Лекція № 10. Події у Визвольній війні 1650-1653 років

1.Король відновлює війну

Нова військова і дипломатична підготовка

Протягом 1650 року Річ Посполита ретельно готувалася до нової війни проти української держави. На початку 1651 року, король Ян Казимир вже мав 150-тисячне військо. Воно напало на Поділля. В таких умовах, Б.Хмельницький був вимушений відновити союз з Кримським ханством, та одночасно шукати собі більш надійного союзника. Московське царство і без того обтяжене недавніми війнами на Заході, соціальними потрясіннями, заявило про гарячу підтримку боротьби українського народу, але наяву займало більше вичікувальну позицію. Правда росіяни посилали до України вогнепальну зброю, гармати, харчі. Гетьман також звертався до турецького султана. Туреччина була не проти взяти військо Запорозьке під свою протекцію, починає допомагати матеріально і дипломатично.

Нові воєнні дії

Польський король не міг змитирится з втратою великої території і відновив військові дії. Литовська армія Януша Радзивілла захопила частину земель Білорусії. На українські землі наступала армія полководців М.Потоцького і М.Калиновського. Коронний гетьман Миколай Потоцький, що повернувся з татарського полону, обіцяв воювати доти, «доки вся земля не почервоніє від козацької крові».

Б.Хмельницький завершив нову мобілізацію військ, зібравши 100 тисяч козаків. До них приєдналися 50 тисяч татар кримського хана.

10-11 лютого 1651 року відбувся бій біля містечка Красне. Більш чисельна польська армія сильним ударом зім’яла загін Данили Нечая і захопила місто. Навіть поранений Нечай люто оборонявся. Він став героєм народних пісень.

Актор О.Домогаров в ролі Богуна у фільмі «Вогнем і мечем». Актор А.Северин у ролі Я.Вишневецького

В середині лютого 1651 року поляки підійшли до Вінниці. Хоробро захищався полковник Іван Богун. Його козаки демонстрували хитру тактику й винахідливість. Влаштовували раптові оточення, засідки. Одного разу навіть зробили уявну «втечу»: панічно відступали і заманили польську кінноту на прикриті соломою і присипані снігом ополонки на кризі Бугу. Частина польських гусарів загинула, частина вимушена була відступити.

2. Важка битва під Берестечком(18-30 червня 1651 року)

Початок боїв – перевага Хмельницького

Але найбільш кривавою і масштабною стала битва під Берестечком літа 1651 року. В цей час військо Я.Казимира було сильнішим (краще озброєним, укомплектованим професійними воїнами – поляками, литовцями, німцями, французами і угорцями), але козаки, зі своїми союзниками татарами, не хотіли їм поступатися. Два тижні жаркого літа бої йшли з перемінним успіхом. Але, поки що, перевага була на боці Богдана Хмельницького.

Дуже добре проявили себе в боях козаки полковника Івана Богуна, які добре укріпили козацький табір, застосовували в боях «гуляй – городи», просуваючись поступово вперед.

Перелом в битві

29 червня 1651 року став активніше діяти князь Ярема Вишневецький, чия кіннота, під гуркіт барабанів, хоробро кинулася в атаку на козаків.

Наступного дня, польський король наказав відкрити гарматний вогонь по наступаючій татарській кінноті. Від такого інтенсивного артобстрілу, татари стали панічно тікати у степ. Були поранені сам кримський хан та полководець Тугай–Бей. Німецькі найманці - піхотинці прорвали козацькі ряди. Хмельницький наказав відступити за укріплення Пляшівського табору, а сам рушив у степ, за відступаючими татарами, щоб затримати їх.

Богдан мав гостру розмову з ханом, який відмовлявся надалі вести бої. Раптом, хан наказав полонити самого Хмельницького, а його охоронців вбити. Дехто з істориків вважає, що хан вів подвійну гру, пообіцявши королю привезти живим Хмельницького. Козацька старшина, лише через три дні, викупила Хмельницького з полону. Але, позбавлені генерального командування, не знаючи подальшого плану дій, козаки розгубилися, що спричинилося на результаті битви. Це була досить значна поразка козаків.

Актори Б.Ступка(Хмельницький), А.Фаренці(хан) та О.Домогаров(Богун) у фільмі «Вогнем і мечем»

Оборона козацького табору Іваном Богуном Десять днів обложені козаки, інколи під сильним дощем, мужньо відбивали атаки польських військових. Здійснювали й відчайдушні вилазки. З-за відсутності Хмельницького наказним гетьманом було обрано полковника Івана Богуна. Козаки відкинули ультиматум про капітуляцію. Але, через деякий час стала гостро відчуватися нестача боєприпасів, питної води. Більше стало поранених. Ситуація була майже безвихідною.

Богун розробив план порятунку з оточення. Він наказав лагодити переправу через болота річки Пляшівку. Зв’язували гілки і стовбури дерев, роблячи гаті, вимощували переправу з допомогою сідел, возів, наметів, військового спорядження. Стримуючи й відволікаючи противника, Богун вивів частину козацького війська з оточеного табору. Було врятовано 20 тисяч кіннотників й частину артилерії. Один загін козаків на переправі укріпився на маленькому острівці і захищався до кінця. Останній козак, стримуючи поляків, отримав чотирнадцять ран і не здався. Це вразило польського короля. Він обіцяв помилувати героя, але козак відповів, що про життя вже не дбає і хоче померти як воїн… Тільки за день переправи 10 липня козаки втратили до 8 тисяч чоловік. Польське військо захопило 18 гармат, скарбницю, булаву, прапор і печатку гетьмана.

Кадри з фільму «Богдан – Зіновій Хмельницький»

Додаток. Битва під Лоєвим і захоплення литовцями Києва

З півночі наступала литовська армія Я.Радзивілла. Кожне село доводилося брати з боєм, тому що багато було повсталих українських селян. 26 червня 1651 року відбулася битва під Лоєвим. Поляки і литовці зіткнулися з чернігівським козацьким загоном Мартина Небаби. Загинуло декілька тисяч козаків і сам полковник Небаба. Але Чернігів литовцям захопити не вдалося. Добре захищався й Київ під керівництвом козачого полковника Антона Ждановича. Але митрополит С.Косів і магістрат Києва умовили козаків припинити опір, побоюючись, що литовці зруйнують місто з допомогою гармат. Козаки відступили. 25 липня 1651 року Київ було захоплено і пограбовано. Спалено Поділ, в полум’ї загинула цінна бібліотека Києво-Могилянської Академії. В цей час помирає від хвороби й польсько - шляхетський герой, ненависник козаччини Ярема Вишневецький. 1 вересня литовці залишили Київ.