- •Адвокатам теперішнім і майбутнім
- •Частина перша
- •1.2. Історія української адвокатури. Судове представництво у Київській Русі у IX—XIII ст. Та характерні риси цього представництва.
- •1.3. Формування професійної адвокатури в Україні, виник нення поняття «адвокат». Пам'ятки права XIV—XVI cm. Вимоги щодо осіб, які виявили намір займатися адвокатсь кою діяльністю.
- •1.22. Припинення адвокатської діяльності. Відносини адвокатури з Міністерством юстиції та органами місцевого самоврядування. Спілки та асоціації, в які можуть об'єднуватися адвокати.
- •2.1. Основні принципи адвокатської етики згідно з Правилами адвокатської етики
- •2.3. Компетентність та сумлінність. Обов'язки адвоката з дотримання цих принципів згідно з Правилами адвокатської етики.
- •2.4. Рекламування діяльності адвокатів. Які відомості рекламного характеру щодо своєї діяльності може і які не може використовувати адвокат згідно з Правилами адвокатської етики.
- •2.6. Особи, від яких адвокат може прийняти доручення на надання правової допомоги. Забезпечення реальної згоди клієнта на надання йому допомоги певним адвокатом згідно з Правилами адвокатської етики.
- •2.5. Відносини адвоката з клієнтами. Форма та зміст угоди з клієнтом про надання правової допомоги відповідно до Правил адвокатської етики.
- •2.10. Засади прийняття доручення клієнта декількома адвокатами згідно з Правилами адвокатської етики.
- •2.11. Гонорар. Фактори, що повинні братися до уваги при визначенні розміру гонорару згідно з Правилами адвокатсь кої етики.
- •2.12. Гонорарні відносини у разі дострокового розірвання угоди. Отримання гонорару за фактично виконану правову допомогу згідно з Правилами адвокатської етики.
- •2.13. Одностороннє розірвання адвокатом чи особою угоди про надання правової допомоги згідно з Правилами адвокатської етики.
- •2Л4. Етичні аспекти відносин адвоката з клієнтом — юридичною особою згідно з Правилами адвокатської етики.
- •2.15. Етичні аспекти здійснення захисту за призначен ням. Випадки, коли адвокат може відмовитися від виконан ня захисту за дорученням згідно з Правилами адвокатської етики.
- •2.16. Етичні аспекти надання адвокатом правової допо моги малозабезпеченим громадянам згідно з Правилами адвокатської етики.
- •2.17. Відносини адвоката з судом. Дотримання адвокатом принципів незалежності та конфіденційності у цих відносинах згідно з Правилами адвокатської етики.
- •2.19. Відносини адвоката при здійсненні професійної діяльності з іншими державними органами та особами згідно з Правилами адвокатської етики.
- •2.21. Дотримання норм адвокатської етики в громад ській, науковій та публіцистичній діяльності адвоката згідно з Правилами адвокатської етики.
- •2.22. Відповідальність за порушення Правил адвокатсь кої етики згідно з Правилами адвокатської етики.
- •3.1. Захист прав людини та приведення української системи цього захисту за формою і змістом до європейського рівня.
- •3.2. Правова система України та європейська правова традиція,
- •3.3. Право на життя та обов'язок позитивних дій держави. Заборона смертної кари, питання екстрадиції та видачі правопорушників.
- •3.4. Заборона катувань, нелюдського та такого, що принижує гідність, поводження або покарання.
- •3.5. Заборона рабства та примусової праці.
- •3.6. Право на свободу і особисту недоторканність. Свобода пересування.
- •3.7. Право на справедливий судовий розгляд.
- •3.8. Заборона зворотної дії кримінального права.
- •3.9. Право на повагу до приватного життя.
- •3.10. Свобода думки, совісті і віросповідання.
- •3.11. Свобода вираження.
- •3.12. Свобода мирних зібрань та об9єднань.
- •3.13. Право на ефективний засіб захисту прав та свобод, гарантованих Конвенцією.
- •3.14. Заборона дискримінації.
- •3.15. Право власності в Європейській конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
- •3.16. Право на оскарження у кримінальних справах. Відшкодування за судову помилку.
- •3.17. Право на освіту. Право на вільні вибори.
- •3.18. Процедура розгляду справ у Європейському суді з прав людини.
- •3.19. Критерії прийнятності заяви до розгляду Європейським судом з прав людини.
- •3.20. Характеристика виняткових випадків, коли не потрібне вичерпання національних засобів захисту.
- •3.21. Виконання рішень Європейського суду з прав людини.
- •4.1. Конституція України щодо питань діяльності адвокатури. Механізми реалізації цих конституційних положень.
- •4.2. Право громадян на працю. Правова допомога, яка може бути надана адвокатом з дотримання передбаченого Конституцією права на працю.
- •4.3. Конституційні гарантії захисту честі, гідності та ділової репутації особи. Механізм правової допомоги, що може бути надана адвокатом із захисту цих прав.
- •4.4. Відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної особі органами державної влади та місцевого самоврядування. Допомога адвоката у представництві громадян у цих справах.
- •4.5. Конституційний Суд України і його повноваження. Звернення до Конституційного Суду України та порядок їх розгляду.
- •4.7. Правові засади звернення до Європейського суду з прав людини. Вимоги до складання звернення до цього Суду. Рішення Європейського суду щодо розгляду цих звернень та наслідки прийнятих рішень.
- •4.8. Право на житло згідно з Конституцією України. Правова допомога адвоката із захисту прав та законних інтересів громадян щодо дотримання цього права.
- •4.10. Правовідносини, на які поширюється і на які не поширюється юрисдикція судів. Умови призначення на посаду судді. Звільнення суддів з посади.
- •4.11. Право на освіту та охорону здоров'я. Правова допомога адвоката з дотримання зазначених конституційних гарантій громадян.
- •4.12. Соціальний захист громадян згідно з Конституцією України. Правова допомога адвоката із захисту цих прав.
- •4.13. Питання шлюбу, сім'ї, батьківства і материнства відповідно до Конституції України.
- •4.14. Громадянство України. Набуття та втрата громадянства. Нормативно-правові акти, що регулюють вирішення цих питань.
- •Запобігання виникненню випадків без громадянства.
- •Неможливості позбавлення громадянина України громадянства України.
- •Визнання права громадянина України на зміну громадянства.
- •Припинення громадянства України
- •Енциклопедичний довідник майбутнього адвоката
- •4.15. Державний устрій України. Формування парламенту* Уряду, органів місцевого самоврядування. Президент України, умови обрання, його повноваження щодо вступу законів у дію.
- •4.16. Обов'язки громадян України. Правова допомога адвоката у випадках притягнення громадян до відповідальності за порушення конституційних обов'язків.
- •4.17. Права людини згідно з Конституцією України. Захист прав людини і громадянина. Механізм реалізації цих прав.
- •4.18. Перелік прав і свобод, які регулюються винятково законами України. Порядок прийняття законів та набрання ними чинності.
- •4.19. Акти Кабінету Міністрів України, їх прийняття та результати згідно з Конституцією України. Формування та повноваження Кабінету Міністрів України.
- •4.20. Прокуратура України, її завдання, організація та порядок діяльності згідно з Конституцією України.
- •4.22. Політичні партії, громадські організації, професійні спілки. Утворення та діяльність політичних партій і громадських організацій згідно з Конституцією України.
- •5.1. Цивільна правоздатність і дієздатність. Цивільна дієздатність фізичної особи. Повна цивільна дієздатність. Правові підстави надання повної цивільної дієздатності.
- •5.2. Поняття та види правочинів. Загальні вимоги закону, дотримання яких є необхідним для чинності правочину.
- •5.3. Правові наслідки вчинення правочину малолітньою та неповнолітньою особою за межами їх цивільної дієздатності.
- •5.4. Правові наслідки вчинення правочину фізичною особою, цивільна дієздатність якої обмежена, або недієздатною особою.
- •5.5. Правові наслідки вчинення правочину під впливом обману чи насильства.
- •5.7. Поняття позовної давності. Загальна і спеціальна позовна давність. Обчислення позовної давності.
- •5.8. Поняття та види особистих немайнових прав. Спростування недостовірної інформації. Право на відшкодування майнової та моральної шкоди.
- •5.9. Право на повагу до гідності та честі, недоторканності ділової репутації. Відповідальність за порушення цих прав.
- •5.10. Право власності. Форми права власності в Україні. Підстави набуття права власності. Набувальна давність.
- •5.12. Право на особисте сільське господарство. Вирішення спорів щодо ведення особистого сільського господарства.
- •5.13. Право власника на витребування майна від добросовісного набувача. Захист права власника у суді.
- •5.14. Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду. Розмір відшкодування. Відшкодування шкоди, завданої внаслідок непереборної сили або у стані крайньої необхідності.
- •5.16. Особливості відшкодування шкоди, завданої малолітньою або неповнолітньою особою. Відшкодування шкоди, завданої кількома малолітніми або неповнолітніми особами. Підготовка справи до розгляду.
- •5.17. Особливості відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки. Наслідки відшкодування кількох джерел підвищеної небезпеки. Підготовка адвокатом справи до розгляду.
- •5.18. Способи відшкодування майнової шкоди. Врахування вини потерпілого. Порядок відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я чи смертю потерпілого.
- •5.19. Поняття та види спадкування. Право на спадкування. Усунення від спадкування. Час і місце відкриття спадщини.
- •5. Цивільне право
- •Глава 85 цк України встановлює достатньо широкий перелік прав, які має заповідач при складанні заповіту.
- •2. Право на визначення обсягу спадщини, що має спадкуватися за заповітом (ст. 1236 цк України).
- •3. Право на заповідальний відказ (ст. 1237цк України).
- •4. Право на покладення на спадкоємців інших обов'язків (ст. 1240 цк України).
- •5. Право скласти заповіт з умовою (ст. 1242 цк України).
- •7. Право на підпризначення спадкоємця (ст. 1244 цк України).
- •5.20. Підстави недійсності заповіту. Підготовка позову до суду.
- •5.21. Прийняття спадщини. Строки її прийняття. Наслідки пропущеного строку. Відмова від прийняття спадщини та її наслідки.
- •5.22. Призначення виконавця заповіту. Його повноваження. Строк чинності повноважень виконавця.
- •6.1. Дія цивільного процесуального закону в часі, просторі та по колу осіб. Межі судового розгляду.
- •6.2. Принципи цивільного процесуального права.
- •6.3. Підвідомчість та підсудність цивільних справ. Види підвідомчості та підсудності.
- •6.5. Забезпечення позову і забезпечення доказів. Діяльність адвоката з цих питань.
- •6.7. Судові витрати. Їх види. Звільнення від судових витрат. Розподіл судових витрат між сторонами у цивільній справі.
- •6.8. Процесуальні строки. Судові виклики і повідомлення.
- •6.9. Сторони в цивільному процесі, їх права. Треті особи. Представники сторін і третіх осіб.
- •6.10. Пред'явлення позову. Зустрічний позов. Підготовка та подання позову. Надання правової допомоги стороні з цих питань адвокатом.
- •6.13. Рішення суду. Законність і обґрунтованість судових рішень у цивільних справах. Аналіз адвокатом рішення у цивільній справі.
- •6.15. Встановлення неправильності запису в книгах реєстрації актів громадянського стану. Зміст заяви. Робо та адвоката у таких справах.
- •3) Пов'язані з проведенням огляду доказів за місцем
- •6.18. Право касаційного оскарження рішень. Строки оскарження. Форма і зміст касаційної скарги. Пояснення на касаційну скаргу. Методика складення касаційної скарги. Порядок її подання.
- •6.19. Пояснення на апеляційну та касаційну скарги. Порядок та строки їх принесення.
- •6.20. Перегляд судових рішень у зв'язку з нововиявленими та винятковими обставинами. Надання адвокатом право вої допомоги у таких справах.
- •6.21. Виконання судових рішень. Надання адвокатом юридичної допомоги сторонам на цій стадії.
- •8.22. Зупинення та закриття провадження у справі. Залишення заяви без розгляду. Надання адвокатом правової допомоги у таких ситуаціях.
- •7.1. Поняття злочину. Класифікація злочинів. Відмежування злочину від проступку та діянь, що не становлять суспільної небезпеки.
- •7.2. Скоєння навмисного злочину та злочину з необережності. Доводи, що подаються адвокатами на підтвердження правової позиції про вчинення злочину.
- •7.3. Закінчений та незакінчений злочин. Готування до злочину та замах на злочин. Добровільна відмова від вчинення злочину.
- •7.5. Необхідна оборона та крайня необхідність. Переви-щення меж необхідної оборони. Уявна оборона. Діяння, повуязане з ризиком. Захист у таких справах.
- •7.6. Поняття співучасті. Види співучасників. Відмежування співучасті від приховування та неповідомлення про підготовлений або вчинений злочин. Кримінальна відповідальність співучасників.
- •7.7. Поняття покарання та його мета. Види покарань. Основні та додаткові покарання.
- •7.8. Арешт, обмеження волі, позбавлення волі на певний строк. Довічне позбавлення волі.
- •7.9. Відповідальність за злочини, пов'язані з використан-ням транспортних засобів. Методика роботи адвоката у таких справах.
- •7.16. Кваліфікуючі ознаки злочинів проти власності: крадіжка, грабіж, розбій, вимагання, шахрайство та розмежування між ними.
- •7.19. Зловживання владою або службовим становищем. Поняття службової особи. Службова діяльність.
- •7.20. Відповідальність за хабарництво. Одержання та давання хабара. Вимагання та провокація хабара. Захисту справах про хабарництво.
- •7.21. Відповідальність за злочини проти правосуддя. Порушення права на захист. Розголошення даних судового слідства або дізнання.
- •7.22. Військові злочини. Захист у справах про військові злочини.
- •8.2. Участь адвоката у слідчих діях. Сутність, методика, значення, тактика. Оскарження адвокатами дій слідчого.
- •8.3. Дізнання у кримінальному процесі. Захисник і захист у цій стадії процесу.
- •8.6. Докази у кримінальній справі. Права адвоката зі збирання та подання відомостей про факти, що можуть бути використані як докази у справі, і збирання ним таких відомостей.
- •8.7. Судова експертиза як доказ у кримінальній справі. Робота адвоката з експертами та експертизою.
- •8.8. Допит як спосіб доказування. Ведення адвокатом допиту в суді підсудного, потерпілих, свідків, експертів, спеціалістів.
- •8.9. Адвокат — представник потерпілого, цивільного позивача та відповідача у кримінальній справі. Цивільний позов у кримінальній справі.
- •8.13. Робота адвоката при виконанні вимог ст. 218 кпк України. Правовий режим, методика ознайомлення з кримінальною справою, клопотання захисника про виконання вимог ст. 218 кпк України.
- •8.16. Захисна промова адвоката. Підготовка та методика її проголошення.
- •8.17. Протокол судового засідання. Термін виготовлення протоколу та порядок подання на нього зауважень і їх розгляд. Правове значення протоколу судового засідання.
- •8.19. Пояснення адвоката в апеляційній інстанції та їх відмінність від захисної промови у суді першої інстанції.
- •8.21. Строки у кримінальному процесі. Специфіка роботи адвоката у питаннях застосування строків у кримінальному процесі.
- •8.22. Скасування вироків за винятковими обставинами. Забезпечення права на захист у таких ситуаціях. Підготовка адвокатом клопотання про перевірку справи за винятковими обставинами.
- •1. Історія адвокатури. Правове становище адвокатури
- •У двох частинах
- •Видавничий Дім «Ін Юре»
5.8. Поняття та види особистих немайнових прав. Спростування недостовірної інформації. Право на відшкодування майнової та моральної шкоди.
Особисті немайнові права. Право фізичної особи на інформацію. Таємниця власної кореспонденції. Судовий захист особистих немайнових прав.
Структура чинного ЦК України включає Книгу II, що має назву «Особисті немайнові права фізичної особи». По-перше, це є новелою порівняно з раніше чинним ЦК УРСР 1963 р. По-друге, регулювання особистих немайнових прав ЦК України є логічним продовженням відповідних положень Конституції України, в тому числі положення про те, що людина в Україні є найвищою соціальною цінністю.
Особисті немайнові права — це такі права, що належать кожній фізичній особі від народження або за законом, тісно пов'язані із фізичною особою та не мають економічного змісту.
Фізична особа володіє особистими немайновими правами довічно, вона не може відмовитися від них та не може бути позбавлена цих прав (ст. 269 ЦК України).
Основні риси особистих немайнових прав фізичної особи:
належать кожній фізичній особі від народження або за законом. Підставою їх виникнення є певні юридичні факти (факт народження, факт досягнення певного віку, інші юридичні факти, передбачені законом). Незважаючи на те, що більшість особистих немайнових прав належить фізичній особі від народження, виникнення деяких закон пов'язує саме із настанням певних життєвих обставин. Наприклад, право на зміну імені має особа, яка досягла 16 років;
тісно пов'язані із фізичною особою, є природними та не можуть бути відчужені;
3) не мають економічного змісту. Вартість особистих немайнових прав у грошовому еквіваленті визначити неможливо;
4) належать фізичній особі довічно.
Види особистих немайнових прав закріплені у Конституції України, конкретизовані у ЦК України та деяких інших законодавчих актах. Перелік особистих немайнових прав, які встановлені Конституцією України, Цивільним кодексом України та іншими законами, не є вичерпним, включає тільки основні особисті немайнові права, що мають надзвичайно важливе значення у житті кожної особи.
Орієнтовний перелік особистих немайнових прав викладений у ч. 1 ст. 270 ЦК України. Так, відповідно до Конституції України, фізична особа має право на життя, право на охорону здоров'я, право на безпечне для життя і здоров'я довкілля, право на свободу та особисту недоторканність, право на недоторканність особистого і сімейного життя, право на повагу до гідності та честі, право на таємницю листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції, право на недоторканність житла, право на вільний вибір місця проживання та на свободу пересування, право на свободу літературної, художньої, наукової і технічної творчості.
ЦК України виділяє дві категорії (групи) особистих немайнових прав:
— особисті немайнові права, що забезпечують природне існування фізичної особи (глава 21 ЦК України). Виділення цієї категорії пов'язане з тим, що люди-
365
Енциклопедичний довідник майбутнього адвоката
на є біологічною істотою, для фізичного існування якої необхідні найважливіші природні права;
— особисті немайнові права, що забезпечують соціальне буття фізичної особи (глава 22 ЦК України). Ця категорія прав пов'язана із тим, що кожна людина жи ве у суспільстві, і це обумовлює виникнення інших особистих немайнових прав.
До особистих немайнових прав, що забезпечують природне існування фізичної особи, належать:
право на життя (ст. 281 ЦК України);
право на усунення небезпеки, яка загрожує життю і здоров'я (ст. 282 ЦК України);
право на охорону здоров'ю (ст. 283 ЦК України);
право на медичну допомогу (ст. 284 ЦК України);
право на інформацію про стан свого здоров'я (ст. 285 ЦК України);
право на таємницю про стан здоров'я (ст. 286 ЦК України);
право на свободу (ст. 288 ЦК України);
право на особисту недоторканність (ст. 289 ЦК України);
право на донорство (ст. 290 ЦК України);
право на сім'ю (ст. 291 ЦК України);
право малолітньої, неповнолітньої особи на опіку або піклування (ст. 292 ЦК України);
право на безпечне для життя і здоров'я довкілля (ст. 293 ЦК України);
право фізичної особи, яка перебуває на стаціонарному лікування у закладі охорони здоров'я на допуск до неї інших медичних працівників, членів сім'ї, опікуна, піклувальника, нотаріуса, адвоката, священнослужителя для відправлення богослужіння та релігійного обряду (ст. 287 ЦК України).
До особистих немайнових прав, що забезпечують соціальне буття фізичної особи, відносяться:
право на ім'я (ст. 294 ЦК України);
право на зміну імені (ст. 295 ЦК України);
право на використання імені (ст. 296 ЦК України);
право на повагу до гідності та честі (ст. 297 ЦК України);
право на недоторканність ділової репутації (ст. 299 ЦК України);
право на індивідуальність (ст. 300 ЦК України);
право на особисте життя та його таємницю (ст. 301 ЦК України);
право на інформацію (ст. 302 ЦК України);
право на особисті папери та на розпоряджання особистими паперами (статті 303, 304 ЦК України);
право на ознайомлення з особистими паперами, які передані до фонду бібліотек або архівів (ст. 305 ЦК України);
право на таємницю кореспонденції (ст. 306 ЦК України);
право на захист інтересів при проведенні фото-, кіно-, теле- та відеозйомок (ст. 307 ЦК України);
право на свободу літературної, художньої, наукової і технічної творчості (ст. 309 ЦК України);
право на місце проживання (ст. 310 ЦК України);
право на недоторканність житла (ст. 311 ЦК України);
право на вибір роду занять (ст. 312 ЦК України);
право на свободу пересування (ст. 313 ЦК України);
право на свободу об'єднання у політичні партії або громадські організації (ст. 314 ЦК України);
366
5. Цивільне право
— право на мирні зібрання (ст. 315 ЦК України).
За загальним правилом, фізична особа самостійно здійснює особисті немай-нові права. Однак в окремих випадках в інтересах малолітніх, неповнолітніх, а також повнолітніх фізичних осіб, які за віком або станом здоров'я не можуть самостійно здійснювати свої особисті немайнові права, їхні права здійснюють батьки (усиновлювачі), опікуни, піклувальники (ст. 272 ЦК України).
Слід розрізняти такі поняття, як неможливість самостійно здійснювати особисті немайнові права та передача таких прав іншим особам. У випадку, коли замість особи, яка не може самостійно здійснювати особисті немайнові права, такі права здійснює інша особа відповідно до закону, то передача прав не відбувається. Батьки (усиновлювачі), опікуни, піклувальники здійснюють відповідні особисті немайнові права не для себе, а для осіб — носіїв таких прав.
Фізична особа має право вимагати від посадових і службових осіб вчинення відповідних дій, спрямованих на забезпечення здійснення нею особистих немай-нових прав.
Здійснення особистих немайнових прав фізичною особою забезпечують в межах своїх повноважень органи державної влади, органи влади Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування (ч. 1 ст. 273 ЦК України).
Юридичні особи, їх працівники, окремі фізичні особи, професійні обов'язки яких стосуються особистих немайнових прав фізичної особи, зобов'язані утримуватися від дій, якими ці права можуть бути порушені.
Діяльність фізичних та юридичних осіб не може порушувати особисті немайнові права.
Важливою гарантією здійснення особистих немайнових прав фізичної особи є можливість захисту таких прав від протиправних посягань інших осіб (ст. 275 ЦК України). Одним із способів захисту особистих немайнових прав є поновлення таких прав. Стаття 276 ЦК України передбачає, що орган державної влади, орган влади АРК, орган місцевого самоврядування, фізична особа, рішеннями, діями або бездіяльністю яких порушено особисте немайнове право фізичної особи, зобов'язані вчинити необхідні дії для його поновлення. Якщо такі дії не вчиняються, рішення щодо поновлення порушеного права, а також відшкодування моральної шкоди, завданої його порушенням, може постановити суд.
Фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім'ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації. Право на відповідь, а також на спростування недостовірної інформації щодо особи, яка померла, належить членам її сім'ї, близьким родичам та іншим заінтересованим особам. Негативна інформація, поширена про особу, вважається недостовірною, якщо особа, яка її поширила, не доведе протилежного. Спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила інформацію. Поширювачем інформації, яку подає посадова чи службова особа при виконанні своїх посадових (службових) обов'язків, вважається юридична особа, у якій вона працює.
Якщо особа, яка поширила недостовірну інформацію, невідома, фізична особа, право якої порушено, може звернутися до суду із заявою про встановлення факту недостовірності цієї інформації та її спростування.
Якщо недостовірна інформація міститься у документі, який прийняла (видала) юридична особа, цей документ має бути відкликаний.
Фізична особа, особисті немайнові права якої порушено у друкованих або інших засобах масової інформації, має право на відповідь, а також на спростуван-
367
Енциклопедичний довідник майбутнього адвоката
ня недостовірної інформації у тому ж засобі масової інформації в порядку, встановленому законом.
Якщо відповідь та спростування у тому ж засобі масової інформації є неможливими у зв'язку з його припиненням, така відповідь та спростування мають бути оприлюднені в іншому засобі масової інформації, за рахунок особи, яка поширила недостовірну інформацію.
Спростування недостовірної інформації здійснюється незалежно від вини особи, яка її поширила. Спростування недостовірної інформації здійснюється у такий же спосіб, у який вона була поширена.
Якщо особисте немайнове право фізичної особи порушене у газеті, книзі, кінофільмі, теле-, радіопередачі тощо, які готуються до випуску у світ, суд може заборонити розповсюдження відповідної інформації.
Якщо особисте немайнове право фізичної особи порушене в номері (випуску) газети, книзі, кінофільмі, теле-, радіопередачі тощо, які випущені у світ, суд може заборонити (припинити) їх розповсюдження до усунення цього порушення, а якщо усунення порушення неможливе, — вилучити тираж газети, книги тощо з метою його знищення.
Якщо особа, яку суд зобов'язав вчинити відповідні дії для усунення порушення особистого немайнового права, ухиляється від виконання судового рішення, на неї може бути накладено штраф відповідно до Цивільного процесуального кодексу України. Сплата штрафу не звільняє особу від обов'язку виконати рішення суду.
Якщо фізичній особі внаслідок порушення її особистого немайнового права завдано майнової та (або) моральної шкоди, ця шкода підлягає відшкодуванню.
Фізична особа має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію.
Збирання, зберігання, використання і поширення інформації про особисте життя фізичної особи без її згоди не допускаються, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.
Фізична особа, яка поширює інформацію, зобов'язана переконатися в її достовірності. Фізична особа, яка поширює інформацію, отриману з офіційних джерел (інформація органів державної влади, органів місцевого самоврядування, звіти, стенограми тощо), не зобов'язана перевіряти її достовірність та не несе відповідальності в разі її спростування. Фізична особа, яка поширює інформацію, отриману з офіційних джерел, зобов'язана робити посилання на таке джерело.
Фізична особа має право на таємницю листування, телеграм, телефонних розмов, телеграфних повідомлень та інших видів кореспонденції. Листи, телеграми тощо є власністю адресата. Листи, телеграми та інші види кореспонденції можуть використовуватися, зокрема шляхом опублікування, лише за згодою особи, яка направила їх, та адресата. Якщо кореспонденція стосується особистого життя іншої фізичної особи, для її використання, зокрема шляхом опублікування, потрібна згода цієї особи.
У разі смерті фізичної особи, яка направила кореспонденцію, і адресата використання кореспонденції, зокрема шляхом її опублікування, можливе лише за згодою фізичних осіб, визначених ч. 4 ст. 303 ЦК України.
У разі смерті фізичної особи, яка направила кореспонденцію, і адресата, а також у разі смерті фізичних осіб, визначених ч. 4 ст. 303 ЦК України, кореспонденція, яка має наукову, художню, історичну цінність, може бути опублікована в порядку, встановленому законом.
368
5. Цивільне право
Кореспонденція, яка стосується фізичної особи, може бути долучена до судової справи лише у разі, якщо в ній містяться докази, що мають значення для вирішення справи. Інформація, яка міститься в такій кореспонденції, не підлягає розголошенню.
Порушення таємниці кореспонденції може бути дозволено судом у випадках, встановлених законом, з метою запобігання злочинові чи з'ясування істини під час розслідування кримінальної справи, якщо іншими способами одержати інформацію неможливо.
