5. Берестейська церковна унія

Становище православної церкви

Після розколу 1054 року християнства на католицьку і православну(грецьку) церкви не раз ставилося питання про відновлення єдності християнської церкви. Але протиріччя між церквами лише зростали.

У 1453 році, після захоплення турками Константинополя – центру православ’я, становище церкви православної значно погіршилося. У 1589 році став самостійним Московський патріархат, голова якого став Патріархом Московським і всієї Русі. Охоплюючи десять єпископств на Україні та в Білорусії, нова митрополія на Україні розірвала церковні зв'язки з Москвою, повернувшись під верховенство константинопольського патріарха.

В цей період на українських і білоруських землях Речі Посполитої почався розклад православ’я: ополячення, покатоличення. Право світської влади призначати єпископів підірвало авторитет митрополита. А те, що кожний єпископ сам установлював власні закони, швидко розхитувало організаційну дисципліну православної церкви.

Додаток. Занепад православної церкви

На українських і білоруських землях Речі Посполитої почався розклад православ’я. Організаційна дисципліна падала. Ще згубнішою була корупція, породжувана покровительством світської влади. Нововисвячені на священиків шукачі поживи часто підкупом здобували сан єпископа, відтак отримуючи можливість плюндрувати свої єпархії, розпродаючи ікони, коштовності та землі. Згодом навіть звичайні феодали почали продавати розташовані на їхніх землях парафії та монастирі тому, хто більше заплатить, або відписувати їх своїм родичам, що не мали права спадщини. Духовенство розбазарювало землі, стало вести великосвітський образ життя(полювання, банкети, турніри, торгівля), дехто скотився до злочинів(митрополит Онисифор Дівочка, єпископ Кирило Терлецький). (За даними інтернету)

Скориставшись з скрутного становища православ’я, окремі богослови, церковні ієрархи стали закликати до унії – об’єднання католицької і православної церкви в єдину.

Аргументи прихильників унії

Петро Скарга (богослов-єзуїт, ректор Варшавського колегіуму)	Трактат «Про єдність церкви божої». Переконував православних у необхідності об’єднання церков, проведення реформ заради врятування християнської віри
Михайло Рогоза (православний митрополит)	Доводив, що унія підійме авторитет православних священиків

Певний час унію підтримував і князь В.-К.Острозький(потім відмовився), єпископи Іпатій Потій(м. Володимир),Кирило Терлецький(м.Луцьк) і Гедеон Балабан (Львів; потім відмовився). Проти унії, на захист православ’я виступили письменник Іван Вишенський (написав «Послання до єпископів»), Христофор Філарет, інші.

Берестейській собор (реконструкція)

Причини підписання унії

1) кризовий стан української православної церкви; 2) ідеї церковного об’єднання, що поширювалися в суспільстві; 3) посилення процесу покатоличення і ополячення українського населення; 4) бажання церковних ієрархів, шляхти отримати рівні з поляками права. Підписання Берестейської унії 1596 року та її умови

16-20 жовтня 1596 року відбувся церковний Собор у Бресті, за яким:

1) Православна і католицька церкви об’єднувалися і утворювалася нова греко-католицька(уніатська) церква(ГКЦ);

2) ГКЦ зберігала свої обряди, традиції, церковнослов’янску мову богослужіння, але визнавала основні догмати католицької церкви;

3) ГКЦ визнавала зверхність Папи Римського, як вищого ієрарха;

4) православне духовенство, що визнало унію, звільнялося від сплати податків, додаткових повинностей, зрівнювалося в правах з католицьким;

5) Шляхта і міщани, що визнали унію, також урівнювалися в правах з католиками латинського обряду, могли займати місця в державних і місцевих структурах управління.

Наслідки

Завдяки підписанню унії українське населення більше прилучалося до скарбів європейської культури, розвивалася освіта. Але, водночас, на українських землях посилився наступ католицтва та його вірного слуги – уніатства.

Людям нав’язувалися чужі погляди, обряди, традиції. Але більшість українського населення так і не прийняло унії. Спроба об'єднати християнські церкви, закінчилося лише їхнім подальшим роздрібненням, бо тепер замість двох існувало три церкви: католицька, православна та уніатська, (або греко-католицька). Українське суспільство розкололося навпіл: з одного боку — православні магнати, більшість духовенства та народні маси, в той час як з іншого — колишні ієрархи, підтримувані королем та купкою прибічників. Унаслідок цього виникла ситуація, коли існувала, за словами історика, «церковна ієрархія без віруючих і віруючі без своїх ієрархів». Православ’я опинилося поза законом і переслідувалося.

Після Берестейської унії більшість православних єпископів стають уніатами. Вірними православ’ю залишилися лише Гедеон Балабан(Львів), що все ж не визнав унію, Михайло Копистенський (Перемишль) і Єремія Писаревський(Львів). Наступ католицької Контрреформації мав згубний вплив. Коли в 1608 році помер «стовп православ'я» князь Костянтин Острозький, його онука, фанатична католичка Анна Ходакевич, передала Острозьку академію єзуїтам. Львівське братство також почало занепадати, оскільки українські міщани більше не в змозі були підтримати його, терплячи все більші утиски з боку католицької церкви та польського уряду.

Єлизавета Гулевич Єлисей Плетенецький Гедеон Балабан