6. Основні досягнення освіти, науки, літератури і мистецтва

Напрямок

Досягнення

Освіта

Важливу роль у відродженні освіти відіграв Острозький культурний гурток. З ініціативи князя К.-В. Острозького, в 1576 р. в Острозі була створена Острозька школа. В ній викладались церковнослов'янська, грецька та латинська мови, «сім вільних наук» — граматика, риторика, діалектика, арифметика, геометрія, астрономія, музика. Острозька школа передбачала початкову й середню освіту з елементами вищої, тому її називали і колегією, і академією. Ця «слов'яно-греко-латинська» школа була першим вищим навчальним закладом в Україні та на православних землях. Першим ректором школи був письменник, автор підручника старослов'янської мови Г. Смотрицький, а викладачами видатні педагоги Д. Наливайко, X. Філалет, І. Лятос, К. Лукаріс та ін. Серед її вихованців — гетьман П.Сагайдачний, письменник М. Смотрицький, С.Смотрицький та інші. Але після смерті князя К. Острозького школа занепала і в 1640 році припинила своє існування. У 1586р. патріарх Антіохійський і всього Сходу Йоаким своєю грамотою благословив заснування у містах та містечках України духовних братств. Зокрема, виникло братство при церкві Успення у Львові. Основними напрямками діяльності братств були шкільна та видавнича справи. Братські школи діяли і в інших містах (Кам'янці-Подільському,Вінниці,Луцьку та ін.). Богоявленське братство в Києві, під керівництвом Іова Борецького, при допомозі Єлизавети-Гальшки Гулевич, збудувало монастир та школу.  У братських школах працювали видатні вчені-просвітителі та педагоги: Стефан і Лаврентій Зизанії, Памво Беринда, Касіян Сакович, Єлисей Плетенецький, Захарія Копистенський, Мелетій Смотрицький (у 1619 р. створив навчальний посібник — «Граматику слов'янську», за яким навчалися майже 150 років).    У 1631-1647 рр. митрополитом київським і галицьким був Петро Могила, який піклувався про зміцнення православної церкви, приділяв значну увагу навчанню. В Печерській лаврі він заснував гімназію. У 1632 р. братська школа об'єдналася з лаврською гімназією в Київський колегіум (пізніша назва — Києво-Могилянська колегія). Києво-Могилянська академія стала центром духовного життя України. Усі науки викладалися латиною. Факультетами були «школа риторики і поетики» - гуманітарні науки, «школа філософії» - гуманітарні і природничі наки, існувала «школа богослов’я», інші. Кращі викладачі: професор Інокентій Гізель, Феофан Прокопович, Стефан Яворський, Георгій Кониський. Серед кращих випускників Є.Славинський, С.Полоцький, І.Самойлович, Я.Козельський, Г.Сковорода. У 1734 році - вчився Михайло Ломоносов - російський вчений.

Наука

Провідними вченими були: Юрій Дрогобич(Котермак) – астроном, професор медицини, філософ, письменник(див. інформацію вище); Павло Русин – магістр Краківського університету, відомий вчений і поет; Станіслав Оріховський – мислитель, письменник(див. вище); Йосип Верещинський – мислитель, поет, політичний і церковний діяч(див. вище); Мелетій Смотрицький – церковний діяч, полеміст, мислитель, філолог. М.Смотрицький написав твори «Антиграфи» в якому полемізував з І.Потієм, «Тренос або плач Східній церкві», а у 1619 році видав «Граматику» - основний підручник, який використовувався понад 200 років в закладах, (ним користувався М.Ломоносов); Лаврентій Зизаній –філолог, мислитель, видав у 1596 році «Граматику словенської мови», у якій були переклади церковнослов’янських слів на народну «руську мову»; Памва Беринда – філолог, створив працю – «Лексикон словенороський» (словник з 8 тисяч руських слів і іноземного походження). У 1556 -1561 роках було створено «Пересопницьке Євангеліє» - перший твір з елементами української писемної мови. Написані Острозький і Густинський літописи та «Український хронограф».

Література

Важливу роль у процесі формування й розвитку національної культури відігравала усна народна творчість, в якій віддзеркалювалися найважливіші події з життя українського народу. З'являються героїко-патріотичні твори про боротьбу з татарами і турками: думи й історичні пісні, як «Втеча трьох братів з Азова», «Самійло Кішка», «Плач невільника», «Пісня про Байду», «Маруся Богуславка» та ін. Темі боротьби проти феодального гніту присвячені дума «Івась Коновченко-Вдовиченко», «Дума про Олексія Поповича», в яких головним персонажем є козак-герой, або богатир, староруський витязь. Розвивається лірична й соціально-побутова тематика. Відомою пісняркою стала Маруся Чурай (автор багатьох текстів). Помітне місце в літературній творчості зайняв жанр полемічної літератури – літературно-публіцистичних творів, що стосувалися церковного життя, питань релігії,філософії, політичних проблем. Це були науково-релігійні диспути письменників, релігійних діячів. Письменники-полемісти - Мелетій Смотрицький у творі «Тренос» (грец. — «плач» — плач православної церкви через відступництво її дітей); Захар Копистенський у «Палінодії або Книзі оборони», Герасим Смотрицький у «Ключі царства небесного» виступали проти втручання польського уряду у справи православної української церкви, доводили її право на існування, критикували уніатство і католицизм. Дехто виступав за об’єднання церков,порушував питання реформування самої православної церкви, колективного управління її справами, висміювали відсталість і консерватизм православних ієрархів. Крім того, піднімалися і соціально-політичні проблеми: нерівноправності людей, експлуатації людини людиною й одного народу іншим. Особливий полемічний пафос виділяє твори Івана Вишенського. У «Посланні до єпископів» , він викриває духовенство як користолюбців, що забули Бога. Єдиним способом порятунку людини від егоїзму і жорстокості світу він вважав чернецтво. Сам Вишенський емігрував до Греції і став ченцем-відлюдником в одній з святих печер на горі Афон. Були й такі, що виступали на захист унії, напр., Петро Скарга з твором «Апологія». Дуже популярним був жанр поезії. Відомий поет-гуманіст Павло Русин видав свою збірку у 1509 році у Відні. Касіян Сакович написав відомий «Вірш на похорон гетьмана Сагайдачного». Севастьян Кленович написав поему «Роксоланія», сповнену почуттів любові до природи, звичаїв, історії українського народу. Відомими авторами поетичних та прозаїчних творів були Станіслав Оріховський (Роксолан), Герасим Смотрицький, Памва Беринда;Симон Зиморович (книга любовних пісень «Роксоланки, або Руські панни»); Софроній Почаський , Афанасій Кайнофольський ; Кирило Ставровецький(збірка віршів «Перло многоцінноє»); Олександр Мітура(«Узор доброчесности»);Лазар Баранович; Іван Величковський (книжка «Дзегар з полудзегарком») та інші. Українські поети часто використовували біблійні теми, багато уваги приділялося проблемам моралі, релігії, що відповідало тогочасним смакам. У той же час, в цих творах, рідко присутні художні образи, інакомовність, метафора. Все це додає поезії XVI—XVII століття дещо наївного, невитонченого характеру. Треба врахувати і те, що літературної норми в українській мові на той час ще не було, у зв'язку з чим віршовані твори важко сприймаються сучасним читачем. До ораторсько-проповідницької прози з тлумаченнями Святого Письма можна віднести твір Кирила Ставровецького(Транквіліона) «Дзеркало богословія», а до мемуарно-історичної – твір Богдана Балики «Про Москву і про Дмитра, царька московського». З’являється й шкільна драма Й.Волковича «Роздуми про муку Христову».

Мистецтво

1.Архітектура. Велику роль грало оборонне зодчество. Будувалися замки, фортеці, обронні вали. Найвідоміші: замки в Луцьку, Бродах, Збаражі, Бережанах, Золочеві, Підгір’ях, Кам’яно-Подільська фортеця, фортеця Кодак тощо. Також будувалися палаци, церкви, монастирі готичного та ренесансного стилю(бароко): «Чорна каплиця», «Корняктова вежа», церква Успіння богородиці, інші. Працювали талановиті архітектори Петро Красовський, Петро Барбон і Павло Домінічі(Римлянин). 2.Живопис. Відбувається удосконалення мистецтва іконопису, фресок, мозаїки. Зображення набували суто слов’янських, українських національних рис. Застосовувалася гравюра на дереві, скульптура з каменю і дерева; розвивалося мистецтво книжкової ілюстрації(мініатюра, гравюра). Іов Кондзелевич – відомий маляр і різьбяр(іконопис)(див.вище). З’являлися народні картини з типовим зображенням козака Мамая. Розвивалося лиття з міді,олова, золота, виготовлення гармат. Відомим збройним майстром став Юрій Львівський.

Музика

Високого рівня досягло мистецтво хорового співу. Народні пісні, думи, казки, легенди співалися, переказувалися кобзарями, лірниками, бандуристами. З 16 століття використовуються ноти. Один з перших відомих українських композиторів, теоретиків музики, педагогів М.Ділецький створив ряд музичних творів і книгу з теорії музики. З’являлися музичні школи, аматорські оркестри при ратушах, капели.