- •Поняття про міф, міфологію, архетипи.
- •Трагедія в.Шекспіра «Гамлет». Конфлікт та образ Гамлета.
- •Жанр сонету в літературі доби Відродження.
- •4. Проблематика трагедії й.-в.Гете „Фауст”. Образи Фауста і Мефістофеля.
- •5. „Робінзон Крузо” д.Дефо як просвітницька апологія буржуазної свідомості.
- •7.Гофман Ернест Теодор Амадей (1776 – 1822)
- •8. Роль Вальтера Скотта у створенні жанру історичного роману
- •Особливості творчості
- •Особливості історичного роману в.Скотта
- •9. Фредерік Стендаль „Червоне і чорне” (1831 р.)
- •10 Оноре де Бальзак „Батько Горіо” (1834р.)
- •11. Принципи створення нац.Характеру у новелыстицы Проспера Меріме (1803 – 1870)
- •Втілення «об’єктивного методу” фр. Реалізму у романі г. Флобера «Пані Боварі»
- •13. «Ярмарок марнославства» Уільям Теккерей (1811 – 1863)
- •Найбільш відомий роман – „Ярмарок суєти. Роман без героя”
- •Натуралізм у французькій літературі. Цикл романів е.Золя “Ругон-Маккари”. Склад і задум.
- •15.Тематика, проблематика та жанрова своєрідність новелістики е. По.
- •16. Розвиток особистості в п’єсі г.Ібсена “Ляльковий дім”.
- •Сутність конфлікту в романі о. Уайльда «Портрет Доріана Грея», його моральний аспект.
- •18. Самотність і відчуження людини в новелі ф.Кафки „Перевтілення” ф. Кафка (1883-1924)
- •19. Образ нескореної людини в повісті Ернеста Хемінгуєя «Старий і море»
- •20 Постмодернізм в літературі
- •21. «Евгений Онегин»
- •22. «Герой нашего времени» м.Ю. Лермонтов
- •Печорин
- •Образ Печорина
- •«Фаталист»
- •Украинский колорит тематики и образов сборника н.В. Гоголя «Вечера на хуторе близ Диканьки» (1831-1832)
- •Изображение народной жизни в «Записках охотника» и. Тургенева
- •«Преступление и наказание» ф. Достоевкого как философский и психологический роман
- •26. Художні особливості ранніх оповідань а. Чехова
- •Лирика с. Есенина: основные мотивы, связь с фольклором.
- •Философско-нравственная проблематика романа м. Булгакова «Мастер и Маргарита»
- •Поэма Анны Ахматовой «Реквием». Трагизм поэмы
- •Тема Великой отечественной войны в русс. Лит.
15.Тематика, проблематика та жанрова своєрідність новелістики е. По.
ПО ЕДГАР АЛЛАН (1809-1849)
Американський письменник, новеліст, поет, критик. На долю його випали нелегкі життєві випробування: народився в сім'ї бродячих акторів, рано втратив батьків, його взяла на виховання багата родина, але щастя було недовгим. Характери нового батька і чужого сина не співпадали і зрештою Едгар змушений був покинути забезпечену родину і поневірятися. З 1828 до 1831 року По друкується, видає три поетичні збірки, але успіху вони не мають. Від голоду його рятує премія, якою його нагородили у конкурсі на краще оповідання. Це був "Рукопис, знайдений у пляшці". До 1840 року у Едгара По вже два томи новел, 1845 року виходить збірка "Ворон та інші вірші". Науково-фантастичні новели Едгара По - це дивовижний сплав комічного і трагічного, поєднання високої ерудиції з захопливим сюжетом. Едгар По завоював славу письменника-інтелектуала. Усього По написав 64 оповідання. Найвідоміші з них: "Падіння дому Ашерів" (1839), "Ділова людина" (1840), "Золотий жук" (1843), "Чорний кіт" (1843) та інші. По започаткував новий літературний жанр - детектив ("Убивство на вулиці Морг", "Таємниця Марі Роже").
Образ головного героя в оповіданні Е. По "Золотий жук"
Розповідь починається з деякої таємничості і неординарності в описі як головного героя, невдахи Вільяма Леграна, що втратив своє багатство, так і місцевості, де він проживав. Протягом усієї оповіді автор тримає читача в напрузі, не розкриваючи особистості свого героя.
Дійсно, на перший погляд, перед нами встає образ людини, що потерпіла життєве фіаско і втекла від суспільного презирства на безлюдний острів. Більш того, реакція Леграна на "золотого" жука, знайденого ним для колекції, свідчить про дивацтво цієї людини, що межує з божевіллям. Із самого початку, як автор, що веде оповідання від першої особи, так і негр на ім'я Юпітер, позаочі вважали "масу Білла" не зовсім нормальною людиною, проявляючи, однак, при цьому максимум терпіння і поваги до нещасливого потомственого гугенота. Автор так описує цю загадкову людину: "Багато що в характері самітника вселяло цікавість і повагу. Я побачив, що він добре освічений і наділений незвичайними здібностями, але разом з тим він заражений мізантропією і страждає від хворобливого стану розуму, поринаючи поперемінно то у захват, то в похмурість". Критичність ситуації зростає в той момент, коли автор одержує листа від Леграна з запрошенням прийти до нього у важливій справі, і чує тривожні відгуки Юпітера про свого пана. Події, що відбуваються після цього, остаточно переконують оповідача у тому, що його друг одержимий манією скарбошукацтва. "Подібні манії можуть легко підштовхнути до божевілля нестійкий розум, особливо якщо вони знаходять собі поживу в таємних прагненнях душі", - вважав тоді автор оповідання. Тільки занепокоєння за свого друга спонукає автора разом з Юпітером супроводжувати Леграна в пошуках скарбів. Потім дії Леграна, що на перший погляд межують з божевіллям, змушують супутників зупиняти його й умовляти повернутися додому, однак надзвичайна твердість і завзятість Вільяма стали цьому перешкодою.
Однак, після того, як коштовності, в існування яких так твердо вірив Легран, нарешті були знайдені, перед читачем зненацька розкривається сила і багатство характеру героя твору Едгара По. Коли Легран крок за кроком описує шлях, який привів його до успіху, ми, бачимо чітку послідовність у розшифровуванні піратського послання і пошукові орієнтирів, зазначених у ньому. Тут можна побачити непохитну волю до успіху, яка була помилково прийнята за одержимість. Крім того, вражає терпіння, виявлене Леграном стосовно свого "здорового", скептично налаштованого і надмірно самовпевненого друга. Наступні рядки розповіді дозволяють розкрити в особистості Вільяма також витончене почуття гумору, виражене м'якою іронією на адресу автора, коли той запитав про роль жука в пошуках скарбу: "Ваші натяки на те, що я не в собі, розсердили мене, і я вирішив відплатити вам маленькою містифікацією в моєму смаку". Адже насправді "золотий" жук був усього лише випадковістю, що допомогла Леграну знайти скарб. Подібно до головного героя "Золотого жука" серед нас живуть люди, слова і дії яких у силу їхньої незвичності ми схильні розцінювати негативно або зі скептичним глузуванням. Однак у своїй розповіді Едгар По показав, що часто саме ті, хто виділяються з людської сірої маси своїм образом життя, мисленням або поведінкою, мають неабиякі особистісні якості. Такі люди можуть принести багато користі суспільству, якщо не будуть відкинуті ним. У свою чергу суб'єктивність в оцінюванні іншої людини, навішування ярликів на "неформалів" та конформізм перешкоджають повноцінному розвиткові як особистості зокрема, так і людства в цілому. Особистість кожної окремої людини настільки унікальна, складна і багатогранна, що досі нікому не вдалося проникнути в її глибини і пізнати таємниці, щоб тільки за першим враженням безпомилково судити про нормальність або одержимість людини.
