11 Закон України „Про освіту”. Система освіти в Україні і принципи її побудови.

Освіта в Україні ґрунтується на засадах гуманізму, демократії, національної свідомості, взаємоповаги між націями і народами.

Важливим аспектом демократизації сучасної школи є розвиток системи самоврядування, реформування управлінської сфери. Законом України „Про освіту” в українській національній школі створено органи самоврядування, до складу яких входять насамперед загальні збори (конференція) колективу закладу освіти, районна, міська, обласна конференції педагогічних працівників, з’їзд працівників освіти автономної республіки Крим. Всеукраїнський з’їзд працівників освіти. Завдання школи, сучасного вчителя-вихователя полягає в тому, щоб формувати у своїх вихованців саме дружні, високоморальні, товариські морально-естетичні відносини. Успішність діяльності сучасної школи в значній мірі залежатиме від того, чи відмовиться в цілому суспільство від стереотипів минулих часів, чи готове воно перейти до перебудови взаємовідносин, чи готова сама школа до заміни педагогіки вимог і заборон, авторитарності на педагогіку співробітництва і співдружності, наукової виховної мудрості. Повна загальна середня освіта в Україні є обов’язковою і може отримуватися у різних типах закладів освіти. Загальноосвітня школа виступає важливим фактором відродження нації, виховання у молоді національної свідомості і гідності, активним засобом боротьби з національним нігілізмом, з проявами комплексу національної неповноцінності, нижчості, відступництва від своєї нації. Принцип єдності трудової політехнічної школи на основі ідей гуманізму, демократії та інтернаціоналізму означає надання всім дітям рівних можливостей для одержання освіти, відображає єдність і взаємозв’язок усіх ступенів загальної середньої освіти, її безперервність, наступність всіх компонентів навчально-виховної системи – мети, змісту, методів, засобів і організаційних форм. Школа діалектично поєднує національний та інтернаціональний зміст освіти, забезпечує вступ до скарбниць світової культури, необхідний рівень міжнаціонального спілкування.система загальної середньої освіти відокремлена від церкви і носить світський характер. Найв-ми напрямами відродження школи є: реалізація в навчанні та вихованні підростаючого покоління ідеї народності на основі засвоєння позитивних традицій національних культур українців та інших народів, що проживають в У., відродження ролі школи в розвитку культури народу, демократизація всіх сторін шкільного життя, перетворення школи з відомчої ідеологічної установи в громадсько-державний інститут, відхід від жорстокого одержавлення і регламентації її діяльності, широкий розвиток самодіяльних засад, залучення громадськості до визначення і здійснення шкільної політики; індивідуалізація навчально-виховного процесу, організація його з урахуванням здібностей, нахилів, інтересів дітей та їхнього інтелектуального, фізичного і психічного розвитку, диференціація, яка передбачає варіативність змісту; форм і методів навчання та виховання; інтеграція зусиль всіх соціальних інститутів виховання – сім’ї, школи, позашкільних установ, виробничих колективів, громадських організацій для поліпшення виховання підростаючого покоління.

Загальний зміст навчального матеріалу середньої освіти поділяється на державний і шкільний компоненти.

Гімназії та ліцеї працюють за спеціальними навчальними планами, які розробляються пед-ми колективами спільно з вищими навчальними закладами. Міністерством освіти і науки України розроблений базовий навчальний план гімназій, який передбачає широкий спектр предметів за вибором: мови народів України, стилістика української мови, старослов’янська мова, латинська, грецька мова, народознавство, ораторське мистецтво, поетика, логіка, історія, культура, етнографія, людина і суспільство, вступ до філософії, основи екології та економіки, ритміка, хореографія тощо.

Базовий навчальний план ліцею диференціює навчальну роботу учнів за основними профілями: філологічний, історико-філософський, художньо-культурний, фізико-математичний, біолого-хімічний, економічний, технічний. Їх кількість і зміст визначаються конкретним педагогічним колективом відповідно до потреб учнів і кадрового та навчально-методичного забезпечення. Додаткові предмети в ці навчальні плани вводяться залежно від напрямів і профілів: основи етики, естетика, культура та мистецтво України, основи моделювання та конструювання тощо. Для учнів відкриваються широкі можливості щодо вибору додаткових курсів. Зокрема, на технічному профілі ліцею можуть пропонуватись: мікропроцесорна техніка, електротехніка, електроніка і радіотехніка, ергономіка, соціальна психологія, аудіо - і відеотехніка, дизайн, менеджмент та підприємство, основи сучасного виробництва, інформатика й управління.

Професійна освіта в Україні здійснюється в системі вищих та середніх спеціальних навчальних закладів: в університетах, академіях, інститутах, коледжах, технікумах, технічних, педагогічних, медичних та мистецьких училищах. Професійно - технічна освіта надається в середніх професійно-технічних училищах, які забезпечують підготовку кваліфікованих робітників.

12. Характеристика положень Концепції виховання дітей та молоді у національній системі освіти.

Концепція має 5 розділів: 1) Сутність національного виховання, 2) Принципи національного виховання, 3) Основні напрями національного виховання, 4) Особливості виховання на різних рівнях освіти, 5) Основні шляхи реалізації концепції.

Головна мета: набуття молоддю соціального досвіду, успадкування духовних надбань українського народу і розвиток культури міжнаціональних взаємин.

Основні завдання: - забезпечення умов для самореалізації особистості відповідно до її здібностей; - формування національної свідомості, любові до рідної землі, родини, природи; - виховання правової культури, поваги до Конституції, державних символів; - забезпечення духовної єдності поколінь, виховання поваги до батьків і старших; - формування мовної культури, оволодіння українською мовою; - утвердження принципів загальнолюдської моралі, правди, справедливості, милосердя, патріотизму, - культивування кращих рис української ментальності (працелюбство, індивідуальна свобода, зв'язок з природою, повага до жінки); - формування почуття господаря, підприємливості, ініціативи, - вироблення високої художньої культури, смаку, екологічної культури, гармонії з природою.

Ідеалом виховання є гармонійно розвинена, високоосвічена, соціально-активна особистість.

Принципи національного виховання: - єдність національного і загальнолюдського, залучення до світської культури; - природовідповідність виховання (врахування вікових та Індивідуальних властивостей); - принцип культуровідповідності (історія культури свого народу, традицій); - принцип активності, творчості, самодіяльності, - принцип демократизму, - гуманізація (створення умов для самореалізації особистості, виявлення його таланту і обдарованості); - безперервність і поступовість виховання; - єдність навчання і виховання; — диференціація та індивідуалізація виховного процесу (врахування різного рівню фізичного, психологічного і інтелектуального розвитку); - гармонізація родинного і суспільного виховання (передбачення педагога, всеобуч батьків).

Основні напрямки виховання: - патріотичне (формування патріотичних почуттів, вироблення високих ідеалів служіння народові); — правове (формування правової культури і правової свідомості); - моральне (прищеплення і розвиток моральних почуттів, переконань і потреби діяти відповідно до моральних суспільних норм); - фізичне (утвердження здорового способу життя, як елемент загальної культури), - екологічне (формування екологічної культури особистості); - трудове (формування рис господаря).

Шляхи впровадження концепції: - розробка теоретичних аспектів; - оновлення змісту, форм та методів виховання, - розробка нових технологій, - підвищення професійного рівня вчителів; — забезпечення матеріально-технічною базою.

13. Педагогічна професія та її призначення у суспільстві. Професіограма вчителя. Характеристика програми "Вчитель".

Вчителя часто називають сівачем доброго, розумного, вічного, інженером душ людських, артистом, митцем. Йому довіряють найдорожче - майбутнє нашої держави. Основне призначення вчителя - передача досвіду.

Вчитель – це людина , яка має спеціальну освіту і займається вихованням та навчанням дітей професійно

Функції вчителя: соціальна (передача досвіду, вивчення різних чинників, що впливають на розвиток особистості), інформаційна (зберігач і передавач інформації); навчаюча; стимулююча (створює певне середовище для кращого розвитку); дослідницька (пошук нового в процесі навчання і виховання, вивчення інтересів і здібностей), функція наставника (взірець для наслідування), виховна, психолого-педагогічна.

Професіограма вчителя - це система вимог, які ставляться до тієї чи Іншої професії. (фізичне здоров’я, характер, воля, ініціатива, знання).

4 базових уміння з 100 за Сластеніним: виявлення сформованості колективу і особистості, визначення задачі їх подальшого розвитку, відбір і використання засобів для досягнення поставленої мети, вимірювання отриманих результатів.

І. Вчитель має володіти якостями: громадські (знати історію, культуру, звичаї українського народу, володіти українською мовою); моральні (чуйність, людяність, ... ); пізнавальні (спостережливість, здатність зосереджувати увагу, творче уявлення, логічне мислення); педагогічна спрямованість (любов до дітей, психолого-педагогічна готовність до вчительської професії); емоційно-вольова (вчитель має володіти своїми емоціями). II. Вимоги до психолого-педагогічної підготовки вчителя: знання вікової, педагогічної, загальної психології. Педагогічні знання - знання методології, теорії освіти і навчання, школознавство, історія педагогіки. III. Об'єм і склад спеціальної підготовки. IV. Зміст методичної підготовки вчителя - це методика викладання спеціальних предметів.

Цільова компл. Програми "Вчитель".

І р. Передумови розвитку проблеми. Проблеми вчителів: відтік кваліфікованих кадрів в інші сфери; дефіцит вчителів в окремих районах, праця з перевантаженням, низька система оплати; проблема житла; недостатня матеріальна база тощо.

II р. Мета та завдання програми. Мета: забезпечити повноцінне функціонування системи педагогічної освіти та якісне здійснення вчителем своїх функцій. Завдання: розробка нормативної бази; визначення мережі педагогічних закладів, створення державних стандартів педагогічної освіти; створення нової навчально-методичної літератури; розробка системи фінансування.

III р. Реалізація програми: визначення перспективних проблем на 5 років, проведення досліджень життєвих планів і професійних інтересів студентів; створення центрів з наданням освітніх послуг; оптимізація мережі вищих педагогічних закладів, створення науково-методичних центрів педагогічної освіти.

Реалізація відбувається у напрямах:

3.1 прознозування державної потреби у пед. кадрах;

3.2 допризовна підготовка, відбір молоді на пед. професії;

3.3 оптимізація мережі ВНЗ;

3.4 зміст педагогічної освіти;

3.5 науково-методичне та соціально-економічне забезпечення пед освіти.

IV р. Очікувані результати

Vр. Визначає переліц нормативних і інструктивних документів, що передбачає програма.

VIр.про управління цільовою програмою.

V I Iр. Про фінансування програми.

14. К.Д.Ушинський(“Людина як предмет виховання”) про різнобічний розвиток особистості.

“Педагогіка-не наука, а мистецтво.Мистецво виховання спирається на науку крім знань,потребує здібності і нахили, прямує до ідеалу досконалої людини”–писав Ушинський в праці “Люд як пред. вих”. У своїх філософських поглядах К.Ушинський поєднував ідеалістичні та матеріалістичні аспекти , насамперед тому ,що був глибоко віруючою людиною . Добре вивчивши різні філософські системи, критично використовуючи елементи цих систем, він намагався виробити свій самостійний оригі­нальний світогляд.

У своїх поглядах на природу, людину він дотримувався еволюційного вчення Ч.Дарвіна. Вважаючи людину части­ною живої природи, в роботі "Людина як предмет виховання" Ушинський розпочинає свій виклад з характеристики організму взагалі, його зв'язку з середовищем, і переходить далі до особливостей тваринного і людського організмів.

Йдучи за Ч.Дарвіном, він розглядає живі організми як предмет і продукт біологічного їх розвитку, вказує на зміну спадковості під впливом зміни умов існування, виступає проти віталізму, хоч і зберігає це поняття "сила розвитку". Водночас Ушинський зважає і на специфічні особливості людського організму, суспільно-історичні умови їх похо­дження, вказує на значення праці в житті людини, хоч і не піднімається до розуміння тієї ролі, яку вона відіграла в іс­торичному становленні її природи.

Він поділяв думку І М Сєченова про те що вся діяльність нервової системи є рефлекторною відтворюючою діяльністю висуває ідею засвоєних рефлексів тобто таких що набуваються в процесі індивідуального життя і справед ливо вважає їх фізіологічною основою навичок і звичок виховання яких є одним з найважливіших завдань педаго га К Ушинський розглядає великі півкулі головного мозку як орган свідомої діяльності людини зі своєї точки зору про будову і функції нервової системи він робить ряд важливих педагогічних висновків про фізичне виховання дітей раціо нальну організацію режиму їх праці і відпочинку про по требу організму в сні як засобі відновлення його сил

Серед шляхів і засобів форм. всеб. розв. особ у школі педагог вирізнив:навчання, праця, рідна природа, слово, традиції

Під гармонійно розвинутою особистістю К.Ушинський розумів людину, в якій поєднані розумова зрілість, моральна досконалість і фізична розвиненість.

- філософські погляди К.Ушинського поєднували ідеалістичні та матеріалістичні аспекти;

- був глибоко віруючою людиною, але наполягав на тому, що освіта повинна бути поза релігією;

- у своїх поглядах на природу, людину він дотримувався еволюційного вчення Ч.Дарвіна. Вважав людину частиною живої природи, (“Людина як предмет виховання”);

- дає оцінку праці з етико-релігійної точки зору. (“Праця в її психологічному і виховному значенні”);

- у протилежність метафізичним абстрактним елементам психології І.Гербарта, К.Ушинський намагався побудувати психологію на основі фізіології;

- широке використання К.Ушинським даних анатомії і фізіології в ряді розділів праці “Людина як предмет виховання” свідчать про його матеріалістичний підхід до висвітлення проблеми психології пізнання;