§ 4. Тактика огляду місця події

Місце події та його матеріальна обстановка є відображенням наслідків певного злочину. Місце вчинення злочину — найбагатше джерело відомостей. У більшості випадків розкриття злочинів цілком залежить від того, чи повною мірою використа­но це джерело. Але таке джерело не завжди однаково відбиває подію злочину.

Залежно від характеру відображення злочину на місці події можна уявити ситу­ації, коли подія злочину: 1) має дійсне відображення; 2) не має повного відображен­ня; 3) не знаходить свого явного відображення; 4) має фальшиве відображення.

Ці ситуації вимагають відповідної інтерпретації:

1. подія злочину має дійсне відображення — у цьому випадку у слідчого немає сумніву щодо характеру події і осіб, які причетні до неї. Достатній обсяг інформації дає змогу припустити дійсність події. Проте на першому етапі розслідування, яким часто є огляд місця події, нерідко важко вирішити, які об'єкти треба оглядати на місці події;

2. подія злочину не має повного відображення — завдання слідчого полягає у від­ новленні повної картини події, що відбулася. Неповнота відображення може мати різний ступінь. Коли відображення настільки неповне, що не передає змін середо­ вища, на основі яких можна судити про відображений об'єкт, тоді неповнота його є

Тактика огляду місця події 95

істотною. Виникнення неповного відображення пов'язано з такими моментами: а) у процесі вчинення злочину подія повністю не відобразилась на місці події; б) після вчинення злочину виникли зміни об'єктів огляду — слідів та речових доказів;

3. подія злочину не знаходить свого явного відображення — така ситуація може ви­ никнути, якщо: а) знищено дані на місці події; зміни в середовищі зникли, і акт їх виділення став неможливим; знищення інформації на місці події (слідів та інших ре­ чових доказів) характеризується виникненням іншої інформації — слідів їх знищен­ ня); б) події у цьому місці не було;

4. подія злочину має фальшиве відображення — виникає ситуація відображення не події злочину, а іншої події, тобто при інсценуванні. У цих випадках необхідно звер­ нути увагу на негативні обставини, які несуть у собі інформацію не про злочин, чиїм відображенням вони нібито є, а про іншу подію — інсценування злочину.

Кожній з названих ситуацій огляду місця події відповідає найдоцільніша систе­ма тактичних прийомів: 1) при дійсному відображенні події злочину; 2) при непов­ному відображенні події злочину; 3) при відсутності явного відображення події зло­чину; 4) при фальшивому відображенні події злочину.

Система тактичних прийомів при дійсному відображенні події злочину охоплює: 1) зіставлення первинних даних і обстановки місця події з метою виявлення слідів злочину; 2) аналіз окремих слідів на місці події; 3) моделювання події, яка відбула­ся. Розглянемо функціональне призначення і доцільність названих прийомів.

Слідчий має певну інформацію про характер події ще до початку огляду місця події з повідомлень про злочин, оперативних даних, показань окремих осіб тощо. У дуже рідких випадках слідчий, який виїздить на місце події, не має хоча б деяко­го уявлення про подію злочину. Це уявлення може бути уривчастим, неправильним, неточним, але воно існує. У ситуації дійсного відображення події злочину не повин­ні виникнути суперечності і невідповідності між первинними даними і обстановкою на місці події. Мета тактичного прийому, який полягає в їх зіставленні, — виявити якомога більше слідів злочину і речових доказів, визначити належність доказів.

Важливим тактичним прийомом у даній системі виступає аналіз окремих слідів на місці події. Місце події є відображенням минулого, яке може бути пізнане як ре-зультат вивчення обстановки і речових доказів переважно раціональним шляхом. Тре-5а аналізувати такі ознаки та властивості предметів і слідів: а) час виникнення їх на місці події (аналіз тимчасових зв'язків слідів); б) зв'язки об'єктів з даним чи іншим т'сцем (аналіз просторових зв'язків слідів); в) структуру предметів і слідів для вив-чгння їх групової належності; г) ідентифікаційні якості слідів з метою визначення можливості ототожнення об'єктів, що їх утворили; ґ) можливість виникнення слідів ьіл одного або різних учасників розслідуваного злочину (потерпшого, обвинувачено­го та ін.) або сторонніх осіб; д) зв'язки слідів між собою і розслідуваною подією, ме-\знізм їх утворення; є) причини відсутності певних слідів і предметів, їх властивос--гй і ознак.

Аналіз окремих слідів на місці події є тим першим ступенем, який дозволяє встановити причинні зв'язки між ними. Сліди (предмети) перебувають у залежності :~ан від одного. Виявлення одного сліду або його частин чи ознак слідів повинно -^жтовхувати до пошуку інших речей або слідів. Використання тактичного прийо-іу. який полягає в аналізі окремих слідів на місці події, дозволяє: а) виявити більш _ироке коло слідів (предметів), що мають відношення до розслідуваної події; б) ви-;г.2чити залежності між ними; в) не брати до уваги сліди, які не стосуються події і::чину.

96 Слідчий огляд

Наступним тактичним прийомом у системі є моделювання події. Кожна уяві модель вчиненої події щодо розслідування будь-якої категорії злочинів має більші або менший ступінь ймовірності. Уявне моделювання події дозволяє виявити но факти та певні невідповідності. При дійсному відображенні події злочину уявна м< дель повинна збігатися з інформацією, яку виявлено на місці події. Якщо ж між ні ми виникають суперечності і невідповідності, то ситуація огляду первісно визначеь невірно.

Система тактичних прийомів при неповному відображенні події злочину включа такі прийоми: 1) аналіз окремих слідів (предметів), їх ознак, розташування; 2) вико ристання уявної реконструкції окремих елементів події; 3) моделювання з метою від творення події, яка відбулася; 4) зіставлення модельованої події і реальної картині місця події. Така система використовується у разі, коли на місці події виявлені ок ремі предмети чи сліди злочину і механізм події недостатньо виражений.

Огляд місця події при неповному відображенні події злочину необхідно розпо­чинати з аналізу окремих слідів (предметів), їх ознак, розташування. Цей тактичний прийом дозволяє визначити об'єкти, які мають значення для справи, встановити зв'язки між окремими слідами та їх можливе місцезнаходження.

Наведемо приклад. Дев'ятирічна І. не повернулася зі школи додому. її було знайдено мертвою в ямі на пустирі біля школи. Огляд місця події ускладнився тим, що ще до при­їзду слідчого труп було перенесено до одного з приміщень школи. Під час огляду місця події слідчий проаналізував плями бурого кольору, схожі на кров. Такі плями були вияв­лені не тільки в ямі, а й на пустирі, Крім того, слідчий виявив на грунті ознаки волочін­ня трупа. Вивчення цих слідів, їх конфігурації і розташування дало можливість слідчому за 23 метри від ями знайти шпильку для волосся та портфель І. Таким чином, аналіз слі­дів сприяв дослідженню не тільки місця приховування трупа, а й місця, де було вчинено напад на жертву.

Неповнота події злочину викликає необхідність використовувати уявну реконст­рукцію його окремих елементів. Уявне реконструювання здійснюється на підставі відображень наявних образів, що виникають у слідчого як наслідок сприйняття пев­них об'єктів і (або) їх опису.

Уявна реконструкція можлива після ретельного аналізу окремих слідів на місці події, Вона надає широкі можливості висунути припущення щодо відсутніх елементів події, дозволяє відновити (уявно) її деталі, простежити зв'язки і залежності між на­явністю (відсутністю) одних слідів (предметів) та неминучості наявності (відсутності) інших.

Так, при огляді торговельного кіоску, з якого була вчинена крадіжка, слідчий звер­нув увагу на те, що внутрішні стіни пофарбовані зеленою фарбою, яка брудниться. За до­помогою уявної реконструкції слідчий припустив, що злочинець при вчиненні крадіжки міг забруднитися фарбою і потім використати обгортковий папір для знищення її слідів. Огляд території біля кіоску дозволив виявити такий папір зі слідами зеленої фарби.

Важливим тактичним прийомом у цій системі виступає моделювання з метою відтворення події, що відбулася. Найбільший інтерес з точки зору пізнавальної функ­ції моделей, які відновлюються в процесі огляду місця події, викликає те, що їх виникнення і руйнування здійснюються в міру виявлення та оцінки доказової інфор­мації. При неповному відображенні події злочину таке моделювання може стосува­тися: а) частки досліджуваної події; б) її найбільш загальних рис; в) кількох перед­бачених моделей.

У ситуації неповного відображення події злочину існує необхідність у зіставленні побудованої моделі події і реальної картини місця події. Такий прийом виконує кон-

Тактика огляду місця події 97

трольну функцію, яка дозволяє встановити наявність невідповідностей і суперечно­стей між ними або підтвердити їх збіг.

Інша система тактичних прийомів використовується у тих випадках, коли подія злочину не знаходить свого явного відображення. Система тактичних прийомів при відсутності явного відображення події злочину охоплює такі прийоми: 1) зіставлення первинних даних з інформацією місця події; 2) залучення до участі в огляді осіб, які повідомили про злочин; 3) аналіз ознак знищення слідів; 4) аналіз іншої інформації місця події та її зіставлення із встановленими фактами.

Відсутність явного відображення події злочину передбачає використання тактич­ного прийому, який полягає в зіставленні первинних даних з інформацією місця по­дії. Первинна інформація надходить від заявника, потерпілого або іншої особи. Зі­ставлення дає слідчому можливість припустити, міг чи об'єктивно не міг бути вчи­нений злочин у цьому місці, які сліди повинні були б залишитися, їхню локалізацію. У процесі зіставлення можуть бути встановлені й певні суперечності, неточності між описом місця заявником чи іншою особою і реальним місцем.

Дуже корисним може стати використання такого тактичного прийому системи, як залучення до участі в огляді осіб, котрі повідомили про злочин. Ці особи можуть надати істотну допомогу слідчому у визначенні меж місця події, виявленні окремих слідів та предметів або ознак їх знищення.

Наступним тактичним прийомом у даній системі є аналіз ознак знищення слідів на місці події. Зміни зі слідами можуть відбуватися як наслідок впливу природних умов або дій злочинця. Злочинець іноді намагається «стерти» відображення події, змінює обстановку на місці злочину. У цьому разі відбувається зміна слідів злочину на сліди їх знищення.

Так, у справі про вбивство М. її вбивця С. розчленувала труп на частки і спалила в

двох печах. При огляді будинку С. у печах були знайдені шматочки обгорілих кісток.

Вивчення слідів знищення дає можливість отримати інформацію про те, які сліди (предмети) були знищені, які способи використовував злочинець при їх зни­щенні, які засоби застосовував, які додаткові сліди міг залишити в процесі цієї діяльності.

Система тактичних прийомів, що розглядається, передбачає використання і та­кого прийому, як аналіз іншої інформації місця події та її зіставлення з встановле­ними фактами. Окремі деталі місця події, які не пов'язані безпосередньо з розсліду­ваною подією, могли вплинути на її механізм. Такі об'єкти зіставляються з уже вста­новленими фактами з метою визначення їх належності до справи.

Заслуговує на увагу використання системи тактичних прийомів при фальшиво­му відображенні події злочину. Така система повинна бути спрямована на виявлення негативних обставин, що несуть у собі інформацію не про істинну подію, а про да­ні, які порушують природне співвідношення причини і слідства, — про інсценуван­ня злочину. Ця система прийомів може бути запропонована у вигляді зіставлення: 1) інформації місця події з традиційним, природним ходом події; 2) інформації міс­ця події з типовими аналогами; 3) слідів (предметів) з довідковими даними; 4) слі­дів (предметів), виявлених на місці події, між собою; 5) даних місця події з доказа­ми, точно встановленими по справі.

Фальшиве відображення події злочину може бути встановлено шляхом зістав­лення інформації місця події з традиційним, природним ходом події. Ця традицій­ність, природність визначається уявленням слідчого про її закономірний розвиток і перебіг.

-02-36

98 Слідчий огляд

Так, при виявленні трупа, який висить у зашморгу на висоті, що перевищує зріст по­терпілого, слідчий висунув версію про самогубство. Потім він уявив собі картину того, що трапилося. Аби покінчити життя самогубством у подібних умовах, потерпілому тре­ба було прив'язати мотузку до гачка, надіти зашморг на шию. Тому він повинен був ско­ристуватися підставкою достатньої висоти, на якій мали залишитися сліди взуття по­терпілого, а на підлозі — сліди від підставки. Відсутність підставки або слідів, обов'язко­вих у разі самогубства, суперечить висунутій версії, виступає щодо неї як негативна обставина.

Слідчий сприймає обстановку місця події як людина, яка володіє спеціальною підготовкою та навичками роботи у даній галузі. Професійні знання допомагають йому визначати докази, що повинні бути виявлені у цих обставинах, співвідносити їх з дійсністю. Можливість розкриття будь-якого інсценування обумовлена, по-пер­ше, тим, що злочинець із суб'єктивних причин не може бездоганно інсценувати об­становку події. Він не має відповідних знань, у його розпорядженні не завжди є не­обхідні технічні засоби; по-друге, інсценування об'єктивно не може збігатися з кар­тиною дійсної події. Різниця у змісті цих подій, механізмі утворення слідів, характерні дії учасників накладають певний відбиток на місце події.

Тактичний прийом, який полягає у зіставленні інформації місця події з природ­ним ходом події, дає змогу виявити негативні обставини, що суперечать йому. Так, при уявному порівнянні існуючої обстановки з належною остання завжди відрізня­ється неповнотою і абстрактністю. Тому, аби успішно здійснювати таке порівняння, треба володіти певними, достатньо повними образами — уявленнями.

Важливе значення має тактичний прийом, який полягає у зіставленні інформа­ції місця події з типовими аналогами. Використання аналогії забезпечує перенесен­ня знань відносно одних фактів на інші факти, якщо між відомими і досліджувани­ми фактами є схожість. Як типові аналоги можуть бути запропоновані: 1) типові оз­наки певного виду злочину; 2) типові способи вчинення та приховування злочинів. У процесі зіставлення слідів, предметів, ознак з типовими аналогами можуть бу­ти виявлені і такі фактичні дані (або їх відсутність), яких не повинно бути (або во­ни мають обов'язково бути). Ці негативні обставини виступатимуть своєрідними сиг­налами фальшивого відображення події злочину.

Наприклад, до пожежної частини надійшло повідомлення про пожежу. Черговий по­жежної частини на місці події виявив обгорілий труп жінки. Для проведення огляду міс­ця події і трупа прибули слідчий прокуратури і судово-медичний експерт. Труп знаходив­ся у кімнаті на підлозі біля столу, поблизу була виявлена праска, ввімкнена в електричну мережу. Кімната була сильно задимлена і закопчена. Картина події свідчила про те, що смерть потерпілої сталася від полум'я та чаду. Однак при ретельному огляді трупа на шиї були виявлені два відбитки підковоподібної конфігурації у вигляді саден. їх зіставлення з типовими аналогами (типовими ознаками у разі смерті від дії високої температури) доз­волило віднести такі сліди до негативних обставин. Механізм утворення цих слідів випа­дав з послідовності дій, які характеризують дану подію. Судово-медичний експерт у вис­новку вказав, що смерть сталася внаслідок ураження електричним струмом, а два підко­воподібні сліди на шиї є електромітками. Як підозрюваний був допитаний чоловік потерпілої, який зізнався у вчиненні вбивства і пояснив, що вранці (близько п'ятої годи­ни ранку) він увімкнув електричний дріт в електромережу, підійшов до жінки, яка спала, і доторкнувся ним до її шиї. Потім він поклав труп у кімнаті на підлогу, ввімкнув праску в електромережу, зачинив двері і пішов на роботу, тобто інсценував смерть жінки від не­щасного випадку.

У криміналістичній літературі запропоновані переліки типових ознак, що ха­рактеризують ті чи інші способи злочинів. Так, щодо розслідування вбивств є ознаки, які характеризують повішення, удавлення руками, удавлення зашморгом

Особливості огляду трупа 99

та ін. Такі ознаки можуть бути використані при огляді місця події як типові ана­логи.

Як тактичний прийом у цій системі ефективне зіставлення слідів (предметів), виявлених в процесі огляду місця події, з довідковими даними. Останні являють со­бою типовий опис слідів, їх форми, локалізації. До довідкових даних можуть бути віднесені й типові сліди, які свідчать про інсценування злочину. Зокрема, до таких даних можуть бути віднесені: а) наявність трупних плям, що суперечать даній позі трупа (трупні плями на спині трупа, який лежить обличчям додолу); б) дві (або біль­ше) странгуляційні борозни при наявності одинарної петлі; в) наявність замкненої странгуляційної борозни; г) сліди крові з рота, носа або пошкодження частин тіла, які розміщуються нетипово стосовно пози трупа (наприклад, сліди крові з рота до вуха трупа, який висить у зашморгу); ґ) відсутність на руці трупа бризок крові, які повинні попасти на неї при пострілі у голову з пістолета з близької відстані при са­могубстві та ін.

Фальшиве відображення події може бути встановлено шляхом зіставлення слідів (предметів), які виявлені на місці події, між собою. Таке зіставлення дозволяє вия­вити відсутність причинних зв'язків між окремими слідами. Вивчення слідів на міс-аі події сприяє виявленню і таких слідів, що знаходяться у суперечності з іншими.

Як тактичний прийом системи використовують також зіставлення даних місця події з доказами, які точно встановлені по справі. У процесі огляду місця події слідчий вже має певну інформацію про характер події, а іноді й докази, що підтверджують ті чи інші факти. Тому зіставлення інформації місця події з доказами, які точно вста­новлені по справі, дає змогу виявити невідповідності між ними і підтверджує штуч­ний характер тих чи інших слідів.