг – вид міжнародної діяльності з надання послуг у сфері міжнародного фінансування, при якому постачальник товарів віддає короткотермінові вимоги за товарними угодами факторинговій компанії (фактор – фірмі, фактору) з метою негайного отримання більшої частини платежу (як правило 70-80% платежу вже за 2-3 дні, а решта суми виплачується після сплати рахунків імпортерами), гарантії повного погашення заборгованості, зниження витрат під час повернення розрахунків. Факторингові послуги звичайно надають факторингові компанії, багато яких належать банкам. Вони скуповують рахунки експортерів зі скидкою.

Міжнародний форфейтинг є таким видом діяльності з надання послуг у сфері міжнародного фінансування, за якого експортер продає форфейтеру (форфейтинговій компанії) без права регресу боргове зобов’язання іноземного покупця, яке виступає у формі комерційного переказного або простого векселя з авалем (форма фінансової гарантії банку або іншої юридичної особи). Форфейтери можуть перепродавати куплені в експортерів векселі на вторинному ринку, котрий отримав назву «а форфе» (від франц. «a forfeit», що означає – поступитися правом).

Характерні риси операцій на вторинному ринку:

• приймаються довгострокові векселі строком понад 1 рік;

• мінімальна сума, що використовується, становить не менше 500 тис. грн.;

• середня сума контракту – 1-2 млн. дол.;

• використовується в основному при міжнародних операціях;

• відсутній регрес вимог на експортера;

• купівля вимог лише в ВКВ;

• обов’язковий банківський аваль.