- •1.Поняття Права єс. Співвідношення права єс з нп та мп.
- •2.Право єс як сфера наукового пізнання та навчальна дисципліна.
- •3. Правовые условия создания ес
- •4. Взаємовідносини єс з Радою Європи, обсє
- •5. Європейський Союз як інтегральне обєднання. Структура єс. Организационные принципы ес
- •6. Компетенция ес в современных условиях
- •7. Склад і структура Європейського Парламенту.
- •8. Компетенція та порядок роботи Європейського Парламенту.
- •9. Правовий статус Європейської Ради і Ради ес. Склад і структура Ради єс
- •10. Компетенція Ради єс. Порядок роботи Ради єс.
- •11. Склад і структура Європейської Комісії.
- •12 Компетенция и порядок работы европейской комиссии
- •13. Рахункова палата Комітет регіонів Економічний і соціальний комітет: склад, структура, функції, порядок роботи.
- •14. Роль Суду єс у європейській інтеграції. Значення рішень Суду та Загального Суду у розвитку інтеграції в рамках єс.
- •15 Прецедентное право ес
- •16 Состав и структура суда ес. Компетенция суда ес
- •2)Загальний Суд трибунал
- •3)Спеціалізовані суди. Трибунал по делам публичной службы Европейского Союза.
- •17. Порядок судочинства в Суді. Преюдиційна процедура.
- •18 Общий суд: состав и порядок судопроизводства. Компетенція общего суда
- •19 Европейский центральный банк, европейский инвестиционный банк, европейский банк реконструкции и развития: правовой статус
- •20. Принципи права єс
- •21. Загальна характеристика джерел права єс. «Первинне право єс».
- •22. Вторичное право ес
- •23. Субєкти нормотворчого процесу в єс. Порядок прийняття рішень органами єс.
- •24. Гарантии прав и свобод. Институт омбудсмена
- •25. Единое европейское гражданство
- •26. Правові основи спільної зовнішньої політики та політики безопасности. Спільна оборонна політика ес.
- •27. Сотрудничество полиций и суд. Органов.
- •28 Свободное передвижение людей между странами-членами ес. Условия въезда работников в другие страны ес. Исключения из принципа свободного движения работников в другие страны ес
- •29 Шенгенское право ес
- •31. Правові принципи вільного руху товарів в єс. Правові засади обмеження вільного руху товарів в єс.
- •3.1. Вільний рух товарів
- •32. Вільний рух капіталів між країнами-членами єс.Лібаралізация платіжної політики.
- •33.Соціальна політика єс. Соціальна Хартія Європейського Союзу (1989). Політика зайнятості в єс.
- •34 Европейские стандарты для компаний. Поддержка малого и среднего бизнеса в ес
- •35 Принципы конкурентного права ес. Антимонопольное регулирование в ес
- •36. Бюджетное регулирование в ес. Налоговое регулирование
- •1) Правовые принципы , применимые к регулированию налоговых отношений:
- •2. Общие принципы права
- •37 Валютное регулирование в ес. Регулирование оборота ценных бумаг в ес
- •38 Правила ес относительно снабжения товарами, предоставления услуг, исполнения работ для гос нужд. Регулирование качества товаров в ес.
- •39 Организационно-правовые формы защиты прав потребителей в ес
- •40 Общая аграрная и рыболовная политика ес
- •41 Трансевропейские сети. Регулирование телекоммуникаций в ес. Общая транспортная политика. Энергетическая политика ес. Научно-техническая политика ес. Охрана окружающей среды в ес
- •42 Таможенное регулирование в ес
- •43 Регулирование экспорта с ес в третьи страны и импорта в ес из третьих стран
- •44 Политико-правовые формы сотрудничества между Украиной и ес. Соглашения Украины с ес. «Порядок денний асоціації Україна-єс».
- •45. Економічні та організаційно-правові передумови інтеграції України до єс. Адаптація права України до права єс
- •46 Правовое значение «Европейской политики соседства» и политики «Восточного партнерства».
- •47. Правові засади розширення єс.
- •48 Лиссабонский договор 2007 (общая характеристика)
22. Вторичное право ес
Вторичное законодательство – регламенты (акты совета министров и еврокомиссии. Устанавливают общие правила, которые применяются одинаково во всех странах ЕС. Являются обязательными. Не нуждаются в имплементации); директивы (обязательны до конечного результата, которого они должны достичь, и для государств, которым они адресованы. Государствам предоставляется выбор форм и методов их имплементации. Основной инструмент гармонизации зак-ва государств-членов); решения совета министров и еврокомиссии (обязательны без имплементации. Могут быть адресованы одному лицу или нескольким); рекомендации и заключения (рекомендательный характер).
Принимаются органами ЕС: парламентом, советом, еврокомиссией.
Обязательные: регламенты, директивы, решения. Необязательные: рекомендации и мнения.
Регламенты принимает все из 3 органов, парламент самостоятельно их принимать не может – лишь с советом ЕС. Акт императивного прямого действия.
Директива направлена на гармонизацию зак-ва стран-членов ЕС. Приводит их зак-ва в соответствие друг к другу. В ней содержатся опред правила, которые страны должны внедрить в свое зак-во. Устанавливает порядок и срок этой процедуры имплементации. Если директива игнорируется, то тогда она начинает действовать напрямую. Действует параллельно нац зак-ву, но если коллизия, то дисквалифмцирует нац норму.
Решение имеет одноразовый хар-р и адресовано опред лицам.
За нереализацию рекомендаций и мнений не наступает ответственность, они лишь исполняют ориентационную функцию для стран-членов.
ГАРМОНІЗАЦІЯ ЗАКОНОДАВСТВА - (від грец. — скріплення, зв'язок, злагодженість, відповідність) — процес цілеспрямованого зближення та узгодження нормат.-прав. приписів з метою досягнення несуперечливості законодавства, усунення юрид. колізій, дотримання міжнар., європ. та національних прав, стандартів. У сучас. умовах політ, і екон. глобалізації є важливим способом правової інтеграції, одним з юрид. механізмів досягнення спільної мети різних міждерж. об'єднань та інтеграції світ, співтовариства у цілому. Г. з. сприяє досягненню взаємоузгодженості прав, систем або їх структур, частин у межах певної спільноти і має подвійну мету: а) усунути прав, перешкоди, що можуть виникати через відмінності нац. права у зовн. прав, відносинах відповід. суб'єктів; б) забезпечити створення у певних сферах (права людини, економіка, екологія тощо) єдиних принципів, правил, правових стандартів, які можуть становити основу єдиної політики відповідних країн у цих сферах.
23. Субєкти нормотворчого процесу в єс. Порядок прийняття рішень органами єс.
Прийняття рішень у ЄС має таку послідовність: Європейська Комісія починає розробку законопроектів за своєю ініціативою або на прохання Європарламенту чи Ради міністрів. Пропозиції ЄК надходять до Ради міністрів, а потім передаються до Європарламенту, де розглядаються відповідним комітетом. Комітет Європарламенту вносить поправки до проектів, і вони проходять попереднє обговорення перед тим, як їх буде винесено на чергове засідання Європарламенту в Страсбурзі. Одночасно проекти передаються до Комітету з економіки та соціальних питань.
Висновки Європарламенту і Комітету з економіки та соціальних питань надходять до ЄК, яка з їх урахуванням вносить проект до Ради міністрів і Європарламенту на друге читання. Пропозиції знову розглядаються на рівні комітетів, голосуються на щомісячній пленарній сесії Європарламенту і повертаються до Ради міністрів, яка приймає остаточне рішення.
Для забезпечення роботи ЄК у тісному контакті з урядами держав-членів ЄС, їй підпорядковані комітети, до складу яких входять представники урядів. Це комітети трьох видів: консультативні, адміністративні та регулюючі. Існуюча в ЄС процедура підготовки та прийняття рішень є складною, проте закладений у ній механізм перевірок та противаг забезпечує демократичність процесу, ґрунтуючись на відкритій дискусії, консультаціях та консенсусі.
Существует 2 законодательные процедуры: обычная и специальная.
Обычная действует всегда, если не предусмотрена специальная. Инициатива формально исходит всегда от еврокомиссии. Ныне этой инициативой обладают и европарламент и евроцентрбанк.