Глава 18. Розслідування вбивств

§ 1. Криміналістична характеристика вбивств

Вбивство є злочином проти життя людини. Найважливішим завданням опера-тивно-розшукових та слідчих органів є швидке розкриття таких злочинів, встанов­лення причин та умов, що сприяють їх вчиненню. Складність розслідування вбивств зумовлена відсутністю, як правило, свідків, великою кількістю версій розслідування, характером речових доказів, інсценуванням у деяких випадках обставин події зло­чину.

Ефективному розслідуванню злочинів сприяє з'ясування даних, що складають криміналістичну характеристику вбивств, тобто сукупність криміналістично значущих елементів, таких, що сприяють найбільш швидкому розслідуванню.

До суттєвих елементів криміналістичної характеристики вбивств належать: 1) спо­сіб вчинення злочину; 2) спосіб приховування злочину; 3) місце, час та обстановка; 4) «слідова картина»; 5) особа злочинця; 6) особа потерпілого.

Так, при розгляді такого елементу криміналістичної характеристики, як спосіб вчинення злочину — важливо з'ясувати, яким чином вбивство було вчинено — в умовах неочевидності або очевидності. З'ясування цієї обставини впливає на плану­вання та організацію розслідування. У першому випадку факт вчинення вбивства не­очевидний, і особа, яка вчинила цей злочин, невідома. Завданням розслідування є встановлення особи злочинця, обставин вчинення злочину, особи потерпілого.

Вбивство, вчинене в умовах очевидності, характеризується тим, що особа зло­чинця відома, злочин вчинено в присутності інших осіб. Завданням розслідування є встановлення обставин злочину, виявлення речових доказів, встановлення особи по­терпілого і мотивів убивства.

Розглянемо основні елементи криміналістичної характеристики вбивств.

Спосіб вчинення злочину. Такі способи надзвичайно різноманітні: застосування вогнепальної і холодної зброї, удавлення зашморгом, дія високої температури, утоп-лення та ін. Спосіб вчинення часто вказує на особу злочинця і дозволяє висувати версії як щодо вбивці, так і щодо мотивів учинення злочину. Спосіб вчинення зло­чину орієнтує слідчого на комплекс слідів і речових доказів, що можуть бути вияв­лені в процесі розслідування. Крім того, спосіб вчинення може сприяти встановлен­ню особи потерпілого (мається на увазі характер попередніх стосунків потерпілого зі злочинцем).

Спосіб приховування вбивства. Найбільш традиційними способами приховування є: знищення слідів злочину; приховування чи знищення знарядь і засобів; інсцену-

198 Розслідування вбивств

вання вбивства під нещасний випадок чи самогубство; знищення трупа (спалюван­ня, утеплення, розчленування, закопування); спотворення трупа з метою прихован­ня особи потерпілого. Такі дії пов'язані, як правило, з бажанням убивці уникнути відповідальності, приховати свою причетність до злочину.

Час, місце та обстановка події злочину. Злочинець обирає, як правило, момент, коли потерпілий один у будинку, офісі або в іншому місці, коли немає свідків, нерід­ко вечірній або нічний час. Місце вчинення вбивства — це найчастіше безлюдна міс­цевість чи квартира, в якій потерпілий може бути один. Це також може бути транс­порт (автомобільний чи залізничний), зруйновані будинки або такі, що будуються, інші місця, куди з різних обставин потрапляє потерпілий. Місце злочину, як і об­становка, є надзвичайно важливим джерелом інформації, бо воно містить чималу кількість слідів і речових доказів, що визначають напрям розслідування і висунення слідчих версій.

«Слідова картина» події. «Слідову картину» утворюють обставини і сліди події злочину. Виявлення їх, аналіз, встановлення причинних зв'язків дозволяють побуду­вати картину події, сформувати уявні або дійсні моделі злочину, механізм його вчи­нення. Дослідження таких слідів і речових доказів може вказати на особу злочинця, особу потерпілого та обставини події, виявити негативні обставини, сліди прихову­вання злочину.

Особа злочинця. Соціальний і психологічний портрет вбивці має різноманітні ри­си залежно від того, чи є злочин умисним або з необережності. Злочинець, який вчинив вбивство навмисно, характеризується негативно, має такі якості, як агресив­ність, жорстокість, егоїзм, цинізм, зневага до чужих інтересів, розпущеність тощо. Серед злочинців цієї категорії переважають наркомани, сексуальні психопати, особи з психічними відхиленнями, У випадках необережних вбивств злочинці, як правило, не мають таких якостей. Дії злочинця на місці події дозволяють дійти висновків щодо його обережності, продуманості дій, наявності фахових навиків, сили, жорстокості та ін.

Особа потерпілого. Особа потерпілого нерідко вказує на особу злочинця (зв'яз­ки потерпілого зі злочинцем, характер їхніх стосунків, мотиви вчиненого злочину). Тому вивчення особи потерпілого дозволяє висунути версії щодо вбивці, мотивів учи­нення злочину, в окремих випадках щодо віктимного поводження потерпілого.

Підставами для порушення кримінальної справи є: а) виявлення трупа з ознаками насильницької смерті; б) заяви очевидців вбивства; в) зникнення людини за наяв­ності обставин, що вказують на можливість її вбивства; г) явка з повинною; ґ) без­посереднє виявлення органом дізнання, слідчим, прокурором ознак злочину.