55. Ліберальна німецька історіографія Якоб Букхардт

Якоб Буркхардт (1818-1897). Він узявся за розробку питань духовної та матеріальної культури, підкреслюючи, що з трьох стабілізуючих чинників людських відносин — держави, релігії і культури — тільки остання демонструє незмінність цінностей і тому є єдиним духовним притулком для людини.Буркхардт зауважив спекулятивний характер більшості інтерпретацій минулого і запропонував покласти у підстави розуміння історії культурно-духовні явища, котрі найбільш повно розкривають людський дух, інтелект. Ідеї — передусім ціннісно-гуманістичного плану — є рушійною силою історії. Буркхардт не зміг з’ясувати— що знаходиться за феноменом культури, постулював дію “вищих і непізнаваних законів життя”.Свою концепцію Буркхардт розвинув у праці “Історія Ренесанса в Італії” (1860), та «Культура відродження в Італії»1860 р. в якій подав яскраву картину культури італійського відродження, яке сталопереломовим моментом розвитку європейської цивілізації. Застосований ним метод здобув визнання, народивши у ХХ ст. напрям інтелектуальної історії.

56. Історичні погляди Карла Лампрехта

Поєднання позит. ідей з культурно-історичними підходами знайшло відбиття у творчості лейпциґського історика Карла Лампрехта (1856-1915), який напри. ХІХ ст. виступив з працями,що пояснювали суспільний розвиток з допомогою культурно-психологічних чинників (“Господарське життя Німеччини у середні віки”, 1885-1886, “Історія Німеччини”, 5 томів, 1891-1900). Нім. дослідник відокремив істор. процес від істор. пізнання. Запропонував культурно-психологічний метод історичного пізнання. Цей метод поєднував соціологічний підхід з культурно- історичним, переносячи центр ваги з об’єктивних явищ і процесів на сферу масової психології, котра, у свою чергу, представлялася результатом взаємодії культурно- духовних традицій з реальностями конкретного суспільства. Свій метод Лампрехт застосував до історії німецького народу. вчений розглянув історію німців, як послідовну зміну культурно-історичних епох, для кожної з яких властива визначена соціальна психологія. проходить еволюції кожна людська спільнота. Лампрехт налічив шість епох:анімізм, з пануванням родової психології і колективної власності, символізм — з племінною психологією і поділом праці, типізм — психологія ранньої державності та індивідуальної власності, конвенціоналізм, який відповідав психології великої феодальної власності, індивідуалізм, що характеризувався звільненням свідомості від засилля церкви і розвитком товарно-грошових відносин, нарешті, суб’єктивізм (ХІХст.) — повне звільнення людського духу від пут станового і корпоративного поділу з метою повної реалізації у господарській діяльності.

57. Позитивізм в американській історіографії. Джон Дрепер.

До 70-х років у США займала теологічна філософія. Однак після 2 Амер. Ре-ії 1861-1876 рр.. виникли нові гострі і складні проблеми. Ці обставини відкрили шлях до засвоєння європ. Позит. фцлософіі. Особливо широке поширення в США отримують ідеї Г. Спенсера. присвоєнні позитивізму в США, пристосування його до місцевих умов нерідко набували прямолінійний і прагматичний характер. Д. Дрепер, застосовуючи географічну теорію Бокля до пояснення громадянської війни, бачив причини виникнення рабства на півдні США виключно в жаркому кліматі. Б. Адамі в книзі «Закон цивілізації і занепаду» (1895) поклав в основу своєї істор. конструкції енергетичні закони фізики. Ідеї Спенсера Дж. Фіске прагнув пристосувати його позит. еволюціонізм до духу традиційної новоанглийский теології. Ідеї Школи Ранке справили значний вплив на західноєвропейських позитивістів. До того ж, створена у 1884 р. Амер.істор. асоціація на своєму установчому з'їзді проголосила ідеї Ранке каноном для амер. Істор.ї.Позитивістом був також Хорас Грилі, який розглянув історію громадянської війни в роботі «Американський конфлікт». Це була перша спроба систематизації фактів історії Громадянської війни, де залучалися газетні публікації, виступи політичних діячів, дебати в Конгресі. Але він характеризував скасування рабства як чисто конституційну міру і не розглядав Громадянську війну в якості нової амер. Ре-ії.Про Гром.війні також писав Джон Дрепер (1811 - 1882) - за соц. поглядами послідовник позитивістів О. Конта і Г.Т. Бокля. Його «Історія Американської Громадянської війни» (1867 - 1870) в 3 томах була першою спробою її узагальнення. Рушійними силами істор. розвитку Дрепер -саморозвиток ідей і вплив геог. середовища. Стимулами для розвитку рабства Дрепер вважав також промисловий переворот в Англії, наявність вільних земель на заході США, але важливі були, на його думку, і природні причини, пов'язані з відмінностями природно-кліматичних умов. Разом з тим, Дрепер підкреслював необхідність примирення з Півднем. Американці повинні зрозуміти, що війна була продуктом чи не особистих, а природних причин. праця “Історія розумового розвитку Європи”, На думку автора, вона повинна була довести “фізіологічний погляд” на історію людства.