Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Posibnik_MiIZhNARODNA_EKONOMIKA.doc
Скачиваний:
1
Добавлен:
01.05.2025
Размер:
1 Мб
Скачать
☆

5.4. Поняття та причини кризи світової заборгованості. Методи управління зовнішнім державним боргом

Зовнішній борг – це сума зобов’язань країни перед зовнішніми кредиторами за непогашеними зовнішніми позиками та несплаченими за ними процентами. Боргові зобов’язання з терміном погашення понад рік називають довгостроковими, з терміном погашення протягом поточного року — короткостроковими. За типом позичальника зовнішні боргові зобов’язання бувають державні, гарантовані державою та приватні. Державний борг виникає в разі, коли зовнішніми кредиторами є уряди інших країн, центральні банки, інші урядові інститути, міжнародні фінансові організації. Борг, гарантований державою, — це борг приватних банків, компаній тощо, гарантом сплати якого є держава в особі певних офіційних інститутів. Приватний борг — борг приватних фірм, копаній, банків тощо, який не гарантований державою. За типом кредитора виділяють офіційні та приватні борги.

Основними шляхами зменшення зовнішнього державного боргу є списання боргу, сек’ютеризація і обмін боргів на акції національних підприємств.

Списання боргу. Якщо зобов’язання країни перевищують її очікувану платоспроможність, зовнішній борг виступає як пропорційний податок. Тому що додаткові доходи держави спрямовуються не власним громадянам, а кредиторам. Це знижує стимули зусиль держави щодо поліпшення економічної ситуації. Уряд менш зацікавлено проводить жорстку економічну політику, яка передбачає непопулярні заходи. Адже, при цьому, основна частина дивідендів від таких дій все одне піде кредиторам. Крім того, надлишковий борг негативно вплине на добробут громадян через збільшення ефекту «інвестиційного витіснення».

Викуп боргу. Якщо країна-боржник має у своєму активі досить значні обсяги золотовалютних резервів чи має можливість активно їх нарощувати за рахунок стимулювання експортних галузей, можна дозволити позичальнику самостійно викупити власні борги на відкритому ринку. Це дає змогу на ринкових умовах скоротити загальний обсяг державного боргу без прийняття кредиторами будь-яких узгоджених рішень.

Сек’ютеризація. В цьому випадку країна-боржник емітує нові боргові зобов’язання у вигляді облігацій, які або безпосередньо обмінюються на старий борг, або опосередковано, коли отримані від емісії кошти спрямовуються на погашення вже існуючих боргів. Якщо нові папери продаються на ринку з меншим дисконтом, така операція приведе до скорочення загального обсягу заборгованості. Останнім часом найбільшого поширення набула сек’ютеризація банківських боргів, тобто обмін зобов’язань перед банками-кредиторами на облігації.

Подібна схема реструктуризації може бути реалізована на добровільній основі тільки у тому випадку, коли нові зобов’язання визнаються пріоритетними щодо старих боргів. В іншому разі очікувані платежі за старим боргом еквівалентні платежам за новим, який продаватиметься з таким самим дисконтом, як і новий. Така операція веде до скорочення загального обсягу заборгованості. Останнім часом найбільшого поширення набула сек’ютеризація банківських боргів, тобто обмін зобов’язань перед банками-кредиторами на облігації.

Варто знати, що основна маса зовнішніх запозичень – це борги за енергоносії (Росія, Туркменістан), кредити на фінансування бюджетного дефіциту на підтримку платіжного балансу (МВФ, Євросоюз, іноземні банки, єврооблігації), зв’язані кредити під закупівлю товарів (міждержавні й міжурядові угоди). Особливості зовнішнього боргу України, збереження його розміру на нинішньому рівні, а тим більше його нарощування є надзвичайно обтяжливим і більше того – небезпечним для економіки держави.

Реалізація впродовж 2004 – 2011 рр. цілей та завдань політики сталого економічного зростання, як і економічної безпеки загалом, значною мірою залежатиме від здійснення послідовної політики обмеження боргової залежності держави, зокрема зовнішньої, та суттєвого підвищення ефективності управління державним боргом України. Погашення зовнішнього боргу проводиться в трьох з трьох основних джерел: із бюджету, за рахунок золотовалютних резервів, приватизації власності, із нових запозичень. За існуючими розрахунками, загальна сума платежів лише за державним зовнішнім боргом з урахуванням вартості їхнього обслуговування на 2004 – 2011 рр. складе близько 13,7 млрд. дол. США ( платежі уряду – 11, 8 млрд. дол., НБУ – 1,9 млрд. дол. щорічно). При цьому зовнішні запозичення очікуються на середньорічному рівні 1, 2 млрд. дол. США .

Якщо регулюючі заходи виявились неефективними держава може опинитись у стані дефолту. Дефо́лт (англ. default — невиконання зобов’язань) - невиконання договору позики, тобто несплата вчасно відсотків або основного боргу за борговими зобов’язаннями або за умовами договору про випуск облігаційної позики. Дефолт може оголошуватися як компаніями, приватними особами, так і державами («суверенний дефолт»), нездатними обслуговувати всі або частину своїх зобов'язань.

Корпоративний дефолт є важливим поняттям корпоративного права, будучи, з одного боку, захисним механізмом для компанії, що випробовує тимчасові фінансові труднощі (захист від ворожого поглинання, захист від рейдерского захоплення тощо), а з іншого боку - захищає кредиторів від невиконання компанією зобов’язань за позиками.

Наслідки дефолту для країни-позичальника:

Доступ до кредитних ресурсів міжнародних організацій і країн-донорів закриваються, (частки ж інвестори припиняють кредитувати уряду-банкрута значно раніше). Як правило, суверенний борг відразу різко збільшується за рахунок штрафів, що накладають у випадку відмови платити. Не виключена можливість блокування рахунків у банках, з якими центральний банк країни, що оголосила дефолт, перебуває в кореспондентських відносинах. Нарешті, ризику арешту піддається майно державних компаній, що знаходиться за кордоном, – у першу чергу, морські й повітряні судна з національною атрибутикою.

Кредитори неплатоспроможних країн також виявлялися покараними, оскільки їхні цінні папери (здебільшого боргові зобов’язання) втрачали цінність. Таким чином, ринок карав кредиторів і позичальників за необдуманий ризик.

Хоча універсальних процедур не існує, дефолт так чи інакше пов’язаний із серйозними санкціями, які можуть бути зняті тільки після остаточного врегулювання спорів навколо претензій кредиторів. Тому, перш ніж зважитись на заяву про припинення виплат за зовнішнім боргом, уряд повинен продумати наслідки такого кроку. Необхідно усвідомлювати, що відмова від обслуговування боргу знімає навантаження зі скарбниці лише на час.

У довгостроковому плані таке рішення призводить тільки до росту суми зовнішніх зобов'язань за рахунок відстрочених виплат і негайних санкцій. До того ж відразу виростає й ціна обслуговування боргу: країна повинна покладатися на власні сили, оскільки зовнішні джерела фінансування відрізаються.

Останнім часом в інституціональній структурі міжнародного кредиту помітно зросло значення міжнародних валютно-кредитних організацій. До організацій, що мають всесвітнє значення належать насамперед спеціалізовані інститути ООН – Міжнародний валютний фонд, Світовий банк, а також Банк міжнародних розрахунків (БМР), Паризький клуб та регіональні банки розвитку і валютно-кредитні організації Європейського Союзу.

Міжнародний валютний фонд (МВФ) – провідна установа в сучасній інституціональній системі міжнародних валютно-кредитних відносин. Кредити надаються у формі продажу іноземної валюти за національну, а їх погашення здійснюються викупом національної валюти за іноземну. Заборгованість автоматично зменшується, якщо будь-яка країна викуповує національну валюту позичальника в МВФ. МВФ надає так звані обумовлені кредити: головним елементом кредитної угоди з МВФ є визначення економічних і політичних умов. Відмова країни виконати умови організації закриває їй доступ до світового ринку капіталів, і навпаки, навіть невелика позика МВФ дає країні можливість отримати більший кредит у банках.

Україна співробітничає також з Групою Світового банку, яка включає 4 юридично відокремлених підрозділи: Міжнародний банк реконструкції і розвитку (МБРР), Міжнародну асоціацію розвитку (МАР), Міжнародну фінансову корпорацію (МФК), Багатобічну агенцію гарантії інвестицій (БАГІ), Міжнародний банк реконструкції і розвитку (МБРР). Це сприяє програмі реформ в Україні та виступає елементом зовнішнього фінансування, спрямованого на покриття дефіциту бюджету, підготовку та реалізацію довгострокових проектів, що відповідають пріоритетним напрямкам економічного розвитку України на підтримку експорту українських підприємств, страхування імпорту.

Наприклад, програми реформування окремих секторів економіки в межах проектів Світового банку допомагають здійснювати структурну перебудову економіки, впроваджувати світовий досвід, сучасні конкурентоспроможні технології. Фінансові ресурси Світового банку (як і інших міжнародних фінансових організацій) в разі їх ефективного використання допомагають прискорити процес реформування економіки. Позики Світового банку є досить привабливим джерелом зовнішнього кредитування. Фінансові умови, на яких Світовий банк надає позики Україні, є більш вигідними, ніж більшість інших зовнішніх джерел запозичень.

В Україні при зношуванні основних засобів у середньому по галузях на 67,6%, відновлення здійснюється тільки на 4,9%. Якщо врахувати, що освоєне устаткування необхідно заміняти кожні 8 - 10 років, то відсоток заміни повинен становити 20. Така матеріально-технічна основа виробництва не сприяє кількісному і якісному зростанню виробництва товарів і послуг, воно неминуче породжує протиріччя між попитом та внутрішньою пропозицією, провокує інфляцію й знижує конкурентоспроможність України.

Світовий досвід показує, що вирішити вищевказану проблему можливо на основі масштабного й ефективного використання іноземних інвестицій, які відносяться до числа найбільш значущої складової конкурентоспроможності держав. Іноземний капітал значною мірою забезпечив економічне зростання як промислово розвинених країн, так нових індустріальних держав, оскільки забезпечував створення конкурентноспроможного експортного капіталу й розвиток наукомістких галузей. Основні інвестори в Україну й обсяг прямих іноземних інвестицій відображені в табл.

Таблиця 5.3

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]