Лекція№47

Законодавча база у сфері використання відходів. Правові і соціальні норми охорони довкілля.

Управління у сфері поводження з відходами здійснюється відповідно до Закону України "Про відходи" (1998 р.). За цим документом визначаються правові, організаційні й економічні засади діяльності, пов'язаної зі зменшенням обсягів утворення відходів, їх збиранням, перевезенням, зберіганням, обробленням, утилізацією та видаленням, знешкодженням і захороненням, а також із запобіганням негативному впливові відходів на навколишнє природне середовище та здоров'я населення на території України. Закон "Про відходи" регулює відносини, пов'язані з утворенням, збиранням і заготівлею, перевезенням, зберіганням, обробленням (переробленням), утилізацією, видаленням, знешкодженням і захороненням відходів, що утворюються в Україні, перевозяться через її територію, вивозяться з неї, а також із перевезенням, обробленням та утилізацією відходів, що ввозяться в Україну як вторинна сировина.

Основними завданнями законодавства про відходи є:

Закон України "Про відходи" від 5 березня 1998 p.

— визначення головних принципів державної політики у сфері поводження з відходами;

— правове регулювання відносин щодо діяльності у сфері поводження з відходами;

— визначення основних умов, вимог і правил стосовно екологічно безпечного поводження з відходами, а також системи заходів, пов'язаних з організаційно-економічним стимулюванням ресурсозбереження;

— забезпечення мінімального утворення відходів, розширення їх використання у господарській діяльності, запобігання шкідливому впливу відходів на навколишнє природне середовище та здоров'я населення.

14 вересня 2000 р. був прийнятий Закон України "Про Загальнодержавну програму поводження з токсичними відходами" № 1947-ІП. Мета Програми полягає у запобіганні накопиченню токсичних відходів й обмеженні їх шкідливого впливу на навколишнє природне середовище та здоров'я людини. Головними пріоритетами цього документа є: 1) зменшення обсягів накопичених відходів; 2) обмеження утворення; 3) переробка й екологічно безпечне видалення відходів.

Забороняється несанкціоноване скидання і розміщення відходів у підземних горизонтах, на територіях міст та інших населених пунктів, на територіях природно-заповідного фонду, землях природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного й історико-культурного призначення, у межах водоохоронних зоні зон санітарної охорони водних об'єктів, інших місцях, що може створювати небезпеку для навколишнього природного середовища та здоров'я населення. Захоронити відходи у надрах можна лише у виняткових випадках за результатами спеціальних досліджень із дотриманням стандартів" норм і правил, передбачених законодавством України.

Актуальною залишається проблема перевезень відходів і особливо транскордонних. Перевезення відходів — це транспортування відходів від місць їх утворення або зберігання до місць чи об'єктів оброблення, утилізації або видалення. Транскордонне перевезення відходів — транспортування відходів з території, на або через територію України, на територію або через територію іншої держави1. Після приєднання України у 1999 р. до Базельської конвенції "Про контроль за транскордонними перевезеннями небезпечних відходів та їх видаленням"вона має виконувати відповідні зобов'язання як одна зі сторін Конвенції.

6 жовтня 2005 р. Верховна Рада України прийняла Постанову "Про стан виконання законодавства у сфері поводження з відходами в Україні та шляхи його вдосконалення" № 2967-IV, в якій визначено основні наслідки незадовільного державного управління, недосконалої нормативно-правової бази у сфері поводження з відходами:

— негативний вплив утворюваних і накопичених відходів на здоров'я населення і навколишнє природне середовище;

— брак дійових економічних стимулів для збору та переробки значної кількості відходів;

— недосконалість економічних і правових механізмів управління у цій сфері;

— недосконалість сформованої в Україні інфраструктури і практики збору та видалення твердих побутових відходів, що не передбачає селективне збирання корисних компонентів відходів як вторинної сировини;

— низький рівень інформаційного забезпечення суб'єктів господарської діяльності про технології утилізації відходів, будівництво й експлуатацію об'єктів поводження з відходами і брак заходів, спрямованих на роз'яснення законодавства про відходи серед населення;

— брак ефективного контролю над потоками відходів і недосконалість форм статистичної звітності, що унеможливлює отримання достовірної інформації стосовно обсягів утворення і використання відходів;

— низька плата за розміщення відходів, що не відповідає сучасним вимогам і світовій практиці;

— незаконні операції з відходами у процесі транскордонних перевезень, утилізації або видаленні небезпечних відходів під час їх імпортування або транзиту через територію України;

— відсутність системності вивчення й експертизи світових новітніх наукових розробок і сучасних технологій переробки відходів та впровадження їх в Україні.

Враховуючи євроінтеграційну спрямованість екологічної політики України, має змінитися ставлення до проблеми використання власних відходів, що потребує вдосконалення законодавства за такими напрямами^*141;

Постанова Верховної Ради України "Про стан виконання законодавства у сфері поводження з відходами в Україні та шляхи його вдосконалення" від 6 жовтня 2005 p. № 2967-IV

— приведення законодавства у відповідність до європейської практики;

— запобігання утворенню відходів та зменшення обсягів їх утворення;

— реалізація принципу відповідальності виробника за збір і переробку окремих видів продукції після її використання;

— формування в Україні ринкового механізму поводження з відходами як вторинними ресурсами;

— стимулювання припливу інвестицій у сферу поводження з відходами;

— установлення нормативів платежів, що стимулюють збір та утилізацію використаних тари й упаковки;

— здійснення державного нормування рівня переробки окремих видів відходів, розробка для реалізації цього принципу національних планів і програм розвитку ринку вторинних ресурсів, збільшення обсягів субсидій на заходи у цій сфері;

— посилення відповідальності за правопорушення у галузі поводження з відходами;

— реалізація практики щодо надання підприємствам зі збору та переробки відходів податкових пільг, пільгових кредитів і транспортних тарифів;

— економічне стимулювання збільшення обсягів виробництва товарів і продукції, що виготовляються з відходів або з їх використанням;

— забезпечення підвищення ефективності використання природної сировини шляхом зменшення втрат сировинних, матеріальних та паливно-енергетичних ресурсів у технологічному процесі виробництва товарів і продукції.

Основними напрямами вдосконалення нормативної бази у сфері поводження з відходами в Україні є розроблення і впровадження:

— засобів захисту навколишнього природного середовища і здоров'я людей від негативного впливу відходів;

— механізмів економічного регулювання у сфері поводження з відходами, розвитку прогресивних технологій і обладнання для збору, переробки і транспортування відходів;

— механізмів економії первинних матеріальних та енергетичних ресурсів шляхом їх заміни відповідними вторинними ресурсами;

— порядку забезпечення розвитку організаційно-виробничої інфраструктури ринку вторинних ресурсів, залучення у цю сферу малого і середнього бізнесу з перспективою створення на цій основі галузі зі збору та переробки відходів у товарну продукцію;

— номенклатури відходів, які, насамперед, мають використовуватися як вторинні матеріальні й енергетичні ресурси;

— порядку віднесення відходів до ресурсоцінних та ціноутворення щодо відходів, які підлягають використанню як вторинні ресурси.

Отже, проблема відходів, тобто будь-яких речовин, матеріалів і предметів, що утворюються в процесі людської діяльності й не мають подальшого використання, набула в Україні неабиякого значення. Особливо це стосується небезпечних відходів, які мають такі фізичні, хімічні, біологічні чи інші властивості, що створюють або можуть створити значну небезпеку для навколишнього природного середовища і здоров'я населення та потребують спеціальних методів і засобів поводження з ними.

Відходи, для утилізації та переробки яких існують відповідні технології й економічні передумови, називаються вторинною сировиною. Основним напрямом розв'язання проблеми ліквідації відходів є застосування в усіх галузях господарства безвідходної технології, тобто перехід на утилізаційні методи знешкодження відходів. Але найближчим часом на більшості підприємств йдеться лише про застосування маловідходних технологій, тому складування виробничих і побутових відходів залишається поки що головним методом їхньої ліквідації.

Як не прикро, але нині Україна належить до числа країн з найбільшими абсолютними обсягами утворення та нагромадження відходів. Щороку в поверхневих сховищах складується понад 1,5 млрд. т твердих відходів, з яких використовується лише 5—10 %. Окрім цього, специфікою в Україні є різке домінування відходів, що утворюються у процесі розробки родовищ і збагачення корисних копалин. Під час захоронення сміття на полігонах величезні площі природних земель безповоротно втрачаються, серйозно забруднюється навколишнє середовище навколо полігонів. Саме тому найпрогресивніший метод на сьогодні — переробка сміття, якій підлягають: папір, скло, металеві й алюмінієві банки, текстиль, пластик, органічні відходи, отримані у процесі сортування. Переваги сортування і наступної переробки відходів полягають у тому, що на захоронення або спалювання потрапляє менший обсяг відходів; матеріали при цьому використовуються повторно; також зберігаються природні ресурси, зокрема, деревина, нафта, метали.

З огляду на це, можна зазначити основні завдання законодавства України про відходи: визначення основних умов, вимог і правил щодо екологічно безпечного поводження з відходами, а також системи заходів, пов'язаних з організаційно-економічним стимулюванням ресурсозбереження. Нагальним завданням у цій сфері вважається забезпечення мінімального утворення відходів, розширення їх використання у господарській діяльності, запобігання шкідливому впливу відходів на навколишнє природне середовище та здоров'я населення.