Лекція № 8. Основні досягнення української культури і мистецтва XVI – першої половини xviі століття
1. Умови розвитку культури
У складі Великого князівства Литовського, яке успадкувало надбання культури Київської Русі, умови для розвитку української культури були досить сприятливими. Проте, після Люблинської унії 1569 року, відбувалося ополячення українського народу. Люди почали забувати рідну культуру і мову. Були проблеми і з православною церквою, відбувався наступ католицизму і уніатства. Тому постала проблема збереження культури й національної ідентичності.
Велику роль у збереженні української (руської) мови і культури відіграли братства. Визначну роль – діячі православної церкви(І.Борецький, П.Могила), політичні діячі (П.Сагайдачний, В.-К.Острозький). Вітчизняну культуру вдалося врятувати. Водночас в Україну проникали ідеї Відродження, Реформації й Контрреформації, набувала поширення західноєвропейська система освіти.
2. Видатні діячі українського Ренесансу Юрій Дрогобич – перший український гуманіст Юрій Михайлович Дрогобич (Котермак) (бл. 1450 -1494 рр.)- перший всесвітньовідомий український філософ, астроном, астролог, поет. Відомий як перший український доктор медицини, а також був першим українським автором друкованого твору латинською мовою. Був одним з діячів східноєвропейського Відродження.
Ю.Дрогобич (портрет) Ю.Дрогобич (марка)
Освіта Юрія Дрогобича
Народився Юрій(Георгій) близько 1450 року в Дрогобичі в сім'ї ремісника. З дитинства проявляв дуже велику допитливість, цікавість до навколишнього світу. Батько віддав Юрія на навчання. Першу освіту хлопець отримав у священика церкви святого Юрія Евтімія, що відмітив його здібності і порадив вчитися далі. Бідний юнак, економлячи на всьому, підробляючи на різних роботах, зумів на початку 1469 року поступити до Яґеллонського університету у Кракові. Цікавий світ розкрився юнакові. Проникаючи в глибини наук, він здобуває наукові ступені бакалавра і магістра. У 1473 році, він, за порадою викладачів, їде до Італії. Навчався в університеті Болоньї, де став доктором філософії і медицини. Його здібності і глибокі знання настільки були високо оцінені, що йому запропонували викладацьку роботу. |
З 1478 року Юрій Дрогобич читає у Болоньї лекції з астрономії та математики, а у 1481 - 1482 роках займає посаду ректора університету. Але більше часу він приділяє науковій діяльності.
У 1482 році була написана наукова праця «Трактат про сонячне затемнення 20 липня 1478 року». У 1483 році в Римі була надрукована основна праця вченого «Прогностична оцінка поточного 1483 року», яку Дрогобич присвятив папі Сіксту ІV. Твір – це детальний філософський, економічний, астрологічний, географічний аналіз.
Пророкування Юрія Дрогобича
«Прогностична оцінка поточного 1483 року» – це детальний філософський, економічний, астрологічний, географічний аналіз. Він просякнутий інтересом до античності, ренесансним духом, любов’ю, повагою до Людини, до її діяльності, творчості, що освячена Богом. Тому Ю.Дрогобича можна вважати першим гуманістом. Дрогобич велику увагу приділяє доброчесності, доброзичливості, як шляху до ідеалу - Бога. Однак, вчений залишає й попередження на майбутнє, що в межах географічних довгот, де розташовані міста Вільнюс, Дрогобич, Львів «населенню християнських країн загрожують великі небезпеки… у зв'язку з пригнобленням князями і панами». Але Дрогобич висловив упевненість у здатності людського розуму пізнати закономірності світу й запобігти бідам. |
Праця була високо оцінена сучасниками, названа унікальною. Її публікація зблизила вченого з передовими діячами Західного Відродження. Незважаючи на наукову діяльність, медичну практику, Дрогобич залишався людиною скромного достатку. Пишучи товаришу в Краків, він зазначає, що «міг би більше досягти в науці, якби не змушений турбуватися про найнеобхідніше». Поїздивши по світу, оволодівши багатьма мовами, Юрій Дрогобич повертається на Батьківщину. Незважаючи на те, що він був з Речі Посполитої , він завжди представляв Русь, підкреслюючи своє походження. З 1487 року він стає професором Краківського університету. Одним з його учнів був юний Микола Копернік, майбутній всесвітньовідомий астроном. Ю. Дрогобич поширював ідеї гуманізму на Україні, писав астрономічні, філософські трактати, допомагав друкарю Ш.Фіолю у публікації книг. У 1494 році вчений помер в Кракові, де й був похований. У Дрогобичі, на батьківщині, збудовано пам'ятник відомому вченому.
Будинок Оріховського в Перемишлі Лекція в університеті
Зірка Станіслава Оріховського Станіслав Оріховський(Роксолан) (1513 -1566 рр.) - письменник, оратор, публіцист, філософ, історик, полеміст, гуманіст. Один з найвідоміших людей Європи свого часу; видатна особистість східнослов'янського Відродження. Оріховський один з перших виступив з ідеєю «Європейського дому», та з ініціативою єдності усіх словянських народів.
Етапи біографії Станіслава Оріховського
Сам Оріховський був сином дрібного шляхтича з Перемишля і православної попівни з Лемківщини. Хоч він і народився у польсько-українській сім'ї, але вважав себе українцем (за висловом самого Станіслава Оріховського — «роксоланом»). Пізніше власні твори, він підписуватиме «Русин», або «Роксолан». У політичному трактаті «Зразковий підданий» він заявив: «Я русин, гордий цим, охоче говорю про це всюди». Отримав ґрунтовну вищу освіту навчаючись у Краківському, Віденському, Віттенберзькому, Падуанському, Болонському університетах, де засвоїв полемічні твори та ідеї гуманістів. У Відні його наставником був відомий гуманіст і поет Олександр Брасікан. У 1529 році Оріховський у Віттенберзі познайомився з основоположником протестантизму Мартином Лютером та його соратником Філіппом Меланхтоном. Гострий на розум юнак припав до душі Лютеру і той дав йому притулок, вчив його. Оріховський підтримував ідею Реформації католицької церкви, виступив за відокремлення церкви від держави. Також Оріховський звертався до Папи Римського з проханням відмінити целібат – заборону священиків брати шлюб з жінкою. Вважав, що целібат суперечить природі людини, її праву мати сім'ю і продовжувати рід. З метою подальшого вдосконалення своїх знань Оріховський відвідав Венецію, Рим, Лейпціг. |
С.Оріховський багато подорожував, займався викладацькою діяльністю, був знайомий з видатними діячими європейської науки, культури і мистецтва. Серед них Мартін Лютер, Філіп Меланхтон. Також товаришував з філософом Ульріхом фон Гутеном, художниками Альбрехтом Дюрером, Лукасом Кранахом (старшим). Де б не з’являвся Оріховський – скрізь він привертав увагу широкою ерудованістю і запальною енергією у відстоюванні своїх поглядів. На одному з диспутів у Римі він дискутував з самим поважним оратором і філософом Гаспаром Контаріні, викликав повагу і симпатії до себе. У 1543 році С.Оріховський повернувся на батьківщину.
Станіслав Оріховський-Роксолан — різноплановий мислитель, який виявив свої таланти у політиці, філософії, етиці, історії. У своїх творах «Про турецьку загрозу», «Хрещення русинів», «Промови славетних мужів», «Природне право» Оріховський висловлює багато цікавих, передових ідей (див.таблицю):
|
Станіслав Оріховський став одним з найвідоміших представників європейського Ренесансу.
Іов Кондзелевич Портрет Богородиця Ніжності Обличчя Мадонни
Іов Кондзелевич – майстер пензля Іов(Йов) Кондзеле́вич (1667— 1740) — талановитий український живописець, майстер іконопису, різьбяр. Його називали «українським Рафаелем».
Іов Кондзелевич-шлях до мистецтва
Про роки життя художника збереглося мало відомостей. Народився в місті Жовкві, ймовірно в родині міщанина. Талант хлопця був помічений ще в дитинстві. Його посилають на навчання. Після його закінчення, він викладає в братській школі в Луцьку. Пише на замовлення декілька світських картин і портретів, але життя відштовхує від себе юнака… Він поступає до Білостоцького монастиря. До XVIII століття цей монастир вважався оплотом православ'я і був єпископською резиденцією. Іов веде скромне життя монаха. Але саме в монастирі розгорнувся справжній талант художника Кондзелевича. |
На хресті Таємна вечеря Христос – Вседержитель
Про самого художника збереглося мало відомостей. Жив у Білостоцькому монастирі. Саме тут розгорнувся справжній талант його, як художника. Він створює іконописні картини для іконостаса, викладає у училищі при монастирі.
Далі за даними дослідників творчість митця розвивалась таким чином. У 1695 році Кондзелевич виконує кіот для Загоровського монастиря із зображеннями «Іоакима та Анни», «Трійці», «Хрещення», «Мучениці Варвари», «Архідиякона Стефана». Згодом очолив групу іконописців, що працювала над іконостасом для Скита Манявського. У цьому іконостасі, відомому тепер під назвою богородчанського, згідно з підписами та манерою письма, Кондзелевичу належать великі намісні образи «Успіння» та «Вознесіння», архангелів Михаїла та Гавриїла на дияконських дверях, «Тайної вечері», «Розп'яття», «Христа і Никодима», «Христа з самаритянкою». У 1722 році художник знову запрошується до Загоровського монастиря; брав участь у роботі над іконостасом. Йому належать ікони «Різдво Богородиці», «Введення Христа» та «Нерукотворний спас». У 1737 році майстер створив свою останню роботу «Розп'яття» для Луцького монастиря.