§ 2. Розслідування вбивств, пов'язаних із виявленням частин розчленованого трупа

Вбивства з розчленуванням трупа можна класифікувати таким чином: 1) побу­тові вбивства; 2) сексуальні вбивства: а) пов'язані із зґвалтуванням жертви; б) сек­суально-садистські; 3) вбивства з метою трансплантації людських органів (тканин); 4) ритуальні вбивства; 5) вбивства з метою канібалізму. Кожній групі властиві свої особливості характеристики злочинців та потерпілих, типові способи вчинення вбив­ства (і що особливо важливо — способи розчленування), внаслідок застосування яких утворюються і типові сліди.

Виділяють два види умисного розчленування: 1) дефензивне (захисне) і 2) офен-зивне (наступальне). Цілями дефензивного розчленування є: а) приховування місця вчинення вбивства, б) полегшення транспортування і приховування трупа, в) пере-шкодження ідентифікації особи загиблого. При офензивному розчленуванні, навпа­ки, цілі злочинця полягають у задоволенні своїх бажань (сексуальних, садистських, некрофільних потреб тощо), тобто в самому факті розчленування. Особливість офен-зивного розчленування полягає в тому, що заходи до приховування трупа і перешко-дження встановленню особи вбитого (у більшості випадків) не приймаються.

На початковому етапі важливо чітко виділяти дві характерні ситуації: 1) розчлену­вання не виступає способом приховування злочину (офензивне розчленування); 2) роз­членування виступає як спосіб приховування злочину (дефензивне розчленування)¹.

Ознаки офензивного розчленування: а) надзвичайно недоцільне знівечення тіла: роз­порювання живота, відрізання грудей і статевих органів, видобування нутрощів, зди­рання шкіри з тіла; б) завдавання ненормальних ран вмираючій або убитій людині; в) безладність і безцільність знівечення; ознаки незвичайних дій з трупом (залежно від форми сексуального відхилення вбивці); г) розчленування трупа на дуже дрібні частини; ґ) заподіяння величезної кількості ушкоджень, що може свідчити про са­дистські схильності або про вчинення вбивства психічно неповноцінною особою.

Ознаками дефензивного розчленування є слідовий комплекс дій, пов'язаних з при­ховуванням трупа (або його частин).

Типові способи приховування вбивств з подальшим розчленуванням трупа:

1. Дії, пов'язані з приховуванням трупа (його частин): а) знівечення трупа: зни­щення особливих прикмет (родимок, татуювання тощо), зрізання шкіри з пальців рук, спотворення обличчя; б) знищення трупа (його частин) шляхом: спалення; роз­чинення (з застосуванням різних кислот тощо); розварювання (з додаванням різних хімічних речовин тощо); в) упакування частин трупа: пошуки пакувального матеріа­лу тощо; г) транспортування частин трупа: вибір маршруту транспортування; місця приховування; г) приховування частин трупа: їх закопування; утеплення; розкидан­ня в різних місцях; комбінація вищезазначених способів.

І Визначення виду розчленування дає слідчому можіїивість встановлення цілей розчленування, які в свою чергу доз­воляють висувати версії про характер злочину, мотиви і цілі, особу злочинця.

Розслідування вбивств, пов'язаних із виявленням частин розчленованого трупа 207

2. Дії щодо приховування знарядь і засобів вбивства (розчленування), а також ін­ ших слідів злочину шляхом: а) знищення знарядь вбивства (розчленування); б) ук­ риття знарядь вбивства (розчленування); в) приховування інформації, пов'язаної зі злочином, та її носіїв; г) знищення інших матеріальних джерел інформації; Г) маску­ вання (змінення вигляду, властивостей і ознак окремих слідів і об'єктів або їх стану).

3. Дії по приховуванню слідів злочину шляхом створення неправдивої інформа­ ції та її носіїв: а) створення неправдивого алібі; б) явно неправдива заява (напри­ клад, злочинець з власної ініціативи звертається із заявою про розшук родичів, що зникли, розповсюджує чутки щодо їх від'їзду в інше місце тощо); в) явно неправди­ ві свідчення.

4. Інсценування нещасного випадку або самогубства (як правило, на залізнич­ ному транспорті).

Початковий етап розслідування. Початковими слідчими діями даної категорії вбивств є: огляд місця події; призначення судово-медичної експертизи і пред'явлен­ня трупа (його частин) для впізнання. Інші слідчі дії (обшук, допити свідків, при­значення різних видів експертиз; допит підозрюваного та ін.), як правило, прово­дяться на подальшому етапі розслідування.

Огляд місця події. Специфіка і, в той же час, надзвичайні труднощі огляду міс­ця події у справах досліджуваної групи вбивств полягають у тому, що: 1) у переваж­ній більшості випадків місце вчинення вбивства і розчленування трупа не співпада­ють з місцем їх виявлення; 2) часто частини трупа знаходять через досить тривалий проміжок часу, за який в навколишньому середовищі відбулися фізичні, хімічні та біологічні зміни, внаслідок яких частини трупа зазнали гнилісних процесів, зазнала змін і обстановка місця події; 3) як правило, виявляються не всі, а лише деякі час­тини тіла, що також ускладнює встановлення особи загиблого.

Серед основних криміналістично значущих об'єктів при огляді місця події у спра­вах про вбивства з розчленуванням трупа необхідно виділити: а) ділянку місцевості або приміщення, де локалізовано подію; б) частини (частину) розчленованого трупа; в) сліди вчинення вбивства і розчленування тіла; г) сліди перебування на місці по­дії злочинця або інших осіб; ґ) сліди автотранспортних та інших засобів, що вико­ристовувалися злочинцем для транспортування частин трупа; д) речі і предмети, ки­нуті або випадково забуті злочинцем; є) пакувальний матеріал; є) мікрооб'єкти, які могли потрапити на предмети обстановки, упаковку і частини трупа.

Специфіка огляду місця події у справах про вбивства з розчленуванням трупа полягає в тому, що місць події при одній події може бути декілька: місце вбивства, місце розчленування (іноді вони не співпадають) і місце виявлення частин трупа. Ви­ходячи з цього, першочерговими питаннями, які необхідно вирішити слідчому, є:

1. Яким способом доставлені частини тіла на місце їх виявлення?

2. Звідки, яким шляхом доставлені частини трупа?

Особливу увагу при цьому слід приділяти: а) аналізу окремих слідів на місці події; б) встановленню між ними взаємозв'язків; в) виявленню ознак, що характе­ризують спосіб вчинення вбивства з розчленуванням трупа; г) встановленню чи ви­ступало розчленування як спосіб приховування, чи злочинець не здійснював подіб­них дій у зв'язку з тим, що розчленування тіла жертви переважало при вчиненні вбивства, що у свою чергу дозволить прослідкувати взаємозв'язки за лінією «злочи­нець — жертва».

У ситуації, коли місце події не є місцем злочину, особливу увагу слід приділя­ти пошуку, фіксації та вилученню слідів, які свідчать про перебування злочинця на

208 Розслідування деяких видів убивств

місці події (сліди рук, ніг, взуття, транспортних засобів, особистих речей, недопал­ків та ін.). При цьому особливого значення набуває огляд шляхів підходу і відходу злочинця для встановлення, звідки з'явився і в якому напрямку він зник. Огляд на шляхах відходу сміттєвих урн, баків, чагарників, кущів тощо в ряді випадків дозво­ляє виявити предмети, які можуть стати речовими доказами у справі. При виявлен­ні на місці події залишених можливим злочинцем недопалків, гребінців та інших предметів необхідно направляти їх до судово-медичної лабораторії з метою дослід­ження слини, жиропоту, що дозволяє встановити групу крові їх власника. Особливу увагу слід приділити виявленню, фіксації і вилученню мікрооб'єктів.

Виявлення та фіксація цих слідів дозволяють встановити: 1) спосіб транспорту­вання трупа, рід і вид транспорту; 2) напрямок, у якому рухалися злочинці до і піс­ля транспортування частин трупа; 3) кількість осіб, що брали участь у переміщенні частин трупа; 4) вид, розмір, індивідуальні особливості взуття цих осіб, зріст і ходу кожного з них.

У ситуації, коли злочинець не знаходився на місці виявлення розчленованих ча­стин (частини трупа відправлялися багажем, підкидалися злочинцем у товарні поїз­ди, що йшли в протилежних напрямах, тощо), основне інформаційне навантаження (важлива доказова інформація про подію злочину) зосереджене у виявлених части­нах трупа і матеріалі, що використовується для їх упаковки (якщо такий є), а не в матеріальній обстановці місця виявлення розчленованих частин. Тому особливе зна­чення необхідно приділяти дослідженню і скрупульозному опису в протоколі кожної частини розчленованого трупа, пакувального матеріалу і виявлених на них слідах. Важливу інформацію про місце вчинення злочину можуть нести мікрооб'єкти ґрун­тового і рослинного походження.

Перш ніж перейти до огляду власне частин трупа, потрібно: 1) ретельно зафік­сувати всі ушкодження, що є на них (опис у протоколі, фото- і відеозйомка); 2) опи­сати розташування виявлених частин тіла щодо інших об'єктів місця події; 3) про­вести дослідження ложа розчленованого трупа, а також предметів, що знаходяться на частинах трупа і біля них, а при необхідності вилучення частин трупа разом з ло­жем; 4) при можливості (якщо виявлені кисті рук) труп дактилоскопувати з метою ідентифікації вбитого за дактилоскопічною картотекою, а згодом і за слідами рук, які він міг залишити за життя. Якщо внаслідок різних причин (гнилісні зміни, ма­церація) важко отримати якісні відбитки пальців, дактилоскога'ювання здійснюється в лабораторних умовах, а папілярні візерунки відновлюються за спеціально розроб­леними методиками.

При огляді кожної частини розчленованого трупа слідчим за допомогою фахівця послідовно виявляються і підлягають опису зовнішні ознаки частин, що оглядають­ся. Якщо виявлена голова трупа, то вона описується за методом словесного портре­ту. Максимально повно і чітко фіксуються в протоколі загальні (стать, приблизний вік, зріст та ін.), індивідуальні (особливості будови частин тіла, особливі прикмети: татуювання, шрами, рубці, родимки, фізичні недоліки тощо) та професійні (розта­шування мозолів і ороговіння епідерміса, стирання шару шкіри, наявність на шкірі мікрочастинок, нігтьовий вміст та ін.) ознаки особи вбитого. Фахівець у галузі судо­вої медицини при зовнішньому огляді частин трупа на місці їх виявлення зобов'я­заний встановити і повідомити слідчому для занесення в протокол наявність ранніх і пізніх трупних явищ, міру їх вираженості. Слід звернути увагу на наявність і ха­рактер ушкоджень, їх локалізацію, поверхні і краї відчленувань. Локалізація і кіль­кість ушкоджень (що особливо важливо при висуненні версій про різновид вбивст-

Розслідування вбивств, пов'язаних із виявленням частин розчленованого трупа 209

ва) може вказувати — на психічні особливості суб'єкта злочину, характер поранень і слідів розчленування — на стать, вік і фізичну силу особи, що вчинила вбивство. При огляді частин трупа, витягнутих з води, крім фіксації тілесних ушкоджень, звер­тається увага на наявність явищ мацерації.

Особливу увагу необхідно приділяти дослідженню пакувального матеріалу (якщо він є). Описуються його загальні й індивідуальні ознаки, а також ознаки всіх інших предметів, що використовуються для упаковки розчленованих частин. Слід також звернути увагу на спосіб зав'язування вузлів на упаковці, який багато в чому зале­жить від звички людини, зумовленої професійними навичками та іншими особливо­стями. Дослідження вузлів і упаковок може мати важливе значення для встановлен­ня професії й особи людини, яка їх виготовляла.

На основі даних зовнішнього огляду частин трупа і місця їх виявлення лікар-фахівець у галузі судової медицини в усній формі може відповісти слідчому на пи­тання: 1) яка приблизно давність настання смерті, давність розчленування; 2) яка можлива причина смерті; 3) які сліди-нашарування є на частинах трупа, пакуваль­ному матеріалі і місці їх виявлення; 4) чи є місце виявлення частин трупа місцем вчинення вбивства і розчленування трупа; 5) які є ушкодження на частинах трупа і яким приблизно знаряддям вони вчинені; 6) що є знаряддям розчленування; 7) чи є знаряддя вчинення вбивства знаряддям розчленування. Залежно від конкретної си­туації, судово-медичний експерт може відповісти й на інші питання, якщо вони не вимагають складних додаткових досліджень. Висловлювання судово-медичного екс­перта, основані лише на результатах зовнішнього огляду трупа, носять лише перед­бачуваний характер і ні в якій мірі не повинні розглядатися як експертний висно­вок, який дається тільки після повної судово-медичної експертизи розчленованого трупа.

В огляді місця події можуть брати участь не тільки фахівці в галузі судової ме­дицини і криміналістики, але й інших галузей знань, необхідність залучення яких визначається слідчим, виходячи з особливостей конкретної події.

Призначення та проведення судово-медичної експертизи. Після огляду і опису на місці події частини розчленованого трупа підлягають судово-медичному досліджен­ню, яке провадиться на початковому етапі розслідування. Об'єктом судово-медичної експертизи можуть бути як окремі частини трупа, так і весь розчленований труп. Призначення такої експертизи у справах про вбивства з розчленуванням трупа є обов'язковим (ст. 76 КПК України), а проведення її доцільне в обласному бюро су­дово-медичної експертизи з залученням при необхідності різних фахівців: стомато­логів, гінекологів, анатомів та ін. У міру виявлення бракуючих частин трупа в кож­ному випадку призначають судово-медичну експертизу. Величезне значення для успі­ху судово-медичної експертизи має особиста участь слідчого в її проведенні (зокрема, при розтині трупа).

На початковому етапі проведення судово-медичної експертизи у випадках, якщо частини трупа були виявлені в пакувальному матеріалі, останній підлягає ретельно­му огляду з подальшим описом і фотографуванням його ознак. Після цього паку­вальний матеріал або його частини, останки одягу вилучаються, висушуються і пе­редаються під розписку слідчому. Далі перераховуються, детально описуються, вимі­рюються і фотографуються частини трупа. Повинні бути вказані особливості кожної з них, загальний їх стан, характер і міра вираженості посмертних змін. Так само уважно оглядаються ушкодження як в місцях відчленувань, так і на різних відрізках досліджуваних частин. При дослідженні декількох частин трупа необхідно описати

14 02-36

210 Розслідування деяких видів убивств

кожну частину окремо, особливу увагу приділяючи виявленню і фіксації індивідуаль­них прикмет: татуювань, шрамів, рубців, різного роду патологічних змін, а також ін­ших особливих ознак.

Якщо серед виявлених частин трупа є голова, то її описують за методом словес­ного портрету. Голова фотографується за правилами сигналетичної фотозйомки, при­чому окремо проводять фотографування вушних раковин. Особливе місце при до­слідженні голови відводиться дослідженню зубного апарату. При судово-медичній експертизі розчленованих частин, зуби є не тільки об'єктом, що доповнює в сукуп­ності з іншими даними відомості про расу, вік та стать їх власника, але й носіями цінних індивідуальних ознак, які нерідко забезпечують можливість ідентифікації осо­би. При наявності достатньої кількості інформації (наприклад, індивідуальні особли­вості будови зубів) позитивне ідентифікаційне дослідження може бути здійснене тіль­ки за зубним апаратом без залучення будь-яких інших методів дослідження. Тому до дослідження голови у всіх випадках необхідно залучати стоматолога.

Високу результативність за даними справами показало проведення комплексної, як правило медико-трасологічної експертизи, зокрема для розв'язання питань про ідентифікацію знарядь вбивства і розчленування за слідами на тілі, внутрішніх орга­нах, кістках та хрящах потерпілого.

Медико-трасологічна експертиза здійснюється спільно, як правило, трасологами і судово-медичними експертами. Проведення подібної експертизи особливо необхід­не при з'ясуванні питань, які стосуються: механізму утворення різних слідів та іден­тифікації слідоутворюючого об'єкта, визначення виду і конкретного примірника зна­ряддя за слідами-ушкодженнями на кістковій та хрящовій тканинах, одязі загибло­го. Висновок медико-трасологічної експертизи про тотожність використаного при вбивстві і розчленуванні трупа знаряддя (знарядь) є одним із найбільш вагомих і пе­реконливих доказів. Однак, крім названих, можуть виникати і питання найрізнома­нітнішого характеру, для з'ясування яких потрібні не тільки судово-медичні знання, але й спеціальні знання в інших галузях науки (біології, токсикології та ін.). Це мо­жуть бути питання щодо походження волосся і їх регіональної належності, отруйних речовин та ін. Тому слідчий повинен за допомогою судово-медичного експерта і про-курора-криміналіста визначити коло необхідних фахівців і призначити відповідну комплексну експертизу (медико-біологічну, медико-токсикологічну або ін.), виходя­чи з обставин конкретної справи.

При підготовці судово-медичної експертизи слідчі повинні орієнтуватися на спе­цифіку постановки питань, які можуть дати найбільш важливу інформацію для вста­новлення особи загиблого, знарядь вбивства (розчленування) та їх розшуку, особи злочинця й інших обставин справи.

Пропонуємо формулювання запитань¹:

1. Запитання, що відносяться до події злочину (до об'єктивної сторони діяння):

1. Виявлені частини трупа належать людині чи тварині?

2. Розчленування вчинено прижиттєво чи після смерті загиблого?

1. Чи є ознаки, які вказують на прижиттєві ампутації представлених частин (частини) трупа при хірургічній операції?

2. Чи є ознаки, що вказують на посмертне відділення частин (при анатоміч­ ному дослідженні в морзі або ж при інших обставинах некримінального характеру)?

1 Комплекс запитань, що нами викладено, об'єднано в групи у логічній послідовності і залежно від завдань, які вирі­шуються па початковому етапі розслідування. Запропоновані запитання можуть дещо варіюватися і відповідно до обставин конкретної справи доповнюватися й комбінуватися в необхідній послідовності.

Розслідування вбивств, пов'язаних із виявленням частин розчленованого трупа 21 1

5. Що могло бути причиною смерті?

6. Яка давність настання смерті?

2. Запитання, що пов'язані з ідентичністю представлених об'єктів:

1. Чи всі частини трупа подані на експертизу? Якщо не всі, то які відсутні?

2. Чи належать виявлені частини трупа до раніше досліджених частин?

3. Чи належать представлені частини тіла певній людині?

При вирішенні цього питання повинні бути доставлені для проведення порів­няльного експертного дослідження фотознімки цієї людини, її медична документа­ція — рентгенознімки, картка амбулаторного хворого, стоматологічна картка, історія хвороби тощо, заведені в процесі лікування або амбулаторного обстеження.

2.4. Виявлені частини тіла належать одному трупу чи різним?

При ускладненнях у встановленні особи трупа за морфологічними ознаками вико­ристовується генотипова ідентифікація (за молекулами ДНК). Висока чутливість дано­го методу дослідження дозволяє використати його при встановленні належності вияв­лених частин до одного трупа, особи невпізнаного трупа (у порівнянні з ДНК близь­ких родичів) та ін. При призначенні такої експертизи можуть бути поставлені запитання:

чи належать частини розчленованого трупа одній людині?

чи належать виявлені на частинах трупа сперма, кров, інші сліди біологічного походження підозрюваній особі?

чи належать частини деформованого, обгорілого трупа конкретній людині?

Враховуючи можливості генної дактилоскопії (генотипоскопії), призначати її до­цільно навіть при наявності однієї частини тіла. У такому випадку необхідно вказа­ти мету призначення експертизи: «Виділення ДНК для можливості подальшої іден­тифікації особи або встановлення належності частин (виявлених пізніше) одному тру­пу». Одночасно вказують при необхідності дослідження і на встановлення статевої належності частини або частин тіла. Використовують можливості генної дактилоско­пії і при ідентифікації особи злочинця за слідами біологічного походження, залише­них на місці події (крові, слини, сперми, волосся тощо).

3. Запитання, що мають значення для встановлення особи загиблого:

1. До якої раси належить потерпіла особа?

2. Яка її статева належність?

При дослідженні розчленованих частин трупа жіночої статі перед експертом слід ставити питання щодо вчинення статевих актів, зґвалтування, різноманітних стате­вих збочень, встановлення строку вагітності та інші питання, характерні для стате­вих злочинів.

3. Який вік загиблого?

4. Які приблизно зріст, вага, статура, довжина окремих частин тіла загиблого?

5. Чи є на частинах тіла індивідуальні (особливі) прикмети, які можуть бути використані для встановлення особи загиблого? Якщо є, то який їх характер і похо­ дження?

6. Чи є на частинах трупа татуювання? Якщо є, то на яких саме частинах, який їх розмір, зміст і яким способом вони виконані?

7. Чи є дані (на частинах трупа, одязі, взутті), які вказують на професію, рід діяльності або звички загиблого?

Важливі відомості, що дозволяють судити про професію вбитого, може дати і па-талогоанатомічна «картина розтину трупа», яка дозволяє виявити характерні ознаки професійних захворювань: бериліоз, силікоз, емфізема легенів та інші, типові для тієї або іншої професії.

І4'О2-36

212 Розслідування деяких видів убивств

8. Яка групова і статева належність крові і тканин розчленованого трупа?

9. Якими захворюваннями і фізичними недоліками страждав за життя потер­ пілий? Якщо страждав, то чи могли вони бути результатом його професійної діяль­ ності?

10. Чи є ознаки хірургічних операцій? Якщо так, то які це операції, яка їх дав­ ність?

11. Чи є на трупі сліди давніх ушкоджень? Якщо такі є, то приблизно коли і чим вони були заподіяні?

4. Запитання щодо способу вчинення, знарядь (засобів) і слідів вчинення вбивства:

1. Які ушкодження виявлені при дослідженні частин трупа?

2. Які характер, локалізація та кількість ушкоджень?

3. Одним чи декількома предметами (знаряддями) завдавалися ушкодження?

4. Чи є прижиттєвими тілесні ушкодження? Якщо є, то які ушкодження були завдані прижиттєво і які після смерті?

5. Чи відобразилися в прижиттєвих ушкодженнях ознаки знарядь травми (гру­ пові, загальні або індивідуальні)?

6. Якими предметами або знаряддями прижиттєво завдавалися удари і в які частини тіла?

7. Якими предметами або знаряддями були завдані ушкодження, що призвели до смерті потерпілого?

8. Чи є ознаки індивідуальних властивостей цих знарядь (предметів)? Якщо є, то як вони відображені на частинах трупа?

9. Чи приймав потерпілий алкоголь незадовго до смерті? Якщо так, то в якій мірі сп'яніння він знаходився в момент настання смерті?

10. Чи вживав потерпілий незадовго до смерті їжу, яку саме, в якій кількості, і за який час до смерті?

11. Чи не заподіяні ушкодження, що призвели до смерті потерпілого, представ­ леним знаряддям (зброєю, предметом, речовиною)? Вказати, яким саме.

10. Чи немає ознак отруєння, якщо так, то чим воно викликане?

10. Яким конкретно способом, знаряддям або речовиною заподіяні тілесні уш­ кодження (вогнепальною, холодною зброєю, колючим, ріжучим, тупим або іншим предметом, отруйною речовиною тощо)?

Якщо виявлені частини трупа дозволяють встановити причину смерті, то фор­мулюються запитання залежно від її передбачуваного виду, пов'язані з послідовніс­тю завдання ушкоджень, боротьбою, взаєморозташуванням та здійсненням цілеспря­мованих дій.

5. Запитання щодо розчленування:

1. Яким знаряддям (предметом) і яким способом проводилося розчленування?

2. Розчленування провадилося одним або декількома знаряддями (предмета­ ми)? Якщо розчленування здійснювалося декількома знаряддями, то яка послідов­ ність їх застосування?

3. Чи є на частинах трупа ознаки (групові, загальні та окремі) використаного при розчленуванні знаряддя (предмета) і як вони відобразилися на представлених для дослідження фрагментах трупа?

4. Чи мало знаряддя (предмет) розчленування індивідуальні ознаки? Які ці оз­ наки і чим вони представлені на частинах трупа?

5. Чи є в слідах розчленування ознаки неодноразового застосування знарядь розчленування?

Розслідування вбивств, пов'язаних із виявленням частин розчленованого трупа 21 З

6. Який був механізм вчинення розчленування (порядок, напрямки, сила дії, взаєморозташування жертви і злочинця)?

7. Чи є часовий проміжок між вчиненням убивства і розчленуванням трупа? Якщо так, то яка його тривалість? Яка давність відчленування різних частин?

8. Чи є дані, які вказують на те, що вбивство і розчленування провадилося од­ ним і тим же знаряддям (знаряддями)? Якщо так, то які спільні властивості цих зна­ рядь (групові, загальні, окремі) відбилися на досліджуваних частинах трупа?

9. Чи розчленування не могло бути вчинено знаряддям, представленим на до­ слідження?

6. Запитання, що мають значення для встановлення способу приховування:

1. Чи зазнавали частини трупа якого-небудь впливу з метою їх подальшого зни­ щення злочинцем? Якщо так, то якого (термічного, хімічного)?

2. Якщо на частини тіла впливали термічні агенти, то які саме і яка створю­ вана ними температура?

1. За який час міг бути спалений труп?

3. Скільки часу необхідно для спалення трупа паливом (указати яким), що за­ стосовувалося злочинцем?

4. Яка була температура в топці (осередку пожежі), в якій спалювалися части­ ни трупа?

5. Чи не зазнавали частини розчленованого трупа вимочування в рідині, чи не пов'язані ці ознаки з перебуванням трупа у вологому середовищі?

6. Чи є на частинах трупа ознаки, які вказують на знищення особливих прик­ мет (татуювань, родимок тощо)? Чи є інші дані, що свідчать про приховування вчи­ неного вбивства? Якщо так, то які саме?

2. Яким шляхом переміщалися частини трупа після їх розчленування?

3. Чи є ознаки тимчасового захоронення трупа до його розчленування?

10. Чи не був труп заморожений?

11. Який час частини трупа знаходилися в даному місці (на повітрі, в землі, у воді)?

12. Який час пройшов з моменту залишення їх злочинцем і до виявлення?

7. Запитання, що пов 'язані з встановленням особи передбачуваного злочинця:

1. Чи є ознаки, що дозволяють передбачити, що вбивство, як і подальше розчле­ нування трупа (в конкретному випадку) вчинила одна людина або для цього не­ обхідна була участь декількох осіб?

2. Чи не була особа, що скоїла вбивство і розчленувала труп, лівшею?

3. Чи є ознаки, які вказують на фізичні властивості особи, що вчинила злочин?

4. Чи не свідчить характер розчленування трупа про певні професійні знання і навички в якій-небудь галузі медицини або про інші професійні навички, які ви­ користовувалися особою при розчленуванні трупа?

У рамках судово-медичної експертизи може бути призначена і судово-стоматоло­гічна експертиза. Для її проведення необхідні спеціальні знання в галузі стоматології і криміналістичної ідентифікації. Для проведення такої експертизи доцільно залучи­ти судового медика, а до огляду зубів і виготовлення з них зліпків як фахівець залу­чається лікар-стоматолог. Різні тканини або виділення організму (експертиза речових доказів): кров, сперму, волосся, слину, м'які тканини, внутрішні органи, кістки, клі­тини організму людини — досліджують в біологічних відділеннях судово-медичних ла­бораторій. Ці об'єкти вилучає і направляє на судово-медичну експертизу речових до­казів експерт, що проводив судово-медичне дослідження розчленованих частин.

214 Розслідування деяких видів убивств

При дослідженні волосся експертним шляхом можуть бути вирішені питання щодо його походження, групової, регіональної та статевої належності. Не можна від­мовлятися і від спроби встановлення групової належності навіть об'єктів, які зазна­ли впливу високої температури. Слід також ставити запитання:

1. Який спосіб відділення волосся (було вирване, випало, зрізане тощо)?

2. Якщо волосся зрізане, то чи є які-небудь ознаки, що дозволяють передбачи­ ти, яким предметом воно відділене?

3. Яка давність відділення волосся?

4. Чи зазнавало волосся якого-небудь хімічного впливу (хімічна завивка, косме­ тична обробка, фарбування, знебарвлення)?

5. Яка давність стрижки, пофарбування чи знебарвлення волосся?

6. Чи є на представленому волоссі ознаки яких-небудь захворювань волосся (вуз­ лувата ламкість, мікози та ін.)?

7. Чи може характер забруднень волосся свідчити про професійну належність по­ терпілого (підозрюваного)?

8. Чи однакове волосся з волоссям підозрюваного (потерпілого)?

У піднігтевому вмісті, на знаряддях убивства (розчленування) можуть бути ви­явлені різні клітини організму, частки тканин злочинця або потерпілого. У таких ви­падках перед експертом (цитологом) можуть бути поставлені запитання:

1. Чи є (в піднігтевому вмісті злочинця або потерпілого, на інших об'єктах) клі­ тини шкіри або інших органів людини?

1. Яка їх органотканева, групова, статева належність?

2. Чи можуть вони походити від конкретної особи?

При дослідженні інших виділень людського організму (сечі, слини, поту тощо), основним питанням є встановлення їх походження від конкретної особи (потерпіло­го, підозрюваного).

Пред'явлення для впізнання. Вже до моменту порушення кримінальної справи (при огляді місця події) слідчий повинен виконати ряд так званих передідентифікаційних дій, спрямованих на встановлення особи: фотографування частин трупа, пакувально­го матеріалу, одягу, дактилоскопіювання (якщо є така можливість). Після повного су­дово-медичного дослідження розчленованого трупа у випадках, якщо до цього момен­ту труп не впізнано, слідчий зобов'язаний забезпечити виконання нового комплексу передідентифікаційних дій, що забезпечують більш глибоку перевірку з встановлення особи невідомого: 1) туалет трупа або реставрацію; 2) фотографування; 3) зняття по­смертної гіпсової маски; 4) взяття проби трупної крові для визначення її групи й ін­ших особливостей; 5) вилучення зразків волосся і вмісту з-під нігтів; 6) вилучення протезів; 7) складання впізнавальної картки трупа. У випадках, якщо шкіряний по­крив зберігся, а голова трупа змінена вираженими посмертними явищами за рахунок роздуття або зміни кольору м'яких тканин голови в незначній мірі, здійснюється зов­нішня обробка шкіряного покрову обличчя (туалет трупа). При більш глибоких по­смертних процесах або при значно виражених травмах обличчя внаслідок механічних ушкоджень доцільно провести реставрацію м'яких тканин голови.

Основні ж положення тактичного характеру, які необхідно пам'ятати слідчому, зводяться до такого:

1. Туалет і реставрація голови трупа проводяться тільки (!) судово-медичним ек­ спертом.

2. Проведення процедури туалету або реставрації голови трупа можливе тільки після її судово-медичного дослідження.

Розслідування вбивств, пов'язаних із виявленням частин розчленованого трупа 215

3. Відразу ж після проведення туалету (реставрації) голови в обов'язковому по­рядку проводиться її фотографування за правилами упізнавальної зйомки.

Від того, наскільки чітко, правильно і повно будуть організовані та проведені передідентифікаційні заходи, серед яких не випадково важливу роль відіграє туалет і реставрація голови трупа, в значній мірі залежить і успішне проведення пред'яв­лення трупа (голови) для впізнання.

Слід пам'ятати, що при пред'явленні для впізнання розчленованих частин (час­тини) трупа, за винятком голови або обличчя трупа, впізнання може бути лише в формі встановлення схожості, а не тотожності. Дані впізнання вимагають ретельно­го контролю шляхом проведення слідчих, експертних і оперативно-розшукових дій, направлених на подальшу ідентифікацію особи загиблого. З цією метою признача­ється ряд судових експертиз (судово-портретна, дактилоскопічна, товарознавча та ін.). Перелік же заходів, направлених на встановлення невпізнаного трупа зводиться, як правило, до звичайних прийомів зіставлення за:

фотознімком голови невпізнаного трупа і безвісти зниклої особи (метод апліка­ції). Зараз уже є програми для виконання операцій з поєднання прижиттєвого зоб­раження і зображень черепа не методом фотосуміщення, а засобом комп'ютерної гра­фіки;

групою крові, яка встановлюється за біологічними виділеннями з трупа і безвіс­ти зниклої особи (відомості, зафіксовані у військово-облікових документах, лікарнях, донорських пунктах тощо);

зразками волосся, вилученого за місцем проживання безвісти зниклого;

прижиттєвими і посмертними рентгенограмами;

різного роду захворюваннями, встановленими при судово-медичному дослідженні частин трупа і за амбулаторними картками, які вилучаються в медичних установах, де особа перебувала на лікуванні, або надаються родичами вбитого.

На початковому етапі розслідування до числа типових можна віднести такі слід­чі ситуації:

1. Не встановлено особу потерпілого і відсутні відомості про підозрюваного.

2. Встановлено особу трупа, але відсутні дані щодо підозрюваної особи.

3. Слідчий має в своєму розпорядженні дані про особу, яка вчинила злочин, але відсутня інформація про потерпілого (особу останнього не встановлено).

4. Встановлено особу розчленованого трупа і слідчий має в своєму розпоряд­ женні досить повні дані про особу, яка вчинила вбивство.

Істотну роль у виборі найбільш правильного напряму розслідування на основі належної оцінки і аналізу конкретної слідчої ситуації відіграють висунені слідчі версії, які сприяють більш чіткому визначенню кола питань, що з'ясовуються, і відповідно визначенню найбільш оптимального комплексу слідчих та інших дій. Зупинимося де­тальніше на особливостях побудови слідчих версій в зазначених слідчих ситуаціях.

Ситуація 1. Незважаючи на, здавалося б, очевидний характер події (вбивство і розчленування трупа), в цій ситуації не можна виключати висунення і перевірку за­гальних версій, що переслідують мету вивчити суть події¹.

Тільки після аналізу всієї отриманої інформації і підтвердження версії про те, що має місце вбивство і злочинне розчленування трупа, можуть висуватися загальні версії стосовно характеру вчиненого злочинного діяння. Побудова подібних версій

1 Факт виявлення частин трупа не може пояснюватися тільки тим, що вчинено вбивство з розчленуванням трупа виключно з метою його приховання. Розчленування трупа, як вже вказувалося, може мати і некримінальний характер.

216 Розслідування деяких видів убивств

дозволяє пояснити подію злочину при мінімальних початкових даних і отримати най-загальніше уявлення про вбивства, що розглядаються. Можуть конструюватися такі типові версії: а) має місце побутове вбивство; б) вчинено сексуальне (сексуально-са­дистське) вбивство; в) ритуальне вбивство; г) вбивство з метою трансплантації людсь­ких органів (тканин); ґ) вбивство з метою канібалізму.

Зазначені версії висуваються з урахуванням фактичних даних, отриманих при проведенні невідкладних початкових слідчих дій, а також оперативно-розшуковим шляхом. Одним з основних джерел такої інформації, безумовно, є обстановка на міс­ці події, іншими словами, «слідова картина», що склалася внаслідок дій злочинця. Залежно від слідчої ситуації, що склалася, конструювання подібних версій доцільно здійснювати у двох основних напрямах:

1. Стосовно особи загиблого.

2. За суб'єктом злочину і можливими напрямами його пошуку.

Побудова слідчих версій щодо особи загиблого. Встановлення особи загиблого — ключова ланка при розслідуванні злочинів подібного роду. Побудова версій щодо вбитого (див. ситуація 1 та ситуація 3) здійснюється залежно від того, чи є в розпо­рядженні слідчого дані, що дозволяють встановити особу невпізнаного трупа. Якщо такі відомості відсутні, то побудова версій можлива після проведення тактичної опе­рації «Пошук відсутніх (яких не вистачає) частин трупа». При наявності ідентифіка­ційних характеристик загиблого, побудову версій доцільно здійснювати з урахуван­ням класифікації за такими ознаками загального характеру:

1. належність убитого до категорій осіб, що перебувають на криміналістичних обліках в органах внутрішніх справ: а) раніше судимих; б) зареєстрованих у карто­ теці безвісти зниклих (якщо є заява);

2. відношення загиблого до місцевості: а) убитою є особа, що проживала в близь­ ко розташованих районах міста; б) загиблий проживав далеко від місця, де були ви­ явлені його останки; в) убитий є приїжджим з іншої місцевості. При цьому загиблий:

мав які-небудь контакти з місцевим населенням;

нікому в даній місцевості не відомий.

Насамперед перевіряються загальні версії про факти зникнення, що мали місце до моменту виявлення трупа, після чого конструюються і перевіряються конкретні версії про загиблого. Якщо внаслідок їх перевірки не встановлена особа загиблого¹, то висуваються загальні версії у другому напрямі (за відношенням загиблого до міс­цевості). У цих випадках версійна діяльність слідчого набуває пошукового характе­ру. Побудова і перевірка версій саме за цією підставою в таких ситуаціях уявляється найбільш перспективною.

Негативний результат при перевірці версії про те, що загиблий є місцевим жи­телем, нарівні з даними, отриманими при огляді місця події, дозволяє висувати версії про те, що загиблий — приїжджий, нікому в цій місцевості не відомий.

Побудова слідчих версій щодо злочинця. Побудова слідчих версій щодо суб'єкта зло­чину в ситуаціях, коли останній невідомий, можлива: 1) з використанням даних, отриманих внаслідок наукового узагальнення судово-слідчої практики, слідчого до­свіду, накопиченого при розкритті подібних убивств; 2) виходячи з обставин вияв­лення розчленованих частин (особливості способу приховування, транспортування тощо); 3) з урахуванням наявних даних про потерпілого.

1 Слід пам'ятати, що можлива і ситуація, коли заява про безвісти зниклих взагалі не надходила до РВ МВС, однаково як безрезультативним виявилося і використання різних видів криміналістичних обліків (загиблий не перебував на дактилоскопічному обліку тощо).

Розслідування вбивств, пов'язаних із виявленням частин розчленованого трупа 217

Конструювання слідчих версій передбачає знання типових елементів криміналіс­тичної характеристики конкретного різновиду вбивств. Складність при побудові вер­сій на початковому етапі розслідування розглядуваних убивств в проблемній ситуа­ції полягає в тому, що з усіх елементів криміналістичної характеристики відомі, як правило, лише спосіб приховування і місце виявлення частин трупа. Тому характер версій, що висуваються в кожному конкретному випадку, визначається специфікою способу приховування, особливостями місця виявлення розчленованих частин, а та­кож низкою різноманітних чинників. Разом з тим, можна говорити і про версії ок­ремого характеру навіть у проблемних ситуаціях, коли слідчий не має в своєму роз­порядженні даних, достатніх для того, щоб висунути версії про конкретну особу. В ситуації, що розглядається, слідчий повинен, передусім, визначити приблизне ко­ло осіб, серед яких треба шукати злочинця. Для названої ситуації можуть бути за­пропоновані такі типові комплекси версій про вчинення вбивства:

однією особою або декількома;

близькою до потерпілого особою або незнайомою з останньою;

місцевим або приїжджим;

особою, що вчинила одиничне або серію подібних убивств¹.

Відповідно до конкретної початкової інформації дані версії можуть бути допов­нені типовими версіями про наявність у злочинця професійних навичок у галузі ме­дицини або анатомії (сліди розчленування); про ймовірне місце вчинення злочину та місце розчленування трупа, мотиви вбивства, а також за іншими підставами.

Істотна роль у ряді випадків відводиться слідчим версіям щодо місця вчинення вбивства. Джерелом формування таких версій є фактична обстановка виявлення роз­членованих частин. На основі її вивчення можуть висуватися версії щодо способу роз­членування та транспортування, що конкретизуються версією про місце вчинення вбивства і розчленування трупа. Залежно від характеру й обставин місця виявлення розчленованого трупа висуваються і версії щодо передбачуваного місця злочину.

Формулювати версії щодо конкретної особи в ситуації, коли не відомі особа за­гиблого і особа, що вчинила вбивство, як правило, не представляється можливим. Тому важливого значення для висунення версій щодо злочинця, набуває знання слід­чим типових способів вчинення і приховування даного різновиду вбивств, які мог­ли бути реалізовані в умовах досліджуваної обстановки. Висунення версій за спосо­бом вчинення конкретного вбивства дозволяє створити модель передбачуваного зло­чинця, робити висновки про його особисті, фізичні, психофізіологічні властивості. Встановлення і аналіз утворених внаслідок реалізації того або іншого способу вчи­нення слідів може надати інформацію про анатомічні ознаки злочинця (вагу, зріст, фізичні недоліки тощо); про функціональні дані (силу, навички); про його психіч­ний стан і риси вдачі (психічну неурівноваженість, зухвалість, жорстокість та ін.). Подібне моделювання особи вбивці може і не відкрити конкретного шляху виходу на підозрювану особу, але в сукупності істотно звузить коло осіб, серед яких слід розшукувати підозрюваного, створить підставу для уточнення пошукових заходів.

Окремі версії, що висуваються щодо окремих фактів, повинні систематизувати­ся, а згодом при їх перевірці конкретизуватися версіями щодо певної особи. Побу­довані на основі аналізу ознак об'єкта і слідів, виявлених на ньому, окремі версії сприяють з'ясуванню окремих сторін події, що досліджується.

1 Висунення даної версії доцільне, якщо є підстави вважати, що вчинено сексуально-садистське вбивство з розчлену­ванням трупа. Перевіряється версія з використанням даних про аналогічні способи вчинення вбивств.