1. "Мианії.

...У будь-якого амплуа є свої межі. В натовпі, де загубився би к п. який маститий оглядач, Філ Донах'ю - як риба у воді. Без на-

2. ни і у, за столом у студії він - як риба на березі.

Падучий повіт. Його престиж забезпечений щоденною поя-

і життєво важливою для людей інформацією. Всі розуміють, що

п. н. іучий збирав ці новини, він просто про них повідомляє. При- 'и і ни гь до подій без власної думки про них - обов'язкова професій- н і иимога до ведучого новин. Його політичні пристрасті - така ж за- і і їм, як модератора.

Одна із професійних назв цього амплуа на телебаченні - "лю­ти.і якір", тобто той, на кого можна покластися, хто зачеплює тебе ¹ ти якір, тримає біля екрана. Ведучий новин неодмінно викликає и апатію, але ніколи не красень. Він невимушено тримається у кад- |и а не не розв'язний. Демократичний, але не вульгарний. Він - це ' ї ї ішсвненість, але не самовпевненість. У нього чітка дикція, ви- I ні и і а інтонація. Він не тільки інформує, а й дбає про те, щоб глядачі

відчули себе єдиним співтовариством, для якого драма щоденного життя не здається безвихідною.

У якийсь час телекомпанії США намагались зробити ставку на молодих ведучих, однак потім довелось повернутися до чоловіків се­реднього віку - виявилося, що в них аудиторія бачить надійніший "якір". У нас літні ведучі асоціюються з політикою минулого, і те, що вони звільнили місце молодим, загалом правильно. Тільки хо­тілось би, щоб молоді журналісти добре розуміли, для чого їх по­казують на екрані. Хтось із дотепних французів порівняв телеве- дучого з моделлю, яка виходить на подіум показати одяг, а не себе. І все ж вона себе показує!

Ведучий працює задля новин, інтерв'юер виводить на люди свого співрозмовника, шоумен організовує масове дійство - і кожен з них цікавий саме виконанням точного професійного завдання .

Матеріал параграфа викладено за статтею: Кузнецов Г. В. Амплуа семі гномов // Журналист. - 1993. - № 7.

Інформаційне телебачення

1. Походження і суть телевізійної інформації

Шлях до виникнення телевізійної інформації такий: від усної мини, а далі, підпорядковуючись потребі щораз швидше передавати

іідомлення, через появу письма, винайдення книгодрукування, а

н 11.чом телеграфу, телефону, радіо, фотографії, кіно і, нарешті, до її ігблчення. Телевізійна інформація має найближчих попередників V пресі, на радіо, в документальному кінематографі. Від них у те- и інформацію перейшло в синтезі найголовніше, найсуттєвіше. А тії днує їх усіх спільне завдання - нести людям новини.

Як зазначив професор В. Й. Здоровега, тривалий час інформа­нті зводили лише до повідомлень про події і факти. Із виникненням і ІГіеристики, яка вивчає системи будь- икпї природи, що здатні сприймати, іГкірігати і переробляти інформацію ін никористовувати її для керування и регулювання, з'явилося наукове, и і нереальне розуміння інформації¹, і ікницій теорії інформації, що орга­нічно входить у кібернетику, спро- ііуі'мо розглянути журналістську ін­формацію, зокрема телевізійну. Такий підхід допоможе глибше зрозуміти її • \ п., збагатити уявлення про неї.

Простежмо зв'язок між телевізійною інформацією, тобто ін­формацією у вузькому розумінні слова, і загальнонауковою інформа­ції іо. Схематично цей зв'язок можна відобразити так: загальнонауко- и і інформація —+ соціальна інформація —> журналістська інформація • телевізійна інформація.

І< 'оровега В. Й. Теорія і методика журналістської творчості. - Львів, 2004. -

Як бачимо, телевізійна інформація с ніби похідною від журна­лістської, та - від соціальної, а разом вони - від інформації у загале нотеоретичному розумінні. В чому ж полягає цей зв'язок?

Один із дослідників, спираючись на класичні праці К. Шенно на, Н. Вінера та інших учених, узагальнюючи визначення і тлума­чення поняття "інформація", зазначив, що "інформація і є комуні кативний процес між елементами системи (або підсистеми), метою, кінцевим результатом якого є забезпечення раціонального їх функ­ціонування. Причому виявляється цей процес всюди і як елемен­тарне безпосереднє пристосування, і як дуже складне багатоступе­неве і опосередковане управління"¹. На підставі цього визначення ми можемо зробити висновки, що, оскільки інформація забезпечує внут рішньосистемний комунікативний зв'язок, їй властива системність що вона виконує управлінську функцію, завдяки якій забезпечене раціональне функціонування елементів усередині системи, їхній взаємозв'язок.

Важливий для нас і висновок, який випливає з багатьох до сліджень, про те, що за допомогою інформації, через неї фізичн явища заміняють їхніми еквівалентами, які виражають відповіднимі знаками, зручними для дії. За визначенням Н. Вінера, інформація - це "позначення змісту (виділення наше. — 3. Д.), одержаного із зов­нішнього світу в процесі нашого пристосування до нього і пристосуі вання до нього наших почуттів"². Як писав М. М. Амосов, інформа-І ція - "це заміна фізичної дії (виділення наше. - 3. Д.)— в просторі і в часі, взята окремо від її фізичного носія. Вона властива будь-яком предметові, тілу, системі"³. Отже, на підставі досліджень у галу кібернетики ми можемо виділити такі три позиції загальної теорі інформації, як системність, участь в управлінні, а також можливіс вираження у формі відповідних знаків і символів. Перш ніж прост жити, чи виявляються ці позиції в телевізійній інформації і "пройдемо" до неї шляхом наведеної вище схеми.

Передусім розглянемо соціальну інформацію як найскладнішої і найбагатоплановішу серед інших типів інформації. Вона "виникає у процесі людської діяльності, відображає факти з точки зору їх сус

Проблемы информации в печати. - М., 1971. - С. 298.

Винер Н. Кибернетика и общество. - М., 1968. - С. 31.

Амосов Н. Моделирование мышления и психики. - К., 1965. - С. 15.

цільної значущості і служить для спілкування МІЖ ЛЮДЬМИ І ДОСЯГ­НЕННЯ ними своїх цілей, обумовлених їх соціальним становищем"¹.

Одним із видів соціальної інформації є журналістика, яка за іономогою відповідних знаків передає інформацію про все, що від­купається в реальному світі. Серед різновидів журналістики виділя­ти, - телевізійну журналістику, зокрема телевізійну інформацію. Ми говоримо про неї як про одну з важливих ланок системи масової інформації, що об'єднує публічно поширювану друковану та аудіові- іуальну інформацію, і, відповідно, функціонує в суспільстві як регу- ічіивна підсистема поряд із такими головними видами інформації, чк статистична, офіційна (про діяльність державних органів влади та органів місцевого і регіонального самоврядування), правова, довід- ижо-енциклопедична, соціологічна, інформація про особу².

Телевізійна інформація, впливаючи на розум і почуття людей, (>ерс участь у формуванні громадської думки, породжує конкретну реакцію, що спонукає до суспільної пі [і її функціонуванні як усередині > і іс геми журналістської інформації, ик (що дуже важливо) і в зовнішніх нГязках постійно виявляється сис- п мність, що так само властива те- і'-імформації, як і інформації в ши­рокому розумінні. Телевізійні нови­ни є тією частиною журналістської інформації, яка, тісно взаємодіючи з іншими видами, найбільше впливає н.і формування таких інтегративних и іастивостей ЗМІ, як оперативність, емоційність, повсюдність.

Із загальної теорії інформації відомо, що інформація тісно по- I' -пана з управлінням - належна інформаційна забезпеченість є ос­іннюю управління. Відомо й те, що коло застосування теорії інформа­ції t часом розширилося, охопивши і соціальну сферу. Спираючись на

Москаленко А. 3., Губерськгій Л. В., Іванов В. Ф. Основи масовоінформа- иіипої діяльності. - К., 1999.-С. 153. Ч"в.: Закон України "Про інформацію" // Укр. законодавство: Засоби і.к ової інформації. - К., 2000. - С. 10.

одне з положень загальної теорії інформації про те, що метою управ-! ління є досягнення заданої поведінки керованого об'єкта, неважкш дійти висновку, що вплив журналістики на формування громадської думки, свідомості аудиторії - це теж управління. У ньому активну участь бере і телевізійна інформація. Ось як відбувається цей процес: від комунікатора (тележурналіста) після відбору й відповідної підгої товки через канал специфічної подачі інформації, яким є телебачення! інформаційний потік надходить до телеглядача - у його свідомості, | після сприйняття інформації та її опрацювання формується відповідна настанова, потенційно спроможна перерости у суспільну дію.

Отже, телевізійна інформація, формуючи у телеглядачів мо­дель зовнішнього світу, бере участь у процесі управління їхньою сві­домістю. Звичайно, йдеться про повноцінну інформацію, іншими словами, маємо на увазі аудіовізуальні повідомлення, які з екрані несуть людям реальну інформацію і можуть бути використані дш|| керування їхньою свідомістю. Якщо ж у переданій телеінформаци немає нічого нового, цікавого, щось у ній незрозуміле і тому її не сприймає, не осмислює аудиторія, то така інформація не може буті| використана з орієнтувальною метою, а отже, вона не бере участі процесі управління.

І, нарешті, третя позиція, яку ми виділили в загальній теорії ін­формації: фізичні явища за допомогою інформації замінюють їхніми еквівалентами, які виражають зручними для дії знаками. Це поло*

ження теж можна перенести в теорію телевізійної інформації. Телеінформація, її структура, можливості безпосередны залежать від функціональних і технічні» особливостей телебачення. Тут матеріали ним носієм інформації є телевізійний ка нал, об'єктивно необхідний в інформації! ному процесі. Через нього інформація пал ходить до глядача у формі, говорячі мовою загальної теорії, зручних для спри йняття "знаків" - словесних, зорових, шУ мових, музичних. Так факти, події, проиС' си дійсності за допомогою телевізійної ін формації замінюють "їхніми "еквівалентам»

Як бачимо, підхід до телевізійної інформації з позицій загаль­ні її теорії інформації збагачує наше уявлення про неї і допомагає у Іінявленні її властивостей, специфічних особливостей, визначенні і» мовних функцій. На підставі ідей та методів загальної теорії інфор­мації ми доходимо висновку, що телевізійна інформація — це чистина переданих телевізійною системою матеріалів, які містять підображені через передавальний канал відомості про актуальні, пспільно значущі події, факти і процеси нашого життя, формують ,ромадську думку, беручи участь в управлінні свідомістю та пове­сткою людей.

Наука і практика констатують щораз більші масштаби інфор­маційних потреб людства. Тому перше завдання телевізійної інфор­мації полягає в широкому об'єктивному інформуванні людей. Теле- іінформація покликана оперативно розповідати про все важливе, ці- мшс і тим сприяти політичному, економічно-господарському, куль- іурному вихованню людей.

Що ж таке телевізійна інформація? Перш ніж визначити її мірактерні риси й особливості, проаналізуймо теоретичні дослі­дження в галузі журналістики, зокрема журналістської інформації.

На думку Є. П. Прохорова, "та частина публіцистики, яка пе- реважно оперує подієвою інформацією, фактами (хоч так чи інакше мссе інформацію й інших типів), і називається в журналістиці інфор­мацією (сукупність інформаційних жанрів)"¹. Учений відніс ін­формацію до публіцистики, мотивуючи це тим, що інформація не піше викладає факти, а й так чи інакше коментує їх, а тому "немає і одних підстав говорити про інформацію і публіцистику як різні ший творчості. Інформація не окремий тип, а рід публіцистики"². До речі, таке або близьке тлумачення відстоюють й інші автори.

На наш погляд, в інформації, особливо в оцінках подій, фактів, и нищ може виявлятися публіцистичність, тобто окремі риси, власти- ності, ознаки публіцистики, наприклад, підтекст, риторичні запитан­ні! чи звертання, зіставлення, повтор, іронія, гіперболізація та ін. Причому публіцистичність може бути не лише в словесній, а й у ниуальній частині телеінформації. Подібні матеріали привертають V иагу високим громадянським звучанням, образністю, іншими влас-

Проблемы информации в печати. - М., 1971.-С. 13.

тивостями, притаманними публіцистиці. Тобто йдеться про викорис­тання в інформації публіцистичного методу, про проникнення його в інформаційний матеріал. Однак цей метод не може тут домінувати - у протилежному випадку такий матеріал ми б з повним правом зарахували до публіцистики.

Заперечуючи належність інформації до публіцистики, треба водночас зазначити, що між інформацією як повідомленням про подію, факт, процес, їхнім більшим чи меншим поясненням і публі­цистикою як глибоким осмисленням фактів і явищ нема якоїсь чіткої межі. Навпаки, як свідчить практика, вони нерозривно пов'язані між собою, слугують єдиній меті.

Так само відносним є і поділ журналістських матеріалів, зокре­ма телевізійних, на інформаційні та аналітичні. Адже висвітлюючи,

зображаючи щось на телеекрані, ми тим самим його пояснюємо. Перекон­ливим підтвердженням цієї думки може бути навіть та телевізійна ін­формація, в якій немає жодних дета­лей, явних пояснень, висновків, тоб­то хронікальна інформація. Тут оцін­кою факту для телеглядачів є вже вибір цього факту журналістом се­ред інших фактів, що не ввійшли в інформаційну програму. Приховане пояснення є в означеннях, епітетах, порівняннях, у виділенні окре­мих фактів, наголошенні на їхній важливості за допомогою специ­фічних виражальних засобів.

Неоднозначним є також поняття "факт". В одному випадку це конкретна, об'єктивна реальність, в іншому - її відбиток, віддзерка­лення у нашій свідомості. Тому треба розрізняти факт об'єктивний і факт, трансформований у свідомості. Трансформований факт і над­ходить через телевізійний канал від комунікатора до реципієнта- телеглядача, природно, з більшою чи меншою домішкою суб'єктив­ного. Отже, "пора позбутися хибного погляду щодо першопочатко- вої "об'єктивності" факту. Стаючи фактом, тобто компонентом пі'навальної діяльності, дійсність неминуче одержує домішку суб'єк- іиіиюсті пізнавального розуму"'.

Найпростіше, найлаконічніше телевізійне повідомлення - це, сокорячи мовою загальної теорії інформації, кібернетики, інформація ксоринна, тобто еквівалент первинної, відповідно перетвореної ко­муні катором. Тому "вже сама констатація факту, опис його так чи інакше відображають результати осмислення події журналістом, мі ніочають в особливій формі її розуміння й оцінку, а отже, будь-яке іижідомлення, що передається через засіб масової інформації, є мімснтованим і бути іншим не може"². Єдність інформаційного й політичного начал виявляється уже в найпростішому відео- чи ус­ному телеповідомленні.

Разом з інформацією преси і радіо телевізійна інформація по- рнд із фіксацією подій і фактів стисло ана­шу с їх, допомагаючи телеглядачам глибше 'розуміти суспільні процеси. У таких ма- ссріалах є вже не прихований, а явний ко­ментар, завдяки якому в телеінформації •міко виявляється аналітичне начало.

Можливість глибшого проникнення и суть подій і фактів, їхнього публіцис- іпмііого трактування дає тележурналістам \ я —; наявність зображення. Завдяки йому зник- и потреба словесно описувати побачене, а

10. ому розширився простір для ЙОГО пояс­нения. Описові функції, характерні для га- и ін та радіо, трансформувавшись, пере­пиши на телебаченні зі словесної у візу-

і п.му частину інформації, вивільнивши місце пояснювальним, ко- мі птувальним функціям.

І все ж основою будь-якого відеосюжету, усного телеповідом- ісмня є виклад новин - інформування. Воно становить у середньому НО 85% від загального обсягу телеінформації. Решта припадає на піілліз. У кожному окремому випадку співвідношення інформування

11. аналізу різне, зумовлене доконечністю, що випливає із конкретно-

У'іеноваВ. В. Гносеологические проблемы публицистики. - М., 1971.-С. 84.

Іроблемьі информации в печати. - М., 1971, —С. 25.

го завдання. Міра цього співвідношення, його "дозування" підпоряд­ковані меті забезпечення переконливості і дієвості інформації. Тому головним є не кількісний, а якісний бік - від забезпечення єдності інформаційного і аналітичного начал суттєво залежить об'єктивність і результативність телевізійної інформації.

Отже, з переходом факту в інформаційний процес частка суб'єк­тивності у ньому зростає, а з нею збільшується можливість пере­кручення, появи тенденційності. Тому шлях до забезпечення об'єк­тивності інформації лежить через подання журналістом новин без оцінювання ним подій і фактів. Визначальним у цьому є принцип правдивості й об'єктивності. Як зазначив професор А. 3. Москален­ко, при доборі фактів, їхньому викладі "журналіст зобов'язаний правдиво й об'єктивно відображати дійсність шляхом точної і ви­черпної інформації з тим, щоб громадськість могла на основі пові­домлення одержати чітке уявлення про соціальні процеси, їх похо­дження, суть і значення. Журналіст повинен сприяти тому, щоб за­соби масової інформації об'єктивно відображали плюралізм думок і поглядів, не допускали приховування суспільно значущої інформа­ції, перекручування фактів та їх корисливої інтерпретації"¹. Цими настановами відомого вченого слід керуватися у праці й майбутнім тележурналістам.