6.7. Судові витрати. Їх види. Звільнення від судових витрат. Розподіл судових витрат між сторонами у цивільній справі.

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Розмір судового збору, порядок його сплати і звільнення від сплати встанов­люються законом.

До витрат, пов'язаних з розглядом судової справи, належать:

1. витрати на інформаційно-технічне забезпечення;

2. витрати на правову допомогу;

3. витрати сторін та їх представників, що пов'язані з явкою до суду;

4. витрати, пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів та про­веденням судових експертиз;

5. витрати, пов'язані з проведенням огляду доказів за місцем їх знаходження та вчиненням інших дій, необхідних для розгляду справи.

Ціна позову визначається:

1. у позовах про стягнення грошових коштів — сумою, яка стягується;

2. у позовах про визнання права власності на майно або його витребування — вартістю майна;

3. у позовах про стягнення аліментів — сукупністю всіх виплат, але не більше ніж за шість місяців;

4. у позовах про строкові платежі і видачі — сукупністю всіх платежів або видач, але не більше ніж за три роки;

5) у позовах про безстрокові або довічні платежі і видачі — сукупністю платежів або видач за три роки;

6. у позовах про зменшення або збільшення платежів або видач — сумою, на яку зменшуються або збільшуються платежі чи видачі, але не більше ніж за один рік;

7. у позовах про припинення платежів або видач — сукупністю платежів або видач, що залишилися, але не більше ніж за один рік;

8. у позовах про розірвання договору найму (оренди) або договору найму (оренди) житла — сукупністю платежів за користування майном або житлом про­тягом строку, що залишається до кінця дії договору, але не більше ніж за три роки;

9. у позовах про право власності на нерухоме майно, що належить фізичним особам на праві приватної власності, — дійсною вартістю нерухомого майна, а на нерухоме майно, що належить юридичним особам, — не нижче його балансової вартості;

10) у позовах, які складаються з кількох самостійних вимог, — загальною су­ мою всіх вимог.

Якщо визначена позивачем ціна позову вочевидь не відповідає дійсній вар­тості спірного майна або на момент пред'явлення позову встановити точну його ціну неможливо, розмір судового збору попередньо визначає суд з наступним стягненням недоплаченого або з поверненням переплаченого судового збору відповідно до ціни позову, встановленої судом при вирішенні справи.

У разі збільшення розміру позовних вимог або пред'явлення нових вимог не-сплачену суму судового збору належить сплатити до звернення в суд з відповідною заявою.

До витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи відносять­ся витрати, пов'язані з інформуванням учасників цивільного процесу про хід і

результати розгляду справи, а також витрати, пов'язані з виготовленням та вида­чею копій судових рішень. Розмір та порядок оплати витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи залежно від категорії справ встановлю­ються Кабінетом Міністрів України.

Не підлягають оплаті при зверненні до суду і покладаються на сторони після роз­гляду справи судом витрати на інформаційно-технічне забезпечення у справах про:

1. поновлення на роботі;

2. стягнення заробітної плати, компенсацій працівникам, вихідної допомоги, відшкодування за затримку їх виплати;

3. відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи;

4. стягнення аліментів;

5. визнання батьківства або материнства.

Не підлягають оплаті витрати на інформаційно-технічне забезпечення у спра­вах про:

1. обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, визнання фізичної особи недієздатною та поновлення цивільної дієздатності фізичної особи;

2. надання неповнолітній особі повної цивільної дієздатності;

3. надання особі психіатричної допомоги в примусовому порядку;

4. обов'язкову госпіталізацію до протитуберкульозного закладу;

5. відшкодування шкоди, завданої особі незаконними рішеннями, діями або бездіяльністю органів дізнання, досудового слідства, прокуратури або суду.

Суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору та витрат на інформаційно-технічне забез­печення розгляду справи на визначений строк, але не більше як до ухвалення су­дового рішення у справі.

У разі подання позовної заяви після подання заяви про забезпечення доказів або позову розмір судового збору зменшується на розмір судового збору, сплаче­ного за відповідну заяву про забезпечення доказів або позову.

Сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду у разі:

1. зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору у більшо­му розмірі, ніж це встановлено законом;

1. повернення заяви або скарги;

2. відмови у відкритті провадження у справі;

3. залишення заяви або скарги без розгляду;

4. закриття провадження у справі.

Витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допо­моги. Граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом.

Витрати, пов'язані з переїздом до іншого населеного пункту сторін та їх пред­ставників, а також найманням житла, несуть сторони.

Стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, та її представникові спла­чуються іншою стороною добові (у разі переїзду до іншого населеного пункту), а також компенсація за втрачений заробіток чи відрив від звичайних занять. Компенсація за втрачений заробіток обчислюється пропорційно від розміру середньомісячного заробітку, а компенсація за відрив від звичайних занять — пропорційно від розміру мінімальної заробітної плати. Граничний розмір ком­пенсації за судовим рішенням витрат сторін та їх представників, що пов'язані з явкою до суду, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Витрати, пов'язані з переїздом до іншого населеного пункту свідків, спеціа­лістів, перекладачів, експертів, найманням ними житла, а також проведенням судових експертиз, несе сторона, яка заявила клопотання про виклик свідків, залучення спеціаліста, перекладача та проведення судової експертизи.

Кошти на оплату судової експертизи вносяться стороною, яка заявила клопо­тання про проведення експертизи. Якщо клопотання про проведення експерти­зи заявлено обома сторонами, витрати на її оплату несуть обидві сторони порівну. У разі неоплати судової експертизи у встановлений судом строк суд скасовує ухвалу про призначення судової експертизи.

Добові (у разі переїзду до іншого населеного пункту), а також компенсація за втрачений заробіток чи відрив від звичайних занять свідкам, спеціалістам, перекла­дачам, експертам сплачуються стороною, не на користь якої ухвалено судове рішення. Компенсація за втрачений заробіток обчислюється пропорційно від розміру середньомісячного заробітку, а компенсація за відрив від звичайних занять — пропорційно від розміру мінімальної заробітної плати. У такому самому поряд­ку компенсуються витрати на оплату послуг експерта, спеціаліста, перекладача.

Якщо у справах окремого провадження виклик свідків, призначення експер­тизи, залучення спеціалістів здійснюються за ініціативою суду, а також у випад­ках звільнення від сплати судових витрат або зменшення їх розміру, відповідні ви­трати відшкодовуються за рахунок Державного бюджету України.

Граничний розмір компенсації витрат, пов'язаних із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів та проведенням судових експертиз, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Витрати, пов'язані з проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням та вчиненням інших дій, необхідних для розгляду справи, несе сторона, яка заяви­ла клопотання про вчинення цих дій. Якщо клопотання про вчинення відпо­відних дій заявлено обома сторонами, витрати на них несуть обидві сторони порівну.

Граничний розмір компенсації витрат, пов'язаних з проведенням огляду до­казів за їх місцезнаходженням та вчиненням інших дій, необхідних для розгляду справи, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задово­лено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві — пропорційно до тієї частини по­зовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від оплати судо­вих витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, що їх по­несли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок дер­жави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати су­дового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задово­леної чи відхиленої частини вимог.

У разі залишення позову без задоволення, закриття провадження у справі або залишення без розгляду позову позивача, звільненого від оплати судових витрат, судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок держави.

Якщо суд апеляційної або касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судо­вих витрат.

У разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються з позивача. Однак якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред'явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стяг­нення всіх понесених ним у справі витрат з відповідача.

Якщо сторони під час укладення мирової угоди не передбачили порядку роз­поділу судових витрат, кожна сторона у справі несе половину судових витрат.

В інших випадках закриття провадження у справі, а також у разі залишення за­яви без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійсне­них ним витрат, пов'язаних з розглядом справи, внаслідок необгрунтованих дій позивача.