Особливості журналістської роботи на телебаченні

1. Визначальні чинники у роботі тележурналіста

Праця журналіста на телебаченні прямо залежить від таких компонентів телевізійного процесу, як форма передачі, особливості техніки, її якість і можливості, характер аудиторії та її ставлення до певної програми. І все ж успіх кожної телепередачі залежний від і л мого журналіста, наявності у нього рис, які зумовлюють ефектив­ність його діяльності на телебаченні. Найважливіші з них ще кілька іссятиліть тому виокремив проф. Е. Г. Багіров . Він назвав і визна­чальні чинники у роботі тележурналіста. Розглянемо їх детальніше.

Першим чинником, що визначає діяльність тележурналіста, є телебачення як соціальний інститут. Воно виникло і розвинулось и к засіб задоволення певних потреб суспільства, зокрема, потреби в оперативній інформації з різних сфер життя, у вираженні та форму- манні громадської думки, в освіті та вихованні, в естетичному збага­ченні та розвагах тощо. З огляду па це телевізійна організація, чле­ном якої є журналіст, обирає кон­кретні шляхи і форми виконання своїх соціальних функцій.

Другий важливий чинник со­ціальних зв'язків телевізійного журналіста - творчий колектив. Тележурналістка, як жодна інша, пов'язана з технікою. Створення телепередачі - настільки технічно складний процес, що його може виконувати лише група творчих пра­цівників за належного інженерно-технічного забезпечення. Крім жур- паліста-автора, до творчого колективу належать режисер, оператори,

' ТВ - репортёр / Под ред. Э. Г. Багирова. - М., 1976.

шукорежисер, художник, інші працівники. Тільки професійна спе- ціалізація та координація в телевізійному процесі забезпечують його ефективність.

І Іарсшті, третій чинник - це громадськість. Усе, що робить те- нсжурналіст, не байдуже іншим соціальним інститутам, організа­ціям, установам, відомствам, окремим людям. Вплив громадськості на телевізійного журналіста відбувається через різні канали: це без­посередні листи на телебачення і виступи на зустрічах, конферен­ціях, "круглих столах". Однак найголовніше джерело такого впливу - преса. Виступ газети на підтримку телевізійної передачі може підви­щити її ефективність. З іншого боку, телевізійна критика допомагає тележурналістові краще усвідомити творчі здобутки і прорахунки, сприяє удосконаленню його діяльності, підвищенню її ефективності.

Яким же, на думку проф. Е. Г. Багірова, повинен бути теле­журналіст?

Перше і найголовніше, що визначає дії тележурналіста в про­цесі відбору, опрацювання і передачі в ефір інформації, - це дотри­мання повсякчас принципу правдивості та об 'єктивності (на цьому наголошено вище). Цей принцип є визначальним для кожного жур­наліста у будь-якому засобі масової інформації, зокрема й на те­лебаченні.

Важливу роль в успішній діяльності тележурналіста відіграє та­кож його компетентність у тих питаннях, які він висвітлює. Немає по­треби доводити ту очевидну істину, що журналіст повинен грунтовно знати предмет своєї передачі. Однак здобути ці знання для журналіста непросто. За величезного потоку інформації, який із кожним роком зростає, ґрунтовних знань предмета досягають переважно шляхом вуж­чої спеціалізації. Цим шляхом йде і тележурналістка: хтось спеціа­лізується в питаннях економіки, інший - політики чи культури тощо.

Звичайно, більші студії, що мають великий персонал, можуть дозволити собі вужчу спеціалізацію тележурналістів, та навіть і в цьо­му випадку вона все ж досить широка. Вважають, що серйозну до­помогу у вужчих питаннях журналістові може надати запрошений для виступу фахівець. Це так, проте не змінює суті проблеми, бо, щоб ква­ліфіковано підготувати навіть просту, здавалось би, бесіду спеціаліста, треба все одно досить добре знати предмет, якому присвячено переда­чу. Журналіст стикається з доволі широким колом питань, інколи ціл­ком нових для нього. Звідси одна з основних вимог до сучасного теле­журналіста - широка загальна культура, різнобічна освіченість, фун- с і ментальні знання в обраній сфері висвітлення, а головне - здатність ішіидко орієнтуватися у нових, раніше невідомих йому питаннях.

Однак для успішної передачі мало добре знати предмет і мати що сказати аудиторії, треба вміти виразити цей зміст за допомогою і пецифічних телевізійних засобів, тобто володіти професійною май- < терністю. Це сукупність професійних знань, навиків та вмінь.

До професійних знань належить, перш за все, розуміння зако­номірностей процесу функціонування телебачення, його соціальної ролі та природи. Що краще тележурналіст розуміє механізм переда- нання інформації аудиторії, що чіткіше він уявляє собі ті чинники, чкі впливають на ефективність його діяльності, то більше шансів на успіх. Колись цих знань (й автор цієї книги) набували в процесі бага- юрічного досвіду методом проб і поми­нок. Та це надто повільний та дорогий (особливо для глядачів) шлях. Тому ни­ні щораз більшого значення набуває спе­ціальна освіта.

Які ж навики й уміння повинен мати телевізійний журналіст?

Перш за все, він повинен вільно молодіти правильним літературним ус­ним мовленням. Навіть якщо він сам не працює в кадрі, все одно як редактор по- ишіен уміти оцінити правильність мов­не пня ведучого програми чи запроше­ною до участі в ній і допомогти випра- ііиги мовленнєві недоліки. А для жур­налістів, які виконують функції репор-

ісрів, інтерв'юерів, коментаторів, ведучих програм, майстерне во- нодіння усним мовленням - найголовніше (висвітленню проблем і фірного телемовлення у пресі присвячено окремий розділ). Теле­журналіст повинен не тільки вміти вільно розмовляти, володіти на- ииками публічного мовлення, трансформованими відповідно до і пецифічних вимог телебачення, а й упевнено триматися перед те- нскамерою, невимушено почуватися в кадрі, не забувати дивитися в об'єктив телекамери, створюючи цим ефект контакту з глядачем, ілюзію бачення аудиторії.

У тих випадках, коли подію можна зримо відобразити на екрані, телевізійному журналістові треба вміти передбачати її розвиток і на­писати сценарій. Що складнішою, вважав проф. Е. Г. Багіров, є телеві­зійна інформація (у широкому розумінні цього слова), що важливішу роль відіграє в ній зображальна знакова система, то більшого значення набуває сценарна майстерність журналіста. Наприклад, сценарій ві- деосюжету в теленовинах може бути настільки простий, що його скла­де сам оператор на місці знімання, причому не буде записувати на папері, а лише подумки обмежиться його моделлю. Та як тільки поста­не питання про фільмування ширшої і складнішої інформації, наприк­лад, теленарису, то без детального сценарію, що є ніби архітектурним проектом, не обійтись. І творець його - телевізійний журналіст.

Нарешті, дуже важливі навики і вміння, які має виробляти у собі майбутній тележурналіст, - це методика і техніка редагування.

Неабияку роль в успішній роботі тележурналіста відіграють його здібності, природні дані, які сприяють швидкому і вдалому оволодінню майстерністю. Недарма вступним іспитам на факультети журналістики передує творчий конкурс, мета якого - виявлення схильностей до журналістської професії. Які ж дані спричиняються до успішного оволодіння фахом журналіста телебачення?

Насамперед, спостережливість і уява. Тележурналіст мусить вільно і швидко орієнтуватися в навколишній обстановці, зауважу­вати прикметне, нове, важливе, вміти уявити побачене й почуте в динамічних образах майбутньої передачі.

Оскільки часу на підготовку телепрограми завжди мало (адже журналіст пов'язаний із висвітленням актуальних подій і прагне до максимальної оперативності), важливого значення набуває здатність швидко і легко концентрувати і переводити увагу, мати хорошу оперативну пам'ять. Інколи у вельми бурхливому і хаотичному потоці тележурналіст повинен вміти зосередитися на головному і відволіктися від другорядного, якщо подія або поведінка його доку­ментальних героїв змінили початковий напрям. А скільки під час прямої передачі або її відеозапису доводиться одночасно стежити за паралельними діями: слухати, що говорить запрошена на передачу людина, стежити за хронометражем передачі, не випускати з уваги телекамери, спрямовувати хід розмови. Треба вміти легко запам'я­товувати потрібні факти, цифри, прізвища, тому що потім або часто немає де, або нема часу ще раз перевірити.

Характер роботи тележурналіста ставить додаткові вимоги до пою мислення і волі. В процесі прямого показу або запису буває «і.и л і о несподіваного, тому журналіст має бути кмітливим та здат­ним підпорядкувати своїй волі і творців телепередачі, і її учасників. І гісгяр може спокійно обдумати кожну деталь матеріалу, а якщо він мої ось не догледів, його поправлять ті, що редагуватимуть текст.

11 ранити" відеозапис, а що більше — пряму передачу, куди важче, а ні і і просто неможливо. Це треба робити миттєво перед камерою - тнім буде набагато складніше.

Те саме можна сказати і про волю. Коли журналіст пише в і .і к' і у, він будує матеріал наодинці з чистим аркушем паперу (або иімн'ютерним дисплеєм), на телебаченні ж у передачі беруть участь им ці, поведінку яких та виступи треба організувати і спрямувати іч імовідно до теми. Телебачення звертається не тільки до свідомості, і п до почуттів людини, причому емоційний вплив телепередач ить суттєвий. Тому телевізійна програма, щоб бути ефективною, млі не тільки нести глядачеві важливу й різнобічну інформацію, а й (>ути яскравим захопливим видовищем. Однак, щоб з успіхом зверта­ння до почуттів аудиторії, тележурналіст сам повинен мати добре Іч ■ іиинену емоційно-чуттєву структуру психіки, почуття прекрасного.

Для тих журналістів, які спеціалізуються як репортери, інтер- |і юсри, коментатори, оглядачі, ведучі програм, важливі ще такі три (Кості:

а) хороший голос (глухому, невиразному голосу не допоможе і мікрофон, він все одно не зможе передати всіх емоційних відтінків у і ного мовлення);

б) телегенічна зовнішність (людина з приємною зовнішністю може виглядати на телеекрані не дуже привабливою, і навпаки);

в) артистичність (хист природної й одночасно виразної пове- ііики в кадрі, без сумніву, близький до акторського мистецтва).

Ще одна виділена проф. Е. Г. Багіровим група чинників, що иіілнвають на ефективність діяльності тележурналіста, пов'язана з Його комунікативними зв'язками. Телевізійна журналістика - це про- III г передавання інформації, який складається з чотирьох основних і пмпонентів: журналіста, програми, телевізійної техніки і глядача. (>лнак на цей процес впливає чимало додаткових чинників.

По-перше, ефективність журналістської інформації залежить під програмного контексту та вміння його враховувати. Більшість телевізійних передач має постійне місце у загальній програмі. Зав­часно відомі день і час передачі, шо транслюють до неї, що - після, а що - паралельно на інших каналах. Журналіст не може не враховува­ти того, що було вже сказано і показано глядачам. Тому інформація тележурналіста має бути органічно пов'язана з іншою інформацією, вона лише частина загальної програми.

Другий чинник комунікативних зв'язків тележурналіста - це особливості телевізійної техніки. Тележурналіст має розуміти її можливості, силу й недоліки. Спроби ігнорування специфіки телеба­чення, зневажливого ставлення до неї призводять лише до зниження ефективності впливу передачі.

Третій чинник - телевізійний глядач. Що краще уявляє собі його журналіст, то успішнішою є його діяльність. Адже завдяки механізму "селективного сприйняття" глядач одні передачі дивиться, інші - ні, одну інформацію засвоює і запам'ятовує, іншу - ігнорує. Чи ввімкне глядач телевізор, щоб подивитися конкретну передачу, наскіль­ки глибоко він її зрозуміє, наскільки погодиться з автором — залежить від його потреб, інтересів, мотивації, віку, знань, переконань, ціннісних орієнтацій. А всі ці особливості у глядачів далеко не однакові.

Тому, знаючи аудиторію своєї пере­дачі, телевізійному журналістові легше вра­хувати її особливості. Якщо, наприклад, відомо, що передачу дивиться переважно молодь, то у ній повинні бути враховані її специфічні вікові інтереси, потяг до емо­ційного, романтичного стилю сприйняття дійсності. Це позначиться на ефективності сприйняття передачі. І, навпаки, якщо жур­наліст звертається до типу аудиторії, який умовно означимо терміном "реалісти" (зде­більшого, це люди з вищим рівнем освіти, старші за віком), то палітра його виражальних засобів повинна бути іншою. Ця аудиторія більше цінує діловитість, емоційну стрима­ність, достовірність, доказовість.

Нарешті, четвертий чинник -уявлення глядача про журналіста.

Передача, яку веде улюблений і авторитетний ведучий, збирає ширшу, а головне, прихильнішу аудиторію, ніж та, ведучий якої - незнана особа. Телеглядачі схильні віддавати перевагу серіям, які представляють тележурналісти, що завоювали їхні симпатії. Знання, fun m i престиж ведучого - усе впливає на довір'я до того, що він Ііімиріи ь, і боку глядачів.

Vi пішніеть діяльності журналіста - величина непостійна; вона мі мп і| и к і а ги, і цс залежить як від рівня знання ним процесу телеві-

мовлення, так і від систематичного підвищення кваліфікації.

h i in иіищепня кваліфікації існує кілька шляхів: самостійне на- ігі ший інститут підвищення кваліфікації працівників радіо й теле- іщ'и ппч, через який кожні три-п'ять років проходять журналісти; імн|ічі і і мінари, конференції.

< їй и рідкість семінарів і конференцій, на відміну від навчання, і і-м мі і па факультеті журналістики чи в інституті підвищення ква- ніі|ні шиї. полягає, передусім, у тому, що на них приїжджають не и¹ і а обмінюватися досвідом. Тому на семінари збирають пере­їм мщ журналістів, які досягли в роботі найбільших успіхів. Ось такі

пні чинники, що визначають діяльність тележурналіста, а також

і і її.пінки та вміння, що мають бути йому властиві, виокремив

іі|нн|і І І Багіров.