- •Поняття та історичні типи світогляду
- •Філософія як теоретична форма світогляду
- •Взаємозвязок філософії і конкретних наук
- •Причини і передумови виникнення філософії. Міфологія і філософія як способи пояснення світу
- •5.Предмед і струкура філсофського знання. Функції філософії
- •Структура філософії
- •6. Філософія Стародавньої Індії
- •Філософія Стародавнього Китаю
- •Основні питання філософіїі науки докласичного періоду у розвитку античної філософії
- •9. Натурфілософія мілетської школи
- •10. Діалектича філософія Геракліта
- •11. Загальна характеристика елейської філософії. Апорії Зенона
- •12. Атомістична філософія Демокріта
- •13. Загальна характеристика класичноо періоду у розвитку античної філософії
- •14. Філософія софістів. Сутність релятивізму
- •15. Проблема людини у філософії Сократа
- •18. Учення Арістотеля про матерію і форму
- •19. Соціально-філософські погляди Арістотеля
- •Скептицизм
- •Епікуреїзм
- •Стоїцизм
- •23. Проблема віри і розуму та її вирішення в середньовічній філософії
- •25. Філософія реалізму Нового часу.
- •29. Громад. Сусп. В укр.
- •30. Свобода та необхідність в філософії спінози
29. Громад. Сусп. В укр.
Треба відверто говорити і про так звані "проблемні зони" розвитку громадянського суспільства в Україні, а саме про незбалансований розподіл громадських організацій у країні, їх низьку чисельність, нестачу фінансів, відсутність взаємозв'язку між державою і громадянським суспільством. Скажімо, результати національних соціологічних опитувань засвідчили, що в НУО задіяно лише 7% працюючих, а 83% громадян ніколи не брали участі в діяльності неурядових організацій. Географічно розподіл НДО в Україні дуже нерівномірний. Місто Київ, столиця України, що цілком зрозуміло, набув провідної ролі у розвитку НУО. Сьогодні в Київській області та в столиці існує майже 300 неурядових організацій, які працюють у різних галузях суспільного життя. Це складає 25,72% від загальної кількості НУО України. У самому Києві, за різними джерелами, функціонує від 91 до 142 НУО, які діють у царині соціальної роботи. Звичайно, кількість НУО ще не забезпечує якості їх роботі, що ще раз підтверджує факт значної суспільної пасивності громадян: допоки проблема не стосується нас особисто, не так багато знайдеться охочих її вирішувати. Але коли ця проблема набуває відверто загрозливого забарвлення, то іноді виявляється, що вже запізно щось робити.
Зарубіжні експерти постійно зазначають, що вплив громадянського суспільства в Україні невисокий і що вітчизняні організації громадянського суспільства функціонують більшою мірою для заробляння грошей шляхом отримання спонсорської і донорської допомоги, ніж заради зростання суспільного блага і сприяння переходу України до демократії. Як не прикро, але мусимо визнати той факт, що серед різнорідних НУО є й такі, що дискредитують саму ідею ГС. Очевидно, з такими негативними проявами повинні боротися решта НУО,іноземні партнери і сама держава. Певна річ, це досить непросто, адже часто проекти опрацьовуються протягом кількох років, проводяться грунтовні дослідження, і якщо котрась із ланок проекту дає збій, це шкодить проекту в цілому. Однак якщо не зважати на це явище, це означає не просто підривати партнерську довіру до себе, але обманювати насамперед самих себе.
Спеціалісти стверджують, що якщо українська громадськість й надалі посідатиме таку пасивну і полохливу позицію, то процес побудови здорового громадянського суспільства в Україні не набиратиме обертів, а уповільнюватиметься. Брак вільних і незалежних мас-медіа гостро відчувається в нашій заполітизованій реальності, адже саме вони є невід'ємною складовою розвиненого громадянського суспільства в Україні, котре потребує відкритої і достовірної інформації для ефективного становлення. В зв'язку з таким станом справ значна частина громадян не довіряє вітчизняним ЗМІ, а тому віддає перевагу зарубіжним мас-медіа.
Демократична незалежна преса з усіма її проблемами і суперечностями залишається невід'ємною складовою громадянського суспільства. Варто нагадати слушне зауваження відомого журналіста Георгія Гонгадзе: "Проблема в тому, що суспільство не має видання, яке б оцінювало стан справ у державі, незалежно від того, яка надворі політична погода". Незалежна преса не хоче і не повинна обслуговувати кого б не було і стояти на чиємусь боці. Незалежна преса — це своєрідне дзеркало розвитку громадянського суспільства. А дзеркало, як твердить народна мудрість, нема чого звинувачувати в тому, що з лицем у вас не все гаразд.
Безумовно, і незалежна преса, і міське самоврядування, і громадські організації та опозиційні партії є важливими елементами громадянського суспільства, яке народжується. Питання про те, належать політичні партії до сфери громадянського суспільства чи до сфери держави, і досі залишається дискусійним, однак очевидно, що в політично нестабільному й авторитарно заангажованому суспільстві говорити про повноцінний розвиток громадянського суспільства складно. Проте достатній рівень політичних дискусій розвинутість виборчих технологій та демократичність самих виборів є індикаторами розвинутого громадянського суспільства.
Сьогодні багато уваги приділяється становленню та розвитку повноцінного місцевого самоврядування як єдино можливої демократичної та раціональної моделі управління на місцях й основного атрибута громадянського суспільства та правової держави.
З активізацією міжнародних зв'язків та конституційного процесу в Україні особливості реалізації місцевого самоврядування поступально наближалися до європейських стандартів. Міжнародні норми, що діють у рамках Ради Європи, а також прогресивні положення національних законодавств інших країн стали європейським виміром розвитку місцевого самоврядування в Україні. Варто такоє відзначити інтенсивність вітчизняного законотворчого процесу, націленого на вдосконалення юридичної бази для місцевого самоврядування, що знайшло своє відображення в ряді законодавчих ініціатив, утілених зокрема в Конституції України, в законі "Про місцеве самоврядування", в указі Президента "Про державну підтримку розвитку місцевого самоврядування в Україні" та в ряді інших нормативних документів, котрі обнадійливо декларують, що "розвиток місцевого самоврядування є на сучасному етапі одним із найпріоритетніших напрямів державної політики України". Серед завдань, котрі постають перед місцевим самоврядуванням, насамперед слід назвати потребу в більш чіткому розмежуванні функцій, повноважень та відповідальності органів місцевого самоврядування і місцевих органів виконавчої влади, визначенні правового статусу комунальної власності, спільної власності територіальних громад, вирішенні питань володіння, використання та розпорядження землями і природними ресурсами місцевого значення, зміцненні і розвитку в Україні політично незалежних асоціацій муніципального рівня.
Отже, розвиток громадянського суспільства можна визначити як процесс створення таких суспільних умов, за яких будь-який громадянин, група чи прошарок населення могли б вільно розвиватися, не створюючи за цього перешкод для розвитку інших громадян, груп чи соціальних прошарків. Аналізувати розвиток громадянського суспільства в Україні надзвичайно складно ще й тому, що створення підвалин такого суспільства збігається в часі з процесом державного будівництва. Брак спільних цінностей у громадян перетворює політику і громадське життя на відому байку про лебедя, рака й щуку, які намагаються зсунути хуру з місця, рухаючись у різних напрямках. Звідси йде й "багатовекторність" української зовнішньої політики, і нескінченні дискусії навколо питань політики внутрішньої. Брак громадської ініціативи — ще одна причина, що гальмує розвиток громадянського суспільства в Україні. Масова еміграція за кордон фахівців, або "відтік мозків", — іще одне гальмо на шляху розвитку громадянського суспільства в Україні. Найбільш кризовими ділянками громадянського суспільства в Україні залишаються нині незалежна преса і виборчий процес, демократичність якого ставиться під сумнів, а також місцеве самоврядування. На жаль, сьогодні громадянське суспільство вУкраїні ще не здатне впливати на перебіг політичних та ряду інших подій у державі через домінування і тиск владних структур. Важливо, аби нові неурядові організації виникали максимально поза сферою державної та іноземної залежності, адже саме вони ставатимуть індикаторами розвинутого громадянського суспільства в Україні. • Слід відзначити продуктивність та високу якість допомоги з боку міжнародних структур, фондів і програм, котрі сприяють розвитку демократичних інституцій ГС у нашій державі.
Основні рекомендації щодо покращення стану громадянського суспільства можуть
включати:
• поширення знань про громадянське суспільство та організації, що його
представляють;
• популяризацію організацій громадянського суспільства серед молоді, висвітлення
позитивних сторін їх діяльності;
• залучення широких верств молоді до участі в роботі організацій громадянського
суспільства через волонтерство, участь в акціях, семінарах і т. ін.;
• підвищення рівня фінансової життєздатності організацій третього сектора;
• розробку дієвих механізмів співпраці організацій громадянського суспільства і
державних органів.
