- •Адвокатам теперішнім і майбутнім
- •Частина перша
- •1.2. Історія української адвокатури. Судове представництво у Київській Русі у IX—XIII ст. Та характерні риси цього представництва.
- •1.3. Формування професійної адвокатури в Україні, виник нення поняття «адвокат». Пам'ятки права XIV—XVI cm. Вимоги щодо осіб, які виявили намір займатися адвокатсь кою діяльністю.
- •1.22. Припинення адвокатської діяльності. Відносини адвокатури з Міністерством юстиції та органами місцевого самоврядування. Спілки та асоціації, в які можуть об'єднуватися адвокати.
- •2.1. Основні принципи адвокатської етики згідно з Правилами адвокатської етики
- •2.3. Компетентність та сумлінність. Обов'язки адвоката з дотримання цих принципів згідно з Правилами адвокатської етики.
- •2.4. Рекламування діяльності адвокатів. Які відомості рекламного характеру щодо своєї діяльності може і які не може використовувати адвокат згідно з Правилами адвокатської етики.
- •2.6. Особи, від яких адвокат може прийняти доручення на надання правової допомоги. Забезпечення реальної згоди клієнта на надання йому допомоги певним адвокатом згідно з Правилами адвокатської етики.
- •2.5. Відносини адвоката з клієнтами. Форма та зміст угоди з клієнтом про надання правової допомоги відповідно до Правил адвокатської етики.
- •2.10. Засади прийняття доручення клієнта декількома адвокатами згідно з Правилами адвокатської етики.
- •2.11. Гонорар. Фактори, що повинні братися до уваги при визначенні розміру гонорару згідно з Правилами адвокатсь кої етики.
- •2.12. Гонорарні відносини у разі дострокового розірвання угоди. Отримання гонорару за фактично виконану правову допомогу згідно з Правилами адвокатської етики.
- •2.13. Одностороннє розірвання адвокатом чи особою угоди про надання правової допомоги згідно з Правилами адвокатської етики.
- •2Л4. Етичні аспекти відносин адвоката з клієнтом — юридичною особою згідно з Правилами адвокатської етики.
- •2.15. Етичні аспекти здійснення захисту за призначен ням. Випадки, коли адвокат може відмовитися від виконан ня захисту за дорученням згідно з Правилами адвокатської етики.
- •2.16. Етичні аспекти надання адвокатом правової допо моги малозабезпеченим громадянам згідно з Правилами адвокатської етики.
- •2.17. Відносини адвоката з судом. Дотримання адвокатом принципів незалежності та конфіденційності у цих відносинах згідно з Правилами адвокатської етики.
- •2.19. Відносини адвоката при здійсненні професійної діяльності з іншими державними органами та особами згідно з Правилами адвокатської етики.
- •2.21. Дотримання норм адвокатської етики в громад ській, науковій та публіцистичній діяльності адвоката згідно з Правилами адвокатської етики.
- •2.22. Відповідальність за порушення Правил адвокатсь кої етики згідно з Правилами адвокатської етики.
- •3.1. Захист прав людини та приведення української системи цього захисту за формою і змістом до європейського рівня.
- •3.2. Правова система України та європейська правова традиція,
- •3.3. Право на життя та обов'язок позитивних дій держави. Заборона смертної кари, питання екстрадиції та видачі правопорушників.
- •3.4. Заборона катувань, нелюдського та такого, що принижує гідність, поводження або покарання.
- •3.5. Заборона рабства та примусової праці.
- •3.6. Право на свободу і особисту недоторканність. Свобода пересування.
- •3.7. Право на справедливий судовий розгляд.
- •3.8. Заборона зворотної дії кримінального права.
- •3.9. Право на повагу до приватного життя.
- •3.10. Свобода думки, совісті і віросповідання.
- •3.11. Свобода вираження.
- •3.12. Свобода мирних зібрань та об9єднань.
- •3.13. Право на ефективний засіб захисту прав та свобод, гарантованих Конвенцією.
- •3.14. Заборона дискримінації.
- •3.15. Право власності в Європейській конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
- •3.16. Право на оскарження у кримінальних справах. Відшкодування за судову помилку.
- •3.17. Право на освіту. Право на вільні вибори.
- •3.18. Процедура розгляду справ у Європейському суді з прав людини.
- •3.19. Критерії прийнятності заяви до розгляду Європейським судом з прав людини.
- •3.20. Характеристика виняткових випадків, коли не потрібне вичерпання національних засобів захисту.
- •3.21. Виконання рішень Європейського суду з прав людини.
- •4.1. Конституція України щодо питань діяльності адвокатури. Механізми реалізації цих конституційних положень.
- •4.2. Право громадян на працю. Правова допомога, яка може бути надана адвокатом з дотримання передбаченого Конституцією права на працю.
- •4.3. Конституційні гарантії захисту честі, гідності та ділової репутації особи. Механізм правової допомоги, що може бути надана адвокатом із захисту цих прав.
- •4.4. Відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної особі органами державної влади та місцевого самоврядування. Допомога адвоката у представництві громадян у цих справах.
- •4.5. Конституційний Суд України і його повноваження. Звернення до Конституційного Суду України та порядок їх розгляду.
- •4.7. Правові засади звернення до Європейського суду з прав людини. Вимоги до складання звернення до цього Суду. Рішення Європейського суду щодо розгляду цих звернень та наслідки прийнятих рішень.
- •4.8. Право на житло згідно з Конституцією України. Правова допомога адвоката із захисту прав та законних інтересів громадян щодо дотримання цього права.
- •4.10. Правовідносини, на які поширюється і на які не поширюється юрисдикція судів. Умови призначення на посаду судді. Звільнення суддів з посади.
- •4.11. Право на освіту та охорону здоров'я. Правова допомога адвоката з дотримання зазначених конституційних гарантій громадян.
- •4.12. Соціальний захист громадян згідно з Конституцією України. Правова допомога адвоката із захисту цих прав.
- •4.13. Питання шлюбу, сім'ї, батьківства і материнства відповідно до Конституції України.
- •4.14. Громадянство України. Набуття та втрата громадянства. Нормативно-правові акти, що регулюють вирішення цих питань.
- •Запобігання виникненню випадків без громадянства.
- •Неможливості позбавлення громадянина України громадянства України.
- •Визнання права громадянина України на зміну громадянства.
- •Припинення громадянства України
- •Енциклопедичний довідник майбутнього адвоката
- •4.15. Державний устрій України. Формування парламенту* Уряду, органів місцевого самоврядування. Президент України, умови обрання, його повноваження щодо вступу законів у дію.
- •4.16. Обов'язки громадян України. Правова допомога адвоката у випадках притягнення громадян до відповідальності за порушення конституційних обов'язків.
- •4.17. Права людини згідно з Конституцією України. Захист прав людини і громадянина. Механізм реалізації цих прав.
- •4.18. Перелік прав і свобод, які регулюються винятково законами України. Порядок прийняття законів та набрання ними чинності.
- •4.19. Акти Кабінету Міністрів України, їх прийняття та результати згідно з Конституцією України. Формування та повноваження Кабінету Міністрів України.
- •4.20. Прокуратура України, її завдання, організація та порядок діяльності згідно з Конституцією України.
- •4.22. Політичні партії, громадські організації, професійні спілки. Утворення та діяльність політичних партій і громадських організацій згідно з Конституцією України.
- •5.1. Цивільна правоздатність і дієздатність. Цивільна дієздатність фізичної особи. Повна цивільна дієздатність. Правові підстави надання повної цивільної дієздатності.
- •5.2. Поняття та види правочинів. Загальні вимоги закону, дотримання яких є необхідним для чинності правочину.
- •5.3. Правові наслідки вчинення правочину малолітньою та неповнолітньою особою за межами їх цивільної дієздатності.
- •5.4. Правові наслідки вчинення правочину фізичною особою, цивільна дієздатність якої обмежена, або недієздатною особою.
- •5.5. Правові наслідки вчинення правочину під впливом обману чи насильства.
- •5.7. Поняття позовної давності. Загальна і спеціальна позовна давність. Обчислення позовної давності.
- •5.8. Поняття та види особистих немайнових прав. Спростування недостовірної інформації. Право на відшкодування майнової та моральної шкоди.
- •5.9. Право на повагу до гідності та честі, недоторканності ділової репутації. Відповідальність за порушення цих прав.
- •5.10. Право власності. Форми права власності в Україні. Підстави набуття права власності. Набувальна давність.
- •5.12. Право на особисте сільське господарство. Вирішення спорів щодо ведення особистого сільського господарства.
- •5.13. Право власника на витребування майна від добросовісного набувача. Захист права власника у суді.
- •5.14. Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду. Розмір відшкодування. Відшкодування шкоди, завданої внаслідок непереборної сили або у стані крайньої необхідності.
- •5.16. Особливості відшкодування шкоди, завданої малолітньою або неповнолітньою особою. Відшкодування шкоди, завданої кількома малолітніми або неповнолітніми особами. Підготовка справи до розгляду.
- •5.17. Особливості відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки. Наслідки відшкодування кількох джерел підвищеної небезпеки. Підготовка адвокатом справи до розгляду.
- •5.18. Способи відшкодування майнової шкоди. Врахування вини потерпілого. Порядок відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я чи смертю потерпілого.
- •5.19. Поняття та види спадкування. Право на спадкування. Усунення від спадкування. Час і місце відкриття спадщини.
- •5. Цивільне право
- •Глава 85 цк України встановлює достатньо широкий перелік прав, які має заповідач при складанні заповіту.
- •2. Право на визначення обсягу спадщини, що має спадкуватися за заповітом (ст. 1236 цк України).
- •3. Право на заповідальний відказ (ст. 1237цк України).
- •4. Право на покладення на спадкоємців інших обов'язків (ст. 1240 цк України).
- •5. Право скласти заповіт з умовою (ст. 1242 цк України).
- •7. Право на підпризначення спадкоємця (ст. 1244 цк України).
- •5.20. Підстави недійсності заповіту. Підготовка позову до суду.
- •5.21. Прийняття спадщини. Строки її прийняття. Наслідки пропущеного строку. Відмова від прийняття спадщини та її наслідки.
- •5.22. Призначення виконавця заповіту. Його повноваження. Строк чинності повноважень виконавця.
- •6.1. Дія цивільного процесуального закону в часі, просторі та по колу осіб. Межі судового розгляду.
- •6.2. Принципи цивільного процесуального права.
- •6.3. Підвідомчість та підсудність цивільних справ. Види підвідомчості та підсудності.
- •6.5. Забезпечення позову і забезпечення доказів. Діяльність адвоката з цих питань.
- •6.7. Судові витрати. Їх види. Звільнення від судових витрат. Розподіл судових витрат між сторонами у цивільній справі.
- •6.8. Процесуальні строки. Судові виклики і повідомлення.
- •6.9. Сторони в цивільному процесі, їх права. Треті особи. Представники сторін і третіх осіб.
- •6.10. Пред'явлення позову. Зустрічний позов. Підготовка та подання позову. Надання правової допомоги стороні з цих питань адвокатом.
- •6.13. Рішення суду. Законність і обґрунтованість судових рішень у цивільних справах. Аналіз адвокатом рішення у цивільній справі.
- •6.15. Встановлення неправильності запису в книгах реєстрації актів громадянського стану. Зміст заяви. Робо та адвоката у таких справах.
- •3) Пов'язані з проведенням огляду доказів за місцем
- •6.18. Право касаційного оскарження рішень. Строки оскарження. Форма і зміст касаційної скарги. Пояснення на касаційну скаргу. Методика складення касаційної скарги. Порядок її подання.
- •6.19. Пояснення на апеляційну та касаційну скарги. Порядок та строки їх принесення.
- •6.20. Перегляд судових рішень у зв'язку з нововиявленими та винятковими обставинами. Надання адвокатом право вої допомоги у таких справах.
- •6.21. Виконання судових рішень. Надання адвокатом юридичної допомоги сторонам на цій стадії.
- •8.22. Зупинення та закриття провадження у справі. Залишення заяви без розгляду. Надання адвокатом правової допомоги у таких ситуаціях.
- •7.1. Поняття злочину. Класифікація злочинів. Відмежування злочину від проступку та діянь, що не становлять суспільної небезпеки.
- •7.2. Скоєння навмисного злочину та злочину з необережності. Доводи, що подаються адвокатами на підтвердження правової позиції про вчинення злочину.
- •7.3. Закінчений та незакінчений злочин. Готування до злочину та замах на злочин. Добровільна відмова від вчинення злочину.
- •7.5. Необхідна оборона та крайня необхідність. Переви-щення меж необхідної оборони. Уявна оборона. Діяння, повуязане з ризиком. Захист у таких справах.
- •7.6. Поняття співучасті. Види співучасників. Відмежування співучасті від приховування та неповідомлення про підготовлений або вчинений злочин. Кримінальна відповідальність співучасників.
- •7.7. Поняття покарання та його мета. Види покарань. Основні та додаткові покарання.
- •7.8. Арешт, обмеження волі, позбавлення волі на певний строк. Довічне позбавлення волі.
- •7.9. Відповідальність за злочини, пов'язані з використан-ням транспортних засобів. Методика роботи адвоката у таких справах.
- •7.16. Кваліфікуючі ознаки злочинів проти власності: крадіжка, грабіж, розбій, вимагання, шахрайство та розмежування між ними.
- •7.19. Зловживання владою або службовим становищем. Поняття службової особи. Службова діяльність.
- •7.20. Відповідальність за хабарництво. Одержання та давання хабара. Вимагання та провокація хабара. Захисту справах про хабарництво.
- •7.21. Відповідальність за злочини проти правосуддя. Порушення права на захист. Розголошення даних судового слідства або дізнання.
- •7.22. Військові злочини. Захист у справах про військові злочини.
- •8.2. Участь адвоката у слідчих діях. Сутність, методика, значення, тактика. Оскарження адвокатами дій слідчого.
- •8.3. Дізнання у кримінальному процесі. Захисник і захист у цій стадії процесу.
- •8.6. Докази у кримінальній справі. Права адвоката зі збирання та подання відомостей про факти, що можуть бути використані як докази у справі, і збирання ним таких відомостей.
- •8.7. Судова експертиза як доказ у кримінальній справі. Робота адвоката з експертами та експертизою.
- •8.8. Допит як спосіб доказування. Ведення адвокатом допиту в суді підсудного, потерпілих, свідків, експертів, спеціалістів.
- •8.9. Адвокат — представник потерпілого, цивільного позивача та відповідача у кримінальній справі. Цивільний позов у кримінальній справі.
- •8.13. Робота адвоката при виконанні вимог ст. 218 кпк України. Правовий режим, методика ознайомлення з кримінальною справою, клопотання захисника про виконання вимог ст. 218 кпк України.
- •8.16. Захисна промова адвоката. Підготовка та методика її проголошення.
- •8.17. Протокол судового засідання. Термін виготовлення протоколу та порядок подання на нього зауважень і їх розгляд. Правове значення протоколу судового засідання.
- •8.19. Пояснення адвоката в апеляційній інстанції та їх відмінність від захисної промови у суді першої інстанції.
- •8.21. Строки у кримінальному процесі. Специфіка роботи адвоката у питаннях застосування строків у кримінальному процесі.
- •8.22. Скасування вироків за винятковими обставинами. Забезпечення права на захист у таких ситуаціях. Підготовка адвокатом клопотання про перевірку справи за винятковими обставинами.
- •1. Історія адвокатури. Правове становище адвокатури
- •У двох частинах
- •Видавничий Дім «Ін Юре»
4.8. Право на житло згідно з Конституцією України. Правова допомога адвоката із захисту прав та законних інтересів громадян щодо дотримання цього права.
Стаття 47 Конституції України гарантує кожному право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду.
Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону.
Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.
Крім того, відповідно до ст. 48 Основного Закону нашої держави, кожен має право на достатній життєвий рівень для себе і своєї сім'ї, що включає достатнє харчування, одяг, житло.
Право громадян на житло закріплює також ст. 1 Житлового кодексу України (далі — ЖК України).
Основними формами реалізації конституційного права на житло є:
будівництво житла;
придбання житла у власність;
оренда житла;
безкоштовне отримання житла.
Придбання житла у власність здійснюється відповідно до цивільного законодавства України на підставі договорів купівлі-продажу, дарування, довічного утримання, а також на підставі отримання житла у спадщину.
Так, за договором довічного утримання (догляду) одна сторона (відчужувач) передає другій стороні (набувачеві) у власність житловий будинок, квартиру або їх частину, інше нерухоме майно або рухоме майно, яке має значну цінність, взамін чого набувач зобов'язується забезпечувати відчужувача утриманням та (або) доглядом довічно (ст. 744 Цивільного кодексу України (далі — ЦК України)).
Глава 59 ЦК України, регламентує порядок найму (оренди) житла. Відповідно до ст. 810 ЦК України за договором найму (оренди) житла одна сторона — власник житла (наймодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (наймачеві) житло для проживання у ньому на певний строк за плату.
Зазначеною главою ЦК України регулюється, насамперед, порядок, умови укладення та припинення договору найму житла, що є об'єктом приватної влас-
280
4. Конституційне законодавство
ності, оскільки підстави, умови, порядок укладення та припинення договору найму житла, що є об'єктом права державної або комунальної власності, встановлюються законом. До договору найму житла, крім найму житла, що є об'єктом права державної або комунальної власності, застосовуються положення Цивільного кодексу України, якщо інше не встановлено законом.
Договір найму житла укладається у письмовій формі.
Предметом договору найму житла можуть бути помешкання, зокрема квартира або її частина, житловий будинок або його частина. Помешкання має бути придатним для постійного проживання у ньому. Наймач житла у багатоквартирному житловому будинку має право користування майном, що обслуговує будинок.
Сторонами у договорі найму житла можуть бути фізичні та юридичні особи. Якщо наймачем є юридична особа, вона може використовувати житло лише для проживання у ньому фізичних осіб. У разі зміни власника житла, переданого у найм, до нового власника переходять права та обов'язки наймодавця.
Наймач зобов'язаний використовувати житло лише для проживання у ньому, забезпечувати збереження житла та підтримувати його в належному стані. Наймач не має права провадити перевлаштування та реконструкцію житла без згоди наймодавця.
Наймач зобов'язаний своєчасно вносити плату за житло. Наймач зобов'язаний самостійно вносити плату за комунальні послуги, якщо інше не встановлено договором найму.
Відповідно до ст. 61 ЖК України, користування жилим приміщенням у будинках державного і громадського житлового фонду здійснюється відповідно до договору найму жилого приміщення.
Договір найму жилого приміщення в будинках державного і громадського житлового фонду укладається в письмовій формі на підставі ордера на жиле приміщення між наймодавцем — житлово-експлуатаційною організацією (а в разі її відсутності — відповідним підприємством, установою, організацією) і наймачем — громадянином, на ім'я якого видано ордер.
Предметом договору найму жилого приміщення в будинках державного і громадського житлового фонду є окрема квартира або інше ізольоване жиле приміщення, що складається з однієї чи кількох кімнат, а також одноквартирний жилий будинок.
Важливою гарантією конституційного права на житло є можливість приватизації житла. Правові основи приватизації житла, що знаходиться в державній власності, його подальшого використання і утримання визначає Закон України «Про приватизацію державного житлового фонду» (прийнятий Верховною Радою України 19 червня 1992 р.).
Відповідно до цього Закону, метою приватизації державного житлового фонду є створення умов для здійснення права громадян на вільний вибір способу задоволення потреб у житлі, залучення громадян до участі в утриманні і збереженні існуючого житла та формування ринкових відносин.
Приватизація державного житлового фонду — це відчуження квартир (будинків), кімнат у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів, та належних до них господарських споруд і приміщень (підвалів, сараїв і т.ін.) державного житлового фонду на користь громадян України.
Державний житловий фонд — це житловий фонд місцевих Рад народних депутатів та житловий фонд, який знаходиться у повному господарському віданні чи оперативному управлінні державних підприємств, організацій, установ.
281
Енциклопедичний довідник майбутнього адвоката
До об'єктів приватизації належать квартири багатоквартирних будинків, одноквартирні будинки, кімнати у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів (далі — квартири (будинки)), які використовуються громадянами на умовах найму.
Не підлягають приватизації: квартири-музеї; квартири (будинки), розташовані на територіях закритих військових поселень, підприємств, установ і організацій, природних та біосферних заповідників, національних парків, ботанічних садів, дендрологічних, зоологічних, регіональних ландшафтних парків, парків-пам'яток садово-паркового мистецтва, історико-культурних заповідників, му-зеїв-заповідників; кімнати в гуртожитках; квартири (будинки), які перебувають в аварійному стані (в яких неможливо забезпечити безпечне проживання людей); квартири (кімнати, будинки), віднесені у встановленому порядку до числа службових, а також квартири (будинки), розташовані в зоні безумовного (обов'язкового) відселення, забрудненій внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС.
4.9. Оскарження до суду рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, місцевого самоврядування, посадових та службових осіб. Правові підстави для виконання адвокатом доручень із захисту порушення вказаних дій.
Оскарження до суду рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, місцевого самоврядування, посадових та службових осіб відбувається у порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України.
До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;
з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
безсторонньо (неупереджено);
добросовісно;
розсудливо;
з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;
пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку. Компетенція адміністративних судів поширюється на:
спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності;
спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби;
282
4. Конституційне законодавство
спори між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень, а також спори, які виникають з приводу укладання та виконання адміністративних договорів;
спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених законом;
спори щодо правовідносин, пов'язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму.
Компетенція адміністративних судів не поширюється на публічно-правові справи:
що віднесені до юрисдикції Конституційного Суду України;
що належить вирішувати в порядку кримінального судочинства;
про накладення адміністративних стягнень;
щодо відносин, які відповідно до закону, статуту (положення) об'єднання громадян віднесені до його внутрішньої діяльності або виключної компетенції.
До адміністративного суду має право звернутися з адміністративним позовом особа, яка вважає, що порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин. Суб'єкт владних повноважень має право звернутися до адміністративного суду у випадках, встановлених законом.
