39 Организационно-правовые формы защиты прав потребителей в ес

Аж до 1973 року на рівні країн - учасниць ЄЕС не робилися якісь спроби розглядати спеціально питання, пов'язане зі споживчою політикою та створенням правової бази з метою захисту інтересів споживачів. У 1973 році в рамках Комісії ЄС створюється спеціальний орган - Дорадчий комітет з захисту прав споживачів. ЄЕС з прийняттям першої програми по захисту прав споживачів в 1975 р. офіційно стала проводитися політика щодо захисту прав споживачів. З цього року з'явилися спільні програмні документи органів ЄЕС в даній сфері, а потім і нормативні акти у формі директив Ради ЄС. Радою ЄС були прийняті нормативні акти про безпечність та якість текстильних, продовольчих товарів, щодо небезпечних для життя і здоров'я речовини, які сприяли створенню цивілізованого ринку товарів, робіт і послуг.

Специализированные органы ЕС: комитет по защите окружающей среды, гражданского здоровья и безопасности продовольствия, Европейский комитет по стандартизации и Комитет по вопросам внутреннего рынка и защите потребителей.

Споживач - це не просто покупець або користувач товарів і послуг, а особа соціальне, яка потребує захисту з боку державних та інших органів. У Програмі проголошувалися п'ять основних прав споживача:

• право на охорону життя, здоров'я та безпеку товарів та послуг;

• на захист економічних інтересів;

• на відшкодування заподіяної шкоди;

• на інформацію та просвітництво;

• на представництво (право бути почутим). + Право на здоровую окружающую среду

Все це сприяло тому, що державні органи змушені були забезпечити, з одного боку, захист споживача, а з іншого - спонукати виробників і продавців забезпечити якість, надійність і безпеку товарів та послуг, усунути методи нечесної торгівлі.

У Програмі закріплені п'ять основних завдань ЄЕС у сфері захисту прав споживачів, а також засоби їх досягнення:

• захист споживача від загрози заподіяння шкоди його життю і здоров'ю;

• захист економічних інтересів споживачів;

• надання допомоги, консультацій, способи відшкодування шкоди, заподіяної споживачам;

• інформування та просвіта споживачів;

• консультування з представниками споживачів при прийнятті рішень, які зачіпають їх інтереси.

Захист споживача від загрози заподіяння шкоди його життю і здоров'ю. Споживчі товари та послуги мають бути на ринку в такому стані, щоб при нормальних умовах їх використання вони не були небезпечними для життя і здоров'я споживачів.У практичній дійсності повинні існувати процедури відкликання небезпечних товарів і послуг, а споживачі повинні інформуватися про будь ризик або небезпеки, які можуть виникати при використанні товарів (послуг). Споживач повинен бути захищений від наслідків шкоди життю і здоров'ю, заподіяної неякісними товарами (послугами). Відшкодування шкоди покладається на виробників (виконавців) товарів і послуг.

Особливі вимоги висувалися в Програмі щодо продовольчих товарів та харчових добавок; вказувалося, що необхідно - створити єдині або зближені норми по виробництву продовольчих товарів, розробці єдиних списків допустимих харчових добавок. В якості першорядних споживчих товарів, щодо яких Співтовариство зблизити національні норми з безпеки та якості, були: продовольчі товари, косметичні та миючі засоби, товари тривалого користування, автомашини, текстильні товари, іграшки, матеріали, що вступають у контакт з продовольством, медикаменти, хімічні добрива, пестициди, гербіциди та інші небезпечні субстанції, ветеринарні продукти та продукти харчування для тварин.наступне напрямок діяльності - порівняльне тестування за допомогою державних, приватних чи інших державно-приватних організацій.

У галузі освіти споживачів передбачалося навчання різних вікових груп населення відповідного поводження із захисту своїх прав, правильного вибору товару на основі наданої інформації.

Захист економічних інтересів споживачів. В основі захисту економічних інтересів споживачів лежать наступні принципи:

• виключення зловживання правами споживачів в односторонньо складених договорах і т. д.;

• відшкодування шкоди, заподіяної неналежної якості товарами і послугами;

• надання споживачам засобів захисту від помилкової реклами або навмисного введення в оману щодо товарів і послуг, включаючи фінансові послуги, забезпечення достовірної інформації щодо якості і властивостей товарів (послуг) в рекламі, на упаковці або іншим способом;

• забезпечення післяпродажного обслуговування предметів тривалого користування;

• надання широкого асортименту товарів і послуг для адекватного споживчого вибору.