9. Засоби і традиції української народної с-ми вих-ня. Проблема нац. Вих-ня у творах Русової.

Народне виховання – це виховання дітей на досвіді рідного народу, звичаях, обрядах, традиціях.

Софія Русова (1856-1940) У 1906р вона написала і видала «Український буквар». В 1911р «Початкову географію» та брошуру «Про колективне і групове читання». Принциповою основою змісту навчально виховного процесу у дошкільних навчальних закладах та школах С. Русова вважала рідну мову, національні свята та обряди, християнські цінності українського народу. Будучи редактором київського журналу «Світло» у численних статтях обґрунтовувала і розвивала свої погляди на організацію українського шкільництва. Особливе місце в її науково педагогічних дослідженнях займає проблема дошкільної та позашкільної освіти. Дошкільна освіта та виховання, на думку С.Русової, повинні базуватися на чіткій взаємодії з народною педагогікою і проводитися тільки рідною мовою. Позашкільна освіта має базуватися на системі вечірніх шкіл кількох типів: недільні школи, школи ліквідації неписьменності, повторно додаткові, фахові і професійні школи, а також народні університети.

Працюючи у відділі дошкільного виховання секретаріату освіти в уряді УНР С.Русова брала безпосередню участь у розбудові української школи. Курс лекцій прочитаний нею.

У Київському педагогічному інституті вийшов з друку окремою книжкою «Позашкільна освіта». Основним принципом навчання і виховання в українській школі вона вважала народність, а педагогічним ідеалом національно-релігійний. У 1921р. С. Русова виїхала за кордон, де продовжила педагогічно-письменницьку діяльність, написала ще дві відомі роботи «Західна Європа» та «Позаєвропейські країни».

Григорий Ващенко Після війни емігрував до Мюнхена де працю вав професором педагогіки Українського Вільного Університету ректором Богословської Академії Г Ващенко присвятив своє життя створенню української національної педагогіки на основі християнського ідеалу. Його повний курс педагогіки складався з кількох підручників Загальні методи навчання виданий у Полтаві і заборонений до використання у 1933р Система освіти у самостійній Україні Система навчання Виховний ідеал Виховна роль мистецтва Засоби естетичного виховання Тіловиховання як засіб виховання волі і характеру.

Г. Ващенко був переконаний що українська національна система освіти може існувати тільки на підґрунті ідеалістичного світосприйняття та утвердження християнської моралі шляхом перетворення віри в Бога у внутрішнє переконання людини Однак його християнський ідеал в сучасному розумінні досить абсолютизований так само як дещо переоціненим є розуміння ролі нації в історичному та політичному аспектах У теоретичному обґрунтуванні педагогічної системи української держави Г. Ващенко виступив як педагог ідеаліст переконаний що нового громадянина української держави можна створити навчально виховними засобами і тільки Суттю його педагогічних і філософських поглядів став релігійний консерватизм спроба обмеження розвитку нової української генерації християнською ідеологією.

М Г Стельмахович Природно що за народною традицією чим раніше дитина вступає у трудову діяльність тим краще бо це повністю відповідає вродженому потягу людини діяти щось робити Дотримуючись за Стельмаховичем назви цього періоду вступний вважаємо що він продовжувався в українських родинах до 6 ти років. Характерно що на першому етапі формування в дітей відповідального ставлення до праці провідними прийомами були показ та спостереження котрі розширювали кругозір юних давали їм елементарні уявлення про різні види трудової діяльності Вони охоплювали повідомлення дітям елементарних знань про працю прищеплення загальних уявлень про трудову діяльність забезпечуючи цілеспрямований вплив на емоційно мотиваційну сферу майбутніх трудівників Важливо що трудовій спрямованості дітей сприяло саме оточення спостереження за кропіткою працею батьків, старших братів і сестер, сусідів тощо сприймання усної народної творчості участь у різних сюжетно рольових іграх в яких відтворювались реальні уявні види трудової діяльності батьків дорослих а також посильна допомога батькам у праці догляд за молодшим братом чи сестрою домашніми тваринами рослинами прибирання будинку самообслуговування та ін В результаті цього дитина починала розуміти важливість праці для життя людини.

Другий період підготовки дітей до праці як свідчать першоджерела продовжувався з 6 до 14 ти років Дотримуючись класифікації Стельмаховича його можна назвати помічним.

Слід виділити два аспекти традиційної підготовки підлітків до праці по перше моральну яка передбачала формування переконання трудитися усвідомлення свого людського обов’язку через вплив на всі сфери особистості передусім на сферу свідомості по друге психологічну котра передбачала неможливим стан бездіяльності незадоволення від погано виконаної роботи і котра здійснювалася у процесі безпосередньої трудової діяльності Беручи безпосередню участь у трудовій діяльності підлітки оволодівали найбільш характерними трудовими операціями землеробства вміння орати сіяти косити молоти ти скотарства догляд та випасання свиней овець кіз корів коней а дівчата засвоювали навички землеробства.