- •Лекція №3 Предмет екологічного права. Об’єкти природи, природні ресурси та природні комплекси. Суб’єкти екологічного права.
- •Лекція №4 Джерела правового регулювання взаємодії суспільства і природи. Класифікація нормативних актів.
- •1. По юридичній чинності: закони і підзаконні акти
- •2. По предмету правового регулювання: загальні і спеціальні.
- •3. По характеру правового регулювання: матеріальні і процесуальні.
- •4. За своїм характером: кодифіковані і не кодифіковані.
- •Лекція №5 Конституція України – основне джерело екологічного права.
- •Лекція № 7 Стандартизація в галузі природокористування і охорони природи.
- •Змістовий модуль 6.Пф.С.01.Пп.Р.05.11 Права та обов’язки громадян у галузі екології Лекція №8 Поняття і види, законодавче закріплення прав громадян. Гарантії екологічних прав громадян.
- •Гарантії екологічних громадян громадян
- •Лекція № 9 Поняття і види обов’язків громадян.
- •Змістовий модуль 6.Пф.С.01.Пп.Р.05.12 Суб’єкти та об’єкти права природокористування Лекція №10 Поняття та зміст права власності на природні ресурси.
- •Лекція №11 Поняття, принципи, види і зміст права природокористування.
- •1) По підставах виникнення:
- •2) У залежності від об'єктів природокористування право:
- •3) У залежності від термінів природокористування:
- •4) По формах організації право:
- •5) У залежності від засобів виникнення відношень природокористування:
- •Змістовий модуль 7.Пф.Д.02.Пп.Р.04.06 Права і обов’язки природокористувачів Лекція №12 Права природокористувачів.
- •Лекція №13 Обовязки природо користувачів
- •Вибірковий модуль 2. Екологічний контроль в Україні. Екологічна експертиза Лекція №14 Поняття і класифікація видів екологічного контролю.
- •Лекція №15 Види екологічного контролю.
- •Лекція №16 Юридична природа екологічної експертизи.Процедура здійснення екологічної експертизи.
- •Лекція№17 Об’єкти і суб’єкти екологічної експертизи. Статус експерта.
- •Лекція№18 Умови і підстави проведення екологічної експертизи. Шляхи і терміни.
- •Лекція №19 Аналітична обробка матеріалів та висновки екологічної експертизи.
- •Лекція№20 Оцінка впливу на навколишнє природне середовище (овнпс).
- •Лекція№21 Поняття і функції юридичної відповідальності за природноресурсове і екологічне правопорушення. Екологічне правопорушення.
- •Лекція№22 Загальні положення Кримінального кодексу України. Поняття, особливості, признаки, види екологічного злочину. Покарання.
- •Лекція№23 Поняття, особливості, об’єкти і суб’єкти адміністративних екологічних правопорушень.
- •Лекція№24 Процедура накладення адміністративного стягнення за екологічне правопорушення.
- •Лекція №25 Трудова дисципліна і відповідальність працівників за екологічне правопорушення.
- •Лекція№26 Правові форми відшкодування шкоди, заподіяної довкіллю. Цивільно-правова відповідальність за екологічне правопорушення.
- •Вибірковий модуль 4. Економіко-правовий механізм у галузі екології. Лекція№27 Економіко-правовий механізм у галузі екології.
- •Вибірковий модуль 5. Правове забезпечення екологічної безпеки в Україні. Лекція№28 Поняття і юридична природа екологічної безпеки. Особливості. Механізм правового забезпечення екологічної безпеки.
- •Лекція№28 Правові вимоги щодо забезпечення екологічної безпеки при розміщенні, проектуванні, будівництві, реконструкції, введенні в дію та експлуатації підприємств, споруд та інших об’єктів.
- •Лекція№29 Правові вимоги щодо безпеки продуктів.
- •Лекція№32 Права і обов’язки землекористувачів. Плата за землю. Засоби охорони земель. Земельно-правова відповідальність.
- •Лекція№33 Державний фонд надр. Види корисних копалин. Право надрокористування. Правова охорона надр. Юридична відповідальність.
- •Лекція№34 Поняття і склад водного фонду України. Правові заходи охорони і використання вод. Водоохоронні зони. Попередження шкідливого впливу забруднених вод.
- •Лекція№35 Законодавча база – Водний кодекс України. Види правопорушень водного законодавства. Відповідальність за порушення стану водного об’єкту.
- •Лекція№ 37 Суб’єкти, види і чинники права користуванням тваринним світом. Законодавча база.
- •Змістовий модуль 6.Пф.С.01.Пп.Р.05.16 Правовий режим охорони і використання атмосферного повітря Лекція№38 Атмосферне повітря як об’єкт охорони. Поняття правової охорони атмосферного повітря.
- •Лекція№39 Аналіз охоронних правових заходів щодо атмосферного повітря. Відповідальність за порушення законодавства.
- •Вибірковий модуль 5. Правова охорона природно-заповідного фонду Лекція№40 Територія природно-заповідного фонду. Класифікація територій і об’єктів, правовий режим, форма власності.
- •Лекція№41 Основні засоби збереження територій та об’єктів природно-заповідного фонду. Види відповідальності. Законодавча база.
- •Вибірковий модуль 7. Еколого-правові аспекти у сфері використання побутових і промислових відходів Лекція№43 Стійкість і безпечність навколишнього середовища. Поняття і класифікація відходів.
- •Класифікація відходів
- •Промислові відходи
- •Побутові відходи
- •Лекція № 44 Екологічні аспекти промислових і побутових відходів. Екологічно чисті технології.
- •Лекція№ 45 Забруднення гідросфери промисловими та побутовими стоками. Очисні споруди.
- •Лекція№46 Переробка і утилізація відходів. Маловідходні виробництва.
- •Лекція№47
- •Лекція № 48 Юридична відповідальність за правопорушення у сфері обігу з відходами.
- •Лекція№49 Поняття, особливості обліку і збереження радіактивних відходів.
- •Вибірковий модуль 8. Екологічний стан природнього довкілля України і Луганської області Лекція№ 50 Екологічна політика України. Екологічний стан довкілля України. Природоохоронні заходи.
- •Лекція№ 51 Характеристика природних ресурсів Луганської області. Природно-заповідний фонд області. Екологічний стан навколишнього середовища. Перспективи покращення довкілля.
- •Природні ресурси Заповідний фонд
- •Рослинність
- •Тваринний світ
- •Корисні копалини
- •Бібліографія
- •Нормативно-правові акти України в Сфері охорони навколишнього середовища.
Лекція№21 Поняття і функції юридичної відповідальності за природноресурсове і екологічне правопорушення. Екологічне правопорушення.
Юридична відповідальність виступає в якості самостійного інституту екологічного права і є найважливішим складовим елементом правового забезпечення раціонального природокористування й охорони навколишнього природного середовища.
Таким чином, можна визначити, що відповідальність в галузі екології являє собою сукупність правових відношень між державою в особі спеціально уповноважених органів і фізичними та юридичними особами, що учинили екологічне правопорушення у яких за допомогою правових норм забезпечується добровільне або примусове дотримання вимог законодавства в галузі ефективного і раціонального використання природних ресурсів, охорони навколишнього середовища і забезпечення екологічної безпеки населення.
Юридична відповідальність за екологічні правопорушення виконує ряд основних функцій:
стимулюючу - забезпечує добровільне виконання норм і правил природоохоронного законодавства;
компенсаційну - спрямована на відшкодування збитку, заподіяного навколишньому природному середовищу і здоров'ю людини внаслідок здійснення екологічно небезпечної діяльності;
превентивну - задача якої складається в необхідності попередження правопорушень в галузі екології;
каральну - полягає в застосуванні відповідних заходів впливу на осіб, винних у вчиненні екологічного правопорушення.
На підставі вищевикладеного можна зробити висновок про те, що основними цілями юридичної відповідальності в сфері екології є:
покарання осіб, винних у вчиненні екологічних правопорушень;
попередження порушення законодавства, що регулює відношення в галузі здійснення раціонального природокористування, охорони навколишнього природного середовища і забезпечення екологічної безпеки населення;
відновлення порушених прав власників природних ресурсів, природокористувачів та інших осіб, що здійснюють діяльність у сфері екології.
Однієї з основних особливостей юридичної відповідальності за порушення вимог еколого-правових норм є наявність у зазначених нормах відносно повного переліку правопорушень, які об'єднані в спеціальні самостійні розділи різноманітних законодавчих актів і присвячені відповідальності за порушення правового режиму використання й охорони різноманітних природних ресурсів. Звідси випливає, що основна умова для покладання юридичної відповідальності в аналізованій сфері - наявність реального факту вчинення екологічного правопорушення. До інших підстав виникнення юридичної відповідальності в галузі екології можна віднести такі:
наявність еколого-правової норми, що передбачає кожне конкретне правопорушення;
угода або контракт, укладена між фізичними і юридичними особами про здійснення визначених дій в галузі екології;
розпорядження відповідного органа державного управління;
рішення суду по кожній конкретній справі;
міжнародні-правові договори й угоди в галузі екології і т.д.
На закінчення слід визначити основні види юридичної відповідальності за вчинення екологічних правопорушень. До них можна віднести відповідальність:
дисциплінарну;
майнову;
адміністративну;
кримінальну.
Кожний з перерахованих вище видів юридичної відповідальності в галузі екології буде розглянутий далі у відповідних темах курсу.
Поняття і склад екологічного правопорушення
Як вже було визначено вище, однією з найбільше важливих підстав виникнення юридичної відповідальності є вчинення екологічного правопорушення.
Екологічне правопорушення являє собою протиправне, винне діяння (дія або бездіяльність), зроблене суб'єктом, що володіє право- і дієздатністю, що посягає на встановлений порядок використання природних ресурсів, охорони навколишнього середовища, а також порушує екологічні (і пов'язані з ними) права людини і вимоги забезпечення екологічної безпеки населення.
На підставі цього визначення можна зробити висновок про те, що екологічне правопорушення характеризується такими рисами як еколого-правова спрямованість, підвищена екологічна небезпека, а також екологічна протиправність.
Види екологічних правопорушень можна класифікувати:
1. По ступені суспільної небезпеки:
дисциплінарний проступок;
цивільне правопорушення;
адміністративне правопорушення;
кримінальний злочин.
Перші три види екологічних правопорушень є менше небезпечними в порівнянні з кримінальним злочином. За вчинення кожного з зазначених правопорушень наступає відповідний вид юридичної відповідальності.
2. У залежності від того, у якій області зроблене те або інше правопорушення і норми якого законодавства є порушеними, вони підрозділяються на земельні, водні, лісові та ін.
Відповідно до загальної теорії права екологічне правопорушення по своїй структурі складається з об'єкта і суб'єкта, об'єктивної і суб'єктивної сторін. Варто роздивитися окремо кожний з перерахованих вище елементів.
Об'єкт екологічного правопорушення. У якості об'єкта виступає сукупність суспільних відносин із приводу навколишнього середовища в цілому, а також окремих її компонентів, що урегульовані нормами екологічного законодавства. Такі відношення виникають при здійсненні повноважень власності, раціонального природокористування, охорони навколишнього природного середовища і забезпечення екологічної безпеки населення.
Суб'єктами екологічного правопорушення можуть бути фізичні і юридичні особи, що вчинили правопорушення, пов'язані зі здійсненням природокористування, охороною навколишнього природного середовища і забезпеченням екологічної безпеки населення. У якості суб'єктів екологічного правопорушення поряд із громадянами України можуть виступати також іноземні громадяни й особи без громадянства.
Об'єктивна сторона екологічного правопорушення традиційно складається з трьох елементів:
протиправність поведінки, тобто те або інше діяння є протиправним тільки в тому випадку, якщо воно передбачено відповідною еколого-правовою нормою;
фактичне заподіяння або реальна загроза заподіяння екологічної шкоди;
причинно-слідчий зв'язок між протиправною поведінкою і нанесеною екологічною шкодою або реальною загрозою заподіяння такої шкоди.
Суб'єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю такого чинника як вина. Вина являє собою внутрішнє, психічне відношення особи до зробленого діяння, що може виявлятися як у дії, так і в бездіяльності. Закон передбачає дві форми вини: намір і необережність. Навмисним є екологічне правопорушення, при якому особа передбачає настання негативних наслідків своєї поведінки і бажає (прямий намір) або свідомо припускає (непрямий намір) їх настання. Необережність буває двох видів: злочинна самовпевненість і злочинна недбалість. Самовпевненість виявляється тоді, коли особа, роблячи екологічне правопорушення, передбачає суспільно шкідливі наслідки свого діяння, але легковажно розраховує на те, що такі наслідки не наступлять. Недбалість - коли особа не передбачає настання суспільно шкідливих наслідків, хоча повинно було і могло їх передбачати.
У той же час на практиці буває безвинна (абсолютна) відповідальність. Вона наступає в тому випадку, якщо шкода заподіяна джерелом підвищеної небезпеки і регламентується нормами цивільного законодавства.
Ст. 68 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» визначає основні правопорушення в галузі екології, за вчинення яких наступає відповідальність. До числа таких правопорушень належать:
порушення прав громадян на екологічно безпечне навколишнє природне середовище;
порушення норм екологічної безпеки;
порушення вимог законодавства України про проведення екологічної експертизи, у тому числі надання відомо неправдивого експертного висновку;
невиконання вимог державної екологічної експертизи;
фінансування, будівництво і впровадження у виробництво нових технологій і устаткування без позитивного висновку державної екологічної експертизи;
порушення екологічних вимог при проектуванні, розміщенні, будівництві, реконструкції, введенні в дію, експлуатації, ліквідації підприємств та інших об'єктів та ін.
Далі в зазначеній статті визначається, що законодавством України може бути встановлена відповідальність за інші порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища.
