2 Облік аварій

2.1 Облік аварій першої і другої категорії ведуть підприємства і органи державного управління охороною праці та органи державного нагляду за охороною праці і реєструють їх у журналі.

2.2 Форми державної статистичної звітності щодо виникнення аварій затверджує Держгірпромнагляд.

2.3 Письмову інформацію про впровадження заходів, визначених комісією з розслідування аварії, роботодавець подає у зазначені в акті за формою Н-5 строки організаціям, представники яких брали участь у розслідуванні.

2.4 Контроль за своєчасним та об'єктивним проведенням розслідування, документальним оформленням та обліком аварій, впровадженням заходів до усунення їх причин здійснюють органи державного управління охороною праці та органи державного нагляду за охороною праці.

________________________________________________________________________________

Питання для самоконтролю

1. Назвіть аварії, які належать до І категорії.

2. Назвіть аварії, які належать до ІІ категорії.

3. Визначте послідовність ( алгоритм) здійснення розслідування аварій.

4. Вкажіть, як здіснюється облік аварій на виробництві.

До змісту

Розділ 3 Травматизм та професійні захворювання в галузі Розслідування нещасних випадків

______________________________________________________________________

Тема 3.5 Методи дослідження виробничого травматизму

Анотація:

В цій темі розкриваються методи дослідження виробничого траматизму, основні причини виробничих травм та професійних захворювань, основні заходи щодо профілактики травматизму та професійної захворюваності на виробництві, методика визначення збитків, пов’язаних з виробничим травматизмом і захворюваннями працівників.

__________________________________________________________________

1 Методи дослідження виробничого травматизму

Виробничий травматизм зумовлений організаційними, технічними, психофізіологічними та санітарно-гігієнічними причинами. Аналіз виробничого травматизму дозволяє не лише виявити причини, а визначити закономірності їх виникнення. На основі такої інформації розробляються заходи та засоби щодо профілактики травматизму. Для аналізу виробничого травматизму застосовують багато різноманітних методів, основні з яких можна поділити на дві групи:

1. імовірнісно-статистичні: статистичний, груповий, топографічний.

2. детерміністичні: монографічний, моделювання причинних зв’язків, еконо-

мічний, анкетування, експертних оцінок, ергономічний.

Імовірнісно-статистичні методи дозволяють виявити залежність між чинниками системи праці та травматизмом на основі вивчення нещасних випадків, що вже сталися.

Статистичний метод базується на вивченні травматизму за документами і звітами, актами форми Н-1, журналами регістрації тощо. Даний метод дозволяє визначити динаміку травматизму та його тяжкість на окремих дільницях виробництва, в цехах, підприємстві в цілому, провести порівняльний аналіз з іншими підприємствами галузі, виявити закономірності його зростання чи зниження. Для оцінки рівня травматизму використовують відносні статистичні коефіцієнти (показники):

Кількісний показник травматизму, або коефіцієнт частоти нещасних випадків К_ч, розраховується на 1000 працюючих:

К_ч = n ∙1000/Р, (1)

де n – кількість нещасних випадків на підприємстві (цеху, дільниці) за звітний період із втратою працездатності на один і більше днів;

Р – середньоспискова чисельність працюючих за той же звітний період часу.

Якісний показник травматизму, або коефіцієнт тяжкості нещасних випадків К_т, характеризує середню втрату працездатності в днях на одного потерпілого за звітний період:

К_т = Д/n, (2)

де Д – загальна кількість днів непрацездатності у потерпілих для випадків із втратою працездатності на один і більше днів ( у робочих днях).

Коефіцієнт частоти травматизму показує скільки нещасних випадків за звітний період ( півріччя, рік ) припадає на 1000 середньоспискових працівників підприємства (цеху, дільниці), що працювали за цей період, а коефіцієнт тяжкості характеризує скільки днів непрацездатності припадає в середньому на один нещасний випадок за звітний період.

Узагальнюючим показником, який показує кількість людино-днів непраце-

здатності на 1000 працюючих, є коефіцієнт виробничих втрат:

К_в = К_ч ∙ К_т (3)

Груповий метод ґрунтується на тому, що дані про травматизм групують за однорідними ознаками: за професіями, характером роботи, стажем та віком роботи потерпілих, часом, місцем, типом нещасних випадків, характером одержаних травм, видом обладнання і т.п. Обробка та аналіз одержаних результатів дозволяє визначити професії, види робіт, устаткування, механізми, техпроцеси тощо, на які припадає найбільше число нещасних випадків, виявити основні причини травматизму та розробити заходи щодо його запобігання.

Топографічний метод ґрунтуються на тому, що на плані цеху (підприємства) відмічають місця, де сталися нещасні випадки. Це дозволяє наочно бачити місця з підвищеною небезпекою, які вимагають ретельного обстеження та проведення профілактичних заходів. Повторення нещасних випадків в певних місцях свідчить про незадовільний стан охорони праці на даних об'єктах. На ці місця звертають особливу увагу, вивчають причини травматизму. Шляхом додаткового обстеження згаданих місць виявляють причини, котрі викликали нещасні випадки, формують поточні та перспективні заходи щодо запобігання нещасним випадкам для кожного окремого об'єкта. Повторення аналогічних травм свідчить про незадовільну організацію інструктажу, невикористання конкретних засобів індивідуального захисту тощо.

Детерміністичні методи дозволяють виявити об'єктивний, закономірний зв'язок умов праці та причинну обумовленість випадків травматизму.

Монографічний метод полягає в детальному обстеженні всього комплексу умов праці, технологічного процесу, обладнання робочого місця, прийомів праці, санітарно-гігієнічних умов, засобів колектив­ного та індивідуального захисту. Іншими словами, цей метод полягає в аналізі небезпечних та шкідливих виробничих факторів, притаманних лише тій чи іншій (моно) дільниці виробництва, обладнанню, технологічному процесу. За цим методом поглиблено розглядають всі обставини нещасного випадку, якщо необхідно, то виконують відповідні дослідження та випробування. Дослідженню підлягають: цех, дільниця, технологічний процес, основне та допоміжне обладнання, трудові прийоми, засоби індивідуального захисту, умови виробничого середовища, метеорологічні умови в приміщенні, освітленість, загазованість, запиленість, шум, вібрація, випромінювання, причини нещасних випадків, що сталися раніше на даному робочому місці. Таким чином, нещасний випадок вивчається комплексно. Цей метод дозволяє аналізувати не лише нещасні випадки, що відбулися, але й виявити потенційно небезпечні фактори, а результати використати для розробки заходів охорони праці, вдосконалення виробництва.

Метод моделювання причинних зв'язків застосовується при аналізі випадків травматизму, які були спричинені дією кількох чинників. Модель причинних зв'язків будується від моменту травмування до подій, які йому передували, встановлюється логічний зв'язок між явищами. Такі причинні зв'язки можуть мати різну форму: послідовну, коли одна причина викликає наступну, і так далі, поки кінцева не призведе до нещасного випадку; паралельну, коли декілька послідовних зв'язків викликають одну загальну причину, яка призводить до травмування; колову , коли одна причина викликає наступну, кінцева збільшує першу і так далі по колу, поки будь-яка з цих причин не призведе до травмування; розгалужену, коли один чинник є джерелом кількох причин, які розвиваючись паралельно викликають одну загальну причину, що призводить до травмування.

Економічний метод полягає у визначенні економічної шкоди, спричиненої травмами та захворюваннями, – з одного боку та економічної ефективності від витрат на розробку та впровадження заходів на охорону праці – з другого. Цей метод дозволяє знайти оптимальне рішення, щодо забезпечення заданого рівня безпеки, однак вони не дозволяють вивчити причини травматизму та захворювань.

Метод анкетування передбачає письмовий опит працюючих з метою отримання інформації про потенційні небезпеки трудових процесів, про умови праці. Для цього розробляються анкети для робітників, в яких в залежності від мети опиту визначаються питання та чинники. На підставі анкетних даних (відповідей на запитання) розробляють профілактичні заходи щодо попередження нещасних випадків.

Ергономічний метод ґрунтується на комплексному вивченні системи "людина – машина – виробниче середовище". Відомо, що кожному виду трудової діяльності відповідають певні фізіологічні, психофізіо­логічні і психологічні якості людини, а також антропометричні дані. Тому при комплексній відповідності вказаних властивостей людини і конкретної трудової діяльності можлива ефективна і безпечна робота. Порушення відповідності веде до нещасного випадку. Ергономічні методи дозволяють знайти невідповідності та усунути їх.

Метод експертних оцінок базується на експертних висновках (оцін­ках) умов праці, на виявленні відповідності технологічного обладнання, пристроїв, інструментів, технологічних процесів вимогам стандартів та ергономічним вимогам, що ставляться до машин, механізмів, облад­на­ння, інструментів, пультів керування. Виявлення думки експертів може бути очним і заочним (за допомогою анкет).

Дія несприятливих виробничих чинників на працівника може спричинити не лише його травмування, а й виникнення професійного захворювання. Для аналізу профзахворюваності можуть застосовуватись ті ж методи, що й для аналізу травматизму. Основними показниками, що характеризують професійну захворюваність на підприємстві (цеху, дільниці) є коефіцієнти частоти та тяжкості профзахворюваності, які визначаються аналогічно до коефіцієнтів травматизму.

Вплив шкідливих виробничих чинників не обмежується лише їх роллю як причини професійних захворювань. Давно було помічено, що особи, які працюють з токсичними речовинами, частіше хворіють на загальні захворювання (грип, розлад органів травлення, запалення легень тощо), що ці хвороби проходять у них важче, а процес одужання йде повільніше. Тому важливо також визначити показники рівня загальної захворюваності. З цією метою розраховують показник частоти випадків захворювань Пчз та показник днів непрацездатності П_дн, які припадають на 100 працюючих:

П_чз = 3 х 100/Р; П_дн = Д х 100/Р, (4)

де 3 — кількість випадків захворювань за звітний період;

Д — кількість днів непрацездатності за цей же період;

Р — загальна кількість працюючих.

На основі всіх порахованих коефіцієнтів та показників визначають динаміку виробничого травматизму, професійної та загальної захворюваності за відповідний період, яка дозволяє оцінити стан охорони праці на підприємстві, правильність обраних напрямків щодо забезпечення здорових та безпечних умов праці.