9. Натурфілософія мілетської школи

Натурфілософія – філософія, що вивчає природу і опирається на природні речі.

Мілетська школа виникла в VI ст. до н.е. в м.Мілеті, була одним з осередків іонійської філософської традиції. Основними представниками були Фалес (625-547 pp. до н.е.), Анаксімандр (610-546 pp. до н.е.), Анаксімен (588-525 pp. до н.е.).

Фалес вважав, що все походить з води, яка здатна згущуватись та розріджуватись, утворюючи предмети. Також з води походили Боги. Ця теорія опиралась на широко розповсюджене тоді уявлення про те, що хмари знаходяться від нас далі ніж зірки.

У Фалеса Мілетського був учень Анаксімандр.Його концепція уже є суто раціональною. Першоначалом він вважає апейрон(з грецького «безмежність»), усе з нього виходть і в нього повертається. По суті апейрон – єдине, що існує в світі. Спочатку з нього виникають параметри простору (висота, ширина, довжина), далі якісні характеристики(вологе, тепле, холодне, сухе), з цих характеристик виникають 4 основних елементи(вогонь, вода, земля, повітря) які утворюють світ. Людина вийшла з води: життя зародилось в рибі, яку викинуло на берег. З неї вийшла доросла людина і почала людський рід.Анаксімандр писав міфологічною мовою. Учень Анаксімандра – Анаксімен первоначалом вважав повітря. Апейрон був для нього незрозумілим оскільки не є матеріальним. Саме він вперше запропонував ідею руху першоначал. Вважав, що град – замерзлий дощ, а звук – рух повітря.

Вчення мілетців про природний початок світу протиставляється міфологічним уявленням про створення світу богами з хаос). Міфи про богів мілетці вважають зайвим припущенням про сторонні сили, які світові не потрібні для його виникнення та існування. Міфолопчно-теогонічне тлумачення світу у мілетців замінюється Логосом (у значенні "слово", "смисл", "судження", "задум", "порядок", "гармонія", "закон"). Даний термін мілетцями ще не використовувався, їхнє вчення фактично відповідає головним визначенням поняття "Логос". Вперше цей термін увів послідовник мілетської філософи Геракліт, маючи на увазі космічний порядок, який забезпечується незалежним від людей і богів законом буття. В спробах визначити першопочаток ці філософи повністю ще не відмежувалися від міфологічної традиції використовувати чуттєво-наочні образи, тому зовні їх тексти нагадують міф, а не аналітичну систему понять. Уподібнення першопочатку особливій природній стихії, що доступна чуттєвому сприйняттю (це: вода — Фалес, повітря — Анаксімен, вогонь — Геракліт), продовжує традиції саме міфологічного опису.

Визначальна тенденція цієї школи — намагання знайти невидиму простим оком єдність у видимій багатоманітності речей. Ця єдність може бути опанована тільки розумом. Причому вона розглядається як завжди існуюча в безмежному Космосі. Першопочаток породжуєвсю багатоманітність речей, обіймає все існуюче, оформляючи його в упорядкований Космос, і керує рухом та розвитком Космосу.

Перші філософи Стародавньої Греції визначили фундаментальну філософську проблему виникнення порядку, Логоса з Хаосу. Існування Логосу поряд з Хаосом суперечить визначенням цих термінів. Вирішення даної суперечності здійснено Гераклітом завдяки створенню першого вчення про розвиток, зміни в світі через боротьбу протилежностей.