3. Дике Поле і початок господарського освоєння українського півдня

Великий Луг

Південний степовий район Дике Поле не контролювався жодною державою. Лише на півдні його існували улуси (кочові стійбища) татар. За порогами Дніпра починався Великий Луг – дніпровські плавні з численними островами, озерами і річками, луками і лісами.Цей район мав благодатні природні умови. Уряди Литви і Польщі дозволяли освоєння пустельних земель. В лісах було багато звіра, бджіл, у річечках – безліч риби, у болотистих затоках – птахів. Степи і луки були придатні для випасу худоби.

М.Дерегус Дорога на Січ Козацький зимівник(хутір)(реконструкція)

«Уходники»

Весною на вільні землі рушали ватаги «уходників».

Часто це були незаможні міщани, селяни, які не хотіли у кріпацтво, прості посполиті люди, що не мали власної землі. До них приєднувалися кріпаки, які втекли від панів, а, також, розбійники. До «уходників» приходили обездолені, але родовиті шляхтичі. Це були збіднілі бояри, лицарі, інколи, навіть, князі. Вони прагнули помститися за відібрану землю, попрану честь, скривджених близьких, за різні несправедливості і негаразди. Ці лицарі і князі знали воєнне ремесло і навчали інших. Усі ці втеклі люди вибирали між собою отамана. Себе називали «вільними воїнами», «товариством», «лицарями», «козаками», «черкасами».

Великий Луг (зараз – державний заповідник)

Господарська колонізація

На берегах річок, на островах, у байраках, на узліссях, ці люди будували «зимівники», що об’єднувалися у хутори (2-3 хатки, з господарськими будівлями, млином, кузнею, шинком). Поселяни займалися активною господарською діяльністю. Вони будували хати, прокладували дороги, промишляли на рибу, полювали на дичину, розводили бджіл, здобували мед. Вирощували коней, велику рогату й дрібну худобу, птахів. Розпахували землю, сіяли пшеницю, просо, овес. Закладували сади. Чумакували, їздячи до моря по сіль.Займалися теслярством, ковальством, швацтвом, бондарством, кожум’яцтвом. Поступово втягувалися у торгівельні відносини, продаючи шкіри, хутра, мед, сіль, муку, рибу, ікру, дичину, ягоди тощо. «Уходники» вільно працювали на своїй землі.

Так. у ХVІ - першій половині ХVІІ століття виникає дивне явище – покозачення, тобто перехід селян до козацького стану.

Лекція № 4. Запорізька Січ. Козацько-селянські повстання 90-х років XVI століття

1. Запорізька Січ

Виникнення і розташування Січі

Щоб утриматися в Дикому Полі, захиститися від татар, турок, польських феодалів козаки будували укріплені містечка – січі. Січ (від слова «засіка») – укріплене, огороджене частоколом місце.

Часто це була справжня фортеця - з валом, ровом, баштами, охороною, житловими , господарськими, військовими будівлями.

На острові Хортиця (сучасна реконструкція) Хортицька Січ (сучасний вигляд)

У ХVІ - ХVІІ століттях Січ часто змінювала своє розташування (див. таблицю):

1556-1558 рр.	Хортицька Січ	Острів Хортиця поблизу нинішнього Запоріжжя. Напівзруйнована татарами, фортеця була залишена козаками
1564-1593 рр.	Томаківська Січ	Острів Томаківка поблизу сучасного м.Марганець Дніпропетровської області. Зруйнована татарами
1593-1635 рр.	Базавлуцька Січ	Острів Базавлук поблизу с.Капулівка Дніпропетровської області
1636- 1652 рр.	Микитинська Січ	Селище Микитин Ріг, нині - Нікополь
1652 – 1709 рр.	Чортомлицька Січ	Гирло річки Чортомлик поблизу села Капулівка Нікопольського району Дніпропетровської області

Були й інші місця розташування Січей. Існували головні і другорядні укріплення, розташовані на різних островах, у плавнях.

Церква і курені на Січі Будинок старшини Січова артилерія

Хортицька Січ

Першою відомою Січчю традиційно вважається замок на острові Мала Хортиця, збудований у 1556 (1552) році ватагою козаків Дмитра Вишневецького(Байди). У 1557 році ця фортеця витримала 24-денну облогу татарського війська.

У 1558 році козаки залишили напівзруйновану фортецю і побудували Січ на острові Томаківка.

Князь Дмитро Вишневецький Палац князів Вишневецьких у м. Вишневець