- •1. Український народний епос (казка, легенда, переказ)
- •2. Необрядова українська лірична пісня, її поетика
- •3.Календарно-обрядова лірика: жанрово-тематичні групи
- •4. Мотиви і образи народних пісень зимового циклу.
- •5. Український героїчний епос: тематика, образи, жанрові особливості.
- •6. Українські народні балади: темат.Групи, образи, жанрові особливості.
- •7. Малі фольклорні жанри
- •8. Головні сюжети і образи української міфології і демонології
- •9. Родинно-побутова лірика
- •10. Козацькі літописи 2 пол. XVII – поч. XVIII ст.
- •11. Бароко як мистецький напрям. Творчість г.Сковороди в контексті бароко. Зб. «Сад божеств. Пісень» та «Байки Харківські».
- •12. Драматургія XVIII ст. Інтермедії та вертепна драма.
- •13.Віршова л-ра хуіі ст. Климентій Зінов’єв та Іван Величковський.
- •14. Полемічна проза: Іван Вишенський.
- •15. Літописи. «Повість врем’яних літ»
- •16. "Слово о полку Ігоревім" – визначна памятка давньоруської літератури. Композиція, образи твору. Автор "Слова…". "Слово о полку Ігоревім" і Черкащина.
- •17. Українські повісті та оповідання Григорія Квітки-Основ’яненка.
- •19. Котляревський і. «Нат.Полтавка», «Москаль-чарівник».
- •20. Павло Грабовський.
- •21. Творчість с.Руданського.
- •22. Поетична спадщина ю. Федьковича, її мотиви та образи. Проза письменника.
- •23. Послання т.Шевченка «і мертвим, і живим…»: актуальність змісту, особливості композиції. Містерія «Великий льох».
- •24. Мотиви лірики т. Шевченка періоду «трьох літ». Питання про нове художнє мислення поета.
- •25. Байкарська творчість л. Глібова 40-60 та 80-90-х років хіх ст., її новаторство.
- •26. Роман а. Свидницького «Люборацькі»: своєрідність композиції, проблематика, типи характерів, мова.
- •27. Роман Івана н.-Левицького «Хмари» - перший укр. Роман з життя інтелігенції. Твори письменника на іст. Тематику («Князь Єремія Вишневецький», «Гетьман Іван Виговський»)
- •28. «Народні оповідання» Марка Вовчка: проблематика, обрзи, художня своєрідність.
- •31. Цикл поезій т. Шевченка «в казематі»: історія створення, мотиви і образи. Використання фольклорної образності
- •32. Драматургія і. Карпенка-Карого. Комедія «Сто тисяч»: тема, прийом сатиричної типізації, образи, композиція, стиль.
- •33. Четвертий період життя і діяльності т. Шевченка. Поеми «Неофіти». Використання біблійних мотивів («Осії. Глава хіv». «Ісая. Гл. 35» та ін.) Аналіз поезії «я не нездужаю».
- •35. Мотиви й образи лірики м. Старицького, новаторство. Драматургія. Твори на істор.Тематику (огляд)
- •36. Творчість Архипа Тесленка. Оповідання, їх тематика, самобутність художньої форми. Повість «Страчене життя»
- •43 Питання. Особливості композиції, образи і стиль роману ”Чорна рада” Пантелеймона Куліша.
- •44 Питання. Неоромантизм як течія модернізму. Поетичний світ Олександра Олеся. Загальна характеристика творчості 1905 – 1920 років.
- •45. Драма-феєрія Лесі Українки “Лісова пісня”. Образ Мавки. Жанр твору. Драматична поема ”Бояриня”.
- •46. Тематичне і жанрове розмаїття малої прози в. Винниченка.
- •47. Неоромантична концепція дійсності у прозі о. Кобилянської ( «Людина», «Цариця»). Соц. – псих. Повість «Земля»: проблематика, образи, стиль.
- •49. Проблематика та образи оповідань та повістей Степана Васильченка. Повість «Талан» у контексті прози початку хх ст.
- •50. Проблематика й художня своєрідність поем Івана Франка «Іван Вишенський», «Мойсей».
- •51. Проблематика, образи і специфіка конфлікту в драматичних творах Лесі Українки («в катакомбах», «Камінний господар», «Касандра»).
- •52. Неореалізм як течія модернізму. Тематика, проблематика і образи романів в.Винниченка «Записки кирпатого Мефістофеля», «Слово за тобою, Сталіне!». Новаторство типажу і жанрової форми романів.
- •53. Драматургія в. Винниченка (Чорна пантера та білий ведмідь). Проблеми, образи, ідеї.
- •54. Іван Франко «з вершин і низин».
- •55. Самобутність творчості м. Коцюбинського-повістяра. Повість «Тіні забути предків»: образи, жанрово-стильові особливості, філософські ідеї твору.
- •57. Символізм як течія модернізму. Творчість представників «Молодої Музи» (м. Яцківа, п. Карманського, в. Пачовського та ін.) б. Лепкий – поет і белетрист.
- •58. Лірична драма і.Франка "Зів'яле листя". Зб. «Мій Ізмарагд». Ідейно-худ. Аналіз поезій збірок.
- •59. Суть і риси імпресіонізму. Ідейно-художній аналіз новел м. Коцюбинського (”На камені”, ”Цвіт яблуні”, ”Intermezzo” та ін.).Риси індивідуального стилю письменника.
- •60. Тем. Й жанрове розмаїття прози і.Франка («Захар Беркут», «Основи суспільності», «Перехресні стежки»)
- •61. Микола Ворний і український модернізм. Тематичне різномаїття та художнє новаторство лірики поета. Ідейно-художній аналіз поеми «Євшан-зілля»
- •62. Група неокласиків, їх естетика і поетика. Микола Зеров: поезія, переклади
- •63. Збірка «Сині етюди» Миколи Хвильового. Своєрідність художнього мислення. Повість «Іван Іванович» особливості конфлікту, типаж
- •64. Гуманістичний пафос «Мисливських усмішок» Остапа Вишні. Прийоми гумористичного зображення
- •65.Літературна дискусія 1925 — 1928 років.
- •66. Борис Антоненко-Давидович
- •67. Богдан-Ігор Антонич
- •68. Бажан
- •73. Проза Григора Тютюнника. Тема воєнного дитинства (повісті «Облога», «Климко»), морально-етична проблематика «малої прози» («Син приїхав», «Іван Срібний»).
- •74. Ідейно-естетичне багатство і стильове розмаїття лірики є. Маланюка. Концепція ліричного героя.
- •76. Трагед. Мотиви у тв-ті м. Хвильового.»я, Романтика». «Мати». «Солон.Яр». «Вальдш-непи».
- •77. Роман Юрія Яновського «Чотири шаблі»: жанрова специфіка роману, його стильова своєрідність, Конфлікти й характери твору.
- •78. Сатиричні комедії Миколи Куліша «Отак загинув Гуска», «Мина Мазайло».Своєрідність вирішення в них проблем часу
- •79. Характерні стильові ознаки, проблематика поезії в.Симоненка. Поетична сатира, твори для дітей, проза.
- •80.Іван Багряний представник літератури українського зарубіжжя( огляд творчості). Ідейно-художній аналіз одного з творів («Тигролови», «Сад Гетсиманський») Характеристика творчості
- •81. Індивідуальний стиль Стельмаха
- •82 Ліна Костенко
- •83. Нові імена в літературі 80-90 років
- •84. Ідейно-художнє осмислення воєнного лихоліття у творч. О.Довженка («Україна в огні», «Повість полум’яних літ»). Проблеми нац.. І трагічного. «Щоденник».
- •85. Творчість Уласа самчука, її місце в л-ному процесі. Ідейно-худ. Зміст роману «Марія».
- •86. Творчість а. Малишка
- •87. Олександр Довженко - -кінорежисер, письменник. Кіноповість «Земля»
- •89. Історична тема у творчості Івана Кочерги. Драматичні поеми “Свіччине весілля”, “Ярослав Мудрий”, проблематика, типи персонажів.
- •91. Поезія “з-за” грат. Особливості поетичного мислення, проблематика, художня своєрідність творчості Василя Стуса.
- •92. Провідні мотиви і жанри лірики Володимира Самійленка.
- •93. Творчість максима рильського, її ід.-худ.Зміст, стильові ознаки (збірки «На білих островах», «Під осінніми зорями»). Неокласичні мотиви
- •94. Поезія д. Павличка. Розмаїття її форм, проблема. Особл.Худ.Світобачення
- •95. Мор.-етич.Пробл., соц.-крит.Підхід і осмисл. Минул. І сучасн. У творч. О. Гончара («Собор»). Худ.Осмисл. Глоб. Загально люд.Проблем («Тронка», «Твоя зоря»)
- •96. Історичні романи п.Загребельного. Роман «Роксолана»: конфлікти і образ історичного часу. Оригінальність художнього задуму роману «я Богдан»
25. Байкарська творчість л. Глібова 40-60 та 80-90-х років хіх ст., її новаторство.
У холодочку, під вербою, Приліг Чабан спочить; Кийок поклав під головою, Собака у ногах лежить,— Не боязко, заснути можна сміло: Отара стишилась, лінується ходить, Бо дуже сонечко пригріло, І хоч би що — собака не проспить. Заснув Чабан, а лишенько не спало: Гадюка вилізла з трави, сичить… Комар углядів, жалко стало, І Чабана він кинувся будить; Гудів-гудів, аж крилечки помліли, А той не чує — спить; Комар присів на лоб, щоб з усієї сили Свій гострий носик устромить. Чабан прокинувся — аж перед ним Гадюка, Він києм — бух — і витяглась зміюка; Пропав би був Вівчар, Та визволив Комар. Куди ж він з переляку дівся? Ото ж то й що! Чабан Гадюку вбив, А Комара, що прислужився І впору розбудив, Спросоння тріснув так, що аж прилип до лоба. Така-то за добро шаноба!
Як перед більшим менший чоловік До правди повернуть язик Одважиться, по стародавній мові, Що хлібець їж, А правду ріж, Того й гляди — утнуть, як Комарові.
Глібов народ. 4 березня 1827 року на Полтавщині, в родині управителя маєтків магнатів Родзянків. Початкової грамоти Глібова навчила його мати, Орина Гаврилівна, потім хлопця учив місцевий панотець, а в 1840 році його віддали до Полтавської гімназії. У перші роки перебування в Полтавській гімназії Л.Глібов пробує писати російською мовою. Його творча біографія починається віршем «Сон», написаним у 1841 році. Захворівши Л.Глібов змушений був залишити гімназію. Після одруження і невдалої спроби вступити на медичний факультет Київського університету він вступає в1849 р. до Ніжинського ліцею вищих наук князя Безбородька. З 1855 р. Л.І. Глібов, після закінчення ліцею, працює викладачем історії та географії в дворянському училищі в м.Чорному Острові, Подільської губернії.
Байкарська творчість Глібова ділиться на два періоди: перший - 50-60-ті рр., другий - 80-90-ті рр.
У байках першого періоду (1853-1872 рр.) багато уваги приділено зображенню різних сторін самодержавно-поміщицької системи з насильством і розбоєм, цинічно-зневажлевим ставлення до трудового люду («Вовк і кіт», «Гадюга та Ягня», «Вовк та Зозуля», «Вовк та Мишеня», «Лев та Миша», «Громада», «Вовк та Ягня»). Правдимим відтворенням взаємин між знедоленим, безправним народом і гнобительско-чиновницьким апаратом Царської Росії є байки «Медмідь-пасічник». «Щука», «Лисиця і Ховрах», «Вівчар», «Вовк та вівчарі». В байках «Мишача рада», «Квіти» Л.Глібов висміяв кумівство у вирішенні громадських справ. Письменник з неприхованим розчаруванням говорить про царський маніфест 1861 року в байці «Хмара».
В другий період творчості Л.Глібов пише байки: «Ластівка і Шуліка», «Ле на облаві», «Кундель», «Коник – стрибунець», «Цуцик», «цяцькований осел», «Мальований стовп» та інші.
В байках «Сила», «Скоробагатько» Глібов звертається до змалювання руїнницької сили капіталізму. За своє життя Леонід Глібов написав 107 байок.
В байці «Вовк та Ягня» викривалися непримиренні суперечності феодально-кріпосницького ладу. В алегоричному образі Вовка втілено всевладдя пана, безкарність його сваволі, нелюдськість вчинків, зажерливість, примхливість, брутальність. Якщо Ягня – уособлення лагідності, то Вовк - «страшенний та здоровенний» – присікується до Ягняти, рикає на нього, шукає зачіпки, аби тільки надати видимість законності звичайнісінькій розправі. Спроба Ягняти виправдатися наперед приречена на невдачу, бо Вовку ніякі спростування не потрібні: він вирішив з'їсти Ягня – і цього досить. Головний резон його поведінки - «він Вовк, він пан».
Сила байок Л.Глібова в тому, що майже в кожному творі відчувається народна точка зору на зображувані події. Розкриваючи паразитиз, жорстокість панівних класів, байкар протиставляє їм працьовитість і чесність простого люду, показував його моральну вищість, стверджував його місце і роль у житті суспільства.
Байка «Мальований Стовп» (1891 р.) В основі її сюжету, за свідченням осіб, які були в дружніх стосунках з Глібовим, лежить дійсний факт. Один із знайомих Глібова, цілком віддавшись чинавницькій службі, відійшов від життя сучасності, занедбав навіть особисте життя і перетворився в бездушного бюрократа. Але значення байки ширше за відображення окремого факту. Алегоричний образ мальованого Стовпа надзвичайно яскраво і загострено виражає соціальну суть чиновництва. Сучасне і минуле Стовпа становить різкий контраст. Колись «був він деревом, шумів і зеленів», йому «усміхалася червоная калина і степ широкий серце веселив». Ставши Стовпом, він не спроможний відчувати радість життя, став чужим зеленому лісу і тепер самотньо стирчить край безлюдної дороги. Гострота сатиричного викриття в байці чередується з ліричним описом природи. Природа тут живе своїм яскравим повноцінним життям. Байдужі їй переживання якогось мальованого Стовпа, який перестав бути її частиною. Природа в байці символізує собою народ. Як чужий для неї мальований Стовп, так і чиновництво для народу було чужим. Ідея байки значно ширша авторського задуму: в образі Стовпа засуджується байдужість до страждань трудового народу, його інтересів і потреб, засуджується відхід від проблем громадського життя.
Яскраво змалював байкар руйнування поміщицьких господарств, банкрутство панів у творі "Мірошник". Хома, колись добрий господар, занедбав своє господарство, бо «не гаразд за діло брався». Викриває паразитизм і марнотратсво поміщиків.
У байці "Ведмідь-пасічник" Л. Глібов висміяв вибори у земство, створивши пародію на царський суд, показавши уміння хижаків пристосовуватися до нових умов.
У байці "Цуцик" автор засудив продажних, морально низьких людей, які за недогризену кістку з панського стола готові зрадити вірних друзів. Цуцик зверхньо ставиться до Бровка, бо дуже запанів, він байдужий до страждань колишнього товариша. Бровко – дворовий собака, в образі якого втілено риси чесного, щирого трудівника.
Значну частину байок Л.Глібов присвятив проблемам суспільної і особистої моралі. В них письменник висміює ряд побутових вад:
неуцтва, глупоту («Жук і Бджола», «Осел і Соловей», «Півень і перлина»); брехливість і лицемірство («Диковина», «Лисиця-жалібниця», «Хмелина і Лопух»); жадібність і заздрість («Старець», «Шпак», «Жаба і Віл», «Лисиця і виноград»);
лінощі, неробство («Зозуля і Горлиця); підлабузництво («Цуцик», «Ґава і Лисиця»);
невдячність («Білочка», «Чабан і Комар»); самовпевненість, зарозумілість, пиху («Будяк і Васильки», «Вередлива дівчинка», «Гуси», «Деревце»); боягузтво («Миша і Пацюк»); хвастовитість («Синиця», «Діток і Вітряки»); пияцтво («Два куми»).
Серед творів українських байкарів саме байка Глібова спроможна певною мірою передавати немовби відроджене відчуття первісного анімізму. Персонажі окремих байок Глібова, не будучи характерами, виступають не просто як персоніфікації сил природи, – вони наділені здатністю відносно розгалуженого, емоційно нюансованого психічного життя (особливо часто — стани смутку, розпачу тощо). Означуючи певну ментальну якість, елементи незвичайного одушевления предметів, сил природи, рослин і тварин досить відчутні у байках «Огонь і Гай», «Дідок і Вітряки», «Мальований Стовп», «Зозуля й Горлиця», «Торбина», «Деревце», «Квіти», «Хмара», «Коник-стрибунець».
Головні зусилля Л.Г. спрямовує на худ. з’ясування та ствердження субстанційних начал національної духовності, джерелом, носієм і порукою яких є життя народних мас.
