28.Творчість Бодуена

Історичний підхід до вивчення римського права був розроблений у фр. університетах і розпочався з відновлення “справжніх” текстів римського законодавства. Пізніше в університетах міст Бурж і Тулуза було запропоновано історичний метод вивчення римського права, який став підставою одного з найплідніших напрямів гуманістичної історичної думки. 1561 р. Франсуа Бодуен (1520-1573) опублікував трактат “Про обгрунтування всесвітньої історії та її поєднання з юриспруденцією”, спрямований

на утвердження історії як наукового методу правознавства. Історіографія в його розумінні виступала як дисципліна, котра повинна не лише описувати події, але й вказувати на їх причини та наслідки. З цього випливало, що історія є гуманітарною наукою прикладного значення і служить здобуттю політичної мудрості. Бодуен вважав, що закони є продуктом історії, і тому їх слід вивчати через історичну ретроспективу. Вищою метою історії, на його думку, є відновлення ідейної єдності церкви. Ставши прихильником Реформації, був осуджений офіційною церквою,присуджений до вигнання та конфіскації майна.

29.Французька протестантська історіографія Агриппа д’Обіньє

гугенотського табору Агриппи Д’Обіньє (1552-1630) —вояка, поета, історика, товариша короля Генриха ІV. Його поеми

періоду громадянської війни, які описували історичні події і осіб, належать до вершин світового поетичного мистецтва завдяки високому гуманістичному змісту.“Трагічні поеми” — 7 книг. “Загальна історія”, дві перших книги якої за рішенням Паризького парламенту у 1620р. були публічно спалені, як такі, що “сповнені вигадок і наклепів на знатних осіб. “Історія” була описом подій 1553-1602 рр. у Франції, але до кожного розділу були додані відомості про синхронні події в інших країнах Європи і Азії. Залучаючи праці сучасників та зібрані документи, історик піддав їх критичному осмисленню з метою зберегти об’єктивність. Проте у підсумку вийшов твір, що підтверджував політичні програми гугенотів. Найвидатніший твір Агріппи д'Обіньє - сповнені величезної пристрасті «Трагічні поеми». Це цикл, до якого входить сім книг-поем: «Злигодні», «Монархи», «Золота палата», «Вогні», «Гострі леза», «Помщання», «Суд»

30.Історичні погляди Жана Бодена

Жан Боден (1530-1596),. Життєвий шлях цього вихідця з “третоього стану” був нелегким — від ченця до королівського контролера і депутата Генеральних штатів. Ще за молодих років цей вихованець Паризького іТулузького університетів написав працю “Метод для легкого засвоєння історії”(1566), що зробила його відомим. Через десять років після неї вийшла його класична праця “Про державу”, яка була перекладена на більшість європейських мов іотримала визнання. Названі вище, а також інші праці Бодена засвідчили непересічну громадянську сміливість, свободу думки, критичність мислення вченого.Випереджуючи свою епоху, Боден вважав історію окремою наукою з властивим їй методом, більш того, наукою складнішою від інших, оскільки природа, на його думку, є незмінною, а людство постійно змінюється. Власне мінливість людського суспільства (держави) навела вченого на думку про еволюцію людства від стану дикунства до цивілізації. Він звернув увагу на успіхи науки і технікиякі виявляли тенденцію до дальших досягнень людського генія. це не була ідея прогресивного розвитку, а лише здогадки про мінливість соціуму. Завдання історика полягає у пізнанні цих розумових інтересів людей. Щоб їх зрозуміти, слід враховувати географічні умови, котрі впливають на психологію і звичаї народу, його культуру. Проте найбільше в історії Бодена цікавило право. Він вивчив і порівняв

законодавства різних народів, знайшовши в них багато спільних рис, котрі схилили його до думки про подібність функціонування політичних інститутів у різних країна. Боден розробив методику критики джерел. Боден рекомендував надавати перевагу тим авторам, котрі самі були учасниками подій, а крім того ще й “фахівцями”, тобто військовими, якщо йшлося про війну чи битву, політиками, якщо мовилося про управління державою і т.д. Найбільшою оригінальністю відрізнялась думка вченого про всеохоплюючий характер історії, що включає в себе інші науки і служить не для

розваг, а для засвоєння досвіду попередніх поколінь, кращого розуміння сучасності і передбачення майбутнього (політично-державного). Вказана праця Бодена увійшла у згадуване синтетичне видання “Мистецтво

історичного писання”, підготовленого 1576 р. у вигляді антології творів різних авторів, присвячених методиці історіописання. Поява такої збірки була симптоматичною, засвідчувала інтерес до теоретичних питань висвітлення минулого, котре б не спотворювало його дійсного образу. Крім праці Бодена у антологію увійшли твори вже знайомого нам Ф.Патріці, а також А.Віппермана, Г.Миліеуса, Т.Цвінгера, С.Ф.Морзільо, Д.Хитреуса та ін.