§ 3. Методи відтворення зовнішності розшукуваного за показаннями очевидців (потерпілих)

У даний час існують різні системи для створення суб'єктивних портретів:

1. складові (синтетичні) портрети — виготовляються з фрагментів фотозобра- жень різних осіб шляхом їх добору і компонування під керівництвом слідчого або оперативного працівника;

2. мальовані портрети — виконувані художниками зі слів очевидців або по­ терпілих;

3. фоторобот — комплекти фотографічних зображень частин обличчя, викорис­ товувані з певною механізацією (1952 р., французький криміналіст Пьєр Шабо — уперше використав набір фотознімків);

1. ідентифікаційний комплект рисунків (ІК) — діапозитивів;

2. комп'ютерний фоторобот.

Рис. 34. Схема створення комп'ютерного фоторобота (у нижній частині — вихідні портрети)

Фоторобот комп'ютерний — найбільш сучасний засіб формування суб'єктивного портрета розшукуваної особи (рис. 34). Являє собою використання комп'ютерної про­грами і засобів комп'ютерної графіки з метою побудови фотокомпозиційних портре­тів зі слів очевидця (потерпілого). Сутність полягає в тому, що використовується ба­за даних (фотографічних карток) підоблікових (або інших) осіб. У процесі бесіди з очевидцем за методикою словесного портрета в комп'ютер уводяться відповідні дані про ознаки зовнішності розшукуваної людини. Комп'ютер відшукує певну групу по­дібності за внесеними даними (групу вибірки). Після цього очевидець вибирає осіб зі схожими, на його думку, ознаками. Комп'ютерна програма дозволяє змінювати пев­ні елементи зовнішності, переміщати їх щодо частин обличчя, зображувати особливі прикмети, заріст на обличчі та ін. Надалі здійснюється комп'ютерне ретушування.

Поняття і значення кримінально? реєстрації 73

Інтерв'ювання очевидців (потерпілих), які брали участь у складанні комп'ютер­ного фоторобота, показує, що схожість суб'єктивного портрета з реальною розшуку­ваною особою сягає 80-85%.

Достоїнства комп'ютерного фоторобота: 1) широка база даних; 2) режим авто­матичного вибору групи подібності; 3) можливість зміни (переносу) окремих елемен­тів зовнішності з будь-якого портрета; 4) використання ресурсу комп'ютерної графіки і ретушування; 5) масштабуваність складових елементів конкретного портрета; 6) кін­цевий результат у вигляді фотозображення розшукуваної особи; 7) можливість виго­товлення будь-якої (достатньої) кількості портретів — тиражування; 8) швидке скла­дання комп'ютерного фоторобота (30-40 хв.).

Глава 9. Кримінальна реєстрація

§ 1. Поняття і значення кримінальної реєстрації

Успішному розкриттю, розслідуванню і попередженню злочинів сприяє діюча система кримінальної реєстрації в Україні. Кримінальна реєстрація — цілеспрямований систематичний облік певних об'єктів для наступного використання реєстраційних даних при розслідуванні злочинів, розшуку злочинців і речових доказів, з 'ясуванні обставин, які супроводять злочин. Систему кримінальної реєстрації утворюють різні види криміна­лістичного обліку.

Криміналістичний облік — це система реєстрації, систематизації та зосередження об'єктів або відомостей про них за їх ідентифікаційними ознаками з метою викори­стання облікових даних для розкриття та попередження злочинів, яка грунтується на наукових даних і узагальненнях практики боротьби зі злочинністю. Криміналістичні обліки здійснюються органами МВС України відповідно до Настанови «Про діяль-аість експертно-криміналістичної служби МВС України», затвердженої наказом МВС України від ЗО серпня 1999 р.

Безпосереднім призначенням кримінальної реєстрації є утворення попередніх ;.:мов для ідентифікації об'єктів, що реєструються, наведення про них відповідних до­відок. За допомогою реєстраційних даних здійснюється розшук та ідентифікація об'єктів шляхом порівняння матеріалів реєстрації з ознаками об'єкта, що перевіря-£іься. Кожний вид криміналістичного обліку — це фактично інформаційно-пошуко-;з система. Тому ведення і використання криміналістичних обліків передбачає ши-гоке застосування інформаційних технологій та можливостей ЕОМ.

За допомогою кримінальної реєстрації вдається вирішувати такі завдання тшслідування, як встановлення факту притягнення особи раніше до кримінальної відповідальності; виявлення невідомого злочинця, який зник з місця події або осо-Ги. яка вчинила втечу з місць позбавлення волі; ідентифікацію злочинця за слідами; встановлення особи невпізнаного трупа та ін.

У вузькому розумінні реєстрація являє собою процес фіксації в установленому іззядку ознак об'єктів в облікових документах за наявності необхідних підстав. Кри-гззлістичний облік використовує різні способи реєстрації та фіксації ознак об'єкта: ~;ісово-письмовий, дактилоскопічний, фотографічний, графічний, колекційний.

Науковою основою кримінальної реєстрації є положення про індивідуальність ;:«ного об'єкта, відносну стійкість ознак об'єкта та можливість його ідентифікації.

74 Кримінальна реєстрація

Початок формування криміналістичної реєстрації на науковій основі було започат­ковано наприкінці XIX ст. французьким криміналістом А. Бертильоном, який роз­робив і впровадив у практику боротьби зі злочинністю антропометричний метод ре­єстрації злочинців. Більш прогресивним методом, який прийшов через декілька ро­ків на зміну антропометрії, став дактилоскопічний метод реєстрації злочинців.