§ 5. Психологічні основи використання тактичних прийомів

Використання тактичного прийому передбачає знання психологічного механізму його реалізації. За своєю спрямованістю застосування тактичного прийому здійсню­ється у процесі взаємодії між: 1) слідчим і особою, яка вчинила злочин (або іншою особою); 2) слідчим і речами — носіями матеріальних відображень про злочин та його учасників.

Можна виділити дві форми взаємодії: 1) безпосередню, внаслідок якої здійсню­ється вплив на особу, яка вчинила злочин, або інших осіб; 2) опосередковану, коли слідчий через матеріальні об'єкти одержує інформацію про дії, вчинені злочинцем (рис. 37, 38).

керуючий вплив

Слідчий

взаємодія

Особа, яка вчинила злочин (чи інша особа)

і

протидія

Рис. 37. Взаємодія між слідчим і особою, яка вчинила злочин (або іншою особою),

безпосередня взаємодія

Психологічні основи використання тактичних прийомів 87

Кримінальному процесу та криміналістиці відомі періоди, коли психологічний вплив відносили до незаконних засобів. Разом з тим у відправленні правосуддя та­кий вплив завжди має місце. Кримінальне і кримінально-процесуальне законодав­ство забороняють вплив лише в його грубих проявах, у формі насильства, шанта­жу, погрози. Так, ч. З ст. 22 КПК України прямо забороняє домагатись показань обвинуваченого та інших осіб шляхом насильства, погроз та інших незаконних за­ходів. Стаття 373 КК України передбачає кримінальну відповідальність за приму­шування давати показання. Під примушуванням розуміється незаконний насиль­ницький вплив на свідка, потерпілого чи обвинуваченого з метою добитися від ньо­го показань у справі.

Термін «психологічний вплив» вказує на його цільове спрямування — психіку людини. Будь-яке спілкування — це передусім психологічний вплив на співрозмов­ника. У взаємодії кожна людина постає в ролі об'єкта і суб'єкта спілкування. У про­цесі спілкування одна людина звертається до іншої або з повідомленням, або з пи­танням, або пропонує, просить чи наказує що-небудь зробити.

Мовний вплив може бути трьох видів:

1. інформування (передача інформації);

2. переконання (полягає у впливі через звернення до критичної свідомості особи);

3. навіювання (припускає вплив, пов'язаний зі зниженням свідомості і критич­ ності при сприйнятті та реалізації навіюваного змісту).

Види психологічного впливу, що здійснюються слідчим можуть бути класифіковані:

1. за цільовою спрямованістю — вплив, пов'язаний з діагностикою психічного ста­ ну обвинуваченого, свідка чи потерпілого; вплив, що сприяє активізації дій окремих учасників кримінального судочинства; вплив, що передбачає зміну поведінки і по­ зиції суб'єкта спілкування; вплив, що має за мету одержання інформації; вплив, яко­ му притаманна виховна спрямованість;

2. за способом здійснення — вербальний або нонвербальний;

3. за інтенсивністю — насиченість емоціями, тривалість, стислість тощо;

4. за складністю — психологічно слабкий або, навпаки, вплив, що має сильну фіксацію;

ретроспективний характер взаємодії зміна (перетворення)

використання тактичних прийомів

^Особа>^яка . вчинила злочин -4

(чи інша особа)

взаємодія ! Речі !

і (матеріальні об'єкти)

взаємодія і

Слідчий

зворотній вплив

інформація

Рис. 38. Взаємодія між слідчим і речами (матеріальними об'єктами) — опосередкована взаємодія

Слідчий огляд

5) за інформаційно-пізнавальним призначенням — збуджуючий, стимулюючий, при­мушуючий, коригуючий.

Зміст психологічного впливу в тактичному прийомі полягає у такому:

1. тактичний прийом є носієм психологічного впливу;

2. психологічний вплив завжди трансформується в тактичний прийом. Слідчий — особа, яка здійснює керуючий вплив в регулюванні процесу обміну

інформацією при спілкуванні. Обрання тактичних прийомів залежить від образу мис­лення слідчого, його професійного та загальноосвітнього рівнів.

До групи нонвербальних процесуальних дій, які застосовуються для одержання інформації від речей, можуть бути віднесені: слідчий огляд, обшук, виїмка. Під час провадження таких дій відсутня безпосередня взаємодія (або вона не є основною) між слідчим і особою, яка вчинила злочин (або іншою особою). Тут існують фак­тично два види взаємодії:

1. ретроспективна взаємодія між особою, яка вчинила злочин, і речами (матері­ альними об'єктами). Ця взаємодія носить ретроспективний характер. При такій взає­ модії виникають зміни у речах;

2. взаємодія між слідчим і зміненими речами. Здійснюється внаслідок викорис­ тання тактичних прийомів, які сприяють одержанню інформації про характер злочи­ ну і особу злочинця. Психологія застосування тактичних прийомів при одержанні ін­ формації від речей припускає уявний аналіз, який дозволяє відносити сприйняте до об'єктів, що мають значення у справі. У цьому зв'язку слідчому істотну допомогу може надати рефлексивне мислення (імітація мислення і дій суб'єкта спілкування).

Під час огляду місця події чи обшуку слідчий повинен правильно використову­вати можливості рефлексивного мислення. Це означає, що він мусить уявляти, не як би він сам діяв на місці злочинця, а з урахуванням психофізіологічних особливо­стей і соціального статусу злочинця уявити його дії на місці злочину або в процесі приховування того, що шукають, чи в процесі створення тайників.

Використання рефлексивного мислення є важливою умовою визначення напря­мку пошуку інформації, збирання доказів, обрання тих чи інших тактичних прийо­мів процесуальної дії. Імітація мислення і дій злочинця поширюється не тільки на факт вчиненого злочину, а й дозволяє припускати його майбутні дії — приховуван­ня слідів, посилання на фальшиве алібі, фальсифікацію доказів, інсценування події.