Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
123.doc
Скачиваний:
4
Добавлен:
01.05.2025
Размер:
2 Мб
Скачать
☆

45. Драма-феєрія Лесі Українки “Лісова пісня”. Образ Мавки. Жанр твору. Драматична поема ”Бояриня”.

Драму-феєрію «Лісова пісня» Леся Українка написала за 12 днів, хоча виношувала її в своєму серці все життя. Цей твір — гімн єднання людини і природи, це щира пісня про велич духовного, про порив людини до щастя, про складні болісні шляхи до нього. Створена на багатому щедрому ґрунті української міфології, усної народної творчості, вона стала шедевром не тільки української, а й світової літератури.

Драма-феєрія “Лісова пісня” - це надзвичайний твір, справжній шедевр української та світової літератури видатної української поетеси. Цей твір можна назвати винятковим, бо в ньому простежуєтеся багатство думки, поетичність образів і гармонійна єдність реальності і фантазії.

В феєрії Леся Українка ставить та намагається вирішити вічні питання: життя і смерті, кохання та ненависті, вірності та зради, пошуку правди і справедливості.

«Лісова пісня » вражає нас красою мрії, глибиною думки, музикою мови. Вона відкриває нам чари Полісся у шумах і тінях лісових, у веселкових барвах квітів, у зітханні вітру, гомоні весняної ночі.

Ніжна, задумлива краса, - от як характеризує поетеса природу. «Ярко – зелена драговина», тиховоде, вкрите ряскою та лататтям озеро, перший ряст, блакитні проліски, сон – трава. Білі, яро – зелені, блідо – блакитні барви – це кольори ранньої весни. Оживає природа, оживають лісові духи та істоти.

У драмі виступають два світи: світ природи та її міфологічних істот і світ реальний, з постатями звичайних людей. Основний конфлікт підпорядкований головній ідеї боротьби за гармонійне вільне життя , за високу мрію, за красу і вірність боротьби проти буденщини сірості і банальності.

Одним з головних персонажів твору є Мавка — уособлення високої поетичної мрії і чистого кохання, щирої дружби і волелюбності. У ній гармонійно злилися духовне багатство і зовнішня краса. Великі очі, що грають різними кольорами, розкривають її швидке сприйняття дійсності, добру душу. Довгі коси і зоряний вінок на голові свідчать про неабиякий естетичний смак, потяг до прекрасного. Найголовніша риса характеру Мавки — волелюбність. Лісова царівна покохала Лукаша. її почуття вірне, глибоке й сильне — це кохання вільної з вільним. Вона навіть не може уявити собі, що якась стороння сила могла б втрутитися в їх почуття. Проте, покохавши юнака, героїня зіткнулася з поняттями, не властивими світу природи. Тільки переступивши поріг Лукашевої хати Мавка з вільної стала наймичкою.

Мавка вірно й щиро кохає Лукаша, вона ладна віддати навіть життя за свого коханого, але не знає, як врятувати його від буденщини. Лісова красуня не може погодитися з обмеженістю того життя, яке глушить в юнакові прекрасні пориви його людської душі. В її серці горить іскра кохання, яке і робить її безсмертною. Героїня відчуває, що заради цього кохання вона повинна жити, ним вона може врятувати дорогу їй людину.

Драма навчає любити природу, бо саме вона є джерелом творчості і натхнення.

За жанром "Лісова пісня" - філософська, фольклорно-міфічна драма-феєрія про добро і зло, вірність і зраду, поетичне покликання і сіру буденщину, про красу людських почуттів і згубність духовного гноблення, про необхідність збереження гармонії між людиною і природою.

«Бояриня» написана у квітні 1910 р. протягом трьох днів, але надрукована вперше у часописі «Рідний край» тільки після смерті її автора: було окреме видання 1918 р., а 1923 р. драма увійшла в зібрання творів Лесі Українки.

Своїм змістом «Бояриня» пов'язана з добою Руїни і Петра Дорошенка. Леся Українка не першою звертається до тогочасних подій. Через тяжку хворобу Леся Українка дуже часто перебувала за межами рідної землі, і тим більше тужила вона за нею, все частіше звертаючись до української тематики. В листах до рідних з Єгипту, де й була написана «Бояриня», звучать туга за рідним краєм, ностальгійні настрої, якими пронизаний і сам твір. Поетесу не могла не турбувати доля українського народу, його підневільне становище, причини, що спонукали його. Адже не тільки набіги зовнішніх ворогів спустошували землю, пригноблювали народ. Часто внутрішні протиріччя роздирали Україну, спричиняючи їй велике зло. Саме такою була доба Руїни, до якої звертається Леся Українка в «Боярині».

Це був час, що наступив після смерті Богдана Хмельницького, коли Україну намагалися поділити між собою Польща і Московщина. В поемі чітко вирізняється ставлення Лесі Українки до Московщини як до історичного ворога. Польща на той час занепала і вже не мала колишньої сили. І лише Росія продовжувала нав'язувати свою волю українському народу. Вона роздавала козацькій старшині привілеї, щоб схилити її до зради інтересам України, намагаючись позбавити народ мислячої інтелігенції. Але твір Лесі Українки — це не історична, а скоріше психологічна драма, створена на історичному матеріалі. Метою її автора було не відтворення подій конкретної історичної епохи, а бажання розібратись у поведінці людей за умов цієї епохи, що, в свою чергу, давало можливість співвіднести ідеї та настрої сучасників і події минулого. Адже саме в минулому зберігається та інформація, осмислення якої часто допомагає зрозуміти сучасне. Іншими словами, Леся Українка шукала паралелей в історичному минулому й сучасному їй житті.

Основні мотиви драматичної поеми «Бояриня» — це мотив національної гідності, патріотизму і водночас мотив пасивності — зради; час, про який ідеться у творі, — друга половина XVII ст.; сюжет ґрунтується на вигаданих ситуаціях; дійові особи теж вигадані.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]