§ 2. Види та методи судово-оперативної фотозйомки

Залежно від характеру слідчої дії та її цілей, специфіки об'єкта фотозйомки і за­вдань фіксації застосовуються різні види, методи і засоби судово-оперативної фото­графії. Судово-фотографічні засоби, методи і види зйомки становлять систему судо­вої фотографії.

Спосіб — це порядок дії, спрямований на вирішення завдань використання фо­тографії: що, як, у якій послідовності, за допомогою яких засобів; що і як показати на фотознімках. Методи судової фотографії — це сукупність способів (правил і ре-

Види та методи судово-оперативної фотозйомки 17

комендацій) щодо обрання фототехнічних засобів і прийомів їх застосування. Сукуп­ність методів і способів (прийомів) зйомки щодо особливостей криміналістичних об'єктів становлять види зйомки.

Найпоширенішим видом зйомки в судово-оперативній фотографії є фотозйом­ка місця події. До фотографічної фіксації місця події повинні ставитися такі вимо­ги: 1) порядок фотозйомки та процедура огляду місця події є взаємопов'язаними; 2) фотозйомка передує іншим методам фіксації; 3) засоби і методи фотозйомки оби­раються залежно від ситуації огляду, для забезпечення повноти, всебічності та точ­ності фіксації; 4) сукупність фотознімків повинна давати достатньо повне та ясне уявлення про обстановку злочину, його сліди і деталі; 5) до внесення якихось змін в обстановку слід сфотографувати загальний вигляд місця події і взаємне розташу­вання об'єктів; окремі сліди і предмети спочатку фотографуються у тому вигляді, у якому вони були виявлені.

Розрізняють чотири види фотографічної зйомки на місці події: орієнтуючу, ог­лядову, вузлову та детальну (рис. 3). Такий розподіл до деякої міри є умовним.

Орієнтуюча зйомка своїм завданням має фіксацію певного об'єкта разом із оточу­ючими його предметами, будівлями, місцевістю тощо, тобто орієнтуючий знімок пови­нен містити зображення власне місця події на фоні оточуючих предметів чи місцевос­ті. Орієнтуюча фотозйомка передбачає фіксацію місця події серед оточуючих об'єктів.

Місце події слід фотографувати на фоні предметів, що можуть слугувати орієн­тирами. Щоб знімки дійсно були орієнтуючими, необхідно правильно вибрати на­прямок і точку зйомки. Орієнтуюча зйомка провадиться звичайним або панорамним методом. Звичайна зйомка виконується ширококутовим або звичайним об'єктивом зі значної відстані.

а :%'.

.V*-

■■■■ ■ ."^'^?"""^*і>^/.,д

Рис. 3. Види фотографічної зйомки на мйцГТіодТЇГд^д_іГ>]= ?.ц«ц а — орієнтуюча; б — оглядова; в — вузлова; г н™

2 02-36

УП

1 8 Судова фотографія та відеозапис

У більшості випадків орієнтуючий знімок важко зробити на один кадр із неве­личкої відстані. Для того, щоб охопити місце події і прилеглу територію, викорис­товують кругову або лінійну панораму.

Оглядова зйомка застосовується для фіксації загального вигляду місця події без оточуючих предметів. На відміну від орієнтуючої, перед оглядовою зйомкою ставить­ся завдання сфотографувати об'єкт без навколишнього оточення. Аби зафіксувати вза­ємне розташування найважливіших об'єктів, їх специфіку, зйомку проводять із різних боків. Важливою вимогою щодо оглядових знімків є повнота зображення місця події.

Оглядовий знімок повинен бути зроблений із такої позиції, з якої можна було б з упевненістю розпізнати взаємне положення хоча б важливих об'єктів обстанов­ки. Та частина простору, яка не може бути відтворена на зображенні з однієї пози­ції, є «сліпою зоною». Кожний поодинокий знімок має такі зони.

Особливістю оглядової зйомки є можливість фіксації тих самих предметів у кіль­кох ракурсах. Якщо місце події має складну будову, вдаються до виготовлення кількох знімків, які доповнюють один одного, — оглядової серії. Така серія дозволяє склас­ти з отриманих знімків зображення деякого розгорнутого простору таким чином, що зображення на одному знімку є продовженням зображення на іншому. Оглядова серія знімків може відноситися також до різних ізольованих один від одного об'єктів. У тіс­них приміщеннях зйомку проводять панорамним методом або з використанням ши­рококутних об'єктивів.

Вузлова зйомка — це зйомка частин (вузлів) об'єкта. Вузол — це частина місця події, де виявлені сліди злочину. При вузловій зйомці великим планом фотографу­ються певні ділянки місця події, що мають важливе значення, та об'єкти, з якими були пов'язані дії злочинця. Так, у приміщенні, де вчинена крадіжка, це можуть бу­ти зламані двері, пошкоджені вікна, розкриті сховища та ін. На місці вбивства об'єк­том вузлової зйомки може бути труп зі слідами ушкоджень.

Кількість вузлів на місці події визначає слідчий залежно від особливостей зло­чину і специфіки об'єктів на місці події.

Детальна зйомка — це зйомка окремих слідів, предметів, деталей обстановки міс­ця події. її завжди провадять масштабним способом: великим планом із масштабною лінійкою. Детальній зйомці піддаються в першу чергу предмети і сліди, які не можуть бути вилучені з місця події, швидко змінюють свої властивості або мають небезпе­ку їх ушкодження. При виборі ракурсу зйомки виходять із завдань — виявлення най­більш важливих, типових особливостей, що стосуються форми, розмірів, взаємного розташування частин, структури, а також розкриття криміналістичного значення предмета чи сліду.

Повна фотографічна фіксація обстановки місця події передбачає використання всіх розглянутих видів зйомки — орієнтуючої, оглядової, вузлової та детальної, які доповнюють одна одну і забезпечують ілюстративність та об'єктивне уявлення про місце події.

Фотографічна зйомка трупа має певні особливості. При фотографуванні трупа ви­користовуються орієнтуюча, оглядова, вузлова і детальна зйомки. Фотозйомка трупа на місці його виявлення провадиться для фіксації його загального вигляду, пози і положення щодо навколишнього оточення, слідів і ушкоджень на тілі, одязі, наяв­ності та розміщення трупних плям, синців тощо.

Для фіксації загального вигляду, положення і пози труп на місці його виявлен­ня фотографують у взаємозв'язку з навколишнім оточенням (рис. 4, а) та ізольова­но від нього. Труп з предметами обстановки навколо нього звичайно фотографують

_І

Види та методи судово-оперативної фотозйомки 19

із двох бічних сторін. Фотозйомку щодо осі трупа бажано вести під кутом 45°. Не рекомендується без потреби робити знімки з боку ніг, особливо з близької відстані, та з боку голови, що призводить до різномасшабності зображення частин тіла.

Фотозйомка трупа призначена для фіксації його положення і пози. Звичайно цю зйомку роблять із двох бічних сторін (рис. 4, б). Зображення трупа по можливості повинно займати весь кадр. Для виготовлення знімків трупа у великому плані засто­совується спосіб панорамного фотографування з точок, де одна із оптичних осей по­винна проходити по колінних суглобах, а інша — по середині грудної клітки.

Сліди й ушкодження фотографують спочатку так, щоб на знімку було видно, на якій частині тіла чи одягу вони знаходяться, а потім великим планом із масштабною лінійкою. Сліди крові треба фотографувати масштабною зйомкою. Особливо важли­во зафіксувати локалізацію, напрямок патьоків крові, їх форму. При фотозйомці слі­дів і ушкоджень на трупі можуть використовуватися світлофільтри. Детальні знімки ран, синців, саден бажано фіксувати за допомогою кольорової фотографії, оскільки їх колір має істотне криміналістичне значення.

Фотографування слідів на місці їх виявлення використовується для фіксації місця їх знаходження, загального вигляду, стану, індивідуальних особливостей. Місце ви­явлення сліду фіксують зйомкою на фоні навколишніх об'єктів, потім слід фіксуєть­ся окремо, а також його деталі та особливості. При фотозйомці слідів на місці події рекомендується така послідовність: спочатку фотографують предмет, на якому вияв­лені сліди, потім взаємне розташування слідів, а після — кожний слід окремо за ме­тодом великомасштабної зйомки.

Фотозйомка слідів рук на місці події може бути виконана різними способами. Так, окремі найбільш чіткі сліди пальців рук фотографують у натуральний розмір, використовуючи подовжувальні кільця. Чітко видимі забарвлені сліди на непрозорих поверхнях фотографують за правилами репродукційної зйомки. Потожирові сліди на прозорому склі можна сфотографувати в проникаючому штучному світлі, спрямова­ному під кутом до оптичної осі об'єктива. При цьому використовується «маска» із чорного паперу з отворами, повторюючими форму слідів.

При фотографічній зйомці слідів пальців рук слід правильно встановити освітлен­ня, для чого використовуються настільні лампи, лампи спалаху або спеціальні освіт­лювачі. Фотокамера звичайно встановлюється на спеціальний штатив.

Упізнавальна фотозйомка застосовується для фіксації зовнішності злочинців, з ^їєтою використання їх знімків у криміналістичному обліку, розшуку та в процесі лентифікації, а також неупізнаних трупів з метою обліку і встановлення особи за­гиблого.

Рис. 4. Схеми фотозйомки трупа:

а — з охопленням навколишньої обстановки; б — двобічна фотозйомка трупа

20 Судова фотографія та відеозапис

При зйомці живих осіб виготовляють звичайно три погрудних знімки з зображен­нями в 1/7 натурального розміру (рис. 5): правий профіль, вид спереду (анфас) і з поворотом голови вправо (лівий напівпрофіль). У повний комплект входить і чет­вертий знімок — вид спереду на повний зріст. Третій і четвертий знімки можна за­мінити одним із зображенням людини на повний зріст із поворотом усього корпуса вправо. На знімках у профіль і анфас людина повинна бути зображена без головно­го убору, шарфа, окулярів, на третьому знімку — в тому вигляді, в якому вона була затримана. Ретуш упізнавальних знімків не допускається.

Упізнавальна зйомка трупа має свої особливості. Спотворене обличчя трупа по­передньо відновлюють і провадять його туалет. Відновлення обличчя полягає в на­кладенні швів на рани, а туалет — у припудренні шкіри, підфарбуванні губ та ін. Обличчя трупа повинно бути сфотографоване до відновлення і туалету і після цьо­го. Труп фотографується в тому ж одязі, в якому його виявили, а оголений труп при­кривають шматком тканини, найкраще сірим.

Обличчя трупа слід фотографувати у фас, обидва профілі (лівий та правий), а також у 3/4 повороту обличчя. Перед зйомкою необхідно надати трупу певне поло­ження, зручне для фотографування. Обличчя трупа фотографується з розплющени­ми очима.

У судово-оперативній фотографії важливе значення має фотозйомка при відтво­ренні обстановки і обставин події (слідчому експерименті або перевірці показань на місці). Така фотозйомка застосовується для фіксації найбільш істотних моментів про­цесу і результатів зазначених дій у взаємозв'язку з конкретною матеріальною обста­новкою. Так, залежно від виду та умов слідчого експерименту існує необхідність шля­хом фотографічної зйомки зафіксувати місце, обстановку та умови, предмети, що ви­користовувались, окремі елементи дослідних дій. При слідчому експерименті через велику розмаїтість дослідних дій та умов їх виконання використовуються різні спо­соби й методи зйомки. Причому зйомка провадиться до і після реконструкції. Зок­рема, при слідчому експерименті по встановленню можливості бачити подію, що ста­лася, доцільно зафіксувати фотозйомкою місце перебування особи в момент спосте­реження і місце, на якому відбувалася подія. Якщо потрібно перевірити можливість протягнути якийсь предмет через певний отвір, спочатку слід сфотографувати окре­мо отвір, потім об'єкт, який будуть протягувати, і послідовно моменти цього процесу.

_{О А}

Рис. 5. Упізнавальна фотозйомка

V,

Види та методи судово-оперативної фотозйомки 21

Фотографування при проведенні перевірки показань на місці провадиться з ме­тою наочної фіксації дій учасників на місцевості і у приміщеннях, де згідно з пока­заннями раніше допитаних осіб відбувалася подія злочину чи її окремі обставини. За допомогою фотозйомки фіксуються об'єкти, положення, стан і ознаки яких об'єк­тивно можуть підтвердити або спростувати показання, що перевіряються. Шлях пе­ресування, який показує особа, слід фіксувати панорамним методом або частина­ми — за напрямком руху.

У криміналістичній літературі мають місце рекомендації щодо процедури та по­слідовності застосування фотозйомки під час перевірки показань на місці. Так, фо­тозйомкою рекомендується фіксувати: 1) місце або вихідну точку, звідки розпочина­ється перевірка показань; 2) окремі ділянки маршруту і розташування учасників слід­чої дії; 3) орієнтири, на які вказує особа, показання якої перевіряються; 4) місця, де виявлені сліди й предмети; 5) особливості слідів і предметів, виявлених при пере­вірці.

Фактична обстановка фіксується з урахуванням одержуваних пояснень. Якщо такі пояснення супроводжуються діями, які мають значення для справи, то вони під­лягають фотозйомці.

Фотозйомка при проведенні обшуку передбачає використання орієнтуючої, огля­дової, вузлової та детальної зйомок. Фотозйомка при обшуку доцільна для фіксації місця розташування об'єкта обшуку, місць розташування предметів пошуку, схова­нок, їх особливостей та будови. При необхідності застосовується масштабна зйомка. Документи фіксуються за правилами репродукційної зйомки.

Фотозйомка при пред'явленні для впізнання провадиться з метою фіксації запро­понованих для впізнання об'єктів. Таке фотографування дає наочне уявлення про правильність добору об'єктів і дозволяє зафіксувати низку ознак, за якими об'єкт 5ув упізнаний.

Запропоновані для впізнання речі фотографують пронумерованими. До них при­кріплюють (або біля них розміщують) бирки з чіткими контрастними номерами рис. 6). Спочатку фотографують усі пред'явлені предмети, а потім упізнаний пред-чгг із биркою. Необхідно зафіксувати також індивідуальні (окремі) ознаки (сліди зно-;у і ремонту, переробки, пошкодження тощо) об'єкта, за якими він був упізнаний. Індивідуальні особливості фотографуються великим планом із масштабною лінійкою.

При пред'явленні для впізнання людей доцільно сфотографувати всіх пред'явле--ііх осіб (спочатку на повний зріст, а потім крупнішим планом — по груди). Після -зого окремо фіксується впізнана особа. Якщо особа була впізнана за якими-небудь ,-:ливідуальними ознаками, то їх необхідно зафіксувати за допомогою масштабної фо-"зйомки (наприклад, родимку або шрам на обличчі).

Рис. 6. Предмети, пред'явлені для впізнання

22 Судова фотографія та відеозапис

Методи фіксуючої фотографії. Панорамна фотозйомка полягає в суворо послідов­ному фотографуванні частин місцевості чи приміщення по горизонталі чи вертика­лі, а також довгих, високих споруд і окремих великих об'єктів, що не вміщаються в один кадр великого плану, для того щоб скласти з фіксованих частин одне загальне зображення, яке називається фотопанорамою. Розрізняють лінійну, кругову та ярус­ну панораму.

При лінійній панорамній зйомці камера переміщується по прямій лінії вздовж об'єкта, на однаковій відстані від нього. Кожний наступний кадр повинен частково перекривати зображення попереднього кадру.

Кругова панорамна зйомка доцільна у випадках, коли необхідно зафіксувати з різних боків далеко розташовані об'єкти. Фотографування провадиться з однієї точ­ки, але камеру після кожного кадру повертають навколо вертикальної осі на певний кут. Фотоапарат рекомендується встановлювати на штатив, використовувати спеці­альну головку з градуйованою шкалою. При зйомці необхідно забезпечувати частко­ве перекриття попереднього кадру на 10—15 % його площі. Повна кругова панора­ма охоплює зображення місцевості на 360°.

На відміну від кругової, ярусна зйомка здійснюється поворотом фотокамери на­вколо горизонтальної осі і застосовується для фіксації високих об'єктів. При цьому масштаб нижніх і верхніх кадрів буде різним унаслідок збільшення відстані до час­тини об'єкта, що фотографується.

Аби панорамний знімок був високоякісним, усі фрагменти мають бути однако­вими за щільністю. Тому рекомендується фотографувати всі частини об'єкта в одна­кових умовах. Монтаж готових знімків у фотопанораму провадиться за деталями зо­бражень, що збігаються. Знімки обрізають так, щоб на панорамі одна й та сама де­таль не була зображена двічі і щоб не допустити відсутності зображень окремих частин об'єкта.

Панорамна зйомка може бути виконана фотокамерою загального призначення або панорамним фотоапаратом (наприклад, панорамним фотоапаратом «Горизонт» з короткофокусним об'єктивом — (■= 28 мм, 1:2,8; кут зображення по горизонталі 120°, по вертикалі 45°).

Вимірювальна зйомка призначена для одержання фотознімків, за якими можна визначити розміри сфотографованих об'єктів і відстані між ними. Така зйомка мо­же бути виконана кількома способами: з масштабною лінійкою, зі стрічковим (гли­бинним) або квадратним масштабом.

Сутність масштабної зйомки полягає в тому, що об'єкт фотографується разом із масштабною лінійкою. Лінійка розміщується поруч із слідом або предметом, на рівні їх поверхонь. Масштабний знімок фіксує співвідношення предмета і лінійки в тому вигляді, яким воно було в дійсності, і не потребує будь-яких пояснень. При зйомці об'ємних предметів лінійку піднімають за допомогою підкладок до рівня площини, що фотографується. Оптична вісь об'єктива фотоапарата має бути перпендикулярна площині об'єкта і спрямована в його центр.

Вимірювальна зйомка зі стрічковим (глибинним) або квадратним масштабом (ме­трична зйомка) у слідчій практиці не одержала поширення через незручність розра­хунків при зйомці. Проте її рекомендується застосовувати в тих випадках, коли при огляді місця події особливо важливе значення має фіксація відстаней між предмета­ми в глибину і за фронтом.

Найпростішим способом метричної фотографії є внесення в кадр, що знімається, шкали віддалень, тобто глибинного масштабу у вигляді стрічки з добре помітними

Судовий відеозапис 23

поділками. Фотоапарат установлюється так, щоб його оптична вісь була паралель­ною підлозі приміщення (або поверхні місцевості). Глибинний масштаб розміщується на землі або на підлозі в напрямку від апарата, паралельно його оптичній осі. Точ­ка початку шкали віддалення розташовується точно під об'єктивом.

Стереоскопічна зйомка — це метод одержання знімків, який дозволяє повніше сприймати об'єм сфотографованих предметів. Об'єкт фотографується з двох різних точок, які відповідають позиції лівого і правого ока. Два знімки утворюють стерео-пару, яку розглядають через стереоскоп.

Використання стереоскопічної зйомки в слідчій практиці може бути корисним при фіксації місця події, обстановка якої являє собою складне накопичення значної кількості речей і предметів.

Репродукційна фотозйомка — це система прийомів фіксації площинних об'єктів. Вона застосовується для відтворення фотографічними способами плоских оригіна­лів — документів, фотознімків, креслень, схем, малюнків та ін. При такому фотогра­фуванні дотримуються правил масштабної зйомки, що забезпечує найбільшу точність копії. У процесі репродукційної зйомки необхідно: а) рівномірно освітлювати всю поверхню об'єкта; б) забезпечити паралельність взаємного розташування негативно­го матеріалу і об'єкта; в) оптичну вісь об'єктива спрямовувати в центр об'єкта.

Дана зйомка може виконуватися за допомогою спеціальної або звичайної фото­апаратури, для чого використовують портативні репродукційні установки (типу РУ-2, РДУ, С-64) і стаціонарні (типу МРКА, УРУ «Білорусь СБ-2», «Уларус»).