10. 3. Інтеграційні об’єднання країн Північної та Південної Америки. Інтеграційні об’єднання в Азіатсько-Тихоокеанському регіоні

Міжнародна економічна інтеграція поширюється й на інші континенти. Відповіддю на об’єднання Європи та інтеграційні процеси, що відбувалися в 1980-ті роки в Азії стало потужне інтеграційне об’єднання Північноамериканська угода про вільну торгівлю (НАФТА, North American Free Trade Agreement), що склалось у Північній Америці. Мексика в 1990 – 1991 рр. активізувала переговори із США про створення Північноамериканської зони вільної торгівлі (НАФТА) за участю США, Канади і Мексики. Домовленість про це була досягнута в 1992 р. і набрала чинності з 1 січня 1994 р. Угода про вільну торгівлю між Канадою, США й Мексикою ґрунтується на моделі Європейського Співтовариства (Європейського Союзу).

Однак на відміну від Європейського Союзу, НАФТА не мала на меті створення міждержавних адміністративних органів, або розробку нового законодавства. НАФТА є лише міжнародною торговельною угодою в рамках міжнародного права. Мета НАФТА:

– зняття митних і паспортних бар’єрів і стимулювання руху товарів і послуг між країнами-учасницями угоди;

– створення й підтримка умов для справедливої конкуренції в зоні вільної торгівлі;

– залучення інвестицій у країни-члени угоди;

– забезпечення належного та ефективного захисту й охорони прав інтелектуальної власності;

– створення діючих механізмів впровадження й використання Угоди, спільного вирішення спорів;

– створення бази для майбутньої тристоронньої, регіональної й міжнародної кооперації з метою розширення й поліпшення Угоди;

– створення єдиного континентального ринку.

Економічна інтеграція в Латин­ській Америці у 80 – 90-ті роки отримала нові стимули і дещо змі­нила свій зміст після переходу від політики державного про­текціонізму до лібералізації економіки і зовнішньої торгівлі. Особливо різко активізувалися інтеграційні процеси в 90-ті роки. Основною тенденцією стало приєднання регіону до єди­ного світового господарського комплексу, який сформувався.

У березні 1991 р. президенти Аргентини, Бразилії, Уруг­ваю і Парагваю підписали договір про створення Спільного ринку країн півдня Америки (МЕРКОСУР) у складі цих держав. На середину 90-х років МЕРКОСУР трансформувався в інтеграційний блок, який розвивався най­більш динамічно і охоплював 60 % території Латинської Америки, 46 % її населення і близько 50 % ВВП. МЕРКОСУР у другій половині 90-х років перетворився на більший за НАФТА полюс притягання для інших держав регіону. В 1996 р. асоційованим членом об’єднання стали Чилі (одна з найрозвинутіших країн регіону) і Болівія. Почався пере­говорний процес з питання асоціації між МЕРКОСУР і Антдською групою (Венесуела, Колумбія, Еквадор, Перу, Бо­лівія). На кінець 90-х років МЕРКОСУР перетворився на чет­вертий за економічним потенціалом інтеграційний блок світу.

Крім зазначеного наразі у регіоні функціонують такі іетеграційні угруповання: Латиноамериканська асоціація вільної тор­гівлі (ЛАВТ), яка об’єднувала 10 південноамериканських республік і Мексику, в 1980 р. перетворилася на Латино­американську асоціацію інтеграції (ЛАІ). Головна увага в ній зосереджувалася на промисловій кооперації в конкретних галузях і спільних програмах розвитку економіки та експорту. Розвивалося співробітництво й у межах Латиноамерикан­ської економічної системи (ЛАЕС). Субрегіональна Андська група, з якої в 1976 р. вийшла Чилі, залишилася у складі п’яти держав (Венесуела, Колумбія, Еквадор, Перу, Болівія), Центрально­американської системи інтеграції (ЦАСІ.),У 2008 р. президенти 12 держав Південної Америки підписали в столиці Бразилії договір про створення нового міжнародного об’єднання – Союзу націй (УНАСУР). До складу об’єднання увійшли Аргентина, Болівія, Бразилія, Чилі, Колумбія, Еквадор, Гаяна, Парагвай, Уругвай, Перу, Суринам і Венесуела. Головна мета Союзу націй – посилення політичної співпраці, економічна інтеграція і захист спільних інтересів.

Інтеграційні процеси розвивалися і в Карибському ба­сейні, де з 1973 р. існувало Карибське співтовариство. До його складу ввійшли англомовні карибські держави і залежні від Великої Британії території. Створене у 1973 р. Співтовариство і спільний ринок Карибського басейну (КАРІКОМ), включає 14 країн: Антигуа і Барбуду, Гайану, Монтсеррат, Сент-Кріте і Невіс, Сент-Вінсент і Гренадини, Трінідад і Тобаго, Сент-Люсію, Суринам, Ямайку. Мета організації полягала в поступовому зниженні й ліквідації згодом митних зборів між учасниками, вироблення єдиної митної політики та координування планів розвитку.

У 2008 р. президенти 12 держав Південної Америки підписали в столиці Бразилії договір про створення нового міжнародного об’єднання – Союзу націй (УНАСУР). До складу об’єднання увійшли Аргентина, Болівія, Бразилія, Чилі, Колумбія, Еквадор, Гаяна, Парагвай, Уругвай, Перу, Суринам і Венесуела. Головна мета Союзу націй – посилення політичної співпраці, економічна інтеграція і захист спільних інтересів. Основним завданням для латиноамериканських країн на початку XXI ст. залишаються пошук і здійснення таких варіантів розвитку, які б відповідали місцевим умовам і дали б змісту країнам регіону поєднати оновлення економіки з інтересами більшості суспільства, інтеграцію у світове госпо­дарство – зі збереженням власних цивілізаційних підвалин.

На азійському континенті функціонують такі нацпливовішв організації: У листопаді 1989 р. створюється організація Азійсько-Тихо­океанського економічного співтовариства (АТЕС), яке включає 21 державу, зокрема, Австралію, Бруней, В’єтнам, Індонезію, Канаду, Китай, Кірибаті, Малайзію, Маршалови Острови, Мексику, Нову Зеландію, Папуа – Нову Гвінею, Республіку Корея, Перу, Сінгапур, США, Таїланд, Філіппіни, Чилі, Японія, Росія. На це регіональне угруповання припадає майже 60% світового ВВП, 40% світової торгівлі і майже 60% торгівлі країн Тихого океану. Планується, що до 2020 р. тут буде створена найбільша у світі зона вільної торгівлі, яка ґрунтуватиметься на економіці США, Японії, Китаю.

У 1967 р. була створена Асоціація країн Південно-Східної Азії (АСЕАН), (Association of South East Nations, ASEAN) – регіональна організація країн Південно-Східної Азії, яка включає 10 країн: Індонезія, Малайзія, Сінгапур, Таїланд, Фліппіни, Бруней (1984), В’єтнам(1995), Лаос (1997), М’янма (1997), Камбоджа (1999).