4. Реєстрове козацьке військо

Козацький полковник Піші реєстрові козаки Козак реєстрової сотні Стрілець і сотник

Передумови появи реєстрових козаків

Уряди Великого князівства Литовського та Речі Посполитої старалися різними шляхами обмежити козацтво, не допустити збільшення кількості козаків на Запоріжжі. Але руйнувати Січ не наважувалися - вона була необхідна. У той же час, військова майстерність козаків зростала. Їх стали активніше запрошувати до себе на службу європейські володарі. Польсько-литовський уряд, мріючи про підкорення козацтва, вирішив взяти найкращих козаків до себе на військову службу.

Спочатку дозволили їх брати для охорони кордону.

Окремі загони для несення прикордонної служби формували українські феодали О.Дашкович , П. Лянцкоронський, Б.Ружинський, О.Дашкович. Але це були епізодичні випадки.

Оформлення козацького реєстру Велике значення в організаційному оформленні козацтва мало утворення реєстру. До короля звернувся польський великий коронний гетьман Єжі Язловецький з проханням утворити «військову касту» для постійної охорони східних і південних кордонів. На Запоріжжя передали грамоту короля з пропозицією кращим козакам вступити на королівську службу.

У 1572 році з’являється наказ польського короля Сигізмунда ІІ Августа про взяття 300 козаків на державну службу. Записали їх до спеціального списку – реєстру. Тепер їх називали реєстровцями. До реєстру брали як правило законослухняних, добре підготовлених козаків, справжніх професійних воїнів, міцних і хоробрих. Вони добре володіли шаблею, списом та вогнепальною зброєю.

Першим гетьманом(старшим) реєстровців став руський князь, волинський шляхтич Михайло Вишневецький. Він був гетьманом, який уперше в історії України офіційно одержав від польського короля булаву і клейноди. З часом, Вишневецький взяв під свій контроль Черкаси і частину запорожців.

Король Сигізмунд ІІ Август Король Стефан Баторій Князь Михайло Вишневецький

Привілеї і обов’язки реєстровців У 1578 році король Стефан Баторій збільшив реєстр до 600 козаків. У реєстровців був свій суд і самоврядування . До старшини належали гетьман (старший), наказний гетьман(заступник старшого під час війни), писар, полковники, сотники, обозний (начальник артилерії і обозу),чотири осавули.

Реєстровцям надавалися достатньо вагомі привілеї. Вони звільнялися від усіх податків і повинностей, окрім військової. Мали право володіти землею, вільно займатися промислом і торгівлею. Вони отримували плату за службу грошима, одягом і зброєю. Ремісники були зобов’язані кувати для реєстровців шаблі, які вільно дозволялося носити, навіть у мирний час. Центр реєстровців - замок Трахтемирів , поблизу Канева, де були штаб, арсенал, скарбниця, шпиталь для поранених. Володіння реєстровців були на Середньому Подніпров’ї Вони поділялися на 6 полків, на чолі з полковниками. Реєстрових козаків використовували у походах, війнах. Вони мали охороняти фортеці, кордони. Формально під контролем реєстровців знаходилося і козаки Запорозької Січі, а гетьман реєстровців був начальником і над запорожцями. Але пізніше запорожці стали обирати окремого гетьмана.

Таким чином реєстровці - це був близький до шляхти окремий служилий стан, офіційно визнаний законом. Розшарування серед козаків і еволюція козацтва З другої половини XVI століття козацтво поділялося на окремі групи: реєстрові та нереєстрові (запорізькі). Але і реєстровці, і запорожці називалися однаково: військо Запорізьке аба Низове. Розколоти козаків не вдалося.

Змінилося ставлення народних мас до козаків. Спочатку козаків мало чим відрізняли від розбійників та інших маргіналів суспільства, але, з часом, особливо у простого люду, негативний образ козака змінився, перш за все - завдяки боротьбі з татарами і турками. Звичайно, козаки захищали й забезпечували свої вузькостанові інтереси. Але, при цьому, значною мірою й самі серйозно переймалися ідеями оборони православ’я і народу від ворогів.

Для українського народу козаки стали борцями з турками і татарами, оборонцями від національного та кріпосницького гноблення польських панів, захисниками православної віри. Таким чином козацтво еволюціонувало від невеликих ватаг бездомних неосілих елементів, до юридично оформленого стану феодального суспільства, з чіткими організаційними формами. Поступово, наприкінці XVI, у першій половині XVII століття, козацтво займає провідне місце в українському суспільстві, беручи активну участь в розв’язанні найболючіших проблем національного життя.