Лекція№34 Поняття і склад водного фонду України. Правові заходи охорони і використання вод. Водоохоронні зони. Попередження шкідливого впливу забруднених вод.

Поняття правового режиму використання та охорони вод. Водний фонд України

Варто визначити, що правовий режим використання й охорони вод являє собою систему правових норм, що регулюють суспільні відносини в сфері використання, відтворення й охорони водних ресурсів.

Основним джерелом, що регулює зазначену групу суспільних відносин, є Водний Кодекс України, що (у комплексі з заходами організаційного, правового, економічного і виховного характеру) покликаний сприяти удосконалюванню екологічного правопорядку і забезпеченню екологічної безпеки населення України, а також більш ефективному, науково обґрунтованому використанню вод та їхньої охороні від забруднення, засмічення і виснаження.

Крім вищевказаного Водного Кодексу України, правовідносини в галузі використання, відтворення й охорони водних ресурсів в Україні регламентуються законами України «Про охорону навколишнього природного середовища»,«Про Загальнодержавну програму розвитку водного господарства», «Про питну воду та питне водопостачання», а також іншими актами законодавства.

Стаття 3 ВК України встановлює, що усі води (водні об'єкти) на території України складають її водний фонд. До водного фонду України належать такі водні об'єкти:

1) поверхневі води, до складу яких входять:

• природні водойми (озера), водотоки (ріки, струмки),

• штучні водойми (водоймища, ставки) і канали,

• інші водні об'єкти;

2) підземні води і джерела;

3) внутрішні морські води і територіальне море.

Законодавство також визначає коло об'єктів, що належать до земель водного фонду України. Стаття 4 ВК України встановлює, що до зазначених об'єктів варто віднести землі зайняті:

• морями, ріками, озерами, водоймищами, іншими водоймами, болотами, а також островами;

• прибережними захисними смугами вздовж морів, рік і біля водойм;

• гідротехнічними, іншими водогосподарчими спорудженнями і каналами, а також землі, виділені під смуги відводу для них;

• береговими смугами водних шляхів.

Всі водні об'єкти на території України підрозділяються на об'єкти загальнодержавного і місцевого значення. У відповідності зі ст. 5 ВК України, до водних об'єктів загальнодержавного значення належать:

• внутрішні морські води і територіальне море;

• підземні води, що є джерелом централізованого водопостачання;

• поверхневі води (озера, водоймища, ріки, канали), що знаходяться і використовуються на території декількох областей, а також їхні притоки всіх порядків;

• водні об'єкти в межах територій природно-заповідного фонду загальнодержавного значення, а також води, віднесені до категорії лікувальних.

У зазначеній статті також говориться, що до водних об'єктів місцевого значення можна віднести:

• поверхневі води, що знаходяться і використовуються в межах однієї області і не належать до водних об'єктів загальнодержавного значення;

• підземні води, що не можуть бути джерелом централізованого водопостачання.

Правові заходи охорони і використання вод. Водоохоронні зони. Попередження шкідливого впливу забруднених вод

Водне законодавство України встановлює такі напрямки в галузі охорони водних об'єктів:

1. створення водоохоронних зон, прибережних захисних смуг, смуг відводу, берегових смуг водних шляхів і зон санітарної охорони;

2. безпосередньо охорона вод від забруднення, засмічення і виснаження;

3. попередження шкідливого впливу на води, а також аварій на водних об'єктах і ліквідація їхніх наслідків.

Уявляється доцільним роздивитися кожне з зазначених напрямків окремо.

1. Створення водоохоронних зон, прибережних захисних смуг, смуг відводу, берегових смуг водних шляхів і зон санітарної охорони. Кожний з перерахованих вище об'єктів створюється для суворо визначених цілей, встановлюваних законодавством України.

Водоохоронні зони встановлюються з метою створення сприятливого режиму водних об'єктів, попередження їх забруднення, засмічення і виснаження, знищення навколоводних рослин і тварин, а також зменшення коливань стоку вздовж рік, морів і біля озер, водоймищ та інших водойм. На території водоохоронних зон забороняється:

• використання стійких і сильнодіючих пестицидів;

• розміщення кладовищ, скотомогильників, смітників, полів фільтрації;

• скидання неочищених стічних вод при використанні рельєфу місцевості (балки, низини, кар'єри і т.д.), а також у струмки.

Зовнішні межі водоохоронних зон встановлюються у відповідності зі спеціально розробленими проектами. Порядок визначення розмірів і меж водоохоронних зон і режим ведення в них господарської діяльності встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Водне законодавство України передбачає, що з метою охорони поверхневих водних об'єктів від забруднення і засмічення, а також зберігання їх водності вздовж рік, морів і біля озер, водоймищ та інших водойм, у межах водоохоронних зон, виділяються земельні ділянки під прибережні захисні смуги. Вони встановлюються по обох берегах рік і біля водойм. Що ж стосується прибережних захисних смуг, утворюваних у межах існуючих населених пунктів, то їхнє встановлення здійснюється з урахуванням конкретних умов.

У відповідності зі ст. 91 ВК України, для потреб експлуатації і захисту від забруднення, пошкодження і руйнації магістральних, міжгосподарських та інших каналів на зрошувальних і осушувальних системах, гідротехнічних і гідрометричних споруджень, а також водойм і гребель на ріках встановлюються смуги відводу з особливим режимом користування. Розміри смуг відводу і режим користування ними встановлюються відповідно до проекту, що розробляється і затверджується водокористувачами за узгодженням із державними органами охорони навколишнього природного середовища і водного господарства.

Одним із засобів охорони вод є створення берегових смуг водних шляхів. Ст. 92 ВК України передбачає, що на судноплавних водних шляхах за межами міських поселень для проведення робіт, пов'язаних із судноплавством, встановлюються берегові смуги. Порядок встановлення берегових смуг водних шляхів і користування ними визначається Кабінетом Міністрів України.

Також водне законодавство регулює порядок створення зон санітарної охорони. Стаття 93 ВК статті 33-38 закону «Про питну воду та питне водопостачання» визначають, що з метою охорони водних об'єктів у районах забору води для централізованого водопостачання населення, лікувальних і оздоровчих потреб встановлюються зони санітарної охорони, що підрозділяються на пояси особливого режиму. Території зон санітарної охорони водних об'єктів встановлюються місцевими Радами на їх території за узгодженням із державними органами санітарного нагляду, охорони навколишнього природного середовища, водного господарства і геології.

2. Охорона вод від забруднення, засмічення і виснаження. Ст. 95 ВК України встановлює, що усі води (водні об'єкти) підлягають охороні від забруднення, засмічення, виснаження й інших дій, що можуть погіршити умови водопостачання, заподіяти шкоду здоров'ю людей, а також сприяти зменшенню водних запасів та інших об'єктів водного промислу, погіршенню умов існування диких тварин, зниженню родючості земель, несприятливі явища внаслідок зміни фізичних і хімічних властивостей вод, зниження їхньої спроможності до природного очищення, порушення гідрологічного і гідрогеологічного режиму вод. З метою забезпечення більш ефективної охорони вод, законодавство встановлює заборону на введення в дію визначених об'єктів.

Слід також відзначити, що водне законодавство встановлює заборону на скидання у водні об'єкти виробничих, побутових, радіоактивних та інших видів відходів і сміття.

3. Попередження шкідливого впливу на воду, а також аварій на водних об'єктах і ліквідація їхніх наслідків. Ст. 107 ВК України встановлює ряд впливів на водні об'єкти, що віднесені до категорії шкідливих:

• наслідки повеней, що призвели до затоплення і підтоплення земель і населених пунктів;

• руйнація берегів, захисних дамб та інших споруджень;

• заболочування, підтоплення і засолення земель, заподіяна підвищенням рівня ґрунтових вод внаслідок ненормованої подачі води під час зрошення, витікання води з водопровідно-каналізаційних систем і перекритті потоків підземних вод при розміщенні великих промислових та інших споруджень;

• осушення земель, обумовлене забором підземних вод у кількості, що перевищує встановлені обсяги забору води;

• забруднення (засолення) земель у районах видобування корисних копалин, а також після закінчення експлуатації родовищ і їхньої консервації;

• оповзи, сіли, ерозія ґрунтів і створення ярів.

Стаття 108 ВК України встановлює, що у випадку загрози стихійного лиха, пов'язаного зі шкідливим впливом вод, місцеві Ради з притягненням підприємств, установ і організацій повинні проводити невідкладні заходи щодо попередженню цих бідувань, а у випадку їхнього настання - по негайній ліквідації його наслідків відповідно до законодавства України. Далі підкреслюється, що в аварійних ситуаціях на водних об'єктах, пов'язаних із їхнім забрудненням, що може негативно вплинути на здоров'я людей і стан водних екосистем, підприємство, установи або організація, із вини якої відбулася аварія або яке виявило її, повинно негайно почати ліквідацію її наслідків і повідомити про аварію державні органи екології і природних ресурсів, санітарного нагляду, водного господарства, геології і відповідну місцеву Раду.