2 Протипожежне водопостачання

Система протипожежного водопостачання – це комплекс інженерних водопровідних пристроїв та споруд, призначених для забору води з вододжерела, її транспортування, зберігання запасів та подавання до місця пожежі.

Систему протипожежного водопостачання поділяють на дві частини: внутрішню (всередині будівель) та зовнішню (ззовні будівель). Протипожежний водогін (зовнішній та внутрішній) є одним з найбільш важливих елементів системи протипожежного водопостачання.

Внутрішні водогони являють собою сукупність трубопроводів та пристроїв, які забезпечують постачання води із зовнішньої мережі та її подавання до місця відбору води для гасіння пожеж, що можуть виникнути в будівлі. Необхідність влаштування внутрішнього протипожежного водогону, кількість вводів у будівлю, витрати води на внутрішнє пожежогасіння та кількість струмин від пожежних кранів визначаються, виходячи з вимог чинних будівельних норм відповідно до кожного конкретного об’єкта.

На промислових підприємствах протипожежний водогін, як правило, об'єднується з господарсько-питним чи виробничим водогоном.

При неможливості, недоступності чи недоцільності отримання води із водогону або водоймищ створюють недоторканий запас води в спеціальних пожежних резервуарах або ємкостях. Кількість води, необхідна для гасіння пожежі, визначається залежно від об'єму будівлі, її ступення вогнестійкості та категорії за вибухопожежною та пожежною небезпекою. Наприклад, для виробничих будівель І та II ступеня вогнестійкості, категорій А, Б (вибухопожежонебезпечні) та В (пожежонебезпечна) витрати води на зовнішнє пожежогасіння приймаються при об'ємі будівлі: до 5 тис.м³ — 10 л/с; 5—20 тис.м³ — 15 л/с; 20—50 тис.м³—20 л/с; 50—200 тис.м³ — 30 л/с і т. д.

Відповідно до СНиП 2.0402-84, при розрахунках недоторканого пожежного об'єму води в резервуарах тривалість гасіння пожежі повинна прийматись 3 год., а для будівель І і II ступеня вогнестійкості з негорючими несівними конструкціями з виробництвом категорії ГіД — 2 год.

Протипожежні водогони залежно від місця прокладання поділяються на зовнішні та внутрішні, а за тиском у них — на водогони низького та високого тиску.

На зовнішніх протипожежних водогонах встановлюються гідранти (спеціальні пожежні крани) підземного чи наземного (для південних регіонів країни) виконання. Як правило, в населених пунктах і на території підприємств встановлюють підземні гідранти, які не замерзають взимку і не заваджають руху транспорту та людей.

Пожежні гідранти розташовують вздовж автомобільних доріг на відстані 150— 200 м один від одного, не ближче 5 м від зовнішніх стін будівель і не далі 2,5 м від краю проїжджої частини дороги. Для швидкого знаходження гідрантів у темний період доби чи зимову пору року біля місць їх розташування встановлюють відповідні покажчики (згідно ГОСТ 12.4.009-83) або роблять на стінах будівель червоною чи флуарисцентною фарбою написи «ПГ» з відповідними цифровими значеннями відстані в метрах від покажчика до гідранта, внутрішнього діаметра трубопроводу в міліметрах.

Відповідальність за технічний стан пожежних гідрантів, встанов­лених на мережі водогону населених пунктів, несуть відповідні служби (організації, установи), які відають цими мережами водого­ну, а на території підприємств – їх власники або орендарі (згідно з договором оренди).

Перевірка працездатності пожежних гідрантів повинна здійсню­ватися особами, що відповідають за їх технічний стан, не рідше 2 разів на рік (навесні й восени). Кришки люків колодязів підземних пожежних гідрантів повинні бути очищені від бруду, льоду і снігу, в холодний період утеплені, а стояки – звільнені від води. Кришки люків рекомендується фарбувати в червоний колір.

Для гасіння пожеж водою всередині будівель в них встановлюють внутрішні пожежні крани, які знаходяться у вбудованих або навісних шафах червоного кольору з написом «ПК» — на дверцятах. Пожежні крани розміщують на висоті 135 см від рівня підлоги на видних та легкодоступних місцях.

Пожежний кран – комплект пристроїв, який складається із клапана (вентиля), що встановлюється на пожежному трубопроводі і обладнаного пожежною з’єднувальною головкою, а також пожежного рукава з ручним стволом.

Вимоги до пожежного водопостачання.

• на території підприємства повинно бути пожежне водопостачання:

а) пожежний водогін низького або високого тиску;

б) пожежні водоймища;

• витрати води залежать від: категорії будівлі, ступеня вогнестійкості будівлі та об`єму будівлі;

• відстань між ПГ повинна бути не більше 200 м;

• відстань між пожежними водоймищами повинна бути:

а) при наявності автонасосів – 400 м;

б) при наявності мотопомп – 200300 м;

• відстань від пожежних водоймищ до будівель повинна бути:

а) до будівель ІІІ, ІV, V, ступеня вогнестійкості, а також відкритих складів горю-чих матеріалів  З0 м.

б) до будівель І, ІІ ступеня вогнестійкості  10 м;

• повинні бути світлові або флюоресцентні показчики ПВ та ПГ;

• відстань від ПГ до будівель не менше 5 м, а до дороги не більше 2,5 м;

• повинні бути пірси для збирання води з річок, озер;

• біля водоймищ необхідна площадка для розвертання розміром 12 х 12 м.