Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
otvety_ya_es.docx
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.05.2025
Размер:
159 Кб
Скачать
☆

32. Вільний рух капіталів між країнами-членами єс.Лібаралізация платіжної політики.

Ст 63 – запрещается ограничивать движение капиталов и платежей между государствами-членами и с третьими странами.

Капитал – денежные ценности, инвестиции в денежной форме, ценные бумаги, изделия из драгоценных металлов.

Субъектами ограничений здесь могут быть как государства-члены, так и третьи страны.

Передвижение капиталов – это все финансовые операции, в ервую очередь связанняе с инвестированием.

К движению капиталов и платежей ЕС установлен режим наибольшего благоприятствования – финансовые потоки со всех стран регулируются на равных условиях.

Главной причиной введения этой либеральной нормы стала необходимость открытия рынков финансовых услуг, а также упрощение процедуры иностранного инвестирования.

ст. 58 содержит перечень мероприятий государств-членов, которые могут ограничивать внутренний аспект передвижения капиталов. Это:

• применение различий в налоговом законодательстве между налогоплательщиками;

• применение необходимых мер по предотвращению налоговых правонарушений, включая контроль;

• введение обязательного декларирования данных о движении капиталов;

• ограничения по мотивам публичного порядка и государственной безопасности.

Принцип вільного руху капіталу охоплює фінансові трансакції, не пов'язані з рухом товарів, послуг та осіб. Спершу рух капіталів був лібералізований лише до тієї міри, яка була необхідна для нормального функціонування спільного ринку. Подальша лібералізація руху капіталів проводилася дуже повільно. Необхідними були численні директиви і рекомендації, що уможливлювали гармонізацію законодавства з метою регулювання ринку капіталів. Стосувалися вони насамперед діяльності банків, банківського контролю, обігу цінних паперів, умов роботи на біржах, податкового права. У першу чергу був лібералізований рух довготермінового капіталу, лише пізніше прийшла черга на операції, пов'язані з обігом цінних паперів, які котуються на біржах, емісією та дистрибуцією акцій на ринку іншої держави-члена, середньо та довготерміновими кредитами.

1. У рамках положень цієї глави забороняються будь-які обмеження на переміщення капіталів між державами-чле ¬нами і між державами-членами та третіми країнами. Стаття 64 (колишня стаття 57).

2. забороняються будь-які обмеження на платежі між державами-членами і між го ¬сударство-членами та третіми країнами.

33.Соціальна політика єс. Соціальна Хартія Європейського Союзу (1989). Політика зайнятості в єс.

Соціальна політика Європейського Союзу має на меті сприян-ня зайнятості, поліпшення життя та праці трудівників країн-членів. Вона спрямована на забезпечення соціального захисту населення, встановлення партнерських відносин між управлінцями й працівни-ками, боротьбу з безпідставними звільненнями робітників. Серед цілей соціальної політики одне з чільних місць посідає поліпшення умов праці, захист здоров’я та безпека працівників. Ста-виться завдання забезпечити рівність чоловіків і жінок щодо можли-востей на ринку праці та ставлення до них на роботі. Передбачається захист робітників по закінченні строку дії їхнього контракту. Європейська комісія координує співпрацю держав-членів у таких напрямах: • зайнятість; • трудове законодавство та умови праці; • соціальний захист; • запобігання нещасним випадкам під час роботи та професій-ним хворобам; • гігієна праці; • права на асоціації та колективні договори між управлінцями та працівниками. • заходи щодо цих напрямків Комісія узгоджує з економічним і соціальним комітетом (ЕКОСОК).

Целью Европейской Социальной политики является обеспечение достойного уровня жизни для всех граждан в активном и здоровом обществе. Политика направлена на помощь миллионам граждан ЕС, включая безработных, престарелых, людей с ограниченными физическими возможностями, людям, страдающим от социальной и расовой дискриминации.

Основным инструментом реализации социальной политики является Европейский Социальный Фонд, который с 1957 года финансирует программы и проекты, способствующие созданию новых рабочих мест.

Экономический и социальный комитет (ЭСК) был создан по решению Договора о ЕЭС. Его цель – в своих рамках обеспечивать представительство интересов различных категорий общества, адекватное их месту в экономической и социальной жизни. Состоит из представителей предпринимателей, потребителей, малых и средних предприятий, промышленных и сельскохозяйственных рабочих, научных работников, транспортников, ассоциаций по охране окружающей среды, лиц свободных профессий/

1961, 1996, 1999 году вступила в силу Европейская социальная хартия (пересмотренная)

Вона встановила основні права працівників і закріпила 13 основоположних принципів:

• право переїжджати з метою пошуку роботи з однієї держави-члена до іншої;

• право на справедливу винагороду;

• право займатися будь-якою діяльністю на тих самих умовах, що застосовуються до працівників, які займаються такою самою діяльністю в країні перебування;

• право на поліпшення рівня життя та умов праці;

• право на соціальний захист, який надається національними системами, разом з мінімальним доходом для тих, хто не може влаштуватися на роботу, або тих, хто більше не користується правом на отримання допомоги у зв'язку з безробіттям;

• право на свободу об'єднань та на укладання коллективного трудового договору;

• право на професійну підготовку;

• право чоловіків і жінок на однакове ставлення;

• право працівників на отримання інформації і консультацій та право на участь у прийнятті рішень;

• право на захист здоров'я та безпеку на робочому місці;

• захист дітей та підлітків;

• гарантований мінімальний стандарт рівня життя для людей похилого віку;

• поліпшення соціальної та професійної інтеграції осіб, які не можуть працювати за станом здоров'я.

Важным шагом в развитии социальной политики стало принятие в 1997 году Европейской стратегии занятости. В соответствии с ней государства ЕС ежегодно принимают годовой план по улучшению ситуации на рынке труда, касающийся отдельных отраслей экономики.

Итак, теперь Европейская стратегия занятости основана на следующих четырех компонентах:

1. Объединенные рекомендации для экономического роста и занятости (одновременно с данными рекомендациями теперь представляются также указания для макроэкономической и микроэкономической стратегий ЕС на период в три года);

2. Национальные программы реформ для каждой страны;

3. Ежегодный отчет Еврокомиссии об экономическом росте и занятости, в котором анализируются 25 новых национальных программ реформ, которые были представлены государствами-членами ЕС;

4. Любые рекомендации, принятые Советом.

При этом приоритетными направлениями являются наука и исследования, образование, занятость, борьба с бедностью, а также защита окружающей среды новая стратегия приходит на смену предыдущему 10-летнему плану, многие положения которого так и не удалось реализовать. В задачах на ближайшие годы – борьба с бедностью, повышение конкурентоспособности и развитие инноваций. Однако помешать движению к цели могут внутренние разногласия.