Рекомендована література

Теорії міграції

Зміст теорії

Неокласична економічна теорія

Міграція робочої сили викликана регіональними відмінностями у попиті та пропозиції робочої сили. Регіони з більшою пропозицією праці мають низьку заробітну плату, у той час як регіони з обмеженою пропозицією робочої сили характеризуються вищим рівнем зарплати. Різниця у заробітній платі змушує працівників з низькооплачуваних регіонів рухатися до високооплачуваних регіонів. Економічне зростання і збільшення еміграції поступово нівелюють розрив в оплаті праці, що зменшує стимули до міграції.

Теорія людського капіталу

Міграція є способом інвестування в людський капітал: якщо переваги міграції перевищують втрати від міграції, людина переїде туди, де очікує одержати максимальний дохід. На рішення про міграцію впливають: 1) рівень зайнятості та заробітної плати в рідній країні та потенційній країні призначення; 2) вік мігранта – період, протягом якого працівник зможе одержувати вигоди від інвестицій у свій людський капітал, реалізований у формі міграції; 3) витрати переїзду – на пошук інформації, нової роботи, транспорт, житло, вивчення чи вдосконалення іноземної мови тощо; психологічні витрати, пов’язані з культурними відмінностями в країні перебування та призначення.

Теорія «поштовху – тяжіння»

У країнах-експортерах трудових ресурсів діють фактори, що виштовхують робочу силу: низькі заробітні плати та життєвий рівень, низькі економічні можливості, політичні репресії, структурне безробіття за місцем вибуття. У країнах-імпортерах діють чинники тяжіння: високий попит на робочу силу, ширші економічні можливості, вища заробітна плата, політичні свободи за місцем прибуття. У більшості випадків люди рухаються з бідних регіонів до багатих, але вирішальну роль відіграє державне регулювання міграцій.

Нова економічна теорія міграції

Рішення про міграцію приймається групами взаємопов’язаних людей (родинами або домогосподарствами), які діють спільно не лише з метою максимізації очікуваних вигод від міграції, але й з метою мінімізації ризику в разі невдач (наприклад, на ринку праці). На відміну від індивідів, домогосподарства мають можливість управляти ризиками за рахунок власних ресурсів і одночасно покладатися на грошові перекази мігрантів.

Теорія сегментованого (подвійного) ринку праці

Основною причиною міграції є скорочення зайнятості національної робочої сили розвинених країн у непрестижних та малооплачуваних сферах праці, які стають непривабливими для місцевого населення і можуть бути зайнятими трудовими мігрантами. У результаті ринок праці має два сегменти: 1) національної робочої сили – зі стабільною зайнятістю і високою оплатою праці, як правило, у сфері виробництва і послуг; 2) працівників-мігрантів – з нестабільною зайнятістю, низькою зарплатою і незначними перспективами професійного зростання, найчастіше у сфері обслуговування.

Інституціональна теорія

На міграційну політику і міграційні потоки впливають: ступінь інтеграції країни у світове господарство, діяльність міжнародних і регіональних організацій (блоків, асоціацій); розвиток агентств та різного роду інститутів, що сприяють одержанню необхідної інформації та мовній підтримці емігрантів.

Теорія світових систем

Міжнародна міграція є похідною від розширення глобального ринку: міжнародній потік робочої сили йде за міжнародним потоком товарів і капіталу. Міжнародна міграція особливо характерна між колишніми колоніальними лідерами та їхніми колоніями, чому сприяють давно встановлені культурні, лінгвістичні, адміністративні, інвестиційні, транспортні зв’язки. Основним способом регулювання міграції є прийняття законів про імміграцію з метою регулювання управління міжнародними потоками капіталу і товарів.

Теорія загальносвітової міграційної системи

Людський потенціал світового співтовариства має три зони, які виокремлюють за географічними та культурними ознаками: 1) основна зона (ядро) розвитку з капіталоємними виробництвами; 2) периферія з трудоємними виробництвами і підлеглим становищем; 3) напівпериферія з обома типами виробництв. Місцезнаходження країни в конкретній зоні обумовлює ступінь взаємозалежності (незалежності) країн. Під впливом розвитку основної зони технології периферії змінюються на працезберігаючі, що стимулює мобільність трудових ресурсів і готовність їх до міграції до інших регіонів світу. Стійкі міграційні потоки створюють певну міграційну систему, яка включає країни-експортери і країни-імпортери трудових ресурсів.

Етапи міграції

Основні напрямки міграції

Особливості та наслідки міграції

Перший - остання третина XVIII - середині XIX ст.

Масова міграція з Європи до Північної Америки, Австралії, Нової Зеландії

Відбувається формування світового ринку праці, що сприяло економічному розвитку в країнах-імпортерах робочої сили, колонізація малозаселених районів землі

Другий – з 1880-х рр. до Першої світової війни

Іміграція з менш розвинених країн (відсталих країн Європи, з Індії, Китаю тощо) до передових (США, Великої Британії та ін.)

Змінюється структура та кваліфікаційний склад мігрантів. Основну масу мігрантів становить некваліфікована робоча сила

Третій – період між Першою та Другою світовими війнами

Незначна міжконтинентальна міграція, рееміграція з розвинених країн

Скорочення масштабів міжнародної трудової міграції під впливом Великої депресії 1929-1933 рр., наслідком чого стало зростання безробіття у розвинених країнах та обмеження імміграції державами.

Четвертий – період після Другої світової війни і дотепер

Внутрішньоконтинентальна міграція в Європі та Африці; «вибухи трудової міграції» під впливом економічних та політичних причин: з Ірландії до США (1940-ві рр.); з Італії та Східної Європи до США (1980-ті рр.); біженців з Угорщини (після повстання 1956 р.), Вєтнаму (1975 р.), Куби (1980 р.); з колишніх соцкраїн після розпаду СРСР

Зростання інтелектуальної міграції (висококваліфікованих кадрів) та освітньої міграції до розвинених країн світу; посилення державного і міжнародного регулювання трудової міграції. Вільне пересування робочої сили між країнами визнано умовою нормального функціонування економіки країн ЄС та всього світового господарства