5.3. Правові наслідки вчинення правочину малолітньою та неповнолітньою особою за межами їх цивільної дієздат­ності.

Правові наслідки вчинення правочину дієздатною фізич­ною особою, яка у момент його вчинення не усвідомлювала значення своїх дій та не могла керувати ними.

Правочин, який вчинено малолітньою особою за межами її цивільної дієздат­ності, може бути згодом схвалений її батьками (усиновлювачами) або одним з них, з ким вона проживає, або опікуном. Правочин вважається схваленим, якщо ці особи, дізнавшись про його вчинення, протягом одного місяця не заявили пре­тензії другій стороні. У разі відсутності схвалення правочину він є нікчемним.

На вимогу заінтересованої особи суд може визнати такий правочин дійсним, якщо буде встановлено, що він вчинений на користь малолітньої особи.

Якщо правочин з малолітньою особою вчинила фізична особа з повною цивільною дієздатністю, то вона зобов'язана повернути особам, вказаним у ч. 1 ст. 221 ЦК України, все те, що вона одержала за таким правочином від малолітньої особи. Дієздатна сторона зобов'язана також відшкодувати збитки, завдані укладенням недійсного правочину, якщо у момент вчинення правочину вона знала або могла знати про вік другої сторони. Батьки (усиновлювачі) або опікун малолітньої особи зобов'язані повернути дієздатній стороні все одержа­не нею за цим правочином у натурі, а за неможливості повернути одержане в натурі — відшкодувати його вартість за цінами, які існують на момент відшко­дування.

356

5. Цивільне право

Якщо обома сторонами правочину є малолітні особи, то кожна з них зобов'язана повернути другій стороні все, що одержала за цим правочином, у на­турі. У разі неможливості повернення майна відшкодування його вартості прова­диться батьками (усиновлювачами) або опікуном, якщо буде встановлено, що зчиненню правочину або втраті майна, яке було предметом правочину, сприяла їхня винна поведінка.

У разі вчинення неповнолітньою особою правочину з малолітньою особою настають наслідки, передбачені щодо правочинів, вчинених неповнолітньою особою за межами її цивільної дієздатності.

Правочин, який неповнолітня особа вчинила за межами її цивільної дієздат­ності без згоди батьків (усиновлювачів), піклувальника, може бути згодом схвале­ний ними. Правочин вважається схваленим, якщо ці особи, дізнавшись про його вчинення, протягом одного місяця не заявили претензії другій стороні. У разі відсутності схвалення правочину він є нікчемним.

Правочин, вчинений неповнолітньою особою за межами її цивільної дієздат­ності без згоди батьків (усиновлювачів), піклувальників, може бути визнаний су­дом недійсним за позовом заінтересованої особи.

Якщо обома сторонами недійсного правочину є неповнолітні особи, то кожна з них зобов'язана повернути другій стороні усе одержане нею за цим правочином у натурі. У разі неможливості повернення одержаного в натурі відшкодовується його вартість за цінами, які існують на момент відшкодування. Якщо у непо­внолітньої особи відсутні кошти, достатні для відшкодування, батьки (усиновлю-вачі) або піклувальник зобов'язані відшкодувати завдані збитки, якщо вони своєю винною поведінкою сприяли вчиненню правочину або втраті майна, яке 5уло предметом правочину.

Правочин, який дієздатна фізична особа вчинила у момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, може бути визнаний судом недійсним за позовом цієї особи, а в разі її смерті — за позовом інших осіб, чиї цивільні права або інтереси порушені. У разі наступного визнан­ня фізичної особи, яка вчинила правочин, недієздатною позов про визнання пра­вочину недійсним може пред'явити її опікун. Сторона, яка знала про стан фізич­ної особи у момент вчинення правочину, зобов'язана відшкодувати їй моральну шкоду, завдану у зв'язку із вчиненням такого правочину.